Рішення

від 26.11.2013 по справі 906/1537/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" листопада 2013 р. Справа № 906/1537/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Отовіцька І.В. - довіреність №28 від 27.05.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (м.Хмельницький)

до Приватного підприємства "Укрінтербуд-Сервіс" (м. Житомир)

про стягнення 22740,57 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 22740,57грн., з яких: 10945,04грн. - основний борг, 10714,77грн. - пеня, 1080,76грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Подав заяву про зміну розміру позовних вимог від 18.11.2013р., відповідно до якої просить стягнути з відповідача 20074,10грн., з яких: 10945,04грн. - основний борг, 8289,22грн. - пеня, 839,83грн. - 3% річних.

Суд, дослідивши подану заяву, встановив, що за своєю правовою природою вона є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог приймається судом, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При цьому суд враховує положення п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якого під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо заяву прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це є сума 20074,10 грн.

Суд розглядає справу з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2011 року між Філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (постачальник/позивач) та Приватним підприємством "Укрінтербуд-Сервіс" (покупець/відповідач) було укладено договір №5378 (а.с.10-141), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в рахунках і накладних, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1 договору поставка продукції здійснюється відповідно до правил "Інкотермс-2000" на умовах EXV - склад постачальника: м. Житомир, вул. Баранова, 74.

Постачання продукції здійснюється партіями. На кожну партію продукції, що поставляється, постачальник (за своїм місцезнаходженням) надає покупцеві рахунок і накладну на продукцію, в яких вказуються найменування, асортимент, кількість і ціна продукції. Вся продукція, поставлена постачальником покупцеві в період дії цього договору, та/або сплачена покупцем в період дії цього договору, вважається продукцією, поставленою/оплаченою в порядку і на умовах, визначених цим договором (п.2.2 договору).

Сторони в цьому договорі погодили, що:

- представник покупця, на якого виписана довіреність на отримання цінностей, є уповноваженою особою покупця, який має право узгоджувати асортимент, кількість і ціну продукції, що поставляється (п.п.2.3.1 договору);

- підпис представника покупця на накладній є узгодженням покупцем асортименту, кількості і ціни поставленої продукції (п.п.2.3.2 договору);

- особа, що підписала накладну з боку постачальника, є особою, уповноваженою постачальником на узгодження асортименту, кількості і ціни продукції, що поставляється (п.п.2.3.3 договору).

Згідно п.2.4 договору строк поставки продукції - не пізніше дня виписки товарної накладної постачальником. Датою поставки продукції є дата виписки Постачальником товарної накладної. Накладна вважається специфікацією до цього договору.

Відповідно до п.3.1 договору покупець здійснює оплату за кожну партію продукцію протягом 14 днів з дати поставки цієї партії продукції.

Оплата проводиться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника (п.3.2 договору).

Позивач на виконання умов договору №5378 від 23.06.2011р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 15945,04грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреністю №Дов-000004, долученими до матеріалів справи (а.с.12-20).

В порушення вимог п.3.1 договору відповідач отриману продукцію не оплатив, факт наявності заборгованості станом на 30.11.2011р. підтверджується актом звірки розрахунків за період з 01.01.2011р. по 30.11.2011р. (а.с.21).

30.11.2011р. позивач вручив відповідачу претензію №10 з вимогою сплати боргу (а.с.22), яка задоволена відповідачем частково, а саме: 02.12.2011р. ПП "Укрінтербуд-Сервіс" сплатив 5000,00грн. боргу. Залишок боргу станом на день звернення до суду складає 10945,04грн.

Крім основної суми боргу позивач просить стягнути з відповідача 8289,22грн. - пені та 839,83грн. - 3% річних.

Не проведення відповідачем розрахунків за отриману продукцію стало приводом звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За вказаних обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 10945,04грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 8289,22грн. - пені та 839,83грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України пеня є одними з видів штрафних санкцій, яка визнається як господарська санкція у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.5.3 договору за порушення строку оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату нарахування пені від простроченої суми, за кожен день прострочення. Пеня може бути нарахована постачальником за весь період прострочення оплати.

Згідно розрахунку позивача, перевіреного судом, розмір 3% річних складає 839,83грн., розмір пені - 8289,22грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Зважаючи на викладене, вимоги позивача про стягнення 10945,04грн. - основного боргу, 839,83грн. - 3%річних та 8289,22грн. - пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Укрінтербуд-Сервіс" (10031, м. Житомир, вул. Народицька, 15/64, код 34854975)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (29000, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 155/1, код 23838102) - 20074,10грн., з яких: 10945,04грн. - основний борг, 8289,22грн. - пеня, 839,83грн. - 3% річних, а також 1720,50грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29 листопада 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (за заявою)

3 - відповідачу (рек. з повід.)