Постанова
від 29.11.2013 по справі 815/6585/13-а
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6585/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Солдатовій О.С.

За участю сторін:

Представників позивача: Ходирєва Ю.В.

Представника відповідача: Дімова В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «АПК «Валентина» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство (далі ПП) «АПК «Валентина» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2013 року №0001392230 та №0001402230.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення було винесено на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки № 3461/22-3/35992311 від 14.06.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «АПК «Валентина» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «АГРОФУДЗ» у червні, вересні 2011 року та з ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» у березні 2012 року, та визначення впливу на податковий облік за відповідні податкові періоди», а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки з боку позивача при формуванні ним витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі ПДВ) за перевіряємий період по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами ПП «АГРОФУДЗ» та ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» відсутні порушення вимог Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у адміністративному позові, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги ПП «АПК «Валентина» не визнав з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (т. 1 а.с. 136-141), наполягаючи, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.07.2013 року № 0001392230 та №0001402230 є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства. Зазначив, що при проведенні податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки ПП «АПК «Валентина» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «АГРОФУДЗ» у червні, вересні 2011 року та з ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» у березні 2012 року, та визначення впливу на податковий облік за відповідні податкові періоди встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 104 059,00 грн. та податок на додану вартість на суму 95 518,00 грн.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне:

ПП «АПК «Валентина» зареєстровано 02.07.2008 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 35992311. Підприємство знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Приморському районі м. Одеси (т. 1 а.с. 35-38).

В період з 03.06.2013 року по 07.06.2013 року на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 1576 від 03.06.2013 року та направлення на перевірку № 001658/1496 від 03.06.2013 року (т. 1 а.с. 34, 149) старшим державним ревізором-інспектором відділу спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби Байдою Л.І. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «АПК «Валентина» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ПП «АГРОФУДЗ» у червні, вересні 2011 року та з ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» у березні 2012 року, та визначення впливу на податковий облік за відповідні податкові періоди.

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 3461/22-3/35992311 від 14.06.2013 року, у висновках якого відображено порушення позивачем: пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено значення податку на прибуток у загальній сумі 104 059,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року - 6 102,00 грн., за 3 квартал 2011 року - 37 192,00 грн., за 1 квартал 2012 року - 60 760,00 грн.; п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено значення податку на додану вартість на загальну суму 95 518,00 грн., у тому числі: у жовтні червні 2011 року - 5 306,00 грн., у вересні 2011 року - 32 345,00 грн., у березні 2012 року - 57 867,00 грн. (т. 1 а.с. 12-31).

При проведенні перевірки відповідачем враховано податкову інформацію, відображену в актах ДПІ у Печерському районі м. Києва: № 266/22-4/35482236 від 21.01.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «АГРОФУДЗ» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Селестін-Консалт» за період з 01.11.2010 року по 30.11.2011 року» (т. 1 а.с. 142-146) та № 2180/22-4/37448731 від 03.07.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ЕКОПРОМИСЛОВЦІ» за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року» (т. 1 а.с. 154-160), згідно яких перевіркою встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання від ТОВ «Селестін-Консалт» до ПП «АГРОФУДЗ» та від ТОВ «ЕКОПРОМИСЛОВЦІ» до ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ», а тому господарські операції з подальшого продажу ПП «АГРОФУДЗ» та ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» зазначених товарів (робіт, послуг) контрагентам-покупцям по ланцюгам постачання мають ознаки нереальності та не спричиняють реального настання правових наслідків. При цьому, із актів вбачаються наступні ланцюги постачання товарів (робіт, послуг): ТОВ «Селестін-Консалт» - ПП «АГРОФУДЗ» - ПП «АПК «Валентина»; ТОВ «ЕКОПРОМИСЛОВЦІ» - ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» - ПП «АПК «Валентина».

ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби в зазначених актах в обґрунтування викладених нею висновків посилається на відсутність ПП «АГРОФУДЗ» та ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» за їх місцезнаходженням, а також на висновки актів: ДПІ у Печерському районі м. Києва №4438/22-4/3719427 від 18.10.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Селестін-Консалт» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2010 року по 30.11.2011 року» та Баришівської ОДПІ Київської області №246/22-2/36999653 від 14.06.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕКОПРОМИСЛОВЦІ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року». Згідно перелічених актів податковими органами не встановлено реального здійснення господарських операцій зазначеними підприємствами, у зв'язку з відсутністю у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, а саме: основних фондів, технічного персоналу, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів, відсутність підприємств за місцезнаходженням, нездійснення керівниками підприємств фінансово-господарської діяльності.

