Рішення

від 26.11.2013 по справі 911/3834/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. Справа № 911/3834/13

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "СХІДНІ ЛАСОЩІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сім Чудес" про стягнення боргу,

представники:

позивача: Хомич В.О. (дов. б/н від 25.03.2013);

відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "СХІДНІ ЛАСОЩІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сім Чудес" про стягнення боргу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 0121 від 01.02.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.10.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.10.2013.

Ухвалою від 22.10.2013 розгляд справи було відкладено на 05.11.2013.

В судовому засіданні 05.11.2013 було оголошено перерву до 12.11.2013.

Ухвалою від 12.11.2013 розгляд справи було відкладено на 26.11.2013.

В судовому засіданні 26.11.2013 суд заслухав пояснення представника позивача. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Оскільки, про розгляд справи сторони були належним чином повідомлені, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

01.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Східні ласощі" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сім Чудес" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 0121, відповідно до п. 2.1., 2.2. якого продавець зобов'язується передати товар у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити його вартість та реалізовувати його на умовах даного договору. У відповідності до даного договору товаром є кондитерські вироби, продукти харчування та інше.

Вартість кожної одиниці товару, що повинен бути поставлений за даним договором, вказується у відповідній видатковій накладній. Продавець зобов'язується передати у власність покупцю передбачений даним договором товар у строк до 5 календарних днів з моменту отримання замовлення від покупця (п.п. 3.2., 4.1. договору).

Сторони погодили, що за даним договором покупець розраховується за товар, одержаний на умовах даного договору по ціні вказаній у товарній накладній не пізніше ніж через 21 календарний день від дати отримання товару, вказаній у товарній (видатковій) накладній шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, обумовлений у даному договорі (п. 7.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товару відповідно до видаткових накладних:

№ 13 від 01.02.2013 на суму 13806,22 грн;

№ 14 від 01.02.2013 на суму 533,40 грн;

№ 187 від 12.02.2013 на суму 12187,84 грн;

№ 188 від 12.02.2013 на суму 533,40 грн;

№ 296 від 19.02.2013 на суму 11582,90 грн;

№ 297 від 19.02.2013 на суму 16921,32 грн;

№ 298 від 19.02.2013 на суму 746,76 грн;

№ 300 від 19.03.2013 на суму 6927,43 грн, що загалом становить 63239,27 грн.

Факт прийняття товару відповідачем підтверджується печаткою відповідача на зазначених накладних, а також підписом особи, що прийняла товар (копії накладних з печатками відповідача містяться у матеріалах справи). Так, суд встановив, що позивач належним чином виконує свої договірні зобов'язання щодо поставки відповідачу товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідач належним чином свого обов'язку з оплати товару не виконав, розрахувався за товар несвоєчасно та лише частково у сумі 47048,00 грн, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 16191,27 грн. Вказаний факт підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, а також довідкою № 375/5/41-1 від 21.10.2013, наданою Публічним акціонерним товариством «Сбербанк Росії» (копія міститься у матеріалах справи).

Отже, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за видатковими накладними № 297 від 19.02.2013 на суму 16921,32 грн (що була частково оплачена відповідачем); № 298 від 19.02.2013 на суму 746,76 грн; № 300 від 19.03.2013 на суму 6927,43 грн.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, а також в усних запереченнях визнав позов лише в частині зобов'язання оплатити товар за видатковою накладною № 297 від 19.02.2013, та відповідно пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання. Вмотивовуючи свою відмову від оплати товару за видатковими накладними № 298 від 19.02.2013 та № 300 від 19.03.2013 відповідач стверджував, що товар за даними накладними не отримував, крім того, на думку відповідача факт поставки за останніми є недоведеним, оскільки до позовної заяви не додано замовлень відповідача на підставі яких здійснено поставку, довіреностей осіб, що прийняли товар. З такими твердженнями відповідача суд не погоджується та не бере їх до уваги, оскільки наявність відбитку печатки відповідача на видаткових накладних є достатнім доказом прийняття останнім товару, зазначеному у них. Крім того, оглянувши усі накладні, якими оформлювалися поставки за даним договором та які вже були оплачені відповідачем та не є предметом спору у даній справі, суд дійшов висновку, що вони підписані однією і тією ж особою, та в них, як і в оспорюваних накладних, не зазначено реквізитів довіреності представника. Відтак, суд вважає, що фактично така форма приймання-передачі, що склалася між сторонами, є, погодженим діями обох сторін, звичаєм в розумінні ст. 7 Цивільного кодексу України, який склався між сторонами договору в частині здійснення приймання-передачі товару. Тож, виходячи з наведеного, суд не приймає до уваги заперечення відповідача.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 88 від 14.06.2013, в якій просив погасити існуючу заборгованість. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає факт існування боргу відповідача перед позивачем у сумі 16191,27 грн доведеним, а вимогу про його стягнення обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем належним чином не запереченою та не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 1074,45 грн пені, 223,57 грн 3% річних, 82,15 грн втрат від інфляції.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 8.2., 8.3. договору за кожний день прострочення платежу покупцем і до спливу строку загальної позовної давності, що застосовується до основного зобов'язання (сплати заборгованості за поставлений товар), продавець має право нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості. Сторони узгодили не застосовувати в правовідносинах між собою положення п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відтак, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції за несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично не вірним. Здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягає лише вимога про стягнення з відповідача 1045,56 грн пені, 176,99 грн 3% річних та 16,19 грн втрат від інфляції.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сім Чудес" (код ЄДРПОУ 38047270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "СХІДНІ ЛАСОЩІ" (код ЄДРПОУ 35720380) 16191,27 грн боргу, 1045,56 грн пені, 176,99 грн 3% річних, 16,19 грн втрат від інфляції, а також 1720,50 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Суддя А.Ф. Черногуз