Постанова

від 15.11.2013 по справі 2а-2147/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2013 року Справа № 2а-2147/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.;

секретар судового засідання - Олійник С.О.,

за участю представників:

позивача - Молчанов Антон Олександрович, довіреність б/н від 21.02.2010,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Севастополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби: № 0000670221 від 03.09.2012 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 423602,50 грн., з яких за основним платежем - 338882,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 84720,50 грн.; № 0000660221 від 03.09.2012 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 706895,75 грн., з яких за основним платежем - 599084,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 107811,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог податкового законодавства, що призвело до необґрунтованого збільшення позивачу розміру податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідачів з позовом не погодився з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" зареєстровано в якості юридичної особи Ленінською районною державною адміністрацією у місті Севастополі 17.07.2001 за № 1 077 120 0000 000298 та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у місті Севастополі в якості платника податків.

Згідно з довідкою Управління статистики у місті Севастополі АА № 335178 від 23.09.2009 визначені види діяльності позивача за КВЕД, у тому числі 4.5.21.1 Будівництво будівель, 70.11.0 Організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду.

17.08.2012 посадовими особами Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби, відповідно до абзацу 2 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.2, 77.4 статті 77, абзацу 1 пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт № 72/22-1/31600519/6325/10 від 17.08.2012.

У ході перевірки встановлені такі порушення:

- до 31.03.2011 - пункту 3.1 статті 3, підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.7 пункту 5.2, підпункту 5.5.1 пункту 5.5, підпункту 5.6.2 пункту 5.6., підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5, пункту 6.1 статті 6, підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994, що призвело до заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року в сумі 4842,00 грн., за 9 місяців 2009 року в сумі 7331,00 грн., за 2009 рік в сумі 3351,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 1499,00 грн., за 1 півріччя 2010 року в сумі 243896,00 грн., за 9 місяців 2010 року в сумі 1088472,00 грн., за 2010 рік в сумі 1714082,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 429359,00 грн., у тому числі: за 1 півріччя 2009 року в сумі 1211,00 грн., за 9 місяців 2009 року в сумі 1833,00 грн., за 2009 рік в сумі 838,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 1458,00 грн., за 1 півріччя 2010 року в сумі 60974,00 грн., за 9 місяців 2010 року в сумі 272118,00 грн., за 2010 рік в сумі 428521,00 грн. (у тому числі за рахунок завищення суми валових витрат по рядку 04.1 декларації у зв'язку з нікчемністю операцій з Будівельно-виробничим підприємством "Строитель-Плюс", Колективним підприємством "Альянс" всього на суму 1694415,00 грн., у тому числі: за 1 півріччя 2010 року у сумі 233342,00 грн., за 9 місяців 2010 року в сумі 1069581,00 грн., за 2010 рік в сумі 1694415,00 грн.;

- з 01.04.2011 - підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 137.3 статті 137, пунктів 138.8, 138.9 статті 138, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, а саме - заниження податку на прибуток в сумі 169725,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 11068,00 грн., за 2-3 квартал 2011 року в сумі 146905,00 грн., за 2-4 квартал 2011 року в сумі 167837,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 1888,00 грн.;

- пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/94-ВР від 03.04.1994, що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 338882,00 грн., у тому числі: за червень 2010 року в сумі 46668,00 грн., за липень 2010 року в сумі 49625,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 43348,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 74275,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 52492,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 54800,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 17674,00 грн., у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту по податку на додану вартість при здійсненні нікчемних операцій з контрагентами - Будівельно-виробничим підприємством "Строитель-Плюс" та Колективним підприємством "Альянс".

На підставі акту перевірки № 72/22-1/31600519/6325/10 від 17.08.2012 начальником Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000670221 від 03.09.2012 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 423602,50 грн., з яких за основним платежем - 338882,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 84720,50 грн.; № 0000660221 від 03.09.2012 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 706895,75 грн., з яких за основним платежем - 599084,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 107811,75 грн.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 75.1. статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпунктів 20.1.27, 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Правовідносини, що виникли у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, у спірний період регулювалися Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Законом України "Про податок на додану вартість", з 01.04.2011 - Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на, зокрема, суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пунктом 5.1, підпунктами 5.2.1, 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку (підпункт 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону).

Додатково до виплат, передбачених підпунктом 5.6.1 цієї статті, до складу валових витрат платника податку включаються обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством, а також внески, визначені абзацом другим цього підпункту (підпункт 5.6.2 пункту 5.6 статті 5 Закону).

