Постанова

від 18.11.2013 по справі 826/16864/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 листопада 2013 року 15:09 № 826/16864/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Іванині М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛМАКС СІСТЕМС»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛМАКС СІСТЕМС» (надалі - позивач, підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2013 року № 66926552203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2013 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ТОВ «СВ-ЗАП».

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми, сплачені контрагенту позивача - ТОВ «СВ-ЗАП» за товари згідно з податковими накладними, виданими зазначеним контрагентом, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

На підставі наказу відповідача від 18.09.2013 року №1454 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», головним державним ревізором-інспектором відділу проведення камеральних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Марченко О.М., згідно із п.п. 78.1.1., п. 78.1., ст. 78 та п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів операцій по господарських відносинах із ТОВ «СВ-ЗАП» (код ЄДРПОУ 38315438) за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, за результатами якої складено акт від 27.09.2013 року №438/26-55-22-03/37100998.

З акту перевірки вбачається, що позивачем порушено вимоги п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.3., 198.6. ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ «СВ-ЗАП» в період жовтня 2012 року на загальну суму ПДВ 114 055 грн. 22 коп.

На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2013 року №66926552203, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 114 055 гривень 22 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на 28 513 гривень 81 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, приводом для висновків відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства стали матеріали акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 21.03.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СВ-ЗАП» з якого вбачається неможливість фактичного здійснення ТОВ «СВ-ЗАП» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу та відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зав'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Враховуючи наведені обставини, відповідач прийшов до висновку про здійснення діяльності ТОВ «СВ-ЗАП» поза рамками правового поля, у зв'язку з чим правочини, укладені цим підприємством є нікчемними, податкові накладні є такими, що не мають юридичної сили, тому позивачем неправомірно віднесено суми податкового кредиту з ПДВ на підставі таких податкових накладних.

Проте, суд не може погодитись із правомірністю таких висновків, в зв'язку з чим звертає увагу на наступне.

Як свідчать обставини справи, між ТОВ «ОЛМАКС СІСТЕМС» та ТОВ «СВ-ЗАП» укладено договір на виконання робіт №14/10 від 01.10.2012 року, за яким виконавцем (ТОВ «СВ-ЗАП») здано замовнику (позивач) за відповідним Актом №11 від 23.10.2012 року роботи по організації налаштування серверного обладнання на суму 29 910,00 грн., надано податкову накладну №14 від 23.10.2012 року, а позивачем проведено оплату згідно платіжного доручення №621 від 31.10.2012 року.

Також, між вказаними підприємствами укладено договір на виконання робіт №15/10 від 01.10.2012 року, за яким виконавцем (ТОВ «СВ-ЗАП») здано замовнику (позивач) за відповідним Актом №1 від 31.10.2012 року роботи по організації ремонту та профілактики спліт-системи за замовленням замовника на суму 7 200,00 грн., надано податкову накладну №24 від 31.10.2012 року, а позивачем проведено оплату згідно платіжного доручення №622 від 31.10.2012 року.

Крім того, між ТОВ «ОЛМАКС СІСТЕМС» та ТОВ «СВ-ЗАП» укладено договір поставки №01/10 від 01.10.2012 року. За цим Договором ТОВ «СВ-ЗАП» взяло на себе зобов'язання по поставці позивачу допоміжних та розхідних матеріалів для принтерів, комп'ютерної техніки, інших товарів по замовленню покупця. Загальна сума Договору склала 1 200 000 гривень з ПДВ, а строк його дії - до 31 грудня 2013 року.

На виконання Договору поставки позивач протягом жовтня 2012 року придбав у ТОВ «СВ-ЗАП» товарно-матеріальні цінності, що підтвердив відповідними видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними на загальну суму 647 221,31 грн.

Оплата отриманого товару за Договором поставки була здійснена позивачем за платіжними дорученнями; всього оплачено товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 647 221,31 грн.

Також, представником позивача були надані пояснення господарського використання придбаних у контрагента товарів та послуг, на підтвердження чого долучено відповідні докази. Представник позивача також зазначив, що співпраця з ТОВ «СВ-ЗАП» закінчилась та договір було виконано не в повному обсязі, оскільки останній перейшов на єдиний податок, що позивача не влаштовує.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ТОВ «СВ-ЗАП» було зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника такого податку, а також наявний індивідуальний податковий номер.

Таким чином, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Також, суд не може взяти до уваги висновки акту перевірки щодо відсутності у ТОВ «СВ-ЗАП» на час здійснення господарських операцій з позивачем необхідних умов для здійснення господарської діяльності, оскільки такі висновки не підтверджені жодним доказом. Більше того, в акті перевірки не міститься будь-яких посилань на такі докази.

Суд звертає увагу на те, що податковими органами не перевірялось ТОВ «СВ-ЗАП» на предмет наявності господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; по перевезенню матеріальних цінностей із залученням сторонніх перевізників; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

Висновки про відсутність у вказаного підприємства умов для здійснення господарської діяльності зроблені лише на основі службової інформації, що не може бути підставою для покладання відповідальності на позивача в даному випадку.

Більш того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентів позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод без мети настання правових наслідків за ними, як то стверджує відповідач.

Суд звертає увагу на те, що у відповідності до декларації з ПДВ ТОВ «СВ-ЗАП» за жовтень 2012 року підприємство задекларувало податкові зобов'язання за операціями з позивачем в розміру задекларованого останнім податкового кредиту з ПДВ.

Щодо доводів податкового органу про ненадання підприємством первинних документів на перевірку суд зазначає наступне.

Як свідчать обставини справи, 19.09.2013 року ревізора-інспектора було повідомлено з наданням відповідних копій документів, що відсутність у позивача документів, пов'язаних з предметом перевірки, зумовлено укладанням 22 липня 2013 року між ТОВ «ОЛМАКС СІСТЕМС» та ТОВ «АНРІ СЕРВІС ЛТД» Договору №12-12ТБМД/01 про надання професійних аудиторських послуг з оцінки відповідності (ефективності), та Договору зберігання №3/12, за яким вказані документи були передані за відповідним Актом на зберігання та проведення аудиту.

У зв'язку з наведеним, позивач листом від 19.09.2013 року звернувся до відповідача з проханням, в порядку визначеному статтею 82 Податкового кодексу України, зупинити проведення перевірки, з метою надання позивачу часу для отримання із зберігання документів, пов'язаних з предметом перевірки.

20.09.2013 позивач отримав лист відповідача за №12170/10/2685-220310 з відмовою на вказане прохання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.10.2013 року № 66926552203.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 1 426,00 грн. (одна тисяча чотириста двадцять шість гривень) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛМАКС СІСТЕМС».

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 20 листопада 2013 року