Рішення

від 21.11.2013 по справі 908/3456/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 4/100/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2013 Справа № 908/3456/13

за позовом Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель", (08290, смт. Гомель Київської області, вул. Садова, буд. 26-а)

до відповідача Приватного підприємства "Стандарт-Віза", (69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 24)

про стягнення 10910,81 грн. основного боргу за договором транспортного експедирування № КН-211-FA від 21.12.2011 р., 3779,70 грн. пені та 3793,29 грн. річних відсотків

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача - Романова В.О., довіреність б/н від 15.09.2013р.;

Від відповідача - не з'явився.

23.10.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Дочірнє підприємство "Кюне і Нагель", смт. Гомель Київської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Стандарт-Віза", м. Запоріжжя про стягнення 10910,81 грн. основного боргу за договором транспортного експедирування № КН-211-FA від 21.12.2011р., 3779,70 грн. пені та 3793,29 грн. річних відсотків.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.10.2013 р. порушено провадження у справі № 908/3456/13, справі присвоєно номер провадження 4/100/13, розгляд справи призначено на 21.11.2013 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 21.11.2013 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

Розгляд справи, за клопотанням позивача, здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що про дату, час та місце розгляду справи № 908/3456/13 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 23.10.2013 р. про порушення провадження у справі № 908/3456/13, яка 31.10.2013 р. була отримана уповноваженою особою Приватного підприємства "Стандарт-Віза", про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 6900112283270).

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Заявлені позивачем вимоги полягають в тому, що 21.12.2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір транспортного експедирування № КН-211-РА, відповідно до якого позивач зобов'язався за плату і за рахунок відповідача надати транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до узгоджених Сторонами заявок, а відповідач в свою чергу взяв на себе зобов'язання сплачувати за надані послуги. Для виконання умов Договору, відповідачем було надано Заявку № 1 від 29.05.2012 р. на здійснення перевезення. Відповідно до п. 4.1. Договору, платежі та взаємні розрахунки за виконання доручення відповідача виконуються відповідно до виставленого рахунку. Відповідно до п. 4.2. Договору, рахунки позивача підлягають оплаті протягом 25 календарних днів з моменту виставлення рахунку. Належне виконання перевезення за маршрутом аеропорт Бориспіль, Київ, (Україна) - Аліканте (Іспанія) підтверджується товаро-транспортним документом, а саме авіанакладною № 020 - 9716 7361 та Актом виконаних робіт від 31.05.2012 року на суму 27 910, 81 грн., підписаний сторонами. За надані послуги по перевезенню вантажу відповідача позивачем було виставлено рахунок №1069798 від 31.05.2012 р. на загальну суму 27 910 грн. 81 коп. Виставлений рахунок було сплачено відповідачем частково в розмірі 17 000,00 грн. Отже, сума основного боргу становить 10 910,81 грн. 29.07.2013р. на адресу відповідача була направлена претензія № КН-132/13 ZFJ про сплату заборгованості за договором транспортного експедирування № КН-211-FA від 21.12.2011 р. Відповідачем претензія залишена без відповіді та задоволення. Відповідно до положень п. 6.3.4. Договору, у випадку затримки розрахунків, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки оплати. У випадку затримки відповідачем оплати суми рахунка позивача більше, ніж на 10 календарних днів, відповідач сплачує позивачу прострочену суму з урахуванням 15% річних. Штрафні санкції підлягають нарахуванню до моменту погашення відповідачем заборгованості. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з Приватного підприємства "Стандарт-Віза" 10910,81 грн. основного боргу за договором транспортного експедирування № КН-211-FA від 21.12.2011 р., 3779,70 грн. пені та 3793,29 грн. річних відсотків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2011 року між Дочірнім підприємством "Кюне і Нагель" (позивачем) та Приватним підприємством "Стандарт-Віза" (відповідачем) був укладений Договір транспортного експедирування № КН-211-FA (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору відповідач (експедитор) доручив, а позивач (експедитор) взяв на себе забов'язання за плату та за рахунок відповідача надати транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до узгоджених Сторонами заявок.

Відповідно до заявки № 1 від 29.05.2012 р. визначений маршрут: аеропорт Бориспіль, Київ, (Україна) - Аліканте (Іспанія), та сума доручення 27 910 грн. 81 коп.

