Рішення

від 26.11.2013 по справі 913/2694/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

26 листопада 2013 року Справа № 913/2694/13

Провадження №3пн/913/2694/13

За позовом Науково-виробничого приватного підприємства «Нафтохімекологія», м. Алчевськ Луганської області,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехобслуговування», смт. Ювілейне м. Луганськ,

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Алчевська міська рада Луганської області, м. Алчевськ Луганської області,

про визнання права власності,

суддя Секірський А.В.,

секретар судового засідання Хухрянська І.В.,

у засіданні брали участь:

від позивача - Білик В.В., довіреність б/н від 29.08.2013;

від відповідача - Усова К.В., адвокат, довіреність №2810/2013 від 28.10.2013;

від третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кривошеєв Ю.Ю., довіреність № 1/11-2728 від 03.07.2013,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Науково-виробниче приватне підприємство «Нафтохімекологія» (далі - позивач) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехобслуговування» (далі - відповідач) з вимогою визнати право власності Науково-виробничого приватного підприємства «Нафтохімекологія» на об'єкти незавершеного будівництва, що знаходяться на земельній ділянці площею 0,3029 га у м. Алчевськ по вул. Заводська, 2-А, у складі:

- адміністративно-виробнича будівля загальною площею 590,50 кв.м.;

- прибудова загальною площею 152,10 кв.м.;

- ганок загальною площею 11,70 кв.м.;

- вольєр загальною площею 10,10 кв.м.;

- будівля гаражу на три бокси загальною площею 188,50 кв.м.;

- будівля гаражу на два бокси з майстернею загальною площею 83,70 кв.м.;

- будівля охорони загальною площею 12,60 кв.м.;

- ворота загальною площею 13,50 кв.м.;

- ворота загальною площею 13,40 кв.м.;

- паркан загальною площею 162,40 кв.м.;

- ворота загальною площею 11,10 кв.м.;

- паркан загальною площею 37,70 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до договору купівлі-продажу недобудованої адміністративної будівлі від 08.08.2002 позивач придбав, а відповідач продав недобудоване нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Алчевськ, вул. Заводська, 2а.

21.11.2003 господарським судом Луганської області було винесено рішення по справі №5/361пн, яким визнано право власності на об'єкти незавершеного будівництва, що знаходяться на земельній ділянці площею 0,3029 у м. Алчевську по вул. Заводській, 2а, у складі:

- службово-побутова частина /4-х поверхова будівля/ площею 156 кв.м;

- виробнича частина площею 580,8 кв.м.;

- гараж площею 190 кв.м.;

- гараж площею 83,4 кв.м.;

- вольєр площею 13,75 кв.м.;

- будівля сторожів площею 15,12 кв.м.;

- залізобетонна огорожа довжиною по периметру 150 м.;

- бетонна площадка площею 500 кв.м.;

- асфальтове покриття площею 1500 кв.м.

Для реєстрації права власності, у 2011 році, позивач звернувся до комунального підприємства «Алчевське бюро технічної інвентаризації» проте, виконати вказане рішення виявилось неможливим через невідповідність описаних в ньому об'єктів, даним технічного паспорту, який було складено техніками цього підприємства. У зв'язку з неможливістю зареєструвати об'єкти незавершеного будівництва, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.10.2013 по справі № 913/2694/13 було залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотехобслуговування», яке є правонаступником Приватного автотранспортного підприємства «Автотехобслуговування» відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №17373899.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не надав, але проти позову усно заперечив у зв'язку з тим, що він не є належним відповідачем у даній справі та не оспорює право власності позивача. Таким чином, у даному позові відсутній спір про право.

Представник третьої особи відзив на позовну заяву не надав. В судовому засіданні усно пояснив, що проти позову не заперечує та вважає за можливе задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши представників сторін у справі, суд встановив такі фактичні обставини .

08.08.2002 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу недобудованої адміністративної будівлі, відповідно до п. 1.1 якого позивач придбав, а відповідач продав недобудоване нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Алчевськ, вул. Заводська, 2а. (а.с. 8).

21.11.2003 господарським судом Луганської області було винесено рішення по справі №5/361пн (а.с. 12), яким визнано право власності на об'єкти незавершеного будівництва, що знаходяться на земельній ділянці площею 0,3029 у м. Алчевську по вул.. Заводській, 2а у складі:

- службово-побутова частина / 4-х поверхова будівля / площею 156 кв.м;

- виробнича частина площею 580,8 кв.м.;

- гараж площею 190 кв.м.;

- гараж площею 83,4 кв.м.;

- вольєр площею 13,75 кв.м.;

- будівля сторожів площею 15,12 кв.м.;

- залізобетонна огорожа довжиною по периметру 150 м.;

- бетонна площадка площею 500 кв.м.;

- асфальтове покриття площею 1500 кв.м.

