Рішення

від 26.11.2013 по справі 906/1545/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" листопада 2013 р. Справа № 906/1545/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Бонтлаб В.В. (довіреність б/н від 13.05.13.)

від відповідача: Нецевич С.С. (довіреність №34 від 11.11.13.)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Адлєр" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Зарічне" (с.Райгородок, Бердичівський район, Житомирська область)

про стягнення 54249,29 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 54249,29 грн. заборгованості за договором поставки №189/3 від 08.08.12., з яких 33508,33 грн. - основний борг, 9474,14 грн. - 30% річних, 4565,15 грн. - пеня, 6701,67 грн. - 20% штрафу.

У відзиві на позовну заяву, відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду на підставі п.4, п.5 ст.81 ГПК України, оскільки позивач не звертався до відповідача з претензією про сплату боргу у відповідності до п.2 ст.6 ГПК України. Крім того, позивач в порушення вимог ст.56 ГПК України не надіслав на адресу ПП "Зарічне" копії позовної заяви та додані до неї документи, а також позивачем не надано обґрунтувань заявленої суми та розрахунків.

У доповненні до відзиву на позовну заяву №37 від 25.11.13, відповідач посилається на те, що внаслідок прострочення кредитора - Управління агропромислового розвитку, ПП"Зарічне" не змогло вчасно розрахуватися за отрутохімікати отримані від ПП"Адлєр", а тому у відповідності до ст.205 п.1 ГК України господарське зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає. ПП"Зарічне" зобов'язане вирощувати та реалізовувати хміль на умовах, встановлених Програмою КМУ №2801350 "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладання молодих садів, виноградників і ягідників та догляд за ними", а держава встановлює особливий порядок справляння збору та компенсує втрати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Наголосив на тому, що нарахування та строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється протягом п'яти років.

Представник відповідача в засіданні суду проти позову заперечив у відповідності до письмового відзиву на позовну заяву та доповнень до нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2012 року між Приватним підприємством "АДЛЄР" (продавець/позивач) та Приватним підприємством "ЗАРІЧНЕ" (покупець/відповідач) укладено Договір поставки №189/3, яким визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин.

Відповідно до п.2.1 Договору, асортимент Товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Згідно п. 2.2. даного Договору, всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

Пункт 3.1. Договору вказує на те, що товар може передаватися партіями.

Право власності на Товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження Товару переходить до покупця після передачі Товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про його прийом покупцем (п. 4.6. Договору).

На виконання умов договору та додатку до нього, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 33508,33грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000461 від 08.08.2012 року, довіреністю на отримання товару серії 12ААГ №496588 від 08.08.2012 року, актом №РН-0000461 приймання-передачі продукції від 08.08.2012 року (а.с.13-15).

Пункт 5.1. даного Договору зазначає, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, що є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначається у додатках і визначені у національній валюті України в сумі , еквівалентні курсу долара США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання даного договору.

Пунктом 5.3 даного Договору, сторони визначили та погодили, що оплата Товару згідно даного Договору проводиться в строк до 01.11.12 без виставлення рахунку-фактури.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару не виконав, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 33508,33грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 33508,33грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача не грунтуються на законі, отже є безпідставиними.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.п.8.2,8.4 договору просить стягнути з відповідача 4565,15 грн. пені та 6701,67грн. штрафу.

Відповідно до ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення. Сторони відповідно до ст.259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить 5 років з моменту підписання договору. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, здійснюється протягом 5 років (п.8.3). Покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (п.8.4).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Зі змісту ст.610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

За таких обставин, враховуючи наявність передбачених договором підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені та штрафу, а також перевіривши правильність її нарахування за визначений позивачем період її нарахування, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 4565,15грн. та штрафу в сумі 6701,67грн. (а.с.4,5).

Разом з тим, враховуючи заперечення відповідача, яке обґрунтоване, відсутністю відшкодування коштів з державного бюджету слід зазначити наступне.

Відповідно до пп.3.17.4 п.3 Постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме порушення відповідачем зобов'язань за договором №189/3 від 08.08.12 потягло за собою завдання значних збитків. У той же час, відповідач подав докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань з оплати поставленого товару, та документи, які свідчать про залежність відповідача від фінансування з державного бюджету , серед яких: довідка Управління агропромислового розвитку Бердичівської РДА №660 від 18.11.13 (а.с.44), з якої вбачається, що за Програмою № 2801350 перед ПП"Зарічне" обліковується кредиторська заборгованість в сумі 134000,00грн.

Враховуючи викладене, а також специфіку діяльності відповідача, його важливе соціальне значення, зважаючи на положення п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, ч.1 ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, господарський суд прийшов до висновку про винятковість вказаних обставин та про наявність підстав для зменшення суми пені - до 1000,00грн. та штрафу - до 1000,00грн., з огляду на що, в частині стягнення 3565,15грн. пені та 5701,67грн. штрафу слід відмовити.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути річні.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пункт 8.6. Договору передбачає, що сторони згідно п 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати Товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

У відповідності до вищевказаного, згідно розрахунку позивача, нарахування 30% річних здійснюється за період з 02 листопада 2012 року (наступного дня після того, коли зобов'язання щодо оплати вартості товару мало бути виконане) по 11 жовтня 2013 року і становить 9474,14 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.

Доказів сплати боргу не надано.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 44982,47грн., з яких: 33508,33грн. боргу, 9474,14грн. річних, 1000,00грн. пені, 1000,00грн. штрафу. В частині стягнення 3565,15грн. пені та 5701,67грн. штрафу слід відмовити.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд керується нормами ст.49 ГПК України та п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України»Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.13, якою передбачено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Зменшити розмір пені та штрафу який стягується з Приватного підприємства "Зарічне" на користь Приватного підприємства "Адлєр".

3.Стягнути Приватного підприємства "Зарічне" (13362, Житомирська область, Бердичівський район, село Райгородок, вул. Космонавтів, будинок 50; код 31098879) на користь Приватного підприємства "Адлєр" (юридична адреса: 10007, м.Житомир, вул.Авіаторів,9; фактична адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А; Код ЄДРПОУ 35954742):

- 33508,33 грн. основного боргу;

- 9474,14 грн. річних;

- 1000 грн. пені;

- 1000 грн. штрафу;

- 1720,50 грн. судового збору.

4.Відмовити в позові в частині стягнення 3565,15грн. пені та 5701,67грн. штрафу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.11.13

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу