Ухвала

від 01.08.2013 по справі 22-ц/796/9683/2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Кулікова С.В., Рейнарт І.М.

при секретарі: Іванову Ф.О.

за участю: представника ПАТ«Банк Петрокомерц-Україна» - Літовцева М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокомерц-Україна» - Павленка Олега Олександровича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києві від 10 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права спільної часткової власності та встановлення розміру часток у праві спільної часткової власності

та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права спільної часткової власності та встановлення розміру часток у праві спільної часткової власності.

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2012 року було задоволено заяву ОСОБА_4 про забезпечення зустрічного позову.

Забезпечено позов шляхом накладення арешту й заборони відчуження майна, що на праві власності належить ОСОБА_3, а саме: нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 62,10 кв.м.; квартиру АДРЕСА_2, земельну ділянку загальною площею 2,0000 га, що розташована в Київській області, Бородянський р-н, Мирчанська сільська рада, кадастровий номер 3221085900:07:001:0016.

Не погоджуючись з ухвалою суду представник «Банк Петрокомерц-Україна» - Павленко О.О. подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про скасування ухвали суду та постановлення нової за якою скасувати заходи забезпечення позову. Вказуючи на порушення судом норм процесуального права, а саме те, що винесенням ухвали про накладення арешту та заборони відчуження майна ОСОБА_3 суд першої інстанції фактично зупинив виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2010 року, що набрало законної сили. А це в свою чергу, призводить до порушення прав банку, як стягувача заборгованості з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та спричиняє йому значні збитки.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/9683/2013 Головуючий у суді першої інстанції: Голік Н.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.

Судом при розгляді справи було встановлено, позивач по зустрічному позову ОСОБА_4 при зверненні до суду ставив питання про визнати за ним права спільної часткової власності в розмірі 1/2 на майно що на праві власності належало ОСОБА_3 Посилаючись на те, що відповідач може відчужити майно, що є предметом спору, та існує реальна можливість того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливім виконання рішення суду.

Суд першої інстанції задовольняючи клопотання, виходив з того, що даний позов є майновим, стосується визнання права власності, а отже невжиття заходів забезпечення можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. З урахуванням положень ст. ст. 151, 152, 153 ЦПК України вважав вид забезпечення позову співмірним із заявленими позовними вимогами.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою апелянт вказував на те, що суд першої інстанції вирішуючи питання про забезпечення позову, мав брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права, яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, а також те, що ОСОБА_4 на час подачі заяви про забезпечення позову була прихована інформація щодо наявності рішення суду про солідарне стягнення із сторін по справі боргу на користь банку.

Колегія суддів вважає, що зазначені доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, так як на час постановлення оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не мав відомостей про рішення щодо стягнення заборгованості на користь банку, а також сам банк не був визначений сторонами у якості учасника ( відповідача, третьої особи ).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив клопотання позивача за зустрічним позовом щодо забезпечення позову та обрав захід забезпечення співмірний поданому клопотанню, так як одним з видів забезпечення позову є накладення арешту на майно, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України).

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_4 на даний час відмовився від зустрічного позову і тому ухвала повинна бути скасована, зважаючи на той факт, що відпали підстави для його забезпечення - виходячи з того, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення на момент його постановлення.

З урахуванням вищевикладеного колегія судів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокомерц-Україна» - Павленка ОлегаОлександровича відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києві від 10 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: