Постанова

від 18.11.2013 по справі 801/9294/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2013 р. (12:15) Справа №801/9294/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді: Євдокімової О.О., при секретарі судового засідання Шуміло В.В., розглянувши за участю представників позивача Чиркова В.В., паспорт НОМЕР_2; Арзубова С.О., паспорт НОМЕР_1, у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Передгірний" Міністерства охорони здоров'я України

до Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України в АРК та м.Севастополі

про визнання протиправним та скасування припису

Обставини справи: Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Передгірний" Міністерства охорони здоров'я України (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України в АРК та м. Севастополі (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування припису.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.06.2013 відповідачем на адресу позивача надісланий припис № 52 про усунення порушень, виявлених проведеною перевіркою, позивач вважає, що зазначений припис не відповідає діючому законодавству, порушує законні права та інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню. Позивач зауважує, що він не порушував «Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд» затверджене наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці від 27.11.1997 № 32/288, оскільки будівлі санаторію ні є виробничими будівлями. Крім цього, позивач зауважує, що він також не порушував ст. 13, 27 Закону України «Про охорону праці» , оскільки ст. 27 зазначеного Закону містить лише перелік існуючих нормативно-правових актів у сфері охорони праці, а ст. 13 Закону не містить безпосередньо будь-яких норм щодо безпечної і надійної експлуатації будинків і споруд, а тільки зобов'язує вжити відповідних заходів відповідно до нормативно-правових актів, тобто передбачає існування таких актів, якими і встановлюються відповідні заходи, яких повинен вжити роботодавець.

Представники позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягали з підстав викладених у позові та окремо зауважили, що класифікація будівель за їх призначенням встановлюються нормами ДБН та нормами СНиП ще з радянських часів, які продовжують діяти в Україні, відповідно до яких будівлі позивача не відносяться до виробничих.

Представник відповідача, жодного разу у судові засіданні не з'явився, про час, дату та місце судових засідань повідомлений належним чином, будь-яких заперечень на позов суду не надав.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд-

ВСТАНОВИВ:

Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Передгірний" Міністерства охорони здоров'я України зареєстрований юридичною особою Виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради АР Крим 02.07.1997, ідентифікаційний код 01995829, види діяльності за КВЕД-2010: 86.10 Діяльність лікарняних закладів.

05 червня 2013 року відповідачем на підставі Наказу від 03.06.2013 № 402 та направлення на перевірку № 1684 від 04.06.2013 проведена перевірка суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) державного підприємства Спеціалізованого (спеціальний) санаторію "Передгірний" Міністерства охорони здоров'я України з питань дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки в частині безпечної та надійної експлуатації будівель та споруд, за результатами якої складено акт № 52 від 05.06.2013 р.

Зазначеною перевіркою встановлені порушення позивачем Закону України «Про охорону праці», а саме ст. 13, 21 та 27 та «Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд», а саме п.9.1.7, п.2.6, п.2.7, п.2.8, п.2.26, п.2.20, п.3.3, п.9.1.1, п.3.2, п.3.9, п.9.3.1.1, п.2.20, п.9.1.6, п.2.22, п.2.23, п.5.1, п.1.6., п.2.24, п.1.4, п.5.13.

На підставі зазначеного акту перевірки 05.06.2013 відповідачем винесено припис № 52 про усунення порушень виявлених в ході перевірки.

Також, приписано усунути виявлені порушення в термін до 05.07.2013 та повідомити про виконання вимог припису.

Позивач не погодившись з зазначеним приписом відповідача звернувся до суду з проханням визнати його противоправним та скасувати.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні визначені Законом України "Про охорону праці" від 14.10.1992 г. № 2694 (далі - Закон № 2694).

Статтею 4 Закону № 2694 встановлено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Відповідно до статті 38 Закону № 2694 державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 408/2011 Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра надзвичайних ситуацій України (далі - Міністр). Держгірпромнагляд України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877).

Згідно з ст. 1 Закону № 877( тут і далі в редакції на час винесення припису) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з ст. 3 Закону № 877 одним з принципів державного нагляду (контролю) є пріоритетність безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.

Відповідно до п. 6 ст.7 Закону № 877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

На підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (п.7 ст. 7 Закону № 877).

Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку(п.8 ст. 7 закону № 877).

Стаття 27 Закону України "Про охорону праці" визначає документи, що належать до нормативно-правових актів з охорони праці, а саме нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання.

