Рішення

від 20.11.2013 по справі 914/3670/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2013 р. Справа № 914/3670/13

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця Дикуна Віталія Петровича, м.Луцьк, Волинська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АсМАП Логістика", с.Зимна Вода, Львівська область

про стягнення 19 209,20 грн. заборгованості.

За участю представників сторін:

від позивача: Нікулін О.В. - представник (нотаріально посвідчена довіреність від 05.09.2013р. №2842);

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено фізичною особою-підприємцем Дикуном Віталієм Петровичем до Товариства з обмеженою відповідальністю "АсМАП Логістика" про стягнення 19 209,20 грн., з яких 18 661,90 грн. заборгованості за надані транспортні послуги, 454,00 грн. три проценти річних, 93,30 грн. інфляційних втрат. Крім судового збору в сумі 1720,50 грн. позивач просить стягнути також витрати на послуги адвоката в сумі 1 860,00 грн.

Ухвалою суду від 27.09.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 23.10.2013р.

Ухвалою суду від 11.10.2013р. дату та час призначення справи до судового розгляду виправлено з 23.10.2013р. о 10:20 год. на 30.10.2013р. о 11:20 год.

Ухвалою суду від 30.10.2013р. розгляд справи відкладено на 20.11.2013р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання, яким просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив вимог ухвали суду від 27.09.2013р. не виконав. Про відкладення розгляду спору був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень №7900507738889 від 06.11.2013р. - вручено 15.11.2013р.; №7900507736897 від 06.11.2013р. - вручено 15.11.2013р.

Станом на день розгляду справи (20.11.2013р.) від відповідача відзив, клопотання, заяви, докази витребувані судом на адресу суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача суд, -

встановив:

03.10.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АсМАП Логістика" (експедитор) та фізичною особою-підприємцем Дикуном Віталієм Петровичем (перевізник) було укладено транспортне замовлення №03/10/12НВ.

Позивач на виконання умов транспортного замовлення №03/10/12НВ відповідача надав послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 18 661,90 грн., автомобіль - Рено державний номер АС 2343 ВС, причіп АС 2366 ХТ за маршрутом Німеччина (06258 Schopau) - Україна (Київ) місце завантаження 10.10.2012р. в Pirl's Reifenservice Korbethaer Strasse 04DE 06258 Schopau, розвантаження - здійснено 16.10.2012р. Ukrplastik PC UA 02002 Kiev.

Згідно умов заявки оплата за надані послуги з перевезення проводиться протягом 20 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів, які підтверджують факт перевезення.

18.10.2012р. позивач надіслав на адресу відповідача пакет документів (оригінал CMR, рахунок, 2 акти, підтверджене транспортне замовлення). Зауважень або заперечень щодо якості, своєчасності наданих послуг зі сторони відповідача не було.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом не здійснив, відтак у нього існує борг на загальну суму 18 661,90 грн.

Позивач керуючись ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні нарахування, які згідно поданого ним розрахунку становлять 454,00 грн. три проценти річних та 93,30 грн. інфляційних втрат.

Отже, загальна сума заборгованості становить 19 209,20 грн., з яких 18 661,90 грн. заборгованості за надані транспортні послуги, 454,00 грн. три проценти річних, 93,30 грн. інфляційних втрат.

Крім судового збору в сумі 1 720,50 грн. позивач просить стягнути з відповідача 1 860,00 грн. вартості витрат на послуги адвоката.

Слід зазначити, що при поданні позову позивач невірно визначив ціну позову, включивши в неї витрати на послуги адвоката, які є судовими витратами та не включаються у ціну позову.

Зважаючи на положення ст.55 ГПК України, ціна позову становить 19 209,20 грн., судові витрати становлять 3 580,50 грн. з яких 1720,50 грн. судовий збір та 1 860,00 грн. витрат на послуги адвоката. з яких

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).

Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч.ч.1-4 ст.306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні .

Спір між позивачем та відповідачем виник з договору надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та транспортно-експедиторське обслуговування.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", згідно ст.1 якого транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, що підписана в м.Женеві 19 травня 1956р., до якої Україна приєдналася згідно Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006р. (далі по тексту- Конвенція), яка має пріоритет у застосуванні до даного виду правовідносин.

Згідно ст.1 Конвенції вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтями 4, 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, в трьох примірниках, підписаних відправником і перевізником, при цьому ці підписи можуть бути надруковані типографським способом або замінені штампами відправника і перевізника, якщо таке допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший примірник накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Статтею 6 Конвенції передбачено реквізити, які повинна містити міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по транспортному замовленню №03/10/12НВ підтверджується наявною в матеріалах міжнародною товарно-транспортною накладною CMR б/н від 09.10.2012р. з відміткою вантажоодержувача Ukrplastik PC UA 02002 Kiev проставленою 16.10.2012р.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами транспортного замовлення №03/10/12НВ оплата проводиться протягом 20 банківських днів з моменту отримання експедитором оригіналів документів, які підтверджують факт перевезення.

18.10.2013р. позивачем на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією надіслано пакет документів, які підтверджують факт перевезення вантажу у міжнародному сполученні, про що свідчить фіскальний чек №1888 від 18.10.2013р.

Проте, відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом не здійснив, відтак у нього існує борг на загальну суму 18 661,90 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача, не надано суду доказів, які б підтверджували відсутність грошового зобов'язання перед позивачем, враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 18 661,90 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При нарахуванні інфляційних так і при нарахуванні 3% річних позивач невірно визначив періоди прострочення, що призвело до збільшення суми нарахувань.

