Постанова

від 29.11.2013 по справі 815/6930/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6930/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.,

при секретарі Васіній А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві про скасування постанови № 002047/пром від 09.11.2010 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить скасувати постанову Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві № 002047/пром від 09.11.2010 року про застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафу у розмірі 31609 грн. 44 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП та в ній не вмотивовано розмір штрафу. Також позивач зазначає, що відповідач жодним чином не сповістив позивача про час та місце розгляду адміністративних матеріалів щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за п. 7 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», та, що про проведення відповідачем перевірки вона не повідомлена.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно. Надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що оскаржувана постанова прийнята Управлінням у справах захисту прав споживачів у м. Києві, яке на момент прийняття постанови було територіальним органом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, проте Указом Президента України від 06.04.2011 року № 370/2011 постановлено утворити новостворений орган - Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, поклавши на цю Інспекцію функції з реалізації державної політики з питань державного контролю у сфері захисту прав споживачів, а Державну службу технічного регулювання України (правонаступник Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики), поклавши її функції (крім функцій з реалізації державної політики з питань державного контролю у сфері захисту прав споживачів) на Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Державну ветеринарну та фіто санітарну службу України. Також представник відповідача зазначив, що 31 липня 2012 року проведено державну реєстрацію припинення Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві. На підставі викладеного представник відповідача зазначив, що Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Києві є новоствореним органом, який не переймав будь-яких прав та обов'язків Управління, а тому Інспекція не є належним відповідачем по справі та не має можливості надати до суду документи, на підставі яких прийнято оскаржувану постанову.

Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній станом на дату винесення постанови) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів. Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.

Згідно до п.п. 4, 5, 6 Положення про порядок накладення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177 (в редакції, чинній станом на дату винесення постанови), рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом. Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший і другий примірники залишаються у Держстандарті або його територіальному органі, який прийняв постанову про накладення штрафу, третій примірник у 3-денний термін після її прийняття надсилається суб'єкту господарської діяльності або видається його представнику під розписку. Суб'єкт господарської діяльності перераховує суму штрафу до державного бюджету у 15-денний термін після отримання постанови, про що протягом трьох днів письмово повідомляє Держстандарт або його територіальний орган, який наклав штраф, із зазначенням номера і дати платіжного доручення. У разі оскарження постанови штраф повинен бути сплачений не пізніш як через 15 днів після повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній станом на дату винесення постанови) у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що 25.05.1999 року виконавчим комітетом Одеської міської ради проведено державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (а.с. 19).

Управлінням у справах захисту прав споживачів у м. Києві 09.11.2010 року прийнято постанову № 002047/пром. про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 09.11.2010 року (а.с. 17).

У вказаній постанові зазначено, що перевіркою стану дотримання законодавства про захист прав споживачів у ФОП ОСОБА_2, ю/а: АДРЕСА_1, ф/а: АДРЕСА_2, на підставі акту від 04.10.2010 року № 002246 встановлено відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар - про місцезнаходження виробника, його адресу та дату виготовлення товару: п.п. 1-12 таблиці акту. У зв'язку з чим, керуючись статтями 23 і 26 Закону України «Про захист прав споживачів» та «Положенням про порядок накладення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177, постановлено: за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар застосувати до ФОП ОСОБА_2 штраф у розмірі 31 609 грн. 44 коп. (а.с. 17).

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 31.07.2012 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про державну реєстрацію припинення Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві в результаті ліквідації, а 05.12.2011 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Києві, яка є територіальним органом Держспоживінспекції України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2011 року № 775 визначено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції з питань захисту прав споживачів за переліком згідно з додатком 1 (в тому числі Держспоживінспекцію в м. Києві), ліквідувати територіальні органи Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики за переліком згідно з додатком 2 (в тому числі Управління у справах захисту прав споживачів в м. Києві), установлено, що територіальні органи Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Відповідно до листа Держспоживінспекції України від 06.07.2012 року № Ш-1253/8, майно територіальних органів Держспоживстандарту України було передано територіальним органам Держспоживінспекції України в порядку підпункту б) пункту 4 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року № 1482, відповідно до якого передача об'єктів права державної власності здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій за погодженням з Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Мінфіном і Фондом державного майна - щодо об'єктів, визначених підпунктами "б" і "е" пункту 2 цього Положення (а.с. 211).

За таких підстав, оскільки Управління у справах захисту прав споживачів в м. Києві ліквідовано, а Інспекція з питань захисту прав споживачів в м. Києві не є правонаступником ліквідованого Управління у справах захисту прав споживачів в м. Києві, але їй у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.2011 року № 775 передані повноваження цього Управління, та в порядку підпункту б) пункту 4 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 року № 1482 територіальним органам Держспоживінспекції України було передано майно територіальних органів Держспоживстандарту України, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Києві не є належним відповідачем по справі.

Таким чином, оскільки повноваження Управління у справах захисту прав споживачів в м. Києві передані Інспекції з питань захисту прав споживачів в м. Києві, то Інспекція з питань захисту прав споживачів в м. Києві є належним відповідачем по даній справі та саме на неї покладені обов'язки доказування правомірності оскаржуваної постанови, оскільки вказана постанова була винесена саме при здійсненні Управлінням у справах захисту прав споживачів в м. Києві повноважень, передбачених законом.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлений обов'язок доказування суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Відповідач не надав до суду належних доказів правомірності свого рішення, не надано акт перевірки № 002246 від 04.10.2010 року, висновки про відсутність у позивача необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар зроблені без детального викладу виявлених у ході перевірки фактів порушень та нечітко, докази ознайомлення позивача з актом перевірки та докази вручення позивачу оскаржуваної постанови, а тому факт порушення позивачем вимог законодавства про захист прав споживачів не може вважатися встановленим.

Згідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів суд вважає, що позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування своїх позовних вимог і адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159 - 163, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві № 002047/пром від 09.11.2010 року про застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафу у розмірі 31609 грн. 44 коп.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд у строки та в порядку встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 29 листопада 2013 року.

Суддя /підпис/ О.А. Левчук