Постанова

від 15.11.2013 по справі 826/14643/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2013 року № 826/14643/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СХІД-ТРЄЙД» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкового повідомлення-рішення від 01 серпня 2013 року № 0001682206, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13 вересня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СХІД-ТРЄЙД» (далі - ТОВ «СХІД-ТРЄЙД», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 01 серпня 2013 року № 0001682206.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилався на те, що враховуючи суперечність статті 4 Закону України «Про прядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» статті 1 Протоколу № 1 Європейської конвенції з прав людини, рішення за порушення резидентами строків передбачених Законом України «Про прядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» має бути прийнято відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України. А тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є таким, що прийнято з порушенням чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду, відповідно до якого позовні вимоги просив задовольнити та розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з поданим клопотанням представника позивача про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «СХІД-ТРЄЙД» (код ЄДРПОУ 36059291) зареєстроване 11 серпня 2008 року в Голосіївській районній у м. Києві державній адміністрації за реєстраційним номером 10681020000023206. Місцезнаходження ТОВ «СХІД-ТРЄЙД»: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6.

ТОВ «СХІД-ТРЄЙД» взято на податковий облік до органів податкової служби 12 серпня 2008 року за № 128868 та перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі направлення від 16.07.2013 № 1866/22-06 та наказу від 16.07.2013 № 266 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СХІД-ТРЄЙД» (код ЄДРПОУ 36059291) з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 10 серпня 2012 року № YILI120810A, за результатами якої складено акт від 23 липня 2013 року № 56/1-22-06-36059291.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР, в результаті чого ТОВ «СХІД-ТРЄЙД» допущено несвоєчасне повернення валютних коштів на територію України за контрактом від 10 серпня 2012 року №A з компанією «Zhangjiagang City Yili Machinery Co., LTD» (Китай) на суму 50 850, 00 дол. США (еквівалент 406 444, 05 грн.), кількість днів прострочення - 37; на суму 43 850, 00 дол. США (еквівалент 350 493, 05 грн.), кількість днів прострочення - 21; на суму 23 850, 00 дол. США (еквівалент 190 633, 05 грн.), кількість днів прострочення - 15.

На підставі акту перевірки від 23 липня 2013 року № 56/1-22-06-36059291 заступником начальника ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 01 серпня 2013 року № 0001682206, яким визначено ТОВ «СХІД-ТРЄЙД» грошове зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 75 774, 84 грн.

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами ТОВ «СХІД-ТРЄЙД», виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі - Закон № № 185/94-ВР) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Згідно із ст. 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 № 185/94-ВР або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, на виконання умов контракту від 10 серпня 2012 року № YILI120810A позивачем перераховано на користь компанії «Zhangjiagang City Yili Machinery Co., LTD» (Китай) валютні кошти.

У зв'язку з невиконанням умов договору (товар від нерезидента на територію України не надійшов), валютні кошти були повернуті на територію України:

- 10 квітня 2013 року - у розмірі 50 850, 00 дол. США;

- 30 квітня 2013 року - у розмірі 43 850, 00 дол. США;

- 15 травня 2013 року - у розмірі 23 850, 00 дол. США.

На підставі вказаного, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме несвоєчасне повернення валютних коштів на територію України за вищевказаним контрактом.

При цьому, суд зазначає, що факт порушення позивачем строків повернення валютних коштів на територію України за контрактом від 10 серпня 2012 року №A підтверджується також карткою рахунку № 312, карткою рахунку № 632, листом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» від 02 квітня 2013 року № 1758/5.2.1.

Водночас, позивачем не надано як відповідачу, так і суду під час розгляду справи висновку Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яким подовжено термін розрахунків за контрактом від 10 серпня 2012 року № YILI120810A.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання позивача на суперечність ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» ст. 1 Протоколу № 1 Європейської конвенції з прав людини, з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, з огляду на наступне.

Як зазначалося вище ст. 4 Закону № 185/94-ВР передбачено, у разі порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

При цьому, згідно ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» в частині щодо порушення державою ст. 1 Протоколу 1 та наявності підстави для втручання в майнове право заявників зазначено, що для з'ясування наявності порушення цього положення Суд повинен встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід'ємним принципом всієї Конвенції, і це також знайшло своє відображення у структурі статті 1 Протоколу № 1 (п. 69 рішення).

Отже, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що зазначені норми законодавства не містять в собі жодних суперечностей між собою та не припускають неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів в спірних правовідносинах. Окрім цього, суд зазначає, що норми Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Рішення Європейського суду з прав людини стосується права власності на певне майно, в той час як ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» регулює питання відповідальності за порушення строків таких розрахунків.

Таким чином, суд вважає правомірним нарахування податковим органом ТОВ «СХІД-ТРЄЙД» пені у розмірі 75 774, 84 грн. за порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення № 0001682206 від 01 серпня 2013 року ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підстав для його скасування не має.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СХІД-ТРЄЙД» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко