Постанова

від 07.11.2013 по справі 826/8139/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 листопада 2013 року № 826/8139/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АФ Груп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2013 №0004952280. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АФ Груп» (надалі - позивач, Товариство), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17.05.2013 №0004952280.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 18.07.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Судом протокольно замінено неналежного відповідача на Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.4 ст. 122 КАС України, за письмовим клопотанням сторін про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки №244/1/22-80-33494242 від 18.04.2013, прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0004952280, яким позивачу, за порушення п.198.3, 198.6 ПК України, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 163515грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 133212грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 30303грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на наступних обставинах.

Так, відповідно до інформації, наданої СУ ГУ МВС України у м. Києві, слідчим органом було допитано гр. ОСОБА_1, який повідомив про свою непричетність до здійснення господарської ТОВ «Ю.О. Електронікс-1». За даним фактом 24.01.2013 зазначені відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками злочину, передбаченого ст.205 КК України.

Крім того, відповідно до акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тесей ЛТД» №694/2220/37818657 від 12.03.2012, податковим органом не встановлено наявності у даного підприємства складських приміщень, автомобільного транспорту, устаткування, що необхідні для провадження власної господарської діяльності.

Враховуючи зазначені обставини, податковий орган прийшов до переконання, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту по операціям придбання товарів (послуг) у ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» і ТОВ «Тесей ЛТД» за перевіряємий період.

Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких тверджень відповідача, як до належних та допустимих доказів протиправності формування позивачем податкового кредиту, в той же час вважаючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Так, ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як то акт перевірки позивача та акт про неможливість проведення зустрічної звірки цього контрагента, внаслідок порушеної кримінальної справи за ст.205 КК України, не сприймається судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України.

До того ж, сама по собі обставина відсутності у податкового органу інформації про складські приміщення, автомобільний транспорт та обладнання, що перебувають на праві власності (оренди тощо) у ТОВ «Тесей ЛТД», також не сприймається судом як безумовний доказ протиправності формування позивачем податкового кредиту, адже дана обставина не є прямим доказом відсутності об'єктів оподаткування по досліджуваним господарським операціям.

В той же час, оцінивши письмові докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд зазначає наступне.

Так, 30 серпня 2012 між позивачем (Замовник) та ТОВ «Тесей ЛТД» (Виконавець) укладено Договір про надання послуг №0000025 (а.с.59-60 том1).

Згідно умов даного Договору виконавець зобов'язується: організувати роботу по виготовленню продукції вугілля деревного 2,5кг ТМ «Премія», а також організувати його перевезення та доставку за вимогою Замовника. Замовник зобов'язується надати виконавцю пакети під вугілля деревне 2,5 ТМ «Премія», а також прийняти виконану роботу та здійснити оплату.

Ціна за організацію виробництва та доставки однієї штуки вугілля деревного 2,5 кг. ТМ «Премія» складає 8,75грн. без ПДВ.

На підтвердження належного виконання договірних зобов'язань, позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: №1 від 03.09.2012 на суму 46200,00грн, в т.ч. ПДВ 7700,00грн.; №2 від 10.09.2012 на суму 23100,00грн., в т.ч. ПДВ 3850,00грн.; №3 від 24.09.2012 на суму 11550,00грн., в т.ч. ПДВ 1925,00грн; №4 від 28.09.2012 на суму 11550,00грн., в т.ч. ПДВ 1925,00грн.; №5 від 08.10.2012 на суму 11550,00грн., в т.ч. ПДВ 1925,00грн.

З метою отримання оплати по вищезазначеному договору, ТОВ «Тесей ЛТД» надано позивачу рахунки-фактури (а.с.66-70 том 1), які позивачем були оплачені в повному обсязі, що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи (а.с.76-81 том1)

Податковий кредит в сумі 17325грн. сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних: від 03.09.2012 №64, від 10.09.2012 №294, від 24.09.2012 №751, від 28.09.2012 №897, від 08.10.2012 №248.

