Постанова

від 22.08.2013 по справі 801/3176/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2013 р. (11:59) Справа №801/3176/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мельникової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Чинабад» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним дії, визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Приватне підприємство «Чинабад» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби визнання протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Чинабад" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Кримспецтехнолоджи" та фірмою "Капітель-плюс" за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 19.09.2012 року №2263 "Про проведення документальної позапланової перевірки ПП "Чинабад", визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 листопада 2012 року №0010782204 та №0010792204.

Позов мотивовано порушенням відповідачем вимог статті 78, 79 Податкового кодексу України щодо порядку призначення перевірки, а саме, відсутністю підстав для проведення позапланової документальної перевірки, оскільки запити про надання пояснень та документів щодо взаємовідносин з ПП "Кримспецтехнолоджи" та фірмою "Капітель-плюс" з постачальниками позивачем не було направлено, а також позивачу не було направлено оскаржуваний наказ та повідомлення про проведення перевірки. Також, є помилковими висновки проведеної відповідачем перевірки, які покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Позивач зазначає, що укладені угоди з ПП "Кримспецтехнолоджи" та фірмою "Капітель-плюс" мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належних чином оформлених первинних документів.

У судовому засіданні представник позивача Муратов О.О. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

У судовому засіданні представник відповідача Петришак М.Я. проти задоволення позову заперечувала та просила у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених у наданих суду письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Чинабад» є юридичною особою, ідентифікаційний код 24496371, зареєстровано у якості платника ПДВ та перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

Наказом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим ДПС від 19 вересня 2012 року № 2263 «Про проведення документальної позапланової перевірки ПП «Чинабад» на підставі вимог п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розд. І, 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 8 розд. ІІ Податкового кодексу України наказано забезпечити проведення документальної позапланову перевірку ПП «Чинабад» (код за ЄДРПОУ 24496371) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Кримспецтехнолоджи» (код за ЄДРПОУ 36693441), Фірмою «Капітель Плюс» (код за ЄДРПОУ 31095815) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року. Доручено провести документальну позапланову невиїзну перевірку з 24.09.2012 року тривалістю 5 робочих днів (а.с.121 зворотна сторона, том №2).

На підставі вказаного наказу посадовими особами ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС з 24.09.2012 року по 28.09.2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Чинабад» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Кримспецтехнолоджи» (код за ЄДРПОУ 36693441), Фірмою «Капітель Плюс» (код за ЄДРПОУ 31095815) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, за результатами якої було складено акт від 05.10.2012 року №7027/22-8/24496371 (а.с.20-31, том№1).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.п.5.1, 5.2.1 п.5.2, п. 5.3.9 п.п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 390919 грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2009 року - 95878 грн., 4 квартал 2009 року - 212724 грн., 1 квартал 2010 року - 51128 грн., 2 квартал 2010 року - 30126 грн., 3 квартал 2010 року - 1063 грн.

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 312734 грн., в тому числі: серпень 2009 року - 2585 грн., вересень 2009 року - 74117 грн., жовтень 2009 року - 13833 грн., листопад 2009 року - 65865 грн., грудень 2009 року - 90481 грн., січень 2010 року - 1622 грн., лютий 2010 року - 37763 грн., березень 2010 року - 1517 грн., квітень 2010 року - 17188 грн., травень 2010 року - 6913 грн., липень 2010 року - 850 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0010782204 від 26 листопада 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 277749 грн., у тому числі 222199 грн. за основним платежем та 55550 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0010792204 від 26 листопада 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 368802 грн., у тому числі 295041 грн. за основним платежем та 73761 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.32,33, том№1).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно наказу №2263 від 19 вересня 2012 року «Про проведення документальної позапланової перевірки ПП Чинабад» відповідачем вирішено провести саме документальну позапланову невиїзну перевірку.

Згідно із пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.78.1.1 п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У судовому засіданні представник позивача стверджував, що письмового запиту щодо надання відповідних пояснень та документів державною податковою інспекцією на адресу позивача не направлялося.

Представником відповідача вказане твердження представника позивача належними та допустимими доказами спростовано не було, суду не було надано письмового запиту направленого на адресу позивача та відомостей про його отримання останнім.

З оскаржуваного наказу вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача призначена відповідачем на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Аналіз зазначеної норми Закону приводить до висновку, що право податкового органу на проведення позапланових перевірок виникає лише в разі одночасної наявності наступних умов:

- виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації;

- направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень;

- фактичного отримання платником податків такого запиту;

- ненадання платником податків протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

За таких обставин, суд вважає, що у відповідача не було передбачених п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України підстав для проведення документальної позапланової перевірки позивача, оскільки органом державної податкової служби не було направлено на адресу позивача письмового запиту стосовно надання пояснень та їх документального підтвердження.

Крім того, відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як зазначалося судом вище, оскаржуваним наказом передбачено проведення перевірки з 24 вересня 2012 року тривалістю 5 робочих дні.

У судовому засіданні представник позивача також стверджував, що оскаржуваний наказ та повідомлення про початок проведення перевірки відповідачем на його адресу не направлялися.

Представник відповідача заперечувала проти вказаного твердження посилаючись на те, що оскаржуваний наказ та повідомлення були направлені на адресу позивача, однак вони були повернуті на адресу податкової інспекції без вручення, у зв'язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується поштовим конвертом.

Однак, суд вважає неналежним доказом надану суду копію поштового конверту (а.с.122, том№2), яка підтверджує надіслання позивачу наказу та повідомлення, оскільки з неї не вбачається, яка саме поштова кореспонденція в даному конверті направлялася позивачу та коли саме.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу позивача оскаржуваного наказу та повідомлення.

