Рішення

від 28.11.2013 по справі 917/1907/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2013 Справа №917/1907/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Щорський завод продтоварів", вул.30-ти років Перемоги, 31/а, м.Щорс, Чернігівська область, 15200

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Домінік-Полтава", вул.М.Бірюзова, 2, м.Полтава, Полтавська область, 36020

про стягнення грошових коштів.

Суддя Плотницька Н.Б.

Представники:

від позивача: Швець В.В., дов. б/н від 01.10.2013,

від відповідача: Чубенко Д.В., дов. б/б від 18.10.2013.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення грошових коштів за договором поставки №49/37 від 7 травня 2012 року в сумі 23 920,00 грн., з яких: 18400,00 грн. - основний борг, 5 520,00 грн. - штраф.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку із неявкою Відповідача.

У судовому засіданні 14.11.2013 представник Позивача виклав зміст позовних вимог на задоволенні яких наполягає.

Представник Відповідача проти позову не заперечує; наявність існування боргу перед позивачем підтвердив; через канцелярію суду подав клопотання про надання строку для врегулювання спору мирним шляхом (вх. №16292 від 14.11.2013); просить суд продовжити строк вирішення спору в порядку статті 69 ГПК України.

Представник позивача у вирішенні вказаних клопотань покладається на розсуд суду.

На задоволення клопотання Відповідача та з метою надання сторонами строку на врегулювання спору мирним шляхом суд ухвалою від 14.11.2013 продовжив строк розгляду спору до 28.11.2013.

У судововму засіданні 28.11.2013 року представник Позивача подав заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення штрафу у сумі 5 520,00 грн. та основного боргу в сумі 2 480,00 грн. у зв'язку із частковою сплатою боргу Відповідачем; в іншій частині позовні вимоги підтримує, просить стягнути з Відповідача 15 920,00 грн. основного боргу та покласти на нього судові витрати.

Представник Відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав, заявиви клопотання про надання строку для врегулювання спору мирним шляхом, для чого просить ще продовжити строк розгляду спору.

Представник Позивача проти даного клопотання категорично заперечує.

Суд відхиляє клопотання Відповідача про продовження розгляду спору та надання строку для врегулювання спору мирним шляхом та приходить до висновку про можливість вирішення спору у даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

07.05.2012 року між ПАТ "Щорський завод продтоварів" як постачальником (надалі Позивач) та TOB "Торговий дім "Домінік-Полтава" як покупцем (надалі Відповідач) було укладено договір поставки №49/37 (надалі Договір).

При цьому сторони узгодили наступне:

- Позивач зобов'язався передати Відповідачу, а Відповідач прийняти та оплатити продукцію (товар) в асортименті та кількості, передбачених видатковими накладними (п.1.1 та 1.2 Договору);

- поставка товару здійснюється на підставі заявок Відповідача окремими партіями протягом строку дії Договору (п.2.1 Договору);

- датою поставки вважається дата підписання уповноваженим представником Відповідача видаткової накладної або іншого товаросупроводжуючого документу (п. 3.6 Договору);

- розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати Відповідачем вартості партії товару протягом 30 календарних днів з дати поставки товару (п.4.1 Договору);

- у разі несвоєчасної оплати товару, якщо таку заборгованість не буде погашено протягом 15 календарних днів, Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача штраф у розмірі 30% від суми поставленого товару, строк розрахунків за який було порушено (п. 7.2.2 Договору).

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками Відповідача видатковими накладними на загальну суму 143 994,10 грн. (копії в матеріалах справи) .

В порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач взяті на себе зобов'язання в частині сплати отриманого товару у повному обсязі не виконав, сплативши за поставлений товар 125 594,10 грн., що доводиться виписками з банківських рахунків (копії в матеріалах справи), а також не заперечується представником Відповідача в судовому засіданні.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі зобов'язання виникли з договору поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.2.2 Договору у разі несвоєчасної оплати товару, якщо таку заборгованість не буде погашено протягом 15 календарних днів, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 30% від суми поставленого товару, строк розрахунків за який було порушено.

За розрахунком, складеним Позивачем та перевіреним судом, Відповідачу обґрунтовано нараховано 5 520,00 грн. штрафу.

Що стосується заяви Позивача про припинення провадження у частині стягнення штрафу у сумі 5 520,00 грн. та основного боргу в сумі 2 480,00 грн. у зв'язку із частковою сплатою боргу Відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Як зазначив Відповідач і підтвердив Позивач, під час розгляду справи Відповідачем було сплачено на користь Позивача 8 000,00 грн., які Позивачем було зараховано наступним чином:

- 5 520,00 грн. у якості сплати штрафу відповідно до п. 7.2.2 Договору №49/37;

- 2 480,00 грн. у якості сплати частини основного боргу за поставлений товар.

Позивачем обґрунтовано звернуто увагу Відповідача на вимоги статті 534 ЦК України, відповідно до яких при погашенні вимог за грошовими зобов'язаннями спочатку зараховується сума неустойки, а потім сумі основного боргу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

Частиною 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно частини другої цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статей 4 3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відтак, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині сплати штрафу та частини основного боргу, а також про задоволення позовних вимог в іншій частині.

Статтею 49 ГПК України встановлено правила розподілу судових витрат за результатами вирішення спору, відповідно до яких у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

В разі якщо зазначені дії є наслідком дій відповідача (погашення боргу після звернення позивача з позовом до суду), то припиняючи провадження у справі, згідно з положеннями частини третьої статті 80 ГПК України суд має вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами (покладення таких на позивача або на відповідача у справі).

Звернення позивача до суду обумовлено порушеннями умов договору саме з боку відповідача, припинення існування спору по стягненню частини основного боргу відбулось через погашення його відповідачем вже після порушення провадження у справі за поданим позовом.

Таким чином, судові витрати по даній справі покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 33, 43, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. У частнині стягнення штрафу у сумі 5 520,00 грн. та основного боргу в сумі 2480,00 грн. провадження у справі припинити.

2. В іншій частині позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Домінік-Полтава" (вул.М.Бірюзова, 2, м.Полтава, Полтавська область, 36020, код ЄДРПОУ 36066033) на користь Публічного акціонерного товариства "Щорський завод продтоварів" (вул.30-ти років Перемоги, 31/а, м.Щорс, Чернігівська область, 15200, код ЄДРПОУ 00381143) 15920,00 грн. основного боргу та 1 720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 02.12.2013.

Суддя Плотницька Н.Б.