Рішення

від 28.11.2013 по справі 910/21130/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21130/13 28.11.13

За позовом Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів

та зборів України»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Гутрейд»

Про стягнення 53 723,01 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Гендель В.А. - по дов. № б/н від 01.10.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів та зборів України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гутрейд» про стягнення 78 517,95 грн., з яких: 37 170,41 грн. основного боргу за комунальні послуги, 22 360,55 грн. пені та 566,42 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 080-02/2012 від 02.04.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 порушено провадження у справі № 910/21130/13 та призначено її до розгляду на 21.11.2013.

Позивачем 21.11.2013 до відділу діловодства суду подано витяг з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 20.11.2013, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є адреса: м. Київ, вул. Звіринецька, 63, а отже, місцезнаходження відповідача є іншим ніж адреса, що зазначена в позовній заяві, та за якою вона і була надіслана позивачем відповідачу.

Разом з цим, представник відповідача в судовому засіданні 21.11.2013 підтвердив факт отримання відповідачем копії позовної заяви та додані до неї документи.

Позивачем 21.11.2013, на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, до відділу діловодства суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 37 170,41 грн. боргу за послуги з утримання майна, 14 518,27 грн. боргу за електроенергію, 32 333,51 грн. пені та 939,71 грн. - 3% річних.

В судовому засіданні 21.11.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 28.11.2013.

Позивачем 28.11.2013, на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, до відділу діловодства суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 53 723,01 грн., з яких: 6 467,54 грн. боргу за послуги з утримання майна, 14 518,27 грн. боргу за електроенергію, 31 803,55 грн. пені та 933,65 грн. - 3% річних.

Позивач в судовому засіданні 28.11.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 28.11.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.11.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Згідно абз. 2 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Протокол судового засідання від 21.11.2013 свідчить про те, що представник відповідача Тимофеєва Н.В. згідно довіреності № б/н від 21.11.2013 була присутня в цьому засіданні та повідомлена про те, що наступне судове засідання відбудеться 28.11.2013.

Більше того в матеріалах справи наявна розписка від 21.11.2013 представника відповідача Тимофеєвої Н.В. про те, що останню повідомлено судом про дату та місце проведення наступного засідання у справі № 910/21130/13.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 28.11.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.04.2012 між Державним підприємством «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів України у м. Києві» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гутрейд» (замовник) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № 080-02/2012 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується протягом визначеного в договорі строку надавати послуги з утримання орендованого замовником державного нерухомого майна - нежитлових приміщень площею 86,90 кв. м. за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8 на першому поверсі у вільній зоні літери «Б-1», а замовник зобов'язується оплачувати ці послуги.

Додатковою угодою № 2 від 09.10.2012 внесено зміни до договору та визначено виконавцем - Державне підприємство «Сервісно-видавничий центр Державної податкової служби України»

Відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України № 117 від 18.05.2013 змінено назву Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр Державної податкової служби України « на Державне підприємство «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів і зборів України».

Додатковою угодою № 122 від 31.07.2013 виконавцем визначено Державне підприємство «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів та зборів України».

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих комунальних послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 6 467,54 грн. боргу за послуги з утримання майна, 14 518,27 грн. боргу за електроенергію та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані пеня в розмірі 31 803,55 грн. та 3% річних в сумі 933,65 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 5.1. договору сторонами визначено строк його дії з 01.04.2012 до 27.02.2015.

Згідно з ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визна чається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Зі змісту статті 632 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна в договорі встано влюється за домовленістю сторін, тобто є вільною, за виключенням випадків визначених законом, у яких ціни (тарифи, ставки тощо) встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами міс цевого самоврядування.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що за надання передбачених договором послуг за поточний місяць замовник здійснює оплату у сумі відповідно до протоколу узгодження договірної ціни на утримання нежитлових приміщень (додаток № 1 до договору), протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання рахунку виконавця.

Згідно додатку № 1 щомісячна вартість послуг з утримання нежитлових приміщень площею 86,9 кв. м. за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8, на першому поверсі у вільній зоні літера «Б-1» становить 7 500,00 грн. разом з ПДВ, і перераховується щомісячно на індекс інфляції, починаючи з квітня 2012 року.

Відповідно до п. 3.4. договору вартість послуг, що передбачена в п. 3.1. цього договору, щомісячно перераховується відповідно до індексу інфляції, починаючи з квітня 2012 року.

Таким чином, сторонами договору оренди було узгоджено розмір плати з визначенням її у сумі 7 500,00 грн. на місяць та з встановленням порядку подальшого обчислення її розміру за насту пні періоди шляхом коригування на індекс інфляції.