До складу валових витрат платника податку належать суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані в порядку, встановленому законодавством (підпункт 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 Закону).

Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 цього Закону сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Платник податку має право на включення до складу валових витрат будь-яких витрат, які він зазнав у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг). Єдиною умовою включення таких сум до валових витрат є подальше використання у власній господарської діяльності, незалежно чи почали такі товари використовуватися на момент перевірки, та належним чином оприбуткування них за обліком.

Згідно з пунктом 135.1. статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з, зокрема, доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті.

Дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу (підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 137.3 статті 137 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку виробляє товари, виконує роботи, надає послуги з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання, доходи нараховуються платником податку самостійно відповідно до ступеня завершеності виробництва (операції з надання послуг), який визначається за питомою вагою витрат, здійснених у звітному податковому періоді, у загальній очікуваній сумі таких витрат та/або за питомою вагою обсягу послуг, наданих у звітному податковому періоді, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані.

Після переходу покупцю права власності на товари (роботи, послуги) з довготривалим технологічним циклом виробництва, зазначені у попередньому абзаці, виконавець здійснює коригування фактично отриманого доходу, пов'язаного з виготовленням таких товарів (робіт, послуг), нарахованого в попередні періоди протягом терміну їх виготовлення.

При цьому, якщо фактично отриманий дохід у вигляді кінцевої договірної ціни (з урахуванням додаткових угод) перевищує суму доходу, попередньо нараховану за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виготовлення таких товарів (робіт, послуг), таке перевищення підлягає зарахуванню до доходів звітного періоду, в якому відбувається перехід права власності на такі товари (роботи, послуги).

Якщо фактично отриманий дохід у вигляді кінцевої договірної ціни (з урахуванням додаткових угод) менше суми доходу, попередньо визначеного за наслідками кожного податкового періоду протягом строку виготовлення таких товарів (робіт, послуг), така різниця підлягає зарахуванню у зменшення доходів звітного періоду, в якому відбувається перехід права власності на такі товари (роботи, послуги).

Згідно з пунктами 138.8, 138.9 статті 138 Податкового кодексу України Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності (пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до абзацу третього підпункту 7.2.3 та абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Абзацами першим та другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З системного аналізу наведених правових норм слідує, що податкова накладна як звітний податковий документ, яка є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення лише при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість". При цьому, вказаним Законом передбачено єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Положеннями статей 42-44 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, які згідно зі статтями 626, 627 Цивільного кодексу України є домовленістю двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 317, 319, 323 Господарського кодексу України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону. Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Як свідчать матеріали справи, 01.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" (Замовник) та Будівельно-виробничим підприємством "Строитель-Плюс" (Виконавець) був укладений договір про надання послуг будівельних машин та механізмів № 1078. Згідно з вказаним договором Виконавець зобов'язується надати послуги у повному обсязі та у відповідності до умов, узгоджених сторонами. Замовник зобов'язується здійснити оплату наданих послуг у відповідності до цього договору на підставі протоколу узгодження ціни (додаток № 1) своєчасно та у повному обсязі.

Відповідно до протоколу узгодження ціни на надання послуг будівельних машин та механізмів, в якому зазначені найменування машин та механізмів, одиниця виміру та ціна.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надані рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, зворотно-сальдові відомості за період вересень, листопад 2010 року, регістри бухгалтерського обліку за період з 01.09.2010 по 31.12.2010. Також надані банківські виписки, які підтверджують перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" грошових коштів на рахунок Будівельно-виробничого підприємства "Строитель-Плюс" на загальну суму 218387,60 грн., у тому числі податок на додану вартість - 36397,93 грн.: вересень 2010 року на суму 176000,00 грн., листопад 2010 року на суму 42387,60 грн.

Крім цього, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" надані податкові накладні, отримані від контрагента - Будівельно-виробничого підприємства "Строитель-Плюс" та реєстри виданих та отриманих податкових накладних, за якими суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" та відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з податку на додану вартість: за вересень 2010 року у сумі 29333,33 грн., за листопад 2010 року у сумі 7064,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" (Замовник) та Колективним підприємством "Альянс" (Підрядник) укладено договір підряду № 368, згідно з яким Підрядник зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи на об'єкті "Багатоквартирна житлова забудова по вул.Руднєва-Тульській в місті Севастополі, блоки 8, 9". Машини та механізми забезпечуються Замовником. Вартість та витрати з виконання робіт визначаються згідно з договірною ціною, яка є динамічною та уточнюється з врахуванням жіночних відносин та фактично виконаних робіт актом прийому виконаних підрядних робіт та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт. Вартість робіт за вказаним договором орієнтовно складає 2000000,00 грн.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надані такі первинні бухгалтерські документи: довідки про вартість і виконання підрядних робіт, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт за період з червня по грудень 2010 року, регістри бухгалтерського обліку за період з 01.06.2010 по 31.01.2011. Також позивачем надані банківські виписки, які підтверджують перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" грошових коштів на рахунок Колективного підприємства "Альянс".