На підставі вищевикладеного, ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийшла до висновку, що господарські операції між ПП «АПК «Валентина» та контрагентами-постачальниками ПП «АГРОФУДЗ» та ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» з постачання товарів, придбаних по ланцюгу постачання з вищезазначеними контрагентами-постачальниками, не спричинили реального настання правових наслідків, були укладені без наміру викликати юридичні наслідки та з метою ухилення від оподаткування. З цих підстав відповідачем в свою чергу зроблений висновок щодо порушення позивачем пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок проведення господарської операції з ПП «АГРОФУДЗ» у червні, вересні 2011 року та з ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» у березні 2012 року, та завищення позивачем витрат, внаслідок чого ним занижено податок на прибуток на суму 104 059,00 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість на суму 95 518,00 грн.

Також ДПІ у Приморському районі м. Одеси в обґрунтування відсутності реального здійснення господарських операції між ПП «АПК «Валентина» та контрагентами-постачальниками ПП «АГРОФУДЗ» та ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» в акті перевірки посилалась на ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості та сертифікатів походження товару.

На підставі акту перевірки № 3461/22-3/35992311 від 14.06.2013 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення: №0001402230 від 04.07.2013 року - про збільшення ПП «АПК «Валентина» грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 104 059,00 грн. - основного платежу та 30 380,00 грн. - штрафних санкцій; №0001392230 від 04.07.2013 року про збільшення ПП «АПК «Валентина» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 95 518,00 грн. - основного платежу та 45 107,00 грн. - штрафних санкцій (т.1 а.с. 32, 33).

Протягом 2013 року відбулася реорганізація органів Державної податкової служби України та здійснення покладених на ДПС України завдань було передано до органів Міністерства доходів і зборів України.

Внаслідок цього ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби було реорганізовано в ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, яка є її правонаступником.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача ПП «АПК «Валентина» оскаржило їх в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів в Одеській області.

За результатами розгляду скарги позивача, Головним управлінням Міндоходів в Одеській області прийнято рішення № 398/10/15-32-10-02-07 від 31.07.2013 року про результати розгляду первинної скарги, яким податкові повідомлення-рішення від 04.07.2013 року № 0001392230 та №0001402230 ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т. 1 а.с. 85-96).

ПП «АПК «Валентина» було подано повторну скаргу до Міністерства доходів та зборів України, за результатами розгляду якої прийнято рішення № 10165/6/99-99-10-01-15 від 02.09.2013 року про результати розгляду повторної скарги, яким спірні податкові повідомлення-рішення також залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т. 1 а.с. 82-84).

Не погодившись із рішеннями органів Міністерства доходів і зборів України, позивач звернувся до суду.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги ПП «АПК «Валентина» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України) він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком прибуток та на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що між ПП «АПК «Валентина» (покупець) та ПП «АГРОФУДЗ» (продавець) був укладений договір постачання № 26/02/01 від 26.02.2010 року, за яким постачальник зобов'язується передати покупцю у власність товар належної якості окремими партіями на підставі замовлень покупця, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар. Доставка товару покупцю здійснюється транспортом та за власні кошти подавця на склад покупця (т. 1 а.с. 44-48).

Крім того, між ПП «АПК «Валентина» (покупець) та ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» (постачальник) був укладений договір постачання № 17П від 01.11.2011 року, за яким згідно заявок покупця постачальник постачає і передає покупцю у власність товар: продукти харчування рослинного походження - зелень та овочі в асортименті, а покупець приймає та оплачує товар. Поставка товару покупцю здійснюється власними силами продавця на склад покупця (т. 1 а.с. 40-43).

Факт отримання ПП «АПК «Валентина» у червні, вересні 2011 року та у березні 2012 року товарів за зазначеними договорами від підприємств-контрагентів ПП «АГРОФУДЗ» та ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ», а також здійснення розрахунків за отриманий товар підтверджуються належними чином оформленими та підписаними сторонами: податковими накладними, внесеними до реєстру виданих та отриманих накладних за відповідні звітні періоди; відповідними видатковими накладними; прибутковими накладними; даними бухгалтерського обліку підприємства; платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 49-81, 196-201, 217-222; т. 2 а.с. 19-25, 55-60, 103-108, 143-146, 172-176, 200-204; т. 3 а.с. 1-3, 16-22). Жодних зауважень щодо зазначених первинних документів позивача представником податкового органу в судовому засіданні зазначено не було.