Відповідно до п. 4.1. Договору, платежі та взаємні розрахунки за виконання доручення відповідача виконуються відповідно до виставленого рахунку.

Згідно п. 4.2. Договору, рахунки позивача підлягають оплаті протягом 25 календарних днів з моменту виставлення рахунку.

На виконання умов Договору Дочірнє підприємство "Кюне і Нагель" здійснило перевезення вантажу за маршрутом: аеропорт Бориспіль, Київ, (Україна) - Аліканте (Іспанія), що підтверджується авіанакладною № 020 - 9716 7361, та Актом виконаних робіт від 31.05.2012 року на суму 27 910, 81 грн. (належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).

Позивачем був виставлений відповідачу до сплати за транспортні послуги по спірному договору рахунок №1069798 від 31.05.2012 р. на загальну суму 27 910 грн. 81 коп.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності із ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедитування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедитування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Відповідач плату за надані послуги по перевезенню вантажу згідно заявки №1 від 29.05.2012р. здійснив частково в розмірі 17 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 584 від 04.03.2013 р. на суму 10 000,00 грн. та Бухгалтерською довідкою, відповідно до якої з отриманих коштів здійснено часткову оплату Рахунку №1069798 на суму 5 000,00 грн.; - платіжним дорученням № 222 від 14.05.2013 р. на суму 10 000,00 грн.; платіжним дорученням № 675 від 25.06.2013 р. на суму 2 000,00 грн. (оригінали зазначених документів оглянуті в судовому засіданні, копії містяться у матеріалах даної справи).

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 10 910,81 грн. основного боргу за договором транспортного експедирування № КН-211-FA від 21.12.2011 р.

На день розгляду спору відповідач оплату за надані послуги по перевезенню вантажу в повному обсязі не здійснив.

29.07.2013р. на адресу відповідача була направлена претензія № КН-132/13 ZFJ про сплату заборгованості за договором транспортного експедирування № КН-211-FA від 21.12.2011 р. Вказана претензія була направлена за належною юридичною адресою відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, який скріплений відбитком календарного штемпелю відділення зв'язку 05.08.2013 р.

Відповідачем претензія залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України. У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач оплату за надані послуги по перевезенню вантажу в сумі 10 910,81 грн. не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед ДП "Кюне і Нагель" підтверджується фактичними обставинами справи, тому позовні вимоги в цій частині є документально підтвердженими, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.3.4. Договору, який передбачає, що у випадку затримки розрахунків, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки оплати. У випадку затримки відповідачем оплати суми рахунка позивача більше, ніж на 10 календарних днів, відповідач сплачує позивачу прострочену суму з урахуванням 15% річних. Штрафні санкції підлягають нарахуванню до моменту погашення відповідачем заборгованості.

За порушення відповідачем строків оплати за надані послуги по перевезенню вантажу за договором транспортного експедирування № КН-211-FA від 21.12.2011 р. позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 3 779, 70 грн.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором транспортного експедирування № КН-211-FA від 21.12.2011 р. позивачем виконаний вірно, отже вимога про стягнення з відповідача 3 779, 70 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до 6.3.4. Договору, сторони передбачили інший розмір процентів, а саме 15% річних.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 3 793,29 грн. 15 % річних.

Розрахунок 15 % річних судом перевірений та визнаний таким, що виконаний вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 3 793,29 грн. 15 % річних за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 549, ч.1 ст. 909, ч.1 ст. 929 ЦК України, ст. ст. 22, 44 - 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель", смт. Гомель Київської області до Приватного підприємства "Стандарт-Віза", м. Запоріжжя задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Стандарт-Віза", (69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 24, код ЄДРПОУ 36097107) на користь Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель", (08290, смт. Гомель Київської області, вул. Садова, буд. 26-а, код ЄДРПОУ 24596990) основний борг в сумі 10 910 (десять тисяч дев'ятсот десять) грн . 81 коп. , 3 779 (три тисячі сімсот сімдесят дев'ять) грн. 70 коп. пені, 3 793 (три тисячі сімсот дев'яносто три) грн. 29 коп. річних відсотків та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "26" листопада 2013 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.