Зокрема, за період червень-грудень 2010 року були виконані будівельно-монтажні роботи на загальну суму 1814910,17 грн., у тому числі податок на додану вартість - 302485,02 грн.: у червні - 280010,30 грн., у тому числі податок на додану вартість - 46668,38 грн., у липні - 297749,89 грн., у тому числі податок на додану вартість - 49624,00 грн., у серпні - 260087,86 грн., у тому числі податок на додану вартість - 43347,97 грн., у вересні - 269648,41 грн., у тому числі податок на додану вартість - 44941,40 грн., у жовтні - 314953,64 грн., у тому числі податок на додану вартість - 52492,27 грн., у листопаді - 286413,25 грн., у тому числі податок на додану вартість - 47735,54 грн., у грудні - 106046,74 грн., у тому числі податок на додану вартість - 17674,45 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" перераховані грошові кошти на рахунок Колективного підприємства «Альянс» з призначенням платежу «підрядні роботи» на загальну суму 1814909,35 грн., у тому числі податок на додану вартість - 302484,89 грн.: у липні 2010 року - 280010,30 грн., у тому числі податок на додану вартість - 46668,38 грн., у серпні 2010 року - 297749,89 грн., у тому числі податок на додану вартість - 49624,00 грн., у вересні 2010 року - 260087,86 грн., у тому числі податок на додану вартість - 43347,97 грн., у жовтні 2010 року - 269648,41 грн., у тому числі податок на додану вартість - 44941,40 грн., у листопаді 2010 року - 314953,64 грн., у тому числі податок на додану вартість - 52492,27 грн., у грудні 2010 року - 286413,25 грн., у тому числі податок на додану вартість - 47735,54 грн., у січні 2011 року - 106046,02 грн., у тому числі податок на додану вартість - 17674,45 грн.

Крім цього, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" надані податкові накладні, отримані від контрагента - Колективного підприємства "Альянс" та реєстри виданих та отриманих податкових накладних, за якими суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" та відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з податку на додану вартість: за червень 2010 року у сумі 46668,38 грн., за липень 2010 року у сумі 49624,98 грн., за серпень 2010 року у сумі 43347,98 грн., за вересень 2010 року у сумі 44941,40 грн., за жовтень 2010 року у сумі 52492,27 грн., за листопад 2010 року у сумі 47735,54 грн., за грудень 2010 року у сумі 17674,46 грн.

Колективне підприємством "Альянс", як вбачається з матеріалів справи, зареєстровано виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим 15.05.2003, номер запису 1 882 105 0001 004986, свідоцтво про державну реєстрацію № 436708. Підприємство взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі 22.05.2003 за № 9896-К, зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво № 00887869).

Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України Колективному підприємству «Альянс» 28.07.2006 видано ліцензію № 119461 на здійснення будівельної діяльності (згідно з переліком) терміном дії до 28.07.2011.

Статтею 882 Цивільного кодексу України, пунктами 88, 91, 96 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Підписання акту приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що умови договорів виконані сторонами в повному обсязі, роботи, здійсненні Колективним підприємством "Алянс" та послуги, надані Будівельно-виробничим підприємством "Строитель-Плюс", передані та прийняті позивачем, про що складені та підписані відповідні акти та довідки про вартість виконаних робіт та наданих послуг. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" оплатило отримані підрядні роботи та надані послуги.

Зазнані витрати позивач на виконання умов Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість" включив до складу валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз реальності господарських операцій здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. Оцінка господарських операцій та їх змісту може здійснюватися окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання, оскільки дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції, і навпаки - недотримання вимог цивільного чи господарського законодавства не тягне за собою автоматичної зміни відображення господарських операцій у податковому обліку.

