Рішення

від 28.11.2013 по справі 910/21080/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21080/13 28.11.13

За позовом Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів

та зборів України»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Гутрейд»

Про стягнення 78 340,90 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Гендель В.А. - по дов. № б/н від 01.10.2013

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів та зборів України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гутрейд» про стягнення 71 808,25 грн., з яких: 30 391,93 грн. основного боргу по орендній платі, 40 810,89 грн. пені та 605,43 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6162 від 27.03.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 порушено провадження у справі № 910/21080/13 та призначено її до розгляду на 21.11.2013.

Позивачем 21.11.2013 до відділу діловодства суду подано витяг з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 20.11.2013, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є адреса: м. Київ, вул. Звіринецька, 63, а отже, місцезнаходження відповідача є іншим ніж адреса, що зазначена в позовній заяві, та за якою вона і була надіслана позивачем відповідачу.

Разом з цим, представник відповідача в судовому засіданні 21.11.2013 підтвердив факт отримання відповідачем копії позовної заяви та додані до неї документи.

Позивачем 21.11.2013 до відділу діловодства суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 78 340,90 грн., з яких: 30 391,93 грн. боргу по орендній платі, 47 291,07 грн. пені та 657,35 грн. - 3% річних.

В судовому засіданні 21.11.2013 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 28.11.2013.

Позивач в судовому засіданні 28.11.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 28.11.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.11.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Згідно абз. 2 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Протокол судового засідання від 21.11.2013 свідчить про те, що представник відповідача Тимофеєва Н.В. згідно довіреності № б/н від 21.11.2013 була присутня в цьому засіданні та повідомлена про те, що наступне судове засідання відбудеться 28.11.2013.

Більше того в матеріалах справи наявна розписка від 21.11.2013 представника відповідача Тимофеєвої Н.В. про те, що останню повідомлено судом про дату та місце проведення наступного засідання у справі № 910/21080/13.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 28.11.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.03.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гутрейд» (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6162 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - майно) - нежилі приміщення загальною площею 86,90 кв. м., що розміщене за адресою : м. Київ, Львівська площа, 8, на першому поверсі у вільній зоні літера «Б-1» та перебуває на балансі Державного підприємства «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів України у м. Києві», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.11.2011 і становить 694 300,00 грн. без ПДВ.

Майно передається в оренду з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи (п. 1.2. договору).

Відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України № 117 від 18.05.2013 змінено назву Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр Державної податкової служби України « на Державне підприємство «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів і зборів України».

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно акту приймання-передачі орендованого майна від 27.03.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно - нежилі приміщення загальною площею 86,90 кв. м., що розміщене за адресою : м. Київ, Львівська площа, 8, на першому поверсі у вільній зоні літера «Б-1».

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено на 2 (два) роки 11 місяців, що діє з 27.03.2012 до 27.02.2015.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 30 391,93 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані пеня в розмірі 47 291,07 грн. та 3% річних в сумі 657,35 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 5 ст. 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визна чається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Зі змісту статті 632 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна в договорі встано влюється за домовленістю сторін, тобто є вільною, за виключенням випадків визначених законом, у яких ціни (тарифи, ставки тощо) встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами міс цевого самоврядування.

Відповідно ч. 1 до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, істотними вважаються насамперед ті умови договору, які названі такими за законом.

Статтею 284 Господарського кодексу України (п. 1) визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації ; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та кому нального майна» істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна пла та з урахуванням її індексації.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України № 786 від 04.10.1995 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - грудень 2011 р. - 8 696,11 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди березень 2012 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень, лютий, березень місяці 2012 року.

Згідно з п. 3.2. договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Таким чином, сторонами договору оренди було узгоджено розмір оре ндної плати з визначенням її у сумі 8 696,11 грн. на місяць та з встановленням порядку подальшого обчислення її розміру за насту пні періоди шляхом коригування на індекс інфляції за попередній місяць, в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням індексу інфляції відповідно до розподілу, установлених Кабінетом міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

В матеріалах справи наявні наступні підписані та скріплені печатками позивача і відповідача акти виконаних робіт по наданню послуг оренди за договором: № 270 від 29.12.2012, № 74 від 31.01.2013, № 310 від 28.02.2013, № 372 від 31.03.2013, № 618 від 30.04.2013, № 722 від 31.05.2013, № 769 від 30.06.2013, № 851 від 31.07.2013.

Згідно з п. 5.3. договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 30 391,93 грн.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30 391,93 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги оренди повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати та плати за комунальні послуги.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З поданого позивачем розрахунку пені, що міститься в заяві про збільшення розміру позовних вимог, вбачається, що пеня позивачем нараховується на суми боргу в розмірі 4 347,92 за надані послуги оренди згідно актів № 722 від 31.05.2013 та № 769 від 30.06.2013.

Так, позивачем згідно акту № 722 від 31.05.2013 нарахована пеня на суму боргу в розмірі 4 347,92 грн. за період з 11.06.2013 по 21.11.2013, що складає 26 147,08 грн. Згідно акту № 769 від 30.06.2013 нарахована пеня на суму боргу в розмірі 4 347,92 грн. за період з 11.07.2013 по 21.11.2013, що складає 21 143,99 грн.

Порядок проведення розрахунку заборгованості та штрафних санкцій визначений листом Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до п. 9.1.2. яких розрахунок суми пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ здійснюється за наступною формулою:

Пеня = С х 2УСД х Д : 100, де

С - сума заборгованості за період,

2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день просрочення,

Д - кількість днів просрочення

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивачем здійснено розрахунок пені з порушенням вказаної вище формули, а саме не вчинено ділення на 100.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті платежів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню, загальний розмір якої, за розрахунками суду, здійсненими за наведеною вище формулою, становить 472,91 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 472,91 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 46 818,16 грн. в позові слід відмовити, оскільки пеня нарахована з порушенням чинного законодавства України.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 657,35 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 657,35 грн. 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів та зборів України» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гутрейд» (м. Київ, вул. Звіринецька, 63, код ЄДРПОУ 37702315) на користь Державного підприємства «Сервісно-видавничий центр Міністерства доходів та зборів України» (м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 6, код ЄДРПОУ 25286486) 30 391 (тридцять тисяч триста дев'яносто одну) грн. 93 коп. боргу по орендній платі, 472 (чотириста сімдесят дві) грн. 91 коп. пені, 657 (шістсот п'ятдесят сім) грн. 35 коп. - 3%річних, 692 (шістсот дев'яносто дві) грн. 28 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 02.12.2013.

Суддя В.В.Сівакова