Рішення

від 26.11.2013 по справі 914/3888/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2013 р. Справа № 914/3888/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОХІМ СЕРВІС", м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства "ЦЕНТРОПАК", м. Стрий, Львівська область

про: стягнення заборгованості в сумі 260 472,50 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

від позивача: Нікулін О.В.- представник (довіреність б/н від 07.10.2013р.)

від відповідача: не з'явився

Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено.Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило. У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄВРОХІМ СЕРВІС", м. Київ до Приватного підприємства „ЦЕНТРОПАК", м. Стрий, Львівська область про стягнення в сумі 260 472,50грн.

Ухвалою господарського суду від 17.10.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.11.2013р.

Ухвалою суду від 05.11.2013р. відкладено розгляд справи на 26.11.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні 26.11.2013р. підтримав позовні вимоги, просив їх задоволити.

Відповідач в судове засідання 26.11.2013р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 06.11.2013р. (вручено 08.11.2013р.).

В процесі розгляду справи судом встановлено наступне.

18.04.2013р. між позивачем та відповідачем укладено Договір №180413/1 поставки, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов"язувався, відповідно до умов цього договору, поставити та передати у власність відповідача, а відповідач зобов"язувався прийняти та своєчасно оплатити товар, визначений специфікаціями та видатковими накладними.

Сторони узгодили в п. 3.4 Договору, що оплата товару здійснюється відповідачем за кожну поставлену партію, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача. Відстрочка платежу за даним договором становить 30 календарних днів з дати поставки товару.

На виконання умов Договору №180413/1 поставки від 18.04.2013р. позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується копіями видаткових накладних: №ЄС-0000202 від 22.04.2013р., №ЄС-0000203 від 27.04.2013р., №ЄС-0000204 від 27.04.2013р. на загальну суму 258846,27грн., долученими до матеріалів справи.

Відповідач розрахувався з позивачем за поставлений товар частково у розмірі 20000,00грн.

Станом на 07.10.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 238846,27грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за Договором №180413/1 поставки від 18.04.2013р. виконав повністю, відповідач оплати за поставлений товар здійснив частково, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 238846,27грн. Відповідач дану обставину не заперечив, доказів зворотнього суду не надав.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 12820,41грн. пені суд прийшов до висновку задоволити її з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.3. Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 28.05.2013р. по 07.10.2013р. за прострочення платежу в розмірі 12820,41грн.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2805,82грн. трьох процентів річних підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач, покликаючись на норму ст. 49 ГПК України, просив суд покласти на відповідача обов"язок по відшкодуванню вартості юридичних послуг у розмірі 6000,00грн., які понесені ним у зв"язку із невиконанням відповідачем своїх зобовязань, оскільки на виконання умов укладеного між ТзОВ „ЄВРОХІМ СЕРВІС" та Приватним підприємством „Юридична фірма „Паритет плюс", що підтверджується платіжним дорученням № 4529 від 09.10.2013р. сплачено за юридичні послуги згідно рахунку №СФ-0000027 від 08.10.2013р. в розмірі 6000,00грн.

Розглянувши дану вимогу суд прийшов до висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яка зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

До матеріалів справи долучено платіжне доручення № 4529 від 09.10.2013р.про сплату за юридичні послуги згідно рахунку №СФ-0000027 від 08.10.2013р. в розмірі 6000,00грн. ПП „Юридична фірма „Паритет плюс", договір про надання юридичних послуг від 07.10.2013р., довіреність б/н від 07.10.2013р. та Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1320 від 26.03.2008р., видане Нікуліну О.В., якими не підтверджуються витрати позивача пов'язані з оплатою ним послуг, наданих саме адвокатом, натомість Товариством з обмеженою відповідальністю „ЄВРОХІМ СЕРВІС" оплата за такі послуги здійснена на користь вищевказаного суб"єкта господарювання.

Відтак, суд прйшов до висновку відмовити позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача вартості юридичних послуг у розмірі 6000,00грн.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „ЦЕНТРОПАК" (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 179, офіс 302, ідентифікаційний код 32888159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄВРОХІМ СЕРВІС" (04071, м. Київ, вул. Констянтинівська, 1/2, ідентифікаційний код 35669858) 238846,27грн. основного боргу, 12820,41грн. пені, 2805,82грн. 3% річних та 5089,45грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.11.2013р.

Суддя Деркач Ю.Б.