Рішення

від 28.11.2013 по справі 910/21506/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21506/13 28.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арета»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Турфірма «САМ»

Про стягнення 123 888,94 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Горох Ю.В, - по дов. № 01/11/13-1 від 01.11.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арета» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Турфірма «САМ» про стягнення 123 888,94 грн., з яких: 118 330,14 грн. основного боргу, 4 528,07 грн. пені та 1 020,73 грн. 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нежитлового приміщення № АР-22/03/13 від 14.02.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2013 порушено провадження у справі № 910/21506/13 та призначено справу до розгляду на 28.11.2013.

Позивач в судовому засіданні 28.11.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 28.11.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 08.11.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 08.11.2013 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресами, що зазначені в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Івана Франка, 40-Б та м. Київ, вул. Шота Руставлелі, 38, кім. 12, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 27.11.2013 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 08.11.2013, надіслану за вказаними вище адресами, отримав 14.11.2013, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.11.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арета» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Турфірма «САМ» (орендар) було укладено договір оренди № АР-22/03/13 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування приміщення загальною площею 358,4 кв. м., що розташовані:

- на 1-му та 2-му поверхах, загальною площею 149,7 кв. м. та 154,8 кв. м. відповідно;

- на технічному поверсі, загальною площею 53,9 кв. м. будинку № 40-Б по вул.. Івана Франка, м. Київ.

Приміщення надається орендарю для розміщення працівників та здійснення статутної діяльності (п. 2.1. договору).

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 118 330,14 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті орендної плати нараховані пеня в розмірі 4 528,07 грн. та 3% річних в сумі 1 030,73 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 3.1. договору передача орендарю приміщення здійснюється орендодавцем не пізніше 3-х (трьох) календарних днів з моменту укладення цього договору.

Згідно з п. 3.2. договору приймання-передача приміщення оформлюється актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками обох сторін.

На підставі акту приймання-передачі від 15.03.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення загальною площею 358,4 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, 40-Б.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з п. 4.1. договору термін оренди приміщення встановлюється на період до 30.06.2014 з дати прийняття приміщення за актом приймання-передачі.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з п. 5.1. договору розмір щомісячної плати складає:

за користування приміщеннями, що розташовані на 1-му та 2-му поверхах, загальною площею 149,7 кв. м. та 154,8 кв. м. відповідно - 183,84 грн. разом з ПДВ за 1 кв. м. приміщення, що відповідає 23 дол. США;

за користування приміщеннями, що розташовані на технічному поверсі, загальною площею 53,9 кв. м. - 151,87 грн. разом з ПДВ за 1 кв. м. приміщення, що відповідає 19 дол. США.

Розрахунки сторонами здійснюються в національні валюті України.

Відповідно до п. 5.2. договору орендна плата розраховується шляхом добутку відповідної орендної плати за 1 кв. м., зазначеної у п. 5.1. договору, на загальну площу відповідного нежитлового приміщення, вказану в п. 1.1. договору. Орендна плата за один місяць оренди складає: 64 165,07 грн., а саме:

за користування приміщеннями, що розташовані на 1-му та 2-му поверхах, загальною площею 304,5 кв. м. - 55 979,28 грн.;

за користування приміщеннями, що розташовані на технічному поверсі, загальною площею 53,9 кв. м. - 8 185,79 грн.

Згідно з п. 5.4. договору орендна плата включає в себе всі комунальні послуги, а саме послуги водопостачання, послуги по постачанню електроенергії та теплоенергії.

Відповідно до п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 5.5. договору визначено, що орендар сплачує орендну плату щомісячно шляхом попередньої оплати, не пізніше 10 числа кожного поточного місяця, за який здійснюється оплата, з урахуванням пунктів 5.6., 5.7., 5.8. договору, незалежно від факту одержання орендарем рахунків на сплату.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість за липень та серпень 2013 року, яка на момент звернення позивача з позовом до суду становила 128 330,14 грн.

Проте, позивачем подано банківську виписку від 26.11.2013, яка свідчить про перерахування відповідачем 25.11.2013 позивачу коштів в розмірі 20 000,00 грн. В призначенні платежу вказано, що кошти сплачені за оренду за серпень 2013 року.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Матеріали справи свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення боргу по орендній платі в розмірі 20 000,00 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 108 330,14 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 9.7. договору передбачено, що за порушення терміну сплати орендної плати, встановленого згідно з розділом 5 цього договору, орендар сплачує орендодавцю штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати наданих послуг оренди.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, відповідно до п. 9.7. договору, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 4 528,07 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4 528,07 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті за надані послуги оренди, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в сумі 1 030,73 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 030,73 грн. (за обґрунтованими розрахунками).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арета» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При розподілі судового збору судом прийнято до уваги той факт, що борг частково погашений відповідачем після порушення провадження у справі.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 20 000,00 грн. боргу по орендній платі припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Турфірма «САМ» (м. Київ, вул. Шота Руставелі, 38, кім. 12, код ЄДРПОУ 37450976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арета» (м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 13688707) 98 330 (дев'яносто вісім тисяч триста тридцять) грн. 14 коп. основного боргу, 4 528 (чотири тисячі п'ятсот двадцять вісім) грн. пені, 1 030 (одну тисячу тридцять) грн. 73 коп. 3% річних, 2 477 (дві тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 02.12.2013.

Суддя В.В.Сівакова