Таким чином, складені після закінчення господарських операцій - виконання Колективним підприємством "Альянс" підрядних робіт та надання послуг Будівельно-виробничим підприємством "Строитель-Плюс" за відповідними договорами, передбачені законодавством первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме - мають назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення; особисті підписи, що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, які в свою чергу засвідчені печатками контрагентів позивача.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для нарахування підприємству грошових зобов'язань стала неможливість встановлення факту реальності здійснення господарських операцій, недійсність податкової звітності та первинних документів по взаємовідносинах позивача з Будівельно-виробничим підприємством "Строитель-Плюс" та Колективним підприємством "Альянс", що, на думку податкового органу, підтверджується у тому числі вироком Київського районного суду міста Сімферополя від 10.04.2013 у кримінальній праві № 1-кп/123/147/2013.

Так, вироком Київського районного суду міста Сімферополя від 10.04.2013 у кримінальній справі № 1-кп/123/147/2013 ОСОБА_2 - засновника Будівельно-виробничого підприємства "Строитель-Плюс" та Колективного підприємства "Альянс" визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 28, статтею 205 Кримінального кодексу України. Затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22.03.2013 між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України та підозрюваною ОСОБА_2

Під час розгляду кримінальної справи судом встановлено, що ОСОБА_2, діючи навмисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб. З цією метою ОСОБА_2 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснила реєстрацію (придбання) ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) у тому числі Будівельно-виробничого підприємства "Строитель-Плюс" та Колективного підприємства "Альянс".

Разом з цим, відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Отже, лише встановлення у рамках кримінальної справи факту узгодженості дій платника податків з постачальником, який є фіктивним та господарська діяльність якого не направлена на отримання доходу, з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності про такі дії чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань, може слугувати підставою для позбавлення позивача права на включення до складу податкового кредиту понесених витрат на сплату податку. При цьому, такі факти в рамках кримінальної справи повинні бути встановлені відносно конкретних осіб та діяння. Таких обставин під час розгляду кримінальної справи № 1-кп/123/147/2013 за обвинуваченням ОСОБА_2 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" судом встановлено не було.

Також слід зазначити, що діючим законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта господарювання бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Єдині відомості, які є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявність свідоцтва платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Станом на момент здійснення господарських операцій (виконання робіт, надання послуг) Будівельно-виробниче підприємство "Строитель-Плюс" та Колективне підприємство "Альянс" були зареєстровані як юридичні особи у Державному реєстрі підприємств та організацій, були платниками податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення", податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, а саме: податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Тобто єдиною підставою, визначеною нормами законодавства (що діяло на момент укладення договорів) для визнання податкової накладної недійсною, є виключно заповнення податкової накладної особою, яка не зареєстрована у якості платника податку на додану вартість. Інших підстав та повноважень, наданих законодавством податковому органу, визнавати податкові накладні недійсними не встановлено.

При цьому, законодавчі акти України, а саме: Закон України "Про Державну податкову службу в Україні", Закон України "Про систему оподаткування", Закон України "Про податок на додану вартість" не надають повноважень податковим органам самостійно визнавати недійсними господарські договори (первинні документи) та фінансово-господарські операції. Таке право діючим законодавством України надано виключно суду.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

30.08.2013 судовим експертом Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 11.10.2012 про призначення судової економічної експертизи, надано висновок № 144.

Згідно з вказаним висновком надання Будівельно-виробничим підприємством "Строитель-Плюс" контрагенту Товариству з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст", відповідно до умов договору № 1078 від 01.09.2010, послуг будівельної техніки, документально та нормативно підтверджується.

Виконання будівельних робіт на об'єктах Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст", згідно з договором підряду № 368 від 01.06.2010 силами працівників Колективного підприємства "Альянс" документально та нормативно підтверджується.

Первинними документами бухгалтерського та податкового обліку висновок акту перевірки № 72-22-1/31600519/6325/10 від 11.08.2012 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст", проведеної Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби, стосовно господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" з контрагентами - Колективним підприємством "Альянс" та Будівельно-виробничим підприємством "Строитель-Плюс" документально та нормативно не підтверджуються.

Відображення у податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Строитель-Плюс" операцій з контрагентами - Колективним підприємством "Альянс" та Будівельно-виробничим підприємством "Строитель-Плюс" до заниження об'єктів оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" не призвели.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє позов у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 0000670221 від 03.09.2012 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 423602,50 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби № 0000660221 від 03.09.2012 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 706895,75 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" (99011, місто Севастополь, вул.Карантинна, 16, код 31600519) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2204,00 грн. (дві тисячі двісті чотири гривні) та витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 8096,00 грн. (вісім тисяч дев'яносто шість гривень).

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя підпис О.В. Прохорчук

Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 20 листопада 2013 року.

З оригіналом згідно.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Прохорчук