Ухвала

від 27.11.2013 по справі 804/12446/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКУРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 листопада 2013 р. Справа № 804/12446/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Букіна Л. Є.,

за участю:

секретаря судового засідання Червяченко Д.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій портиправними та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 24 вересня 2013 року звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, у якому просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.04.2013 року по виконавчому провадження №33414971, та скасувати цю постанову.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржуються дії та рішення державного виконавця, вчинені при виконанні виконавчого листа, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 30 січня 2012 року, у цивільній справі №2-714/11 про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельні ділянки, які належать ОСОБА_2

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Статтею 383 Цивільного процесуального кодексу України, встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Зазначене кореспондується із нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Так, згідно ч 4. ст. 82 цього Закону у виконавчому провадженні на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Таким чином, оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час виконання рішень загальних судів, постановлених в порядку цивільного судочинства, не можуть розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з цим суд доходить висновку, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Посилання позивача на вимоги постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» щодо підсудності справи окружному адміністративному суду судом не беруться до уваги, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржуються дії та рішення державного виконавця, вчинені при виконанні виконавчого листа, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 30 січня 2012 року, у цивільній справі №2-714/11 про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельні ділянки, які належать ОСОБА_2, а саме: постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.04.2013 року у виконавчому провадженні №33414971.

Судом встановлено, що на виконанні у відповідача перебуває три виконавчі листи, видані Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області у цивільній справі №2-714/11 про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельні ділянки, які належать ОСОБА_2

У виконавчому провадженні №33414971 звертається стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, кадастровий номер 1223281500-02-084-0005; у виконавчому провадженні №33414923 звертається стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, кадастровий номер 1223281500-02-084-0006; у виконавчому провадженні №33414859 звертається стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, кадастровий номер 1223281500-02-084-0007.

У кожному з цих виконавчих проваджень державним виконавцем 23.04.2013 року прийнято постанови про стягнення з боржника виконавчого збору. Правомірність прийняття цих двох постанов була предметом розгляду Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Так, щодо земельної ділянки, кадастровий номер 1223281500-02-084-0006, прийнято судом ухвалу від 03.09.2013 року, щодо земельної ділянки, кадастровий номер 1223281500-02-084-0007, прийнято судом ухвалу від 09.09.2013 року.

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду позивач оскаржує постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, прийняту у виконавчому провадженні №33414971 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 1223281500-02-084-0005.

Як вбачається зі змісту п.6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року №3 судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Тому слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Як вбачається із матеріалів виконавчого провадження, воно не закінчено та перебуває на виконанні, а постанова про стягнення виконавчого збору в окреме провадження не виділена, що саме і підтверджується представником позивача у судовому засіданні.

Слід зазначити, що державним виконавцем 21.07.2012 року прийнято постанову якою приєднано виконавче провадження №33414971 до зведеного виконавчого провадження №3447609.

Абз.4 п.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року №3 визначено, що юрисдикцію судів щодо вирішення справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення в межах конкретного виконавчого провадження, яке об'єднано (приєднано) у зведене виконавче провадження, або зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження по виконанню рішень судів однієї юрисдикції , необхідно визначати з урахуванням положень частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи, що всі виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_2 стосуються виконання рішення суду цивільної юрисдикції, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору не виділена в окреме виконавче провадження, тому суд дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Якщо ж провадження за заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 157-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови.

Роз'яснити позивачу, що розгляд справи даної категорії підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у п'ятиденний строк з дня її проголошення.

Головуючий суддя Л.Є. Букіна