Аналізуючи приписи п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України слідує, що податковий орган може розпочати проведення невиїзної перевірки лише після отримання повідомлення про вручення поштового відправлення. Початок перевірки у день видання наказу та день відправки повідомлення (або раніше), без урахування строків поштового пробігу відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 р. N 1149, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за N 1383/14650, позбавляє положення пункту 79.2 статті 79 ПК України будь-якого практичного значення та порушує право платника податку надавати матеріали, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок.

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічну позицію викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 24.12.2010 р. N 1844/11/13-10.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення зазначених правових норм, правомірності прийняття оскаржуваного наказу не доведено.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 19.09.2012 року №2263 "Про проведення документальної позапланової перевірки ПП "Чинабад" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню позовні вимоги ПП «Чинабад» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0010782204 і №0010792204 від 26 листопада 2012 року виходячи з наступного.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість за період з серпня 2009 року по липень 2010 року.

На час виникнення спірних правовідносин порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі - Закон №334).

Відповідно до ст.3 Закону №334 об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.6.1. ст.6 Закону №334 якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з п.п.8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону №334 під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі. (п.п.8.1.2. п.8.1 ст.8 Закону №334).

Відповідно до п.п.8.7.1. п.8.7. ст.8 Закону №334 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Поняття господарської діяльності наведено у п.1.32 ст.1 Закону №334, в силу якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З аналізу вищенаведених норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168).

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону №168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст.7 Закону №168.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168. підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №168 у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду».

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Відповідно до вищевказаного акту перевірки порушення позивачем податкового законодавства відбулося у зв'язку з тим, що останній з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року мав правовідносини з контрагентами-постачальниками ПП «Кримспецтехнолоджи» та Фірмою «Капітель Плюс», які мають ознаки фіктивності та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Під час розгляду справи встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1889681,09 грн., у т.ч. ПДВ 314946,85 грн.

Так судом встановлено, що 25 лютого 2010 року ПП «Чинабад» придбало у ПП «Кримспецтехнолоджи»кабелі зв'язку на загальну суму 10312,80 грн., у тому числі ПДВ 1718,80 грн., що підтверджується рахунком фактурою №СФ-0000056 від 25 лютого 2010 року, видатковою накладною №РН-0000056 від 25 лютого 2010 року та податковою накладною №56 від 25.02.2010 року (а.с.90,91,92, том№1).

Відповідно до умов договору субпідряду №112/1034 від 01 листопада 2008 року та додаткових угод до нього від 05 травня 2009 року та 01 серпня 2009 року, укладених між ПП «Чинабад» та Фірмою «Капітель Плюс», останнім на користь позивача виконані будівельні роботи на загальну суму 1879368,29 грн., у т.ч. ПДВ 313228,05 грн., що підтверджується актами прийомки виконаних підрядних робіт та податковими накладними (а.с.98-119,121-122,137-138,159-160,173-174,190-191,202-203,224-225,241-242, том№1, а.с.14-16,37-38,54-55,78-80,100-101,том№2).

Право позивача на отримання податкового кредиту по вказаним господарським операціям з вищезазначеними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи вищенаведеними податковими накладними.

Судом встановлено, що постачальники робіт та товарів, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідних господарських операцій були зареєстрованими платниками податку на додану вартість за даними офіційного сайту ДПС України і мали право видавати податкові накладні.

Таким чином, судом встановлено, що позивач формував податковий кредит та валові витрати за реально здійсненими господарськими операціями з ПП «Кримспецтехнолоджи» та Фірмою «Капітель Плюс», які були окремими платниками податків, а тому за приписами статті 61 Конституції України несуть самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями.

Висновок податкового органу про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, заснований на тому, що правочини, укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами мають ознаки "нікчемності" та "безтоварності".

Статтею 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлена презумпція правомірності правочину. Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Кримспецтехнолоджи» та Фірмою «Капітель Плюс», зокрема доказів умисного укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із п.2 ст.3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні представник відповідача надала суду вирок Київського районного суду у м. Сімферополь АР Крим від 10.04.2013 року провадження № 1-кп/123/147/2013 відносно фізичної особи ОСОБА_3, яка визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України та яка є засновником БВП «Строитель плюс», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримторг» та ПП «Кримспецтехнолоджи».

Однак суд зазначає, що даним вироком суду встановлено, що ОСОБА_3, використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних нею з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам: генеральному директору ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_4, головному бухгалтеру ПАТ «Крименерго» ОСОБА_5, директору ТОВ «Південна будівельна компанія» ОСОБА_6, директору ТОВ «Кримкомплекс» ОСОБА_7, директору ТОВ «Будком» ОСОБА_8

Тобто, даним вироком суду не встановлено будь-яких злочинних дій під час здійснення фінансово-господарських операцій із позивачем.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, у адміністративного суду відсутні правові підстави для прийняття вказаного вироку суду у якості доказу по даній справі.

Отже, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Кримспецтехнолоджи» та Фірмою «Капітель Плюс».

Застосування санкцій у спірних податкових повідомленнях-рішеннях обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Чинабад" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Кримспецтехнолоджи" та фірмою "Капітель-плюс" за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року, то позивачем не наведено у чому саме полягає протиправність дій відповідача при проведенні вказаної перевірки, а тому в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч.1, та ч. 3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, на користь позивача має бути стягнуто з державного бюджету України, сплачений судовий збір у сумі 2294 грн. (а.с.48,том№1).

В судовому засіданні 22 серпня 2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 27 серпня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 94, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 19.09.2012 року №2263 "Про проведення документальної позапланової перевірки ПП "Чинабад".

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 26 листопада 2012 року №0010782204 і №0010792204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Чинабад» судовий збір у розмірі 2294 ( дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет