Рішення

від 26.11.2013 по справі 904/6942/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.11.13р. Справа № 904/6942/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакіпак", Київська область, м. Бровари

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Леонарх", м. Дніпропетровськ

про стягнення 87 245, 98 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Литвинова М.Ю. - представник (дов. від 02.07.2013 року)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Лакіпак" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „Леонарх" про стягнення суми заборгованості у розмірі 87 245,98 грн., з яких: 71 524,34 грн. основна сума боргу, 2 639,54 грн. 3% річних та 13 082,10 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором переведення боргу № 30/05 від 30.05.2012 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.09.2013 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 26.09.2013 року на 28.10.2013 року.

28.10.2013 року представник позивача надав у судовому засіданні клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів до 26.11.2013 року для надання додаткових доказів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2013 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 26.11.2013 року та відкладено розгляд справи на 11.11.2013 року.

Розгляд справи відкладався з 11.11.2013 року на 26.11.2013 року.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив, про поважність причин неявки представника у судові засідання суд не повідомив. Був повідомлений про час і місце судового засідання за адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 17498569 станом на 04.11.2013 року.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 17498569 станом на 04.11.2013 року юридичне місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Леонарх" - 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 23-В - куди і направлялись ухвали суду.

Поштові відправлення з рекомендованими повідомленнями № 4994509590435, № 4994509938547 та № 4994510892160 повернулись до господарського суду Дніпропетровської області з приміткою "за закінченням терміну зберігання".

Пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.11.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лакіпак" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Вінфлекс" (покупець) було укладено договір поставки № 21/02 (а.с.9).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити продукцію, іменовану у подальшому товар у кількості, асортименті, по ціні та в строки відповідно до умов даного договору.

Кількість, асортимент та ціна товару на кожну окрему партію зазначаються у відповідних рахунках - фактурах та видаткових накладних, які є невідємною частиною договору та оформлених відповідно до замовлень покупця.

На виконання умов договору, позивач поставив Товариству з обмеженою відповідальністю „Вінфлекс" товар, що підтверджується:

- видатковою накладною № РН-0000004 від 22.02.2012 року на суму 41 788,57 грн.;

- видатковою накладною № РН-0000011 від 12.03.2012 року на суму 39 342,79 грн.;

- видатковою накладною № РН-0000007 від 27.02.2012 року на суму 26 692,98 грн. (а.с.13-15).

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вінфлекс" отримало товар на підставі довіреностей № 4 від 22.02.2012 року та № 6 від 12.03.2012 року (а.с.16-17).

Відповідно до пункту 5.1 договору передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити 100% вартості товару, протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку постачальника.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Вінфлекс" частково оплатило поставлений товар на суму 36 300,00 грн., що підтверджується реєстром платіжних документів з 21.02.2012 року по 10.10.2013 року (а.с.41).

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю „Вінфлекс" перед позивачем становить 71 524,34 грн.

30.05.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вінфлекс" (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо комерційна фірма „Леонарх" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лакіпак" було укладено договір про переведення боргу № 30/05 (а.с.11).

Пунктом 1 договору про переведення боргу встановлено, що цим договором регулюються відносини, пов'язані із зміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору № 21/02 від 21.02.2012 року, укладеного між Первісним боржником та кредитором (основний договір).

Згідно з пунктом 2 договору про переведення боргу первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 71 524,34 грн., що виник на підставі основного договору, а Новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України: за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір переведення боргу не містить строку виконання боржником обов'язку.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 7/08 від 07.08.2013 року, в якій позивач вимагає сплатити суму боргу з врахуванням пені протягом семи днів з дати пред'явлення даної претензії (а.с.19).

Відповідач на претензію не відповів та суму заборгованості у повному обсязі не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 71 524,34 грн., підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 16.05.2012 року по 07.08.2013 року у сумі 13 082,10 грн.

Стосовно нарахування пені позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачу, суд зазначає наступне:

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Отже, стягнення неустойки у вигляді пені можливе лише у разі, якщо сторони домовились про це у договорі.

Оскільки, сторони у договорі про переведення боргу № 30/05 від 30.05.2012 року право на нарахування пені, що підлягає стягненню у разі порушення грошового зобов'язання не передбачили, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 13 082,10 грн. слід відмовити.

Також, позивачем нараховано відповідачу 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 16.05.2012 року по 07.08.2013 року у розмірі 2 639,54 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нараховує відповідачу 3 % річних за період з 16.05.2012 року по 07.08.2013 року, але відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, боржник повинен виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача 07.08.2013 року претензію № 7/08 від 07.08.2013 року, в якій позивач вимагає сплатити суму боргу з врахуванням пені протягом семи днів з дати пред'явлення даної претензії, що підтверджується фіскальним чеком № 2871 від 07.08.2013 року (а.с.20).

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 від 12.12.2007 року "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" нормативні строки пересилання пріоритетної письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання, а 4 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Судом встановлено, що позивачем було направлено відповідачу претензію 07.08.2013 року, тому, з урахуванням поштового пробігу період нарахування 3 % річних починається з 19.08.2013 року.

Оскільки позивачем не вірно зазначений період нарахування 3 % річних, судом зроблено перерахунок за період з 19.08.2013 року по 08.09.2013 року відповідно до статті 55 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, сума 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 509,49 грн.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 440,68 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВКФ „Леонарх" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, 23В; ідентифікаційний код 37807080) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лакіпак" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, 17/1, оф. 109, к. 1; ідентифікаційний код 37495430) - 71 524,34 грн. основного боргу, 509,49 грн. 3 % річних та 1 440,68 судового збору, про що видати наказ.

В іншій частині позову - відмовити.

Повернути з державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю „Лакіпак" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, 17/1, оф. 109, к. 1; ідентифікаційний код 37495430) - 0,58 грн. надмірно сплачену суму судового збору, перераховану платіжним дорученням № 93 від 08.08.2013 року, яке знаходиться у матеріалах справи № 904/6942/13, про що видати ухвалу.

Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 29.11.2013 р.

Суддя Я.С. Золотарьова