Суд приймає до уваги позицію позивача, стосовно того, що зазначена стаття не містить обов'язкових до виконання норм, а лише містить перелік існуючих нормативно-правових актів у сфері охорони праці, таким чином порушити цю статтю позивач не має можливості та як наслідок і усунути порушення, оскільки позивач не видає не змінює та не контролює наявність та виконання нормативно-правових актів з охорони праці.

Стаття 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд також погоджується з позицією позивача, стосовно того, що зазначена стаття не містить безпосередньо будь яких норм щодо безпечної і надійної експлуатації будинків і споруд, а зобов'язує роботодавця створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці та забезпечити функціонування системи управління охороною праці. В оскаржуваному приписі вказано, що позивачем порушено «Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд» (далі Положення), тобто відповідач визначає таким нормативно-правовим актом саме це положення, про що суд зазначає наступне.

Це Положення має на меті забезпечити збереження виробничих будівель і споруд шляхом належного догляду за ними, своєчасного і якісного проведення їх ремонту, а також запобігання виникненню аварійних ситуацій.

Положення передбачає правила експлуатації і ремонту виробничих будівель разом з інженерними комунікаціями, санітарно-технічними пристроями, включаючи вводи водопроводу і каналізаційні випуски, електричне освітлення, планування прилеглої безпосередньо до будівлі території і брукування навколо будівель і споруд, у тому числі внутрішньозаводських і під'їзних залізничних і автомобільних доріг, водопровідно-каналізаційних споруд, мереж теплофікації і газозабезпечення, електрозабезпечення і зв'язку, а також різних естакад, платформ, відкритих складів та інших споруд (п.1.2 Положення).

Таким чином, це Положення регулює питання безпечної та надійної експлуатації виробничих будівель та споруд.

Класифікації будівель за їх призначенням встановлюються Державними будівельними нормами (далі ДБН) та Будівельними нормами та правилами ще радянських часів, оскільки деякі із них не замінені відповідними нормами ДБН України, а відповідно до Постанови Верховної ради України №1545 від 12.09.1991 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Відповідно до ДБН В.2.2-9-2009 «Будинки і споруди: Громадські будинки та споруди» до будинків та приміщень громадського призначення відносяться, зокрема будинки, споруди і приміщення охорони здоров'я та відпочинку: лікувально-профілактичні заклади. Санітарно-профілактичні заклади. Установи судово-медичної експертизи. Аптечні заклади. Санаторії та санаторії-профілакторії. Заклади відпочинку та туризму. Готелі, мотелі, кемпінги та інші засоби тимчасового розміщення (проживання).

Таким чином, оскільки позивач є санаторієм, то будівлі позивача відносяться до будинків та приміщень громадського призначення, а тому « Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд», порушення якого зафіксовані в акті перевірки, та про усунення яких зазначено в оскаржуваному приписі, на будівлі позивача не поширюються, а тому позивач будь-яких норм цього Положення порушити не мав можливості.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що будівлі позивача не відносяться до виробничих будівель і споруд, то позивач також не порушував ст. 21 Закону «Про охорону праці", оскільки вимоги ст. 21 відносяться до виробничих об'єктів.

Державні будівельні норми України не передбачають класифікації та визначення виробничих будівель та споруд, лише в ДБН В.2.2-28:2010 «Будинки і споруди. Будинки адміністративного та побутового призначення», міститься термін та визначення понять де в п.3.7. вказано - Виробничі будинки. Будинки цехів і споруди, в яких виробляють продукцію.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути уваги, що класифікація промислових будинків та споруд встановлена СНиП II-А, 3-62, СНиП II-М 2-62, СНиП II-М 3-62, СНиП II-М 4-62, СНиП 2.09.02-85, які не замінені відповідними нормами ДБН України.

Відповідно до вищевказаних СНиП, будівлі позивача не відносяться к спорудам промислових підприємств.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

-пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування покладається в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен подати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого припису відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не порушував нормативно-правові акти вказані в оскаржуваному приписі, оскільки «Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд» не відноситься к будівлям позивача.

Враховуючи вищевикладене, а також не надання відповідачем заперечень на позов суду, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 18.11.2013 року.

У повному обсязі постанову складено та підписано 25.11.2013.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, 160-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати Припис Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України в АР Крим і міста Севастополя від 05.06.2013 № 52.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Передгірний" Міністерства охорони здоров'я України витрати зі сплати судового збору у сумі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.