Для реєстрації права власності, у 2011 році, позивач звернувся до комунального підприємства «Алчевське бюро технічної інвентаризації» проте, виконати вказане рішення виявилось неможливим через невідповідність описаних в ньому об'єктів даним технічного паспорту, який було складено техніками цього підприємства (а.с. 13-15).

Як зазначає позивач, означені розбіжності між рішенням господарського суду та наслідками досліджень відповідних фахівців БТІ, стали можливими внаслідок того, що при купівлі-продажу означеного незавершеного будівництва, розміри було взято не з фактичних даних об'єктів будівлі та їх призначень, а з даних, визначених у проекті будівництва.

На час звернення до суду, а саме 20.09.2013, обсяг робіт, виконаних на об'єкті незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Алчевськ, вул. Заводська, 2а, складає більше ніж 90 відсотків від передбачених проектом будівництва.

Земельна ділянка, на якій знаходиться об'єкт незавершеного будівництва, надана позивачу в оренду до 31.12.2013 на підставі договору оренди земельної ділянка б/н від 14.01.2004. Відповідно до п. 1.3 цього договору, земельна ділянка надана в оренду для експлуатації виробничих будівель.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін у справі, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, з таких підстав .

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів ст.ст. 317, 328 Цивільного кодексу України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном; право власності придбається з підстав, не заборонених законом, у тому числі на підставі угод.

Позивач у позовній заяві зазначив підставою виникнення у нього права власності на об'єкт незавершеного будівництва розташованого за адресою: Луганська область, м. Алчевськ, вул. Заводська, 2а, договір купівлі-продажу недобудованої адміністративної будівлі від 08.08.2002.

Позивач зазначив, що відкрито володіє спірним майном, але не може здійснити оформлення права власності на нього внаслідок невідповідності описаних в рішенні господарського суду Луганської області від 21.11.2003 по справі №5/361пн об'єктів, даним технічного паспорту, який було складено техніками комунального підприємства «Алчевське бюро технічної інвентаризації».

Посилаючись на фактичну належність спірного майна позивачеві, останній звернувся до суду з даним позовом.

В чому полягає порушення відповідачем права власності позивача на зазначене у позові майно, позивач під час судового розгляду справи не зазначив.

Доказів оспорення відповідачем права власності на спірне майно позивач суду не надав.

Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 331) з державною реєстрацією права власності пов'язує виникнення цього права.

З урахуванням викладеного вище неможливість здійснення державної реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно не є порушенням права власності позивача на вказане майно.

Правом власності особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України).

Здійснення права власності полягає у володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільними правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Одним з способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.

Зокрема, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно можливе лише за наявності спору про право.

З огляду на вказане, відповідачем за таким позовом повинна бути особа, яка оспорює або не визнає право власності позивача.

Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно з вказаною нормою є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Позивачем не доведено факту оспорення відповідачем права власності позивача на спірне майно. Позивач взагалі не звертався до відповідачів з зазначеного питання.

Встановивши, що відповідач не оспорює право власності на зазначені у позові об'єкти нерухомості, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 у справі № 16/55 за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України до Головного управління комунальної власності м. Києва - виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права державної власності.

Відповідно до положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Крім того, позивач зазначив, що на час звернення до суду, а саме 20.09.2013, обсяг робіт, виконаних на об'єкті незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Алчевськ, вул. Заводська, 2а, складає більше ніж 90 відсотків від передбачених проектом будівництва.

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Таким чином, вбачається, що право власності у порядку, передбаченому статтею 331 ЦК України, може бути визнане лише на новозбудоване нерухоме майно або на нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. Визнання права власності на незавершений об'єкт не допускається, оскільки це суперечить змісту статті 331 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається та не спростовується позивачем, що процент готовності об'єкту складає 90%, тому останній не є створеним у розумінні положень статті 331 ЦК України і є незавершеним будівництвом. Однак право власності на новостворене нерухоме майно може бути набуто тільки з моменту завершення будівництва (створення майна).

Матеріали справи також не містять, а ні дозволу на виконання робіт, а ні акту прийняття об'єкта в експлуатацію.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі у зв'язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати за позовом покласти на позивача.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2013.

Суддя А.В. Секірський