Ухвала

від 28.11.2013 по справі 826/6539/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6539/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірель Компані" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000602202 від 15.01.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000602202 від 15.01.2013 року. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ „Арагон Торг" (код за ЄДРПОУ 38164764) за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р. порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду) визнав недійсними господарські договори між позивачем та ТОВ „Арагон Торг", зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 липня 2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби №0000602202 від 15.01.2013 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем була проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ „Арагон Торг", код за ЄДРПОУ 38164764 за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ „Мірель Компані", код за ЄДРПОУ 35920561 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ „Арагон Торг", код за ЄДРПОУ 38164764 за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року №1243/2202/35920561 від 27.12.2012 р.

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №1243/2202/35920561, позивачем порушено вимоги п.198.1, п.198.6 ст. 198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого, позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 51559,00 грн., в тому числі за серпень 2012 р. - 51559,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №1243/2202/35920561 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000602202 від 15.01.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 77339,00 грн., з яких 51559,00 грн., - за основним платежем, а 25780,00 грн., - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом першої інстанції також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Мірель Компані" зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 11.06.2008 р., взято на податковий облік у ДПІ у Печерському районі м. Києва 17.06.2008 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 08.07.2008 р.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мірель Компані", як покупцем, та ТОВ „Арагон Торг" (код за ЄДРПОУ 38164764), як постачальником, був укладений Договір №584 від 01.08.2012 року (надалі - Договір №584), згідно п.1.1. та п.2.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товари широкого вжитку, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити товар. Постачальник відвантажує продукцію на адресу покупця за цінами, що визначені у специфікації або накладних постачальника і які погоджені з покупцем не пізніше ніж за 24 години до відвантаженої продукції.

Відповідно до специфікацій до Договору №584 постачальник зобов'язувався поставити покупцю товар (консервовані продукти харчування, товари для тварин) на загальну суму 309355,47 грн., в т.ч. ПДВ 51559,25 грн. (Специфікація №1 від 06.08.2012 р. - 54065,70 грн., в т.ч. ПДВ 9010,95 грн.; Специфікація №2 від 06.08.2012 р. - 42665,66 грн., в т.ч. ПДВ 7110,94 грн.; Специфікація №3 від 10.08.2012 р. - 57262,03 грн., в т.ч. ПДВ 9543,67 грн.; Специфікація №4 від 14.08.2012 р. - 52950,77 грн., в т.ч. ПДВ 8825,13 грн.; Специфікація №5 від 14.08.2012 р. - 50189,95 грн., в т.ч. ПДВ 8364,99 грн.; Специфікація №6 від 15.08.2012 р. - 52221,36 грн., в т.ч. ПДВ 8703,56 грн.).

На виконання умов Договору №584, ТОВ „Арагон Торг" поставило позивачу товар на загальну суму 309355,47 грн., в т.ч. ПДВ 51559,25 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: №А-00001936 від 27.08.2012 р. - 52221,36 грн., в т.ч. ПДВ 8703,56 грн.; №А-00001937 від 27.08.2012 р. - 50189,95 грн., в т.ч. ПДВ 8364,99 грн.; №А-00001938 від 27.08.2012 р. - 57262,03 грн., в т.ч. ПДВ 9543,67 грн.; №А-00001939 від 27.08.2012 р. - 42665,66 грн., в т.ч. ПДВ 7110,94 грн.; №А-00001943 від 29.08.2012 р. - 54065,70 грн., в т.ч. ПДВ 9010,95 грн.; №А-00001944 від 29.08.2012 р. - 52950,77 грн., в т.ч. ПДВ 8825,13 грн. Зазначені видаткові накладні містять всі обов'язкові реквізити.

ТОВ „Арагон Торг" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 309355,47 грн., в т.ч. ПДВ 51559,25 грн. (№1936 від 27.08.2012 р. - 52221,36 грн., в т.ч. ПДВ 8703,56 грн.; №1937 від 27.08.2012 р. - 50189,95 грн., в т.ч. ПДВ 8364,99 грн.; №1938 від 27.08.2012 р. - 57262,03 грн., в т.ч. ПДВ 9543,67 грн.; №1939 від 27.08.2012 р. - 42665,66 грн., в т.ч. ПДВ 7110,94 грн.; №1943 від 29.08.2012 р. - 54065,70 грн., в т.ч. ПДВ 9010,95 грн.; №1944 від 29.08.2012 р. - 52950,77 грн., в т.ч. ПДВ 8825,13 грн.).

Зазначені податкові накладні містять всі реквізити, передбачені для первинних документів.

Встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - Товариство з обмеженою відповідальністю „Арагон Торг" у періоді, що перевірявся, було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість.

Згідно з дослідженими судом наданими позивачем податковими деклараціями з податку на додану вартість в розрізі контрагентів за серпень 2012 р., всі господарсько-фінансові операції позивача з ТОВ „Арагон Торг" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Факт оплати позивачем за отриманий згідно Договору №584 товар підтверджується банківськими виписками за 18.10.2012 p., 20.11.2012 p. та 26.11.2012 p.

Критичне ставлення до посилання відповідача на Акт Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС про результати проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Арагон Торг" (код ЄДРПОУ 38164764) щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2012 року №790/1520/38164764 від 23.10.2012 р., як на доказ недійсності правочинів між позивачем та ТОВ „Арагон Торг", оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договору №584 недійсним і станом на час розгляду справи суду не надані будь-які докази про притягнення до відповідальності посадових осіб ТОВ „Арагон Торг" чи позивача.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, необхідно звернути увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача - ТОВ „Арагон Торг" не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Доводи відповідача про нікчемність Договору №584є неправомірним, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаного правочину, укладеного між позивачем та ТОВ „Арагон Торг", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочин в межах спірних правовідносин, є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Згідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень законодавства України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля.

З матеріалів справи вбачається, що Договір №584 був укладений з метою реалізації, отриманого за цим договором, товару іншим контрагентам, зокрема, ТОВ „Ріал Істейт Ф.К.А.У.", ТОВ „Епіцентр К", ТОВ „Алнаир", ТОВ „Мерак", ТОВ „Фудмаркет", ТОВ „Край-2", ТОВ „Фоззі-Фуд" та іншим, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, договорами, видатковими накладними та банківськими виписками, що дає підстави для висновку про використання позивачем товарів, отриманих від ТОВ "Арагон Торг", у власній господарській діяльності.

Встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ „Арагон Торг" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Приймаючи до уваги викладене, позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що спричинило заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 51559,00 грн., в тому числі за серпень 2012 р. - 51559,00 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 03 грудня 2013 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.