При цьому, суд вважає за можливе погодитись з товарністю договору №0000025 від 30.08.2012, приймаючи до уваги наступні опосередковані докази.

Як вже зазначалось, відповідно до умов Договору про надання послуг №0000025, ТОВ «АФ Групп» зобов'язується надати виконавцю пакети під вугілля деревне 2,5кг. ТМ «Премія».

На виконання даних умов договору №0000025 від 30.08.2012, позивачем (замовник) укладено Договір підряду №8.1-03.11 від 01.03.2011 з ТОВ «Конві Пак» (підрядник), згідно умов якого підрядник зобов'язується виготовити та передати у власність паперові пакети, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та здійснити її оплату.

Факт зберігання вугілля деревного 2,5кг ТМ «Премія» підтверджується договором зберігання №60-4 від 28.05.2012, укладеним між Національний комплекс «Експоцентр України» (Зберігач) та ТОВ «АФ Групп» (Поклажодавець)

Відповідно до умов Договору Зберігач зобов'язується прийняти від Поклажодавця і за плату зберігати майно останнього, а також повернути Поклажодавцеві відповідне майно в схоронності в обумовлений Договором строк.

Продукцію - вугілля деревне 2,5кг ТМ «Премія» було замовлено Позивачем з метою виконання своїх договірних зобов'язань по Договору поставки №1021 від 01 серпня 2011, укладеним між ТОВ «АФ Групп» (Постачальник) та ТОВ «ФОЗЗІ - ФУД» (Покупець) (а.с.4-11 том 2).

Згідно умов Договору №1021 від 01.08.2011 Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити Товар (вугілля деревне) ТМ «Премія» відповідно до умов Договору, у відповідності до замовлення, супровідної документації і прийнятих сторонами змін і доповнень до Договору, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту в сумі 17325грн., а посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Тесей ЛТД» виробничих можливостей на провадження власної господарської діяльності спростовується належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи.

При цьому, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства ТОВ «Тесей ЛТД», вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту.

Відповідно до ст.1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем цілком правомірно сформовано податковий кредит в сумі 17325грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Тесей ЛТД».

В той же час, суд позбавлений можливості погодитьсь з правомірністю формування позивачем податкового кредиту в сумі 115887грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Ю.О. Електронікс-1 », враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2012 між позивачем (замовник) та ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» (виконавець) укладено договір №0000023, згідно якого замовник надає виконавцю не ексклюзивне право на консультацію та організацію проведення робіт з визначення біологічної ефективності продуктів DASF.

Негайно після укладення цієї угоди, замовник надає виконавцю у документарній формі дані по препаратам та іншу інформацію стосовно продуктів BASF SE, яку вважає необхідною, для надання Виконавцю можливості здійснити роботу.

Негайно після укладення цієї угоди, замовник безкоштовно поставляє виконавцю достатню кількість зразків продукції BASF, для надання можливості виконавцю здійснити роботу.

На підтвердження фактичності виконання контрагентом взятих на себе зобов'язань з надання консультацій та організацій проведення робіт з визначення біологічної ефективності продуктів DASF, позивачем до матеріалів справи долучено акти здачі приймання робіт (надання послуг), згідно яких ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» здійснено розбивку ділянок і внесення препаратів, а також проведення обліків і визначення господарської ефективності на загальну суму 695322грн., в т.ч. ПДВ 115887грн.

Позивачем проведено оплату наданих послуг, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії платіжних доручені (а.с.164-182 том1), а ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» видано на користь позивача податкові накладні на суму ПДВ в розмірі 115887грн. (а.с.139-162 том1), на підставі яких ТОВ «АФ Групп» сформовано податковий кредит в спірній сумі.

Як зазначив представник позивача, передумовою укладання договору №000023 від 25.05.2012 стали договірні взаємовідносини позивача з BASF SE (Німеччина), в рамках угоди про випробування та конфіденційність №260412. Згідно даної угоди, BASF SE надає позивачу не ексклюзивне право на проведення робіт з визначення біологічної ефективності продуктів BASF SE.

