Рішення

від 09.10.2013 по справі 2610/28461/2012

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2610/28461/2012

Провадження №2/761/304/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 жовтня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Гайдук С.В.

при секретарі Назаренко М.В., Панченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу,

в с т а н о в и в:

В листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 31 серпня 2009 року на вул. Борщагівській в м. Києві ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2. Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 24.09.2009 року, ОСОБА_1 визнано винною у скоєному ДТП та застосовано адміністративне стягнення. Автомобіль «Шевроле», д/н НОМЕР_3, належить на праві власності ОСОБА_3 та згідно полісу № 19G-268862 був застрахований у Відкритому акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант». З метою встановлення вартості матеріального збитку пошкодженого автомобіля було проведено автотоварознавче дослідження, відповідно до якого розмір збитку склав 14 524,06 грн. Позивачем було оплачено ремонт пошкодженого транспортного засобу власника автомобіля, ОСОБА_3, в розмірі 14 174,57 грн. З цих підстав позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь кошти в розмірі 14 174,57 грн. та витрати по сплаті судового збору.

В процесі судового розгляду, представник позивача подав заяву про залучення співвідповідача та уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив залучити до участі у справі в якості співвідповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інтер Гарант» та стягнути з ПрАТ «СК «Інтер Гарант» на користь позивача 13 674,57 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу та з ОСОБА_1 500,00 грн. франшизи, судові витрати покласти на співвідповідачів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги та уточнення до них підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечив в письмових запереченнях зазначив, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки право вимагати відшкодування шкоди виникло у день дорожньо-транспортної пригоди, а саме 31.08.2009 року, а не з моменту виплати страхового відшкодування, просив з цих підстав у позові відмовити.

В подальшому представник відповідача ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був належним чином повідомлений, заяву про розгляд справи у його відсутність до суду не направляв, отже суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність відповідача та його представника на підставі наявних у справі доказів.

Представник відповідача ПрАТ «СК «Інтер Гарант» в судовому засідання проти позову заперечив, в письмових запереченнях, зазначив, що відносини позивача та відповідача слід кваліфікувати як суброгацію, а не регрес та просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач пропустив строк позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно Рішення Загальних зборів акціонерів ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» від 20.04.2011 року, Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 серпня 2009 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, по вул. Борщагівській, 195 в м. Києві, не дотрималась безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, що призвело до пошкодження транспортирних засобів.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2009 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні ДТП та застосовано адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП України (а.с.60).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що станом на 31.08.2009 року, відповідно до полісу № ВВ 5499378, цивільна правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 за шкоду, завдану майну третіх осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди при експлуатації автомобіля НОМЕР_1 застрахована в ЗАТ «СК «Інтер Гарант» з франшизою 500 грн. (а.с.99).

Автомобіль «Шевроле», д/н НОМЕР_3, що на праві приватної власності належить ОСОБА_3, відповідно до полісу № 19G-268862 на день скоєння ДТП був застрахований у ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» (а.с.12).

23 вересня 2009 року, спеціалістом (експертом) ТОВ «Естімейт» Бережнюком О.В. було проведено огляд автомобіля НОМЕР_4 та 25 вересня 2009 року проведено автотоварознавче дослідження вищезазначеного автомобіля про що складено звіт № 4682, відповідно до якого вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля НОМЕР_4, в результаті його пошкодження в ДТП, складає 14 524,87 грн. (а.с.24-30).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.

У відповідності до положень ч.1 ст.990 ЦК України , яка кореспондується з положеннями ч.1 ст.25 Закону України «Про страхування», страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт складається страховиком у формі, яка ним встановлюється.

02 вересня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.23).

Також, судом встановлено, що 25 листопада 2009 року позивач виплатив ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 14 174,57 грн., що підтверджується випискою по операції. (а.с. 58-59).

Стаття 1187 ЦК України передбачає, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, договір підряду, оренди, інше речове право, тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно положень ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Як вбачається з виписки по операції за 25.11.2009 рік ПАТ «СК «Гарант-Авто» виплатила власнику автомобіля страхове відшкодування в розмірі 14 174,57 грн. (а.с. 58-59).

Відповідно до вимог ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Оскільки позивач виплатив ОСОБА_3 грошові кошти на відшкодування завданих дорожньо-транспортною пригодою збитків, він має право регресної вимоги до відповідачів на відшкодування понесених збитків.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Процесуальними нормами передбачено як право на участь у дослідженні доказів, так і обов'язок із доказування обставин при невизнанні їх сторонами. При цьому суд безпосередньо не повинен брати участь у зборі доказового матеріалу.

Таким чином, на користь позивача підлягає до стягнення з винуватця ДТП ОСОБА_1 500,00 грн. франшизи, а з Страховика ПрАТ «СК «Інтер Гарант» підлягає до стягнення сума на відшкодування шкоди в розмірі 13 674,57 грн.

Суд не приймає до уваги посилання відповідачів щодо застосування строків позовної давності з огляду на таке.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 6 статті 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Вказана позиція, зокрема, викладена в постановах Верховного Суду України, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (а.с.103-112).

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, строк позовної давності по даній справі розпочався з дня виплати страхового відшкодування (25.11.2009 року) і мав закінчитись, відповідно 25.11.2012 року. Одночасно з цим, 25.11.2012 року припадало на неділю, тобто на вихідний день.

Відповідно до ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином останні днем закінчення троку позовної давності є понеділок, 26.11.2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦК України, письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Як вбачається з штемпелю на поштовому конверті (а.с. 48), позовну заяву було направлено до суду 26.11.2012 року, а отже строк позовної давності позивачем не пропущено.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку задоволення позову та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер Гарант» на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Авто» страхового відшкодування в розмірі 13 674,57 грн. та з відповідача ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Авто» франшизи в розмірі 500,00 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути судові витрати з відповідача ПрАТ «СК «Інтер Гарант» в сумі 136,74 грн., а з відповідача ОСОБА_1 в сумі 77,86 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 998 , 526 ЦК України , ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.ст. 10 , 11 , 57 , 60 , 88 , 209 , 212-215 ЦПК України , суд, -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто» до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (і/н НОМЕР_5) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто» (ЄДРПОУ 16467237) франшизу в розмірі 500 грн. та судовий збір в розмірі 77,86 грн., а всього 577,86 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інтер Гарант» (ЄДРПОУ 23703520) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова компанія «Гарант-Авто» (ЄДРПОУ 16467237) суму на відшкодування шкоди в розмірі 13674,57 грн. та судового збору в розмірі 136,74 грн., а всього 13811 (тринадцять тисяч вісімсот одинадцять) грн.31 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційною суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя: