Рішення

від 31.10.2013 по справі 910/18319/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18319/13 31.10.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/18319/13

за позовом приватного підприємства «Ательє «Поліграфічний комплекс»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпетролконсалтинг»;

про стягнення 20164,21 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сапранов О.В., довіреність б/н від 03.10.2013р.;

Чайка О.П., довіреність б/н від 12.09.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось приватне підприємство «Ательє «Поліграфічний комплекс» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпетролконсалтинг» (надалі - відповідач) про стягнення 20 031,50 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № L-0039 поставки поліграфічної продукції та послуг від 04.01.2012р. у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 19450,00 грн., за прострочення оплати якої нараховані інфляційні - 116,70 грн. та 3% річних у сумі 597,51 грн.

Отже, виходячи з розміру заявлених позовних вимог, ціна позову становить 20164,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/18319/13 та призначено її розгляд на 31.10.2013р.

Присутніми в судовому засіданні 31.10.2013р. представниками позивача підтримано заявлені позовні вимоги з посиланням на обставини, зазначені в позовній заяві, а також подано витребувані судом докази.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження від 23.09.2013р. не виконав, письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 23.09.2013р. була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана останнім 30.09.2013р.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.05.2013р. між позивачем (за договором - виконавець) та відповідачем (за договором - замовник) було укладено Договір № L-0039 поставки поліграфічної продукції та послуг, у відповідності з умовами якого виконавець зобов'язується виконати роботи з виготовлення та передачі у власність замовнику поліграфічної продукції та послуг (надалі - продукція) належної якості та в обумовлений сторонами термін, а замовник зобов'язується прийняти продукцію та оплатити у повному обсязі. Умови щодо назви, технічних характеристик, номенклатури, вартості, кількості та строків виготовлення продукції зазначаються у рахунку-фактурі, яка є невід'ємною частиною договору і підписується обома сторонами.

Пунктом 2.1. передбачено, що вартість робіт визначаються сторонами у рахунку-фактурі.

Оплата замовником послуг виконавця проводиться на умовах передплати у розмірі 100% від загальної вартості робіт (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору, відвантаження гоової продукції здійснюється відповідно до рахунку-фактури та видаткової накладної зі складу виконавця.

Договір набирає силу з моменту його підписання і автоматично пролонгується до моменту письмового виявлення бажання сторін розірвати даний договір (п. 7.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача, який діяв на підставі генерального доручення за № 720 від 03.01.2012р., за видатковими накладними № РН-00000685 від 03.09.2012р., № № РН-00000711 від 10.09.2012р., № РН-00000745 від 17.09.2012р., № РН-00000835 від 08.10.2012р., № РН-00000836 від 08.10.2012р., № РН-00000837 від 08.10.2012р., копії яких залучені до матеріалів справи, отримав від позивача продукцію на загальну суму 24450,00 грн.

Відповідач отриманий товар оплатив частково в сумі 5000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача, копії яких додані до матеріалів справи.

Таким чином, станом на день вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем за отриману продукцію становить 19450,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, правовідносини, які виникли між сторонами, пов'язані з виконанням договору поставки, в якому сторони не визначили чіткого строку оплати отриманого товару.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання позивача в обґрунтування заявлених вимог на рахунки-фактури № СФ-00000765 від 31.08.2012р., № СФ-00000798 від 07.09.2012р., № СФ-00000836 від 14.09.2012р., оскільки в порушення умов п.1.2. договору вказані рахунки-фактури не містять підпису уповноваженої особи та печатки відповідача.

Також, не представлено суду і доказів отримання зазначених рахунків-фактури у день їх складання уповноваженою особою відповідача, у зв'язку з чим рахунки-фактури не можуть вважатись підставою для проведення розрахунків за отриманий товар та відповідно не вважаються підставою і для нарахування річних та інфляційних, внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань.

Приписами ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. № 9/252-10 та від 28.02.2012 р. № 5002-8/481-2011.

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість товару в момент отримання товару та підписання товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 19450,00 грн., відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 19450,00 грн. підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні - 116,70 грн. та 3% річних у сумі 597,51 грн., які розраховані станом на 20.09.2013р. на суму боргу, що виникла окремо за кожним рахунком-фактурою, враховуючи дати часткової оплати товару.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Проте, враховуючи відсутність доказів отримання відповідачем рахунків-фактури у день їх складання, суд вважає правомірним нарахування 3% річних та інфляційних, виходячи з вимог ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України та дати отримання товару відповідачем.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

При цьому, індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення , незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. № 62-97р].

Як вбачається з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, останнім здійснено розрахунок інфляційних втрат без урахування вищевказаних рекомендацій, зокрема інфляційні втрати розраховані без урахування місяців, в яких мала місце дефляція,. За розрахунокм суду не встановлено інфляційного збільшення заборгованості у період з вересня 2012 року по вересень 2013 року, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 116,70 грн. задоволенню не підлягають.

Водночас, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги в частині стягнення річних, підлягають частковому задоволенню в сумі 580,33 грн., за розрахунком суду, проведеного, виходячи з дати фактичного отримання товару відповідачем, а не дати складання рахунку-фактури.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпетролконсалтинг» (04080, м. Київ, вул. В.Хвойки, 18/14; код ЄДРПОУ 35591310) на користь приватного підприємства «Ательє «Поліграфічний комплекс» (03187, м. Київ, вул.. Академіка Глушкова, 26, кв. 32; код ЄДРПОУ 32154986) 19 450,00 грн. - боргу, 580 грн. 33 коп. - 3% річних, 1709 грн. 08 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.11.2013р.

Суддя А.І. Привалов