Рішення

від 19.11.2013 по справі 122/21274/13-ц

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

Справа № 122/21274/13-ц

Провадження по справі 2/122/2505/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді - Гоцкалюка В.Д.,

при секретарі - Дірієнко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Залізничного районного суду м. Сімферополя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим, Державної фінансової інспекції України про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в АР Крим, Державної фінансової інспекції України про стягнення з Державної фінансової інспекції в АР Крим страхової суми в розмірі 132588,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що у березні 1998 року вона була прийнята на роботу до Контрольно-ревізійного управління в АР Крим на посаду бухгалтера 1 категорії відділу бухгалтерського обліку та звітності з окладом, відповідно до штатного розпису. Згодом, наказом Контрольно-ревізійного управління в АР Крим №184-л від 19.09.2001 року, була переведена на посаду головного спеціаліста, бухгалтера цього ж відділу, та наказом №92-л від 10.07.2006 переведена на посаду заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера з окладом, відповідно до штатного розпису. Під час виконання своїх службових обов'язків в контролюючому органі, відповідно до довідки Республіканської МСЕК № 3 від 05 лютого 2009 року їй встановлено 50% втрати професійної працездатності. 24.03.2009 року нею була заповнена заява про виплату страхової суми, до якої були додані всі необхідні документи, проте, до теперішнього часу страхової суми вона не отримала. Вважає, що з урахуванням середнього заробітку у сумі 4419,60 грн. страхова сума, що підлягає до виплати відповідно до підпункту «б» пункту 7 Порядку №515 становитиме 132588,00 грн. Просить задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні з мотивів викладених в позовній заяві.

Представник Державної фінансової інспекції в АР Крим та Державної фінансової інспекції України - Крилова Л.М. в судовому засіданні позов не визнала та просила в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов є обґрунтованим у зв'язку із чим підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 у березні 1998 року була прийнята на роботу до Контрольно-ревізійного управління в АР Крим на посаду бухгалтера 1 категорії відділу бухгалтерського обліку та звітності з окладом, відповідно до штатного розпису.

Наказом Контрольно-ревізійного управління в АР Крим №184-л від 19.09.2001 року, ОСОБА_1 переведена на посаду головного спеціаліста, бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності з окладом, відповідно до штатного розпису.

Наказом №92-л від 10.07.2006 ОСОБА_1 переведена на посаду заступника начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера з окладом, відповідно до штатного розпису.

Згідно довідки Республіканської МСЕК № 3 серії КР-1 № 001174 від 05 лютого 2009 року № 196, ОСОБА_1 встановлено 50 процентів втрати професійної працездатності у зв'язку з захворюванням під час виконання службових обов'язків (а.с.13).

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли з питання страхування життя та здоров'я працівника під час виконання ним трудових обов'язків, суд виходить з положень законодавства щодо обов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу , якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

За статтею 1, частиною 1 статті 2 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 4, частин 4, 5, 6 статті 6 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним з видів такого страхування, де страхувальниками є роботодавці, а виплати проводяться із цільових страхових фондів, які беруть на себе зобов'язання щодо надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків.

Відповідно до частин 7, 8 статті 17 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (в редакції Законну, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а саме, настання страхового випадку - встановлення позивачці 05 лютого 2009 року стійкої втрати професійної працездатності) усі службові особи державної контрольно-ревізійної служби підлягають державному обов'язковому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, а в разі поранення, контузії, травм або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, у розмірі від шестимісячного до п'ятирічного грошового утримання за останньою посадою залежно від ступеня втрати працездатності.

Порядок та умови страхування службової особи державної контрольно-ревізійної служби встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час вирішення спору у суді зазначений Закон діє з назвою «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», і в його редакції службові особи державної контрольно-ревізійної служби названі службовими особами органу державного фінансового контролю, з такими самими правами на державне обов'язкове страхування (частина 7 статті 17 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України № 515 від 05 липня 1993 року «Питання державної контрольно-ревізійної служби в Україні» затверджений Порядок та умови державного обов'язкового особистого страхування службових осіб державної контрольно-ревізійної служби в Україні.

