Постанова

від 20.11.2013 по справі 920/1221/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р. Справа № 920/1221/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Чижевська Р.В. (довіреність №264/10 від 14.12.2012 року);

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. №2971С/1-38) на рішення господарського суду Сумської області від 29.08.2013 р. у справі №920/1221/13

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-3", м.Суми

про стягнення 139899,72 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-3, в якому просив суд стягнути на користь ДК "Газ України" з відповідача основний борг в розмірі 116 321,42 грн., пеню в розмірі 11859,54 грн., 9426,68 грн. - 3% річних., 2292,08 грн. інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від 29.08.2013 р. у справі № 920/1221/13 (суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено повністю.

Відповідач частково не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 29.08.2013 року у справі №920/1221/13 частково скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідача 44 370 грн. основного боргу, 3248,03 грн. пені, 4450,38 грн. - 3% річних, інфляційних втрат - 693,84 грн.

Відповідач надіслав суду електронне повідомлення, в якому просить розгляд справи здійснювати за його відсутності за наявними доказами.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

27.12.2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Мрія-3» (покупець) був укладений договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання за № 06/10-3111ТЕ-29.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору, постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець повинен був прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.

Пунктом 1.2. договору визначено, що постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 110 тисяч куб.м., в тому числі по місяцях. За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр, приведений до стандартних умов.

Ціна за 1000 куб. м