Крім того, представником позивача були надані до суду також первинні документи на обґрунтування використання придбаних ПП «АПК «Валентина» у ПП «АГРОФУДЗ» та ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» товарів в оподатковуваних операціях позивача в межах власної господарської діяльності (т.1 а.с. 202-216, 223-251; т. 2 а.с. 26-54, 61-102, 109-142, 147-171, 177-199, 205-250; т. 3 а.с. 4-15, 23-43).

У судовому засіданні представником позивача було зазначено, що при укладанні договорів постачання із контрагентами ПП «АГРОФУДЗ» та ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ», позивач діяв з належною обачністю та обережністю щодо обрання контрагентів та здійснення господарської діяльності. Ним було перевірено відомості щодо реєстрації зазначених підприємств в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, знаходження на податковому обліку в податкових органах, та наявності свідоцтв про реєстрацію платниками податку на додану вартість. Крім того представник ПП «АПК «Валентина» зазначив, що договори постачання товарів контрагентами позивача фактично виконувались, про що складались відповідні первинні документи та результати цих робіт відображались у бухгалтерському та податковому обліку підприємства. Податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано витрати та податковий кредит по взаємовідносинам із ПП «АГРОФУДЗ» та ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ», були відповідно до вимог податкового законодавства складені підприємствами - платниками податків, що були зареєстровані платниками ПДВ із зазначенням індивідуального податкового номеру, за яким їх можливо ідентифікувати.

Крім того, представник позивача зазначив, що під час здійснення контрагентами позивача поставки товару, ними надавались позивачу, окрім іншого, і сертифікати якості та сертифікати походження товару, однак у зв'язку із тим, що перевірка проводилась податковим органом після спливу тривалого часу після придбання цього товару, зазначені документи у позивача не збереглися. Що стосується ненадання до перевірки товарно-транспортних документів на товар, представник позивача пояснив, що умовами укладених з постачальниками договорів було передбачено, що доставка товару здійснюється за рахунок продавця, що, в свою чергу, не передбачає участі покупця та продавця у транспортних взаємовідносинах та обов'язкового оформлення документів відносно транспортування, а тому товарно-транспортні документи на товар позивачем у контрагента не вимагались.

Судом при офіційному з'ясуванні зазначених обставин було встановлено наступне.

Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП «АГРОФУДЗ» та ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» зареєстровані та були зареєстровані на момент здійснення господарських правовідносин з ПП «АПК «Валентина» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як юридичні особи; вони є платниками ПДВ на підставі свідоцтв про реєстрацію їх платниками податку на додану вартість (т.1 а.с. 182-187); перебувають на обліку в податковому органі та знаходиться за юридичною адресою. У період виникнення спірних правовідносин будь-яких записів щодо відсутності ПП «АГРОФУДЗ» та ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» за адресою підприємства, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до ЄДР не вносилось. Інформація, що міститься у податкових накладних, виданих зазначеними контрагентами, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит за перевіряємий податковий період, дає повну можливість ідентифікувати позивача та його контрагентів за індивідуальними податковими номерами платників податку на додану вартість, а отже податкові накладні на виконання господарських договорів були видані належними особами та відповідали вимогам податкового законодавства України. Відповідно до видів господарської діяльності за КВЕД ПП «АГРОФУДЗ» та ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» могли здійснювати посередницькі послуги у торгівлі у вигляді придбання продукції та подальшого її перепродажу, що в цілому не суперечить положенням законодавства та відповідає загальноприйнятій практиці.

Контрагентами позивача вартість товару та податкового кредиту, сплаченого приватним підприємством ПП «АПК «Валентина» в ціні придбаного товару, було відображено в якості податкових зобов'язань з ПДВ та у складі валових доходів з податку на прибуток в податкових деклараціях ПП «АГРОФУДЗ» та ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» відповідних податкових періодів.

Представником відповідача під час судового розгляду справи зазначених обставин спростовано не було. Ним також не було наведено та судом не встановлено жодних фактичних обставин, що свідчили б про факт невиконання ПП «АГРОФУДЗ» та ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» своїх зобов'язань за вищезазначеними договорами, факту відсутності поставки товарів на адресу ПП «АПК «Валентина» за дослідженим договорами.

Статтею 83 Податкового кодексу України визначено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

При цьому судом під час судового розгляду справи було встановлено, що податковим органом в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача фактичність поставки товарів, отриманих ПП «АПК «Валентина» від ПП «АГРОФУДЗ» та ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» не перевірялась. Висновок ДПІ у Приморському районі м.Одеси щодо завищення позивачем витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами контролюючим органом був зроблений фактично на підставі висновків актів ДПІ у Печерському районі м. Києва № 266/22-4/35482236 від 21.01.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «АГРОФУДЗ» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Селестін-Консалт» за період з 01.11.2010 року по 30.11.2011 року» та № 2180/22-4/37448731 від 03.07.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ЕКОПРОМИСЛОВЦІ» за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року», згідно якого операції купівлі-продажу ПП «АГРОФУДЗ» та ТОВ «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» мають ознаки нереальності на адресу покупця по ланцюгу придбання від зазначених контрагентів.