Згідно поданого позивачем розрахунку позивач просить стягнути 3% річних та інфляційні нарахування за період з 20.11.2012р. по 12.09.2013р. в розмірі 454,00 грн. три проценти річних та 93,30 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 4.1., 4.2. наказу Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» (із змінами та доповненнями) встановлено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку - між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначеної в пункті 4.1. нормативні строки пересилання збільшуються на один день .

Відповідно до п.п.4.1.4. вищевказаного наказу, Д - це день подання поштового відправлення до пересилання в об"єкті поштового зв"язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання, 1,2,3,4,5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Зважаючи на те, що пакет документів надіслано відповідачу 18.10.2012р., враховуючи поштовий перебіг встановлений п.4.1, п.4.2. наказу Міністерства транспорту та зв'язку України «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», відповідач повинен був отримати пакет документів 26.10.2012р. (18.10.2012р. +5 Д (нормативний строк пересилання між населеними пунктами різних областей без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) + 1 Д (збільшення строку надсилання рекомендованої кореспонденції)). Зважаючи на умови оплати вказані у заявці (20 банківських днів), останнім днем оплати є 23.10.2012р., відтак першим днем прострочки є 24.11.2012р.

Відтак згідно проведеного судом розрахунку до стягнення підлягає 3% річних за період з 24.11.2012р. по 12.09.2013р. в сумі 449,25 грн. (з 24.11.2012р. по 31.12.2012р., кількість днів прострочки 38, кількість днів у році 366, відтак 3% річних за цей період становлять 58,12 грн.; з 01.01.2013р. по 12.09.2013р. кількість днів прострочки становить 255, кількість днів у році 365, відтак 3% річних за цей період складає 391,13 грн.).

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування за період з 20.11.2012р. по 12.09.2013р. в сумі 93,30 грн.

Суд не може погодитись з розрахунком інфляційних втрат наданих позивачем з огляду на таке.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) .

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Нарахування індексу інфляції у розумінні ст. 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку, при нарахуванні інфляційних втрат позивач не врахував наявність дефляції.

Враховуючи те, що першим днем прострочки є 24.11.2012р., позивач рахує інфляційні втрати по 12.09.2013р., відтак згідно проведеного судом розрахунку боргу з врахуванням індексу інфляції за період з 24.11.2012р. по 12.09.2013р. сукупний індекс інфляції за цей період становить 0,996, відтак інфляційне збільшення суми боргу за вказаний період відсутнє.

Отже, у задоволенні інфляційних нарахувань в сумі 93,30 грн. слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 1 860,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 02.09.2013р. між фізичною особою-підприємцем Дикуном Віталієм Петровичем (надалі - замовник) та Приватним підприємством «Юридична фірма «Паритет Плюс» в особі директора Нікуліна Олександра Вячеславовича (надалі - виконавець) було укладено договір №14 про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає доручення та зобов'язується надати правову допомогу за окремими дорученнями замовника у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відповідно п.1.2. договору виконавець зобов'язується надати послуги по представництву інтересів замовника у господарському суді Львівської області з питань повернення дебіторської заборгованості з ТзОВ «АсМАП Логістика» перед ФОП Дикун В.П.

Відповідно п.4.1. та п.4.2. договору №14 про надання юридичних послуг за надання правової допомоги, замовник зобов'язується сплатити на користь виконавця суму в розмірі 1 860,00 грн. Замовник здійснює оплату послуг виконавця шляхом 100% попередньої оплати протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку фактури.

Відповідно до ст.44 ГПК України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката . У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом , а не будь-яким представником.

З договору №14 про надання юридичних послуг не вбачається, що він укладений з адвокатом. Акт здачі-прийняття робіт по наданих юридичних послугах підписаний між ФОП Дикуном В.П. та ПП «Юридична фірма «Паритет Плюс». Оплата наданих юридичних послуг проведена згідно платіжного доручення № 93 від 06.09.2013р. на рахунок ПП «Юридична фірма «Паритет Плюс».

В рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013р. № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013 за конституційним зверненням ПМП - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень ч.1 стю.59 Конституції України, ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві" вказано, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката .

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Вказана позиція узгоджується також з абзацом 4 п.п.6.3. п.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7 із змінами та доповненнями.

Наявними у справі доказами не підтверджується той факт, що юридичні послуги були сплачені саме адвокату.

Відтак, вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АсМАП Логістика" 1 860,00 грн. вартості витрат на послуги адвоката задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно абзацу 4 п.п.4.1. п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №94 від 06.09.2013р. на суму 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.1,4-6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ст.ст.11, 525, 530, 610, 612, 625, 901, 908 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 306 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 55, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АсМАП Логістика" (юридична адреса: 81110, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Тичини, буд.2; поштова адреса: 79005, м.Львів, вул.Саксаганського, 3/8; р/р 26001060441573 в ЗГРУ «ПриватБанк» м.Львова; МФО 325321; код ЄДРПОУ 36499371) на користь Фізичної особи - підприємця Дикуна Віталія Петровича (43000, Волинська область, м.Луцьк, вул.Селищна, 22-А; р/р 26007060728642 у Волинському ГРУ ПАТ «ПриватБанк» м.Луцьк; МФО 303440; ідентифікаційний номер 2805910454) 18 661,90 грн. основного боргу, 449,25 грн. три проценти річних та 1 711,71 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог та стягненні судових витрат на послуги адвоката відмовити.

4. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням в законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

складено 25.11.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.