Рішення

від 28.11.2013 по справі 905/7515/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

28 листопада 2013 року Справа № 905/7515/13

Провадження № 15/913/2960/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ-Легіон", м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс", м.Луганськ

про стягнення 25053 грн. 42 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Данилкіна Н.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Долгих О.А. - представник, довіреність № б/н від 13.11.2013;

від відповідача - не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлене дизельне пальне в сумі 25000 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 53 грн. 42 коп.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.10.2013 матеріали справи відповідно до приписів ст.ст.15, 17 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з місцезнаходженням відповідача за адресою: вул.Цимлянська, б.5, офіс 201, м.Луганськ, були направлені за підсудністю до господарського суду Луганської області.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 30.10.2013 порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 14.11.2013.

Позивач заявою б/н від 28.11.2013 відмовився від вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 26.09.2013 по 21.10.2013 у сумі 53 грн. 42 коп.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України дана заява приймається судом до розгляду.

Судом роз'яснені представнику позивача наслідки відмову від позову в частині вимог про стягнення з відповідача 3% річних за період з 26.09.2013 по 21.10.2013 у сумі 53 грн. 42 коп.

Відповідачем подане клопотання б/н та без дати, в якому останній просить зупинити провадження у справі до розгляду по суті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 28.10.2013 у даній справі.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманої на сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" (http://www.irs.gov.ua) місцезнаходженням відповідача є: вул.Цимлянська, б.5, офіс 201, м.Луганськ. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.11.2013 розгляд справи був відкладений на 28.11.2013.

У судовому засіданні 28.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачем направлявся на адресу відповідача проект договору поставки № 28 від 29.11.2012, який відповідачем підписаний не був.

Відповідно до ч.1 ст.640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Оскільки відповідач не надав позивачеві відповіді щодо прийняття пропозиції укласти вказаний договір, надісланий йому примірник не підписав, то Договір № 28 від 29.11.2012, який доданий позивачем до матеріалів справи та на який є посилання в накладній № 28 від 19.02.2013, між сторонами є неукладеним.

19.02.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВ-Легіон" (позивач) було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" (відповідач) за накладною № 28 від 19.02.2013 дизельне паливо (євро) в кількості 16956,00 л на суму 178038 грн. 00 коп.

З огляду на вищевикладене, господарський суд виходить з того, що дана поставка носить позадоговірний характер.

Відповідач отримане дизельне пальне оплатив частково в сумі 153038 грн.00 коп., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 25000 грн. 00 коп.

11.09.2013 позивач звернувся до відповідач з вимогою про сплату заборгованості, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачена форма окремих видів договорів купівлі-продажу.

В даному випадку дії сторін, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, передача позивачем дизельного палива відповідачу за накладною № 28 від 19.02.2013 (а.с.11), та прийняття товару відповідачем за довіреністю № 68 від 14.02.2013 (а.с.12), свідчать про виникнення між ними правовідносин з поставки.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п.1 листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

11.09.2013 позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату залишку заборгованості № 11/09-13 (а.с.14), докази надіслання (а.с.15).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки позивачем дизельного палива відповідачу підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 25000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності боргу суду не подав.

Провадження у справі в частині стягнення 3% річних за період з 26.09.2013 по 21.10.2013 у сумі 53 грн. 42 коп. підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання відповідача б/н та без дати, в якому останній просить зупинити провадження у справі до розгляду по суті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 28.10.2013 у даній справі, суд вважає необґрунтованим і відхиляє його, враховуючи наступне.

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

Відповідно до ч.1 ст.4 вказаного Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч.2 ст.15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманої на сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" (http://www.irs.gov.ua) місцезнаходженням відповідача є: вул.Цимлянська, б.5, офіс 201, м.Луганськ.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно абзаців 1-3 п.п.3.16 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

В даному випадку неможливість розгляду справи № 905/7515/13 відсутня, оскільки господарський суд Луганської області при розгляді даної справи в змозі встановити обставини щодо підсудності даного спору.

Таким чином у господарського суду Луганської області відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Судовий збір з позовних вимог, провадження по яких припинено, відноситься на позивача.

Судовий збір з задоволених позовних вимог покладається на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ-Легіон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс", вул.Цимлянська, б.5, офіс 201, м.Луганськ, ідентифікаційний код 33467331, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВ-Легіон", проспект Партизанський, б.1а, м.Донецьк, ідентифікаційний код 38344500, заборгованість у сумі 25000 грн. 00 коп., судовий збір у сумі 1716 грн. 83 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі в частині стягнення 3% річних у сумі 53 грн. 42 коп. припинити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.2013.

Суддя С.В. Смола