Відповідно до п.5(2) даної угоди, сторона - одержувач (позивач) не може без попереднього письмового схвалення BASF використовувати зразки, поставлені відповідно до цього документу чи передавати або надавати будь-яку кількість таких зразків будь-якій третій особі, за виключенням надання конфіденційної інформації підконтрольним підприємствам, як то встановлено п.5(5) угоди.

Втім, незважаючи на вказані обставини, позивачем до матеріалів справи не додано письмової згоди BASF SE на передачу зразків третій особі та не надано доказів того, що ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» є його підконтрольним підприємством.

До того ж, під час розгляду справи суд неодноразово звертав увагу представника позивача на необхідність надання додаткових документів, що можуть підтвердити зміст та обсяг наданих ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» не ексклюзивних послуг (ескізи, фотографії, плани, проекти, креслення, специфікації тощо), однак, окрім вищевказаних актів надання послуг, податкових накладних та банківських виписок, інших документів, позивачем надано не було.

Не було також надано позивачем і опосередкованих доказів, що могли б підтвердити обставини отримання ТОВ «АФ Групп» від ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» певних не ексклюзивних послуг.

При цьому, суд відзначає, що надані позивачем 4 (чотири) звіти проведених, нібито контрагентом, досліджень застосування фунгіцидів, не сприймаються судом як доказ виконання ТОВ «Ю.О. Електронікс -1» робіт, які зазначені в актах виконаних робіт, адже подана в даних звітах інформація (за відсутності титульної сторінки із копією відтиску печатки ТОВ «Ю.О. Електронікс -1»), жодним чином не дає змоги прийти до висновку про складання даних звітів саме спірним контрагентом, а не іншою особою.

Більш того, дані звіти не містять в собі жодного реквізиту особи, яка їх складала та одночасно б мала відношення до ТОВ «Ю.О. Електронікс -1», а згідно пояснень позивача (а.с.132 том2), збір вхідних та вихідних даних та їх подальша обробка була здійснена кандидатом сільськогосподарських наук ОСОБА_3 - колишнім директором ТОВ «АФ Групп», що свідчить про відсутність ділової мети на укладання договору з ТОВ «Ю.О. Електронікс-1», а суд приходить до переконання про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів фактичного виконання ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» певних не ексклюзивних робіт (послуг).

За таких обставин, суд відзначає, що наявність законодавчо визначених документів для формування податкового кредиту, зокрема, наявність податкових накладних та актів надання послуг, виписаних платником податку є обов'язковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності формування платником податку показників податкової звітності за умови, якщо судом буде встановлено, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Суд критично ставиться до тверджень позивача про те, що наявність факту перерахування коштів на рахунок контрагента є належним доказом правомірності віднесення сум до податкового кредиту, адже, як зазначено вище, первинні бухгалтерські та податкові документи є підставою для змін в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, виключно за умови фактичного вчинення господарської операції, чого, в даному випадку, судом не встановлено, а позивачем, в порушення принципу змагальності (ст.11 КАС України), доведено не було.

Тобто, наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання, не є безумовним свідченням правомірності вчинення платником податку змін показників бухгалтерського обліку.

Так як в ході розгляду справи позивачем не представлено жодних документи, які б могли підтвердити надання ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» не ексклюзивних послуг, суд вважає за можливе погодитьсь з твердженнями податкового органу про відсутність обставин фактичного отримання послуг позивачем від даного Товариства, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 17.05.2013 №0004952280 в частині основного платежу в сумі 17325грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4331,25грн., всього в сумі 21656,25грн.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити .

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АФ Групп» (код ЄДРПОУ 33494242, адреса: 03040, м. Київ, вул. Василькіська, 37) судові витрати в сумі 216(двісті шістнадцять)грн. 56коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (адреса: 01033, м. Київ, вулиця Жилянська, 33).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.