За пунктами 1, 2 Порядку державне обов'язкове особисте страхування службових осіб державної контрольно-ревізійної служби в Україні здійснюється за рахунок коштів державного бюджету

Державному обов'язковому особистому страхуванню підлягають службові особи Головного контрольно-ревізійного управління (ГоловКРУ), контрольно-ревізійних управлінь у Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах, районах у містах.

За підпунктом «б» пункту 7 Порядку страховик виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності в результаті поранення, контузії, травми, каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків в період служби або протягом року після звільнення з неї, - у розмірі, що залежить від ступеня втрати працездатності, який визначається у відсотковому відношенні до суми п'ятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займав до встановлення втрати працездатності.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що для вирішення питання про виплату страхової суми у випадках, передбачених пунктом 7 цього Порядку та умов, застрахований або його спадкоємець оформляють у відповідному органі контрольно-ревізійної служби та подають страховику заяву за встановленою формою (додаток № 2), а також пред'являють документ, що засвідчує особу.

Із матеріалів справи вбачається, що 24.03.2009 року ОСОБА_1 була заповнена заява про виплату страхової суми, до якої були додані всі необхідні документи, проте, до теперішнього часу страхова сума не виплачена.

Головне контрольно-ревізійне управління України листом від 13.04.2009 № 25-18/434 повідомило Контрольно-ревізійне управління в АР Крим, що Головним контрольно-ревізійним управлінням України відповідно до наказу ГоловКРУ від 07.02.2008 №65 було розглянуто лист Контрольно-ревізійного управління в АР Крим щодо погодження документів для вирішення питання про виплату ОСОБА_1 страхової суми, та враховуючи додатково надані документи, виплата страхової суми була погоджена за рахунок кошторисних призначень КРУ в АР Крим. Одночасно, цим же листом ГоловКРУ просила надати пропозиції щодо перерозподілу кошторисних призначень для виплати ОСОБА_1 страхової суми. Однак, до теперішнього часу питання щодо виплати страхової суми залишилось не вирішеним.

Так, відповідно до наказу ГоловКРУ від 07 лютого 2008 року № 65 «Про порядок виплати страхових сум» після надходження звернення застрахованої службової особи ДКРС (Держфінінспекції) або його спадкоємця територіальний орган ДКРС (Держфінінспекції) здійснює розгляд та оформлення документів для вирішення питання про виплату страхової суми в порядку державного обов'язкового особистого страхування службових осіб органів ДКРС (Держфінінспекції).

Виплата страхових сум здійснюється за рахунок страхових кошторисних призначень відповідної Держфінінспекції.

Що стосується доводів відповідачів про відсутність відповідного бюджетного фінансування на виплату страхових сум, суд виходить з того, що зазначені обставини не можуть стати підставою для позбавлення застрахованого працівника права на отримання гарантованої державою і передбаченої законом страхової суми.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Кечко проти України» зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення Суду), тому суд не прийняв аргумент Уряду України про відсутність бюджетних асигнувань з посиланням на те, що органи державної влади не вправі посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (пункт 26 Рішення Суду).

На підставі наведеного суд вважає, що відповідати за виплату позивачці ОСОБА_1 страхової виплати у зв'язку зі стійкою втратою професійної працездатності повинен її роботодавець, функції якого на теперішній час виконує Державна фінансова інспекція в Автономній Республіці Крим, яка є юридичною особою.

Ураховуючи середній заробіток ОСОБА_1 у сумі 4419,60 грн. страхова сума, що підлягає їй до виплати відповідно до підпункту «б» пункту 7 Порядку №515 становитиме 132588,00 грн. (4419,60 грн. х 12 місяців х 5 років х 50% = 132588,00 грн.).

Враховуючи, що відповідно до пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» Державна фінансова інспекція України та її територіальні органи звільнені від сплати судового збору у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень частини 2 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України , згідно якої якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 999 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 212-215, 218, 294-296 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Державної фінансової інспекції в Автономній Республіці Крим (код ЄДРПОУ 20703979) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) страхову суму в розмірі 132588 (сто тридцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн.

Стягнути з Держави на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 3441 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: