Рішення

від 02.12.2013 по справі 903/1122/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 листопада 2013 р. Справа № 903/1122/13

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", м. Житомир

до відповідача приватного підприємства "Територія дитячої білизни", м. Луцьк

про стягнення 1042,22 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Грицева О.І., довіреність №8257/19 від 28.12.2012р.;

від відповідача: Мирончук І.М., довіреність б/н від 12.11.2013р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" звернулось з позовом до приватного підприємства "Територія дитячої білизни" про стягнення 10684,97 грн. заборгованості, з них 9060,02 грн. основний борг, 1324,61 грн. - пеня, 269,51 грн. - 3% річних, 30,83 грн. - інфляційні втрати та 1720,50 грн. судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору на постачання природного газу за регульованим тарифом за №17-2012-ПП-61 від 01.12.2011р., додаткову угоду №1/2012 від 25.12.2012р. до договору №17-2012-ПП-61 від 01.12.2011р. та на акти прийому-передачі природного газу від 15.10.2012р., від 28.11.2012р., від 24.12.2012р., від 29.01.2013р., від 18.02.2013р., від 25.03.2013р. та за квітень 2013р..

Ухвалою господарського суду Волинської області від 31.10.2013р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 13.11.2013р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті, а також визнано обов'язковою явку представників останніх в судове засідання.

У судовому засіданні 13.11.2013р. було оголошено перерву для надання витребовуваних доказів.

25.11.2013р. через канцелярію суду представником позивача було подано заяву №715 від 20.11.2013р. про зменшення позовних вимог, в якій зазначено, що у зв'язку із сплатою відповідачем основного боргу у сумі 9060,02 грн., що підтверджується випискою з банку від 30.10.2013р.(а.с. ) та проведеним перерахунком пені, 3% річних, інфляційних втрат, просить суд стягнути з відповідача 1042,22 грн., з них 860,73 грн. - пеня, 181,49 грн. - 3% річних.

Згідно п.4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Суд розглянувши заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України), прийняв таке зменшення, а відтак має місце нова ціна позову в сумі 1042,22 грн., з них 860,73 грн. - пеня, 181,49 грн. - 3% річних, виходячи з якої й вирішується спір.

В судовому засіданні 27.11.2013р. представник позивача позов підтримала, вимоги просила задовольнити.

Представник відповідача судовому засіданні 27.11.2013р. надала додаткові пояснення по справі в яких зазначено, що відповідач не погоджується з поданим представником позивача розрахунком пені та 3% річних. Вказує на помилкове зазначення при нарахуванні пені та 3% річних за січень 2013р. суми боргу, а саме замість суми 14057,48 грн., вказано суму 16657,48 грн.. Позовні вимоги визнала частково на суму 1028,13 грн., в частині стягнення 14,09 грн. - просила відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

01.12.2011 року між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (далі-Постачальник) та приватним підприємством "Територія дитячої білизни" (далі-Покупець) було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом за №17-2012-ПП-61 від 01.12.2011р. (далі-Договір).

25.12.2012р. між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду №1/2012 від 25.12.2012р. до договору №17-2012-ПП-61 від 01.12.2011р..

Відповідно до умов зазначеного вище Договору (з додатковою угодою), ПАТ "Житомиргаз", протягом жовтня 2012р. - квітня 2013р. було поставлено відповідачу природній газ в кількості 13066 м/куб на загальну суму 86289,59 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (а.с.16-20), відповідач оплатив вартість газу та наданих послуг у розмірі 86289,59 грн., що стверджується банківськими виписками на вказану суму (а.с.78-89).

Проте за неналежне виконання своїх зобов'язань(в частині своєчасної оплати) позивач нарахував відповідачу згідно умов Договору 860,73 грн. пені та 181,49 грн. 3% річних, які просить суд стягнути з останнього.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача загальної суми пені у розмірі 860,73 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.п.6.2.2. Договору).

Згідно ст.612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 ГК України).

В порядку ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 3 (третього) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Суд перевіривши методику та періоди нарахування пені по кожному акту прийому-передачі природного газу окремо встановив, що позивачем при нарахуванні пені за січень 2013р. помилково зазначено суму боргу, а саме замість суми 14057,48 грн. вказано суму 16657,48 грн., тому по акту прийому-передачі природного газу від 29.01.2013р. пеню слід нараховувати за період з 04.02.2013р. по 14.02.2013р. на суму 14057,48 грн. і остання становить 63,55 грн., замість 75,30 грн..

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Отже, враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення пені в розмірі 860,73 грн. підлягає до часткового задоволення в сумі 848,98 грн., в решті вимоги щодо стягнення пені у розмірі 11,75 грн. слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення 181,49 грн. 3% річних, слід зазначити наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши методику та періоди нарахування 3% річних по кожному акту прийому-передачі природного газу окремо встановив, що позивачем при нарахуванні 3% річних за січень 2013р. помилково зазначено суму боргу, а саме замість суми 14057,48 грн. вказано суму 16657,48 грн., тому по акту прийому-передачі природного газу від 29.01.2013р. 3% річних слід нараховувати за період з 04.02.2013р. по 14.02.2013р. на суму 14057,48 грн. і остання становить 12,71 грн., замість 15,06 грн..

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Отже, враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 181,49 грн. підлягає до часткового задоволення в сумі 179,14 грн., в решті вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 2,35 грн. слід відмовити.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості 1042,22 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 1028,13 грн., з них 848,98 грн. - пеня, 179,14 грн. - 3% річних, а в частині 14,09 грн., з них 11,75 грн. пеня та 2,35 грн. 3% річних - відмовити.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1697,22 грн. судового збору, в іншій частині сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Територія дитячої білизни" (43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Залізнична, 9, код ЄДРПОУ 36452800) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, код ЄДРПОУ 03344071) 1028,13 (одну тисячу двадцять вісім гривень тринадцять копійок) грн., з них 848,98 грн. - пеня, 179,14 грн. - 3% річних та 1697,22 (одну тисячу шістсот дев'яносто сім гривень двадцять дві копійки) грн. витрат позивача по оплаті судового збору.

3. У позовних вимогах публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" до приватного підприємства "Територія дитячої білизни" в частині стягнення 14,09 грн., з них 11,75 грн. пеня та 2,35 грн. 3% річних - відмовити.

Повний текст рішення складено

02.12.13

Суддя А. С. Вороняк