За умовами п. 3.2. договору здавання послуг виконавцем та прийняття їх результатів замовником оформлюється актом здачі-приймання наданих послуг, який підписується повноваженими представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.

Відповідно до п. 3.3. договору акт здачі-приймання наданих послуг, підписаний уповноваженим представником замовника, є підтвердженням відсутності претензій з його сторони.

В матеріалах справи наявні наступні підписані та скріплені печатками позивача і відповідача акти виконаних робіт по наданню послуг з утримання майна за договором: 69 від 31.10.2012, № 131 від 30.11.2012, № 181 від 29.12.2012, № 43 від 31.02.2013, № 67 від 28.02.2013, № 314 від 31.03.2013, № 629 від 30.04.2013, № 670 від 31.05.2013, № 744 від 30.06.2013, № 814 від 31.07.2013.

Також позивачем надані наступні акти виконаних робіт (надання послуг) за використану електроенергію, які також підписані та скріплені печатками обох сторін: № 70 від 31.10.2012, № 161 від 03.12.2012, № 233 від 26.12.2013, № 36 від 25.01.2013, № 305 від 28.02.2013, № 344 від 31.03.2013, № 620 від 30.04.2013, № 693 від 24.05.2013, № 765 від 26.06.2013, № 842 від 23.07.2013.

31.07.2013 між сторонами укладено додатку угоду № 122, відповідно до якої сторони дійшли згоди припинити дію договору № 080-02/2012 від 02.04.2012 з 31.07.2013. Також сторонами в цій угоді зазначено, що на момент припинення дії договору замовник має заборгованість у розмірі 37 207,53 грн. послуги з утримання майна та 14 518,27 грн. компенсація послуг за електроенергію.

Згідно з п. 2.2.2. договору замовник зобов'язався сплачувати суми за послуги з утримання нежитлового приміщення, комунальні послуги та послуги міжміського електрозв'язку протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати отримання виставлених виконавцем рахунків.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав своїх зобов'язань, плату за надані послуги з утримання майна та послуги за електроенергію повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 6 467,54 грн. та відповідно 14 518,27 грн., загалом в розмірі 20 985,81 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З урахуванням існування належних доказів надання відповідачу послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 20 985,81 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що за порушення термінів оплати послуг з утримання нежитлових приміщень, комунальних послуг, послуг місцевого і міжміського електрозв'язку замовник сплачує за кожний день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона сплачується, від не перерахованої у строк суми.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати та плати за комунальні послуги.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З поданих позивачем розрахунків пені вбачається, що пеня позивачем нараховується на суму боргу в розмірі 1 145,62 грн. за надані послуги згідно акту № 842 від 23.07.2013 та на суму боргу в розмірі 7 439,93 за надані послуги згідно акту № 814 від 31.07.2013.

Так, згідно акту № 814 від 31.07.2013 нарахована пеня на суму боргу в розмірі 7 439,93 грн. за період з 09.08.2013 по 21.11.2013, що складає 27 374,87 грн. Згідно акту № 842 від 23.07.2013 нарахована пеня на суму боргу в розмірі 1 145,62 грн. за період з 06.08.2013 по 21.11.2013, що складає 4 428,68 грн.

Порядок проведення розрахунку заборгованості та штрафних санкцій визначений листом Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до п. 9.1.2. яких розрахунок суми пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ здійснюється за наступною формулою:

Пеня = С х 2УСД х Д : 100, де

С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день просрочення,

Д - кількість днів просрочення

З наданих позивачем розрахунків пені вбачається, що позивачем здійснено розрахунок пені з порушенням вказаної вище формули, а саме не вчинено ділення на 100.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню, загальний розмір якої, за розрахунками суду, здійсненими за наведеною вище формулою, становить 331,90 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 331,90 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 31 471,65 грн. в позові слід відмовити, оскільки пеня нарахована з порушенням чинного законодавства України.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 933,65 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 933,65 грн. 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів та зборів України» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гутрейд» (м. Київ, вул. Звіринецька, 63, код ЄДРПОУ 37702315) на користь Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів та зборів України» (м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 6, код ЄДРПОУ 25286486) 20 985 (двадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 81 коп. боргу за надані послуги, 331 (триста тридцять одну) грн. 90 коп. пені, 933 (дев'ятсот тридцять три) грн. 65 коп. - 3% річних, 712 (сімсот дванадцять) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 02.12.2013.

Суддя В.В.Сівакова