Рішення

від 26.11.2013 по справі 911/4021/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. Справа № 911/4021/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "РБК-Центр" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія "Провіта" про стягнення боргу,

представники:

позивача: Драчевська В.І. (дов. б/н від 16.10.2013);

відповідача: Снігур Д.С. (дов. № 02-02/2 від 02.01.2013).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Приватного підприємства "РБК-Центр" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія "Провіта" про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання асистанських послуг № РБК/SK/0043 від 01.08.2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.10.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 05.11.2013.

Ухвалою від 05.11.2013 розгляд справи було відкладено на 19.11.2013.

В судовому засіданні 19.11.2013 було оголошено перерву до 26.11.2013.

В судовому засіданні 26.11.2013 суд заслухав пояснення представників сторін. Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач визнав позов частково.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Оскільки, про розгляд справи відповідач був належним чином повідомлений, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.11.2013 в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

01.08.2011 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Провіта» (страховик) та Приватним підприємством «РБК-Центр» (асистант) було укладено договір про надання асистанських послуг № РБК/SK/0043, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого асистант виступає страховим агентом страховика та приймає на себе зобов'язання за винагороду і на умовах, визначених цим договором, від імені страховика та за його рахунок виконувати частину його страхової діяльності, а саме здійснювати врегулювання страхових випадків (надання асистанських послуг) за укладеними страховиком договорами добровільного медичного страхування та страхові виплати за рахунок страховика, а страховик зобов'язується виплачувати асистанту винагороду за надані послуги та відшкодовувати сплачені асистантом страхові виплати в порядку і на умовах, передбачених цим договором. Асистант надає асистанські послуги застрахованим особам страховика, які передані асистанту на обслуговування та зазначені в бордеро.

Страховик зобов'язався компенсувати асистанту витрати, що виникли у зв'язку з наданням послуг, передбачених цим договором, якщо такі витрати були здійснені за рахунок його власних коштів; для забезпечення гарантії платоспроможності страховика, забезпечити асистанта необхідним ротаційним фондом в порядку та на умовах передбачених цим договором; за виконання асистантом умов цього договору, своєчасно та повністю виплачувати асистанту винагороду в порядку та на умовах, передбачених цим договором; прийняти від асистанта всі документи і інформацію, одержані ним у зв'язку з виконанням цього договору (п.п. 3.1.4., 3.1.5., 3.1.6., 3.1.7. договору).

Протягом місяця асистант виставляє на ім'я страховика акти виконаних робіт для компенсації витрат провайдерів по врегулюванню страхових випадків з розшифровкою витрат по кожній страховій події з наданням підтверджуючих документів. (п.п. 6.7. договору)

Розглянувши умови даного договору суд дійшов висновку, що він є договором змішаного типу в розумінні ст. 628 Цивільного кодексу України та має у собі ознаки договору доручення та договору про надання послуг, а отже до нього застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 1000, 1002, 1003 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач надавав обумовлені сторонами послуги відповідно до актів виконаних робіт за період з жовтня 2011 року по травень 2012 року на загальну суму 42847,67 грн. Вказані акти були частково оплачені відповідачем у сумі 42144,35 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 703,32 грн.

Також, у період з березня 2013 року по вересень 2013 року позивачем були складені акти виконаних робіт на загальну суму 75162,14 грн. Відповідачем було підписано лише частину даних актів, інша частина була залишена не підписаною. Факт надання відповідачу даних актів підтверджується актами приймання-передачі документів, на яких міститься підпис уповноваженої особи відповідача та його штамп з вхідним номером документу. Вказаний факт також не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 6.8. договору акти виконаних робіт страховик підписує протягом 5 робочих днів з дати їх отримання. У разі не підписання акту страховиком протягом 5 робочих днів, при відсутності обґрунтованих зауважень акт виконаних робіт вважається прийнятим і підлягає оплаті. Акти виконаних робіт по врегульованим страховим випадкам страховик сплачує протягом 10 банківських днів від дати їх отримання. Відповідачем не надавалося заперечень щодо якості, порядку або термінів виконання робіт. Отже, суд вважає вказані акти погодженими, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок оплатити вартість прийнятих послуг на загальну суму 75162,14 грн .

