Рішення

від 26.11.2013 по справі 917/2044/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2013 Справа № 917/2044/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термастіл", вул. Половка, 70, к. 12, м. Полтава, 36010

до Козельщинської районної державної лікарні ветеринарної медицини, вул. Радянська, 7, смт. Козельщина, Козельщинський р-н, Полтавська обл., 39100

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Козельщинському районі Полтавської області, вул. Леніна, 9, смт. Козельщина, 39100

про стягнення 67 284,20 грн .

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача : Калько В.В.., довіреність № 3юр від 06.11.2013 р., паспорт серії КО № 623917, виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 11.10.2005 р.;

від відповідача : не з'явилися;

від третьої особи : Ткаченко А.М., довіреність № 01-24/737 від 22.11.2013р.

26.11.2013 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Термастіл" про стягнення з Козельщинської районної державної лікарні ветеринарної медицини 67 284,20 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останньою умов укладеного 09.04.2012 р. між сторонами договору постачання № 61-12 п, з яких : 48 513,64 грн. основний борг, 7 276,84 грн. пеня за період з 02.06.2012 р. по 02.12.2012 р., 9 702,72 грн. 20% річних та 1 791,00 грн. 3% річних.

Позивач надав суду заяву № 5-юр від 20.11.2013 р. (вх. № 16607 від 20.11.2013 р.) про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 68 204,66 грн., з яких : 48 513,64 грн. основний борг, 7 276,84 грн. пеня за період з 02.06.2012 р. по 02.12.2012 р., 12 414,18 грн. 20% річних за період з 02.07.2012 р. по 11.10.2013 р.. Крім того, у даній заяві позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 791,00 грн. 3% річних за період з 02.06.2012 р. по 25.09.2013 р..

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки дані дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиїх - небудь прав і охоронюваних законом інтересів, за формою заява відповідає приписам ст. 78 ГПК України, суд прийняв заяву позивача про часткову відмову від позову. Також судом прийнята до розгляду в даному позовному провадженні заява про збільшення позовних вимог як така, що відповідає чинним процесуальним нормам. Спір розглядається в межах предмету спору з урахуванням наведеної редакції клопотання № 5-юр від 20.11.2013 р. (вх. № 16607 від 20.11.2013 р.).

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, факсом надіслав суду клопотання вх. № 16833 від 26.11.2013 р. про відкладення розгляду справи в зв'язку з сімейними обставинами його повноважного представника.

Заявлене клопотання про відкладення розгляду справи відхилене судом з огляду на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження викладених у ньому обставин, що виключає можливість для ствердження про наявність поважних причин неявки представника відповідача у судове засідання. При вирішенні вищезазначеного клопотання судом враховано ч. 2 пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якої учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Козельщинському районі Полтавської області - на виконання вимог суду надала письмові пояснення № 15-09/1052/10568 від 21.11.2013 р. (вх. № 16844 від 26.11.2013 р.).

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює неявку відповідача та невиконання останнім вимог суду як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив :

08.04.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Термастіл" (виробник) та Козельщинською районною державною лікарнею ветеринарної медицини (покупець) було укладено Договір постачання № 61-12-п (надалі - Договір), відповідно до умов якого виробник зобов'язувався передати у власність покупця продукцію, а останній зобов'язувався прийняти та оплатити її по номенклатурі (асортименту) та в кількості, зазначеній в заявці покупця і видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- ціна на продукцію виробника визначається прас-листами, які діють на момент здійснення платежу і фіксується сторонами в видаткових накладних, які являються невід'ємною частиною цього Договору. Покупцю надається відстрочка платежу до 01.06.2012 р. (3.1 та п. 3.2 Договору);

- за порушення терміну оплати сторона, що завинила сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (п. 7.3 Договору);

- сторона, що допустила несвоєчасне погашення своїх грошових зобов'язань, повинна сплатити 20% річних за користування чужими грошовими коштами від суми простроченого зобов'язання (п. 7.4 Договору);

- цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012 року. Якщо жодна зі сторін за 15 днів до закінчення терміну дії договору не заявила про його розірвання, то договір вважається пролонгований на той самий термін на тих самих умовах (п. 10.1 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару за видатковою накладною № ТерПо-001352 від 24.04.2012 р. на суму 48 513,64 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією останньої (а.с. 14-15).

Факт отримання товару відповідачем підтверджується також належним чином оформленою довіреністю (типової форми № М-2) № 2-а від 24.04.2012 р. на отримання представником відповідача - Пінчуком С.В. - від позивача товароматеріальних цінностей (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 16).

За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого ним товару не виконав, заборгованість останнього складає 48 513,64 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 5-юр від 20.11.2013 р. (вх. № 16607 від 20.11.2013 р.)) про стягнення з відповідача 68 204,66 грн., з яких : 48 513,64 грн. основний борг, 7 276,84 грн. пеня за період з 02.06.2012 р. по 02.12.2012 р., 12 414,18 грн. 20% річних за період з 02.07.2012 р. по 11.10.2013 р..

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 48 513,64 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 48 513,64 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3 Договору визначено, що у разі затримки оплати за товар покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 7 276,84 грн. пені за період з 02.06.2012 р. по 02.12.2012 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме : у розмірі 3 658,41 грн. (з огляду на застосування позивачем невірної методики обрахування пені) (розрахунок суду здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5" та залучено до матеріалів справи).

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 7.4 Договору сторони узгодили, що сторона, яка допустила несвоєчасне погашення своїх грошових зобов'язань, повинна сплатити 20% річних за користування чужими грошовими коштами від суми простроченого зобов'язання.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 12 414,18 грн. 20% річних за період з 02.07.2012 р. по 11.10.2013 р. суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Як вже зазначалось у описовій частині даного рішення, позивач надав суду заяву про відмову від позову в частині вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 791,00 грн., яка прийнята судом, що є підставою для припинення провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 1 791,00 грн. в порядку п. 4 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 48 513,64 грн. основного боргу, 3 658,41 грн. пені, 12 414,18 грн. двадцяти процентів річних підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача 3 618,43 грн. пені у позові слід відмовити. В частині стягнення з відповідача 1 791,00 грн. трьох процентів річних провадження у справі підлягає припиненню в порядку п. 4 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Козельщинської районної державної лікарні ветеринарної медицини (вул. Радянська, 7, смт. Козельщина, Козельщинський р-н, Полтавська обл., 39100), ідентифікаційний код юридичної особи 00703581 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термастіл" (вул. Половка, 70, к. 12, м. Полтава, 36010), ідентифікаційний код юридичної особи 34742308 - 48 513,64 грн. основного боргу, 3 658,41 грн. пені, 12 414,18 грн. двадцяти процентів річних та 1 587,67 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 618,43 грн. пені відмовити.

4. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 791,00 грн. трьох процентів річних провадження припинити в порядку п. 4 ст. 80 ГПК України.

Повне рішення складене 29.11.2013 р.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.