Разом з тим, на думку суду, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами, зокрема з ТОВ «Селестін-Консалт» та ТОВ «ЕКОПРОМИСЛОВЦІ» з метою заниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність факту продажу товарів приватним підприємством «АГРОФУДЗ» та товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМЕРІ ПРОФІТ» позивачу за договорами постачання №26/02/1 від 26.02.2010 року, № 17П від 01.11.2011 року та відсутність у позивача, як покупця товару, права на формування витрат та податкового кредиту по господарських операціях з цим контрагентом.

Така думка суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Виявлені судом недоліки щодо окремих реквізитів деяких наданих позивачем до суду первинних документів, як то відсутність прізвищ посадових осіб підприємств, що їх підписували, реквізитів довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також певні зауваження з боку відповідача щодо відсутності окремих документів: сертифікатів якості та походження товару, товарно-транспортних документів, на думку суду, не свідчать про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Така думка суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листах № 742/11/13-11 від 02.06.2011 та від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11, згідно яких судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Документи та інші дані, що свідчать про реальність здійснення господарських операцій, що були відображена позивачем в податковому та бухгалтерському обліку підприємства, повинні, на думку суду, оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Сукупність досліджених під час розгляду справи документів, які звичайно супроводжують виконання операцій з постачання товару, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій, а відповідачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували фактичність їх виконання, а тому суд вважає, що ДПІ у Приморському районі м.Одеси не доведено нездійснення цих операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірної суми витрат та податкового кредиту. Надана позивачем сукупність первинних документів щодо здійснення спірних операцій, на думку суду, є достатньою кількістю належних доказів на підтвердження їх реальності.

Крім того суд зазначає, що в силу приписів податкового законодавства України органам Державної податкової служби України відповідно до покладених на них функцій та повноважень не надано права визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними при перевірці діяльності платників податків. У взаємозв'язку з наведеним суд також зазначає, що податковим органом не надано рішення суду, яке набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину між позивачем та його контрагентами. Відповідачем у запереченнях також не зазначено про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Суд також зазначає, що податковий орган не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача та його контрагентів, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту придбання-продажу товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача по господарським відносинам зі своїми контрагентами були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Також при прийнятті рішення по справі, суд приймає до уваги посилання представника позивача на ту обставину, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси з 20.03.2012 року по 02.04.2012 року було проведено планову виїзну перевірку ПП «АПК «Валентина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами проведення якої складено акт від 17.04.2012 року № 992/22-4/35992311. При цьому будь-яких порушень з боку ПП «АПК «Валентина» при формуванні витрат та податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з приватним підприємством «АГРОФУДЗ», здійсненим в межах перевіряємого періоду у червні та вересні 2011 року, встановлено не було (т. 1 а.с. 97-131).

Зазначені обставини представником відповідача у судовому засіданні не заперечувались.

Таким чином, висновки ДПІ у Приморському районі м. Одеси в акті перевірки № 3461/22-3/35992311 від 14.06.2013 року про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України у вигляді заниження податку на прибуток на суму 104 059,00 грн. та податку на додану вартість на суму 95 518,00 грн. не ґрунтуються на законі та фактичних обставинах, що мають значення для прийняття рішення, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку підприємства.

З цих підстав суд вважає протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 04.07.2013 року № 0001392230 та № 0001402230, що винесені на підставі висновків вищезазначеного акту перевірки відповідача.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідач у судовому засіданні не довів правомірності та обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень від 04.07.2013 року № 0001392230 та № 0001402230, у зв'язку з чим позовні вимоги ПП «АПК «Валентина» підлягають задоволенню шляхом визнання зазначених рішень суб'єкта владних повноважень протиправними та їх скасування.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України , суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов приватного підприємства «АПК «Валентина» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 04.07.2013 року № 0001392230 та № 0001402230.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 29 листопада 2013 року.

Суддя Білостоцький О.В.

.

СудОдеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення29.11.2013
Оприлюднено02.12.2013
Номер документу35618030
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —815/6585/13-а

Постанова від 29.11.2013

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Білостоцький О. В.

Ухвала від 10.10.2013

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Білостоцький О. В.

Ухвала від 17.09.2013

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Білостоцький О. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні