Рішення

від 26.11.2013 по справі 910/18712/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18712/13 26.11.13

За позовом Товариства співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований медичний центр молекулярної

діагностики»

Про стягнення 14 400,00 грн. та виселення

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Топчій В.М. представник за довіреністю № б/н від 21.01.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований медичний центр молекулярної діагностики» (далі - відповідач) про стягнення 14 400,00 грн. та виселення відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 18,00 кв.м, та нежитлового приміщення загальною площею 10,00 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Герцена, б. 17-25-А.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Товариство співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт» вказує на те, що відповідачем не сплачено заборгованість з орендної плати за Договорами, що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.13. порушено провадження у справі № 910/18712/13 та призначено її до розгляду на 07.11.13.

06.11.13. представник позивача через відділ суду подав письмові пояснення по справі в яких вказав на те, що просить суд стягнути з відповідача виключно заборгованість з орендної плати.

Представник позивача 07.11.13. через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України подав заяву, яку судом повернуто без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 26.11.13.

В судовому засіданні 26.11.13. представником позивача підтримано подану ним 20.11.13. через відділ діловодства суду заяву, в якій Товариство співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт» просить суд припинити провадження у справі в частині вимог про виселення відповідача із займаних приміщень, в зв'язку з тим, що після звернення позивача з даним позовом до суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований медичний центр молекулярної діагностики» спірні приміщення було повернуто відповідачу за актами приймання-передачі.

При цьому, представником позивача в судовому засіданні 26.11.13. підтримано позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 14 400,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання 26.11.13. повторно не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду в даній справі не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, письмового відзиву на позовну заяву та контррозрахунку ціни позову не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/18712/13.

В судовому засіданні 26.11.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.11. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір оренди № 52/1 (далі - Договір-1), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 1.2, п. 1.3) Орендодавець передає у строкове платне користування, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення (далі - Приміщення), що розміщено за адресою: м. Київ, вул. Герцена, б. 17-25-А, загальною площею 18,00 кв.м, та зобов'язується сплачувати орендну плату

Відповідно до п. 3.4 Договору-1, Приміщення та майно вважаються фактично переданими в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання

На виконання умов вказаного пункту Договору-1 між сторонами підписано акт передачі приміщень.

Згідно з п. 5.1 Договору-1, розмір щомісячної орендної плати з урахуванням індексації складає 50,00 грн. за 1 кв.м.

Орендна плата нараховується Орендодавцем щомісячно та сплачується Орендарем наперед щомісячно не пізніше п'ятого числа поточного місяця (п. 5.2, п. 5.3 Договору-1).

01.12.11. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір оренди № 52/2 (далі - Договір-2), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 1.2, п. 1.3) Орендодавець передає у строкове платне користування, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення (далі - Приміщення), що розміщено за адресою: м. Київ, вул. Герцена, б. 17-25-А, загальною площею 10,00 кв.м, та зобов'язується сплачувати орендну плату

Відповідно до п. 3.4 Договору-2, Приміщення та майно вважаються фактично переданими в оренду з моменту підписання акту здачі-приймання

На виконання умов вказаного пункту Договору-2 між сторонами підписано акт передачі приміщень.

Згідно з п. 5.1 Договору-2, розмір щомісячної орендної плати з урахуванням індексації складає 70,00 грн. за 1 кв.м.

Орендна плата нараховується Орендодавцем щомісячно та сплачується Орендарем наперед щомісячно не пізніше п'ятого числа поточного місяця (п. 5.2, п. 5.3 Договору-2).

Строк дії Договору-1 та Договору-2 сторонами погоджено п. 4.2 з 01.12.11. по 01.12.12.

Якщо жодна сторона в строк один місяць до закінчення Договорів не заявить про намір не продовжувати їх дію, то Договори вважаються автоматично продовженими на строк один рік (п. 4.4 Договору-1 та Договору-2).

За твердженням позивача та як те встановлено судом, жодних заяв про припинення строку дії Договорів від сторін не надходило, внаслідок чого Договір-1 та Договір-2 було продовжено до 01.12.13.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Товариство співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт» вказує на те, що відповідачем не було в повному обсязі та вчасно проведено розрахунки перед позивачем по сплаті орендної плати за Договорами за період з січня по вересень 2013 року, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 400,00 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 7.1 Договору-1 та Договору-2).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договорами, в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що ним в порушення покладеного законом та Договорами обов'язку по сплаті орендної плати за користування приміщеннями не виконано, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 400,00 грн., яку Орендарем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги Товариства співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт» в частині стягнення основного боргу в розмірі 14 400,00 грн. за період з січня 2013 року по вересень 2013 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про виселення відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 18,00 кв.м та нежитлового приміщення загальною площею 10,00 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Герцена, б. 17-25-А, суд відзначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи № 910/18712/13 Приміщення за Договором-1 та Договором-2 були повернуті відповідачем позивачу 01.10.13., що підтверджується відповідними актами прийому-передачі, підписаними та скріпленими печатками сторін.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду даної справи , відповідачем було повернуто спірні Приміщення позивачу.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З огляду на вищенаведене, в зв'язку з тим, що відповідач повернув спірні орендовані за Договорами нежитлові приміщення позивачу, суд вважає, що провадження у справі в частині виселення відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 18,00 кв.м та нежитлового приміщення загальною площею 10,00 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Герцена, б. 17-25-А підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В частині виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований медичний центр молекулярної діагностики» (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, б. 10-А; ідентифікаційний код 25402863) з нежитлового приміщення загальною площею 18,00 кв.м та нежитлового приміщення загальною площею 10,00 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Герцена, б. 17-25-А провадження у справі припинити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований медичний центр молекулярної діагностики» (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, б. 10-А; ідентифікаційний код 25402863) на користь Товариства співвласників багатоквартирного будинку «Комфорт» (04050, м. Київ, вул. Герцена, б. 17-25; ідентифікаційний код 26008186) 14 400 (чотирнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. - основного боргу, 2 867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.11.13.

Суддя Т.М. Ващенко