Рішення

від 27.11.2013 по справі 215/2604/13-ц

ТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 215/2604/13-ц

2/215/1573/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2013 р. Тернівський районний суд м.Кривого Рогу

у складі : головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

при секретарі - Зоріній А.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - Первинної профспілкової організації

профспілки робітників житлово-

комунального господарства,

місцевої промисловості, побутового

обслуговування населення Комунального

підприємства «Міський тролейбус»

представників відповідача - Гольскова О.М., Фляга С.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі №3 справу за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації профспілки робітників житлово- комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення Комунального підприємства «Міський тролейбус» про стягнення одноразового заохочення та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

29.04.2013 р. та уточнено 20.10.2013 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Первинної профспілкової організації Комунального підприємства «Міський тролейбус» далі /Профспілка/, про визнання стягнення одноразового заохочення в розмірі 100.00 грн., та 500 грн. моральної шкоди, завданої відмовою в виплаті заохочення.

Позивач вказує, що працює в КП «Міський тролейбус» слюсарем, згідно розділу VII Колективного Договору на 2010-2012 р.р. передбачено одноразове заохочення працівникам в розмірі 100 грн. за умови безперервного стажу роботи на підприємстві 10 років. Він працює на підприємстві з 08.05.2002 р., стаж роботи перевищив 10 років.

28.12.2012 р. він звернувся до голови Профспілки з вимогою отримання допомоги, але 30.01.2013 р. отримав відповідь про відмову, з посиланням що він не є членом Профспілки, а тому не має право на допомогу. Зазначену відмову вважає незаконною, та такою що спричиняє моральні страждання порушенням законних трудових прав, оскільки ст.18 КЗпП України передбачає що положення колективного договору поширюється на всіх працівників і ст.36 ч.4 Конституції України передбачає заборону обмеження у правах за належність чи неналежність до громадських організацій.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, та представник позивача ОСОБА_2 позов підтримали, вказує також, що права позивача порушуються саме з за належності до іншої профспілки яка діє на підприємстві.

Представники відповідача Гольсков О.М. і Фляга С.В. проти позову заперечували, надали письмові заперечення, вказують, що позивач є членом іншої профспілки ППОВПЗУ КП «Міський тролейбус», яка в лютому 2012 р. при внесенні змін до розділу VII Колективного Договору не приймала участі у конференції. В той же час було вирішено виплати, яких вимагає позивач, проводити за рахунок відрахувань на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу. Оскільки позивач сплачує членські внески іншій профспілці, відповідно Профспілка як відповідач, згідно ст.19 Закону України «Про професійні спілки» здійснює представництво інтересів тільки своїх членів.

Вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає що позов підлягає задоволенню.

Згідно ст.10, 60 ЦПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено поясненнями представників сторін, зверненням позивача, відмовою Профспілки а.с.8-9, змінами до Колективного договору на 2010-2012 р.р. схвалених на конференції трудового колективу 24.02.2012 р., протокол №8, залученими відповідачем до матеріалів справи, що слюсар ОСОБА_1 30.01.2013 р. отримала від голови Профспілки відповідь про відмову на звернення від 28.12.2012 р. про проведення одноразового заохочення в розмірі 100 грн. при безперервному стажі роботи на підприємстві 10 років.

Згідно Розділу VII Колективного Договору зі змінами від 24.02.2012 р. Профспілка дійсно зобов'язалася перед працівниками за рахунок відрахувань на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу надавати одноразове заохочення в розмірі 100 грн. при безперервному стажі роботи 10 років.

Позивач згідно трудової книжки безперервно працює на підприємстві з 08.05.2002 р. а.с.4, таким чином має право на одноразове заохочення.

Відмова Профспілки в виплаті зазначеного заохочення суд вважає неправомірною:

1. Згідно ст.18 КЗпП України - положення колективного договору поширюється на всіх працівників підприємства, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника…, так і для працівників підприємства… Таким чином той факт, що ОСОБА_1 не є членом Профспілки, не позбавляє його прав на отримання одноразового заохочення.

2. Хоча змінена редакція розділу VII Колективного Договору зі змінами від 24.02.2012 р. і передбачає проведення виплат за рахунок відрахувань на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу. Але джерело цих виплат для суті спору немає правового значення, оскільки ст.18 КЗпП України передбачає поширення дії Договору на всіх працівників; крім того згідно ст.16 КЗпП України - умови колективного договору, що погіршують становище працівника, порівняно з чинним законодавством - є недійсними.

3. В самому тексті колективного договору мова йде про «працівників підприємства», а не «членів профспілки», яка приймала участь в укладенні колективного договору. Отже Профспілка, провівши обмеження між членами Профспілки й іншими працівниками, навіть при укладенні такого колективного договору мала б обов'язок сплати заохочення, оскільки такі умови були б недійсними відповідно до положень ст.16 КЗпП України. Тому посилання відповідача на те що інша профспілка, членом якої є ОСОБА_1 не приймала участь в укладенні Колективного договору, також на думку суду не має правового значення.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України - з відповідача слід стягнути відшкодування моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачу необґрунтовано відмовлено в виплаті одноразового заохочення, чим порушені її законні трудові права, відповідно до наслідків що наступили, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, розміру не отриманої допомоги, суд вважає можливим стягнути 20.00 грн. моральної шкоди, всього задовольнивши позов разом з одноразовим заохоченням на суму 120,00 грн.

Сума стягнута без урахування утримань та обов'язкових платежів.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, позов задоволено частково, згідно ст.ст.81, 88 ЦПК України судовий збір в сумі 229,40 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі ст.ст.16,18, 237-1 КЗпП України, ст.ст.10,27,31,60, 61, 88, 209 ч.3, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково, стягнути з Первинної профспілкової організації профспілки робітників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення Комунального підприємства «Міський тролейбус» Ідентифікаційний

код 35005718 на користь ОСОБА_1, ІІННОМЕР_1 - 100.00 грн. одноразового заохочення за безперервний стаж роботи на підприємстві, 20.00 грн. моральної шкоди, а всього 120.00 грн.

Стягнути з Первинної профспілкової організації профспілки робітників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення Комунального підприємства «Міський тролейбус» Ідентифікаційний код 35005718 на користь держави судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі 10 днів з дня проголошення рішення апеляційну скаргу в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу.

СУДДЯ: