Рішення

від 29.11.2013 по справі 623/1362/13-ц

ІЗЮМСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 623/1362/13-ц

Номер провадження 2/623/498/2013

РІШЕННЯ

іменем України

28 листопада 2013 року м. Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Бутенка В.М.

при секретарі судового засідання - Костенко В.В., Рзаєвої І.С.

судового розпорядника - Ісаєвої О.В., Максименка Р.С.

за участю: позивачки - ОСОБА_3

представника позивачки за довіреністю - ОСОБА_4

представника відповідача за довіреністю - Савіна О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Ізюмського району Харківської області, треті особи: відділ державної реєстрації речових прав на майно реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, Управління Держземагентства у Ізюмському районі Харківської області, про визнання договору оренди землі недійсним, зобов'язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації договору оренди землі, -

в с т а н о в и в:

08 квітня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом і просила визнати недійсним договір оренди належної їй на праві приватної власності земельної ділянки площею 5,7092 га, яка розташована на території Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, укладений нею з приватним сільськогосподарським підприємством «Дружба» (далі по тексту - ПСП «Дружба»), підписаний ними та зареєстрований в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах» 13 жовтня 2008 року, а також просила скасувати державну реєстрацію вказаного договору оренди земельної ділянки і зобов'язати ПСП «Дружба» повернути їй земельну ділянку.

В обґрунтування своїх вимог позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 зазначали, що вказаний договір оренди земельної ділянки строком на 10 років вона уклала з ПСП «Дружба» у 2008 році, однак лише у квітні 2013 року дізналася, що в порушення вимог ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в договорі не зазначені умови передачі земельної ділянки в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги і просили суд поновити строк позовної давності та задовольнити позов повністю.

Представник ПСП «Дружба» Савін О.С. проти позову заперечував, вказуючи, що сторони уклали договір оренди, узгодивши усі істотні умови договору оренди, за п'ять років дії договору ОСОБА_3 ніяких претензій щодо невідповідності умов договору вимогам закону не заявляла. Крім того, стверджував, що ОСОБА_3 пропустила передбачений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності і просив застосувати наслідки пропуску строку відповідною заявою.

Крім того, представник відповідача вказував, що у квітні 2011 року ПСП «Дружба» направило орендодавцю ОСОБА_3 листа з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки в частині умов передачі земельної ділянки у заставу та внесення до статутного фонду, зважуючи на внесені зміни до Закону України «Про оренду землі», однак ця пропозиція позивачкою тоді була проігнорована (а.с. 25, 27-28, 33, 34).

Просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачка ОСОБА_3 в поданому суду клопотанні від 16.08.2013 року просила суд поновити строк позовної давності, вказуючи, що вона не обізнана в питаннях земельного права і лише після того, як почула від односельців, що її права порушуються, звернулася до спеціаліста і довідалась про порушення її права щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, допущених при укладенні вказаного договору (а.с. 74).

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 30 квітня 2013 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову - відділ державної реєстрації речових прав на майно реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, та Управління Держземагентства у Ізюмському районі Харківської області (а.с. 16-17).

Представник третьої особи відділу державної реєстрації речових прав на майно реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області в судове засідання не прибув, надали заяву про розгляд справи без їх участі, надали суду письмові заперечення на позов, при вирішенні справи по суті покладаються на розсуд суду, просять суд в частині позову ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації договору оренди землі відмовити (а.с. 39, 40).

Представник третьої особи Управління Держземагентства у Ізюмському районі Харківської області в судове засідання не прибув, просять про розгляд справи без їх участі, надали суду письмові пояснення із запереченням на позов, просять суд в частині позову ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації договору оренди землі відмовити (а.с. 65-67, 88).

Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, пояснення представника відповідача Савіна О.С., дослідивши та перевіривши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову по суті позову з наступних підстав.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не заперечується, та підтверджено письмовими доказами, що гр. ОСОБА_3 на підставі Державного акту Серія ХР №028891, виданого за розпорядженням Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області № 261 від 30.05.2007 року, належить на праві приватної власності земельна ділянка під кадастровим №6322881500:01:000:0045, загальною площею 5,7029 га, у тому числі ріллі - 5,7029 га, контур № 27, ділянка НОМЕР_1, яка розташована на території Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 5).

Відповідно до статей 3, 4, 15 ЦПК України особа має конституційне право на судовий захист своїх цивільних прав і може звернутися із позовом про захист порушеного, оспореного або невизнаного права у спосіб, передбачений ЦК України.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій (на підставі вказаних статей ЗК і ЦК, Закону), позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно статей 10, 31, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності з ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України «Про оренду землі», тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. №161-ХІV із змінами, та ст. 93 ЗК України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 11 червня 2008 року між орендодавцем ОСОБА_3, власником земельної ділянки, з одного боку, та орендарем ПСП «Дружба», з другого, укладено договір оренди землі б/н, за умовами якого ОСОБА_3 передала ПСП «Дружба» в оренду (строкове платне користування) належну їй на праві власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6322881500:01:000:0045, загальною площею 5,7029 га, у тому числі ріллі - 5,7029 га, із земель приватної власності, яка розташована на території Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області, контур №27, ділянка НОМЕР_1, грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта індексації 2,623 в 2008 році складає 63774,23 гривень, строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 6-9).