Крім того, винагорода асистанта за надання послуг, передбачених цим договором складається з суми щомісячної винагороди за результатами роботи по окремому договору страхування, яка розраховується та сплачується у порядку, передбаченому цим договором. Не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, асистант формує та направляє страховику акт приймання-передачі робіт. У випадку неотримання асистантом від страховика бордеро передачі на обслуговування договорів добровільного медичного страхування укладених за звітний період, формування акту здачі-прийняття робіт здійснюється на підставі даних, зазначених в оперативному бордеро. Протягом 5 календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі робіт страховик підписує та повертає підписаний акт асистанту. У разі не повернення акту приймання-передачі робіт в строк асистанту, при відсутності обґрунтованих зауважень, роботи вважаються прийнятими і щомісячна винагорода підлягає оплаті, згідно умов даного договору. Сплата страховиком асистанту суми щомісячної винагороди здійснюється протягом трьох робочих днів з дня підписання актів приймання-передачі робіт (п.п 7.1., 7.6., 7.7., 7.8. договору).

Позивачем було надано відповідачу акти здачі-прийняття робіт № Пр-22/06-2013, № Пр-20/04-2013, № Пр-20/04-2013 (два з яких погоджені відповідачем) на загальну суму 8946,66 грн. Проте відповідачем не надавалося обґрунтованих зауважень щодо винагороди за роботи виконані відповідно до акту № Пр-22/06-2013, що не був погоджений відповідачем, отже суд вважає його також прийнятим відповідно до умов договору. Отже, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 8946,66 грн винагороди відповідно до актів здачі-приймання робіт.

Факт існування вказаної заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується банківськими виписками з рахунку відповідача (копії містяться в матеріалах справи), а також був визнаний відповідачем у його відзиві та в усних поясненнях.

Частково заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що сума заборгованості повинна бути зменшена на суму ротаційного фонду - 40000,00 грн, що була перерахована позивачем відповідно до платіжних доручень № 41144 від 09.09.2011 та № 50122 від 08.05.2012. Суд з даними запереченнями відповідача не погоджується, виходячи з наступного.

Для оперативного здійснення оплати витрат провайдерів, що надавали допомогу застрахованій особі внаслідок настання страхового випадку, страховик сплачує асистанту ротаційний (гарантійний) фонд. Ротаційний фонд є власністю страховика і використовується асистантом тільки на потреби, передбачені цим договором. Розмір ротаційного фонду визначається за письмовим погодження обох сторін. Зазначена сума ротаційного фонду надходить на поточний рахунок асистанта на безприбутковій підставі як кошти, наданих довірителем (страховиком) уповноваженій особі (асистанту) для виконання доручення з обслуговування застрахованих осіб та має виключно цільовий характер оперативне покриття збитків за укладеними страховиком договорами страхування, які передані на обслуговування асистанту. Ротаційний фонд поповнюється страховиком шляхом оплати послуг, що були організовані застрахованим особам асистантом внаслідок настання страхового випадку за договором страхування у розмірі, що зазначається в актах виконаних робіт. У випадку припинення дії цього договору сума ротаційного фонду підлягає поверненню страховику за винятком сплачених провайдерам, сум належних до оплати провайдерам та асистанту, а також резервів на заявлені страхові випадки, що сталися в період дії цього договору (п.п. 6.2., 6.3., 6.5., 6.6. договору).

Відповідно до додаткової угоди № 8 від 07.05.2012 до договору про надання асистанських послуг № РБК/SK/0043 від 01.08.2011 розмір ротаційного фонду по цьому договору становить 40000,00 грн. Даний розмір ротаційного фонду є мінімальний, та має становити не менше 50% страхових виплат за попередній звітний період.

З аналізу вищевказаних положень договору вбачається, що ротаційний фонд є гарантією здійснення асистантом своїх зобов'язань за договором перед застрахованими особами. Як вже зазначалося ротаційний фонд є власністю страховика і використовується асистантом тільки на потреби, передбачені цим договором, у випадку припинення дії цього договору сума ротаційного фонду підлягає поверненню страховику за винятком сплачених провайдерам, сум належних до оплати провайдерам та асистанту, а також резервів на заявлені страхові випадки, що сталися в період дії цього договору. Тобто, сторони погодили, що ротаційний фонд використовується виключно для оперативного здійснення оплати витрат провайдерів, та може використовуватись для оплати сум належних до оплати провайдерам та асистанту лише у випадку припинення дії договору. Оскільки, на момент розгляд у справи в суді договір є чинним, суд не вбачає підстав для зменшення суми боргу на суму ротаційного фонду.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями, в яких просив погасити існуючу заборгованість. Вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення (копії претензій та доказів їх надсилання містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт існування боргу відповідача перед позивачем у сумі 84812,12 грн (703,32 грн. + 75162,14 грн +8946,66 грн), а вимогу про його стягнення обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем належним чином не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія "Провіта" (код ЄДРПОУ 31704186) на користь Приватного підприємства "РБК-Центр" (код ЄДРПОУ 34731406) 84812,12 грн боргу, а також 1720,50 грн судового збору.

3. Видати наказ.

Суддя А.Ф. Черногуз