Ухвала

від 14.11.2013 по справі 2а-84/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року Справа № 27651/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Сільськогосподарського ТОВ «Відродження» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року у справі за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції до Сільськогосподарського ТОВ «Відродження» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

04 січня 2010 року позивач - Львівське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції звернулося в суд з позовом до відповідача - Сільськогосподарського ТОВ «Відродження» про стягнення заборгованості у розмірі 2669,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до даних звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності форми 4-ФСС, за 9 місяців 2009 року у відповідача рахується прострочена заборгованість зі сплати страхових внесків, яка підлягає стягненню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року позов задоволено. Стягнено з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження» (Львівська область, Стрийський район, с. Дашава, вул. Полуботка, 4, ЄДРПОУ 03763477) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності (м. Львів, пр. Шевченка, 7 р/р 37176600900001 в УДК у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 25249982) суму заборгованості у розмірі 2669 (дві тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн. 98 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, оскільки судом неповно з'ясувано обставини, що мають значення для справи.

Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому суд, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №826765 підтверджується, що Сільськогосподарське ТОВ «Відродження» зареєстроване як юридична особа 11 грудня 2008 року Стрийською районною держаною адміністрацією, ідентифікаційний код 03763477 (а.с.6).

Заявою про реєстрацію страхувальника стверджується, що Сільськогосподарське ТОВ «Відродження» є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та зумовленими народженням та похованням, перебуває на обліку в Стрийській міжрайонній виконавчій дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за реєстраційним номером №46010000699 (а.с.8).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до самостійно поданого відповідачем звіту за формою Ф4 ФСС з ТВП за 9 місяців 2009 року прострочена заборгованість зі сплати страхових внесків до Фонду складала 2669, 98 грн. (а.с.10).

На день подання позову заборгованість відповідачем самостійно не погашена.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримано передбачений чинним законодавством порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, отже вимога про стягнення заборгованості є законною та обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Ч.1 ст.22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» передбачено, що платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхувальники та застраховані особи. Юридичні особи, які використовують найману працю, набувають статусу страхувальника з дня взяття їх на облік у робочому органі відділення Фонду (ч. 4 ст. 22 Закону).

Відповідно до ч.1 ст.23 вказаного Закону на страхувальників-роботодавців покладено обов'язок сплачувати до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені ст.30 цього Закону.

Згідно з абз.2,5 п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» страхові внески здійснюються страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Ст.27 вказаного Закону передбачено, що страхувальник зобов'язаний окрім іншого нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески; вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів; допускати посадових осіб органів Фонду, органу державного нагляду, інших контролюючих органів до перевірок правильності обчислення та сплати страхових внесків, використання страхових коштів, надавати їм необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок; вести облік заробітної плати застрахованої особи та зберігати ці дані протягом строку, встановленого законодавством; надавати на вимогу застрахованої особи відомості щодо заробітної плати, суми сплачених страхових внесків тощо.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», норми якого кореспондуються з нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» шляхом визначення розмірів внесків до фондів з даних видів страхування та внесення змін до окремих законодавчих актів з метою приведення їх у відповідність до норм вищезазначених законів.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач наділений обов'язком сплачувати до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

При цьому, порядок надходження, обліку та витрачання страхових коштів Фонду, складання та виконання бюджету, здійснення платежів, ведення бухгалтерського обліку і звітності щодо коштів Фонду визначається правлінням Фонду відповідно до законодавства (ч.2 ст. 25 Закону).

З метою реалізації положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», Постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №16 від 26.06.2001 року затверджено Інструкцію про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду.

П.5 вказаної Інструкції передбачено аналогічну із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» правову норму про відповідальність страхувальника роботодавця за несвоєчасну сплату та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником, у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню та/або відображає суми цих фінансових санкцій в звіті за формою Ф4 ФСС з ТВП.

Не сплачені в строк страхові платежі стягуються в дохід Фонду зі страхувальника, згідно з Порядком надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2001 року №1387 та Угоди про інформаційне співробітництво між Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Державною податковою адміністрацією України від 25 квітня 2003 року. Вказані платежі можуть стягуватись із страхувальника також у судовому порядку.

Крім того, відповідно до ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та в судовому порядку.

З урахуванням вищенаведеного та беручи до уваги, що заборгованість зі сплати страхових внесків до Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції у розмірі 2669,98 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, розмір заборгованості не спростував, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського ТОВ «Відродження» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2010 року у справі №2а-84/10/1370- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.Я. Качмар

А.Р. Курилець