Крім того, між сторонами укладені Акт визначення меж земельної ділянки в натурі та Акт приймання-передачі земельної ділянки без дати (а.с. 7 оборот).

Зазначений договір оренди землі було зареєстровано в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах» 13 жовтня 2008 року за № 040867250232.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди, зареєстрованим відповідно до закону (ч. 5 ст. 126 ЗК України).

Частиною 2 ст. 125 ЗК України передбачено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Згідно із ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він відповідно до ст. 18 цього Закону набирає чинності.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», цивільні права і обов'язки у сторін правочину, що підлягає державній реєстрації, виникають з моменту його державної реєстрації, а отже правочин вважається укладеним з моменту його державної реєстрації.

Зважуючи на вказане, а також ч.3 ст. 640 ЦК України, якою передбачено, що договір, який за законом підлягає державній реєстрації, вважається укладеним з моменту його державної реєстрації, необхідно зробити висновок, що спірний договір укладено 13 жовтня 2008 року, тобто в день його державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 04.06.2008р., яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» №509-У1 від 16.09.2008р., статтю 15 частину першу Закону України «Про оренду землі» доповнено абзацом дванадцятим такого змісту: «умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки», яка набрала законної сили 14 жовтня 2008 року.

Таким чином на час укладення спірного договору оренди землі, тобто на 13 жовтня 2008 року, діючим законодавством не передбачалось істотної умови договору оренди землі умови передачі земельної ділянки у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Оскільки на час укладення спірного договору оренди землі, тобто на 13 жовтня 2008 року, укладеному між ОСОБА_3 та ПСП «Дружба», вказані істотні умови, передбаченні ст. 15 Закону України «Про оренди землі», право позивачки при укладанні спірного договору не було порушено.

Відповідно до ст. ст. 256, 257, ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки доказування, згідно ч.4 ст.60 ЦПК України не може ґрунтуватися на припущеннях, суд, дійшов до висновку щодо дати укладення договору оренди земельної ділянки в день її державної реєстрації, тобто 13.10.2008 року. Саме в цей день і починається перебіг позовної давності.

Оспорюваний договір укладено сторонами 13 жовтня 2008 року. З позовом до суду про визнання договору недійсним позивачка ОСОБА_3 звернулася 08 квітня 2013 року, тобто з пропуском 3-х річного строку позовної давності.

Згідно ч.5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, 09 квітня 2011 року ОСОБА_3 отримала від ПСП «Дружба» повідомлення про необхідності внесення змін до договору оренди земельної ділянки укладеного між ними та підписання відповідної додаткової угоди у зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про оренду землі», а саме додання такої істотної умови як передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (а.с. 33-34).

Крім цього, рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 серпня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ПСП «Дружба» про розірвання договору оренди землі відмовлено (а.с. 56).

Закон України №509-У1 від 16.09.2008р. про внесення змін до Закону України «Про оренду землі» був оприлюднений у визначеному порядку, набрав законної сили з 14.10.2008р., будь-яка особа, в т.ч. і ОСОБА_3, не мали перешкод у доступі до нього.

Позивачка ОСОБА_3 підписала укладений з ПСП «Дружба» договір оренди земельної ділянки, мала у своєму розпорядженні його примірник і до моменту реєстрації договору, тобто до 13.10.2008 року, мала достатньо часу для вивчення змісту договору, для звернення за роз'ясненням до фахівців у галузі права, до односельців, які повідомили про порушення її прав, могла звернутися з заявою про відсутність згоди на державну реєстрацію договору, однак ніяких з перелічених дій не вчинила ні до, а ні після реєстрації договору оренди і ще більш чотирьох років погоджувалась з його умовами, отримувала орендну плату.

Посилання ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на те, що ОСОБА_3 не обізнана в питаннях земельного права, а тому про порушення її прав під час укладення договору оренди земельної ділянки довідалась від односельців у квітні 2013 року не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності.

Відтак, суд не погоджується з вимогами позивачки щодо підстав задоволення її позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його реєстрації, та повернення земельної ділянки та відмовляє у задоволенні позову в повністю по суті вимог.

Таке рішення не перешкоджає ОСОБА_3 у відповідності з положеннями, викладеними в главі 53 ЦК України, ставити питання про зміну чи укладення додаткової угоди до договору оренди землі з метою усунення його невідповідності вимогам ст.15 Закону України «Про оренду землі», а також звертатися до суду, згідно ст. 3 ЦПК України, за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 88 ЦПК України суд не компенсує позивачці понесені судові витрати (а.с. 1).

Керуючись статтями 1, 14, 15, 18, 20 Закону України «Про оренду землі», статтями 93, 124-126 ЗК України, статтями 203, 210, 215, 216, 261, 267, 638, 640, 792 ЦК України, статями 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК| України|, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до приватного сільськогосподарського підприємства «Дружба» Ізюмського району Харківської області, треті особи: відділ державної реєстрації речових прав на майно реєстраційної служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, Управління Держземагентства у Ізюмському районі Харківської області, про визнання договору оренди землі недійсним, зобов'язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації 13 жовтня 2008 року договору оренди землі - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд.

Головуючий: суддя -

Повний текст рішення складено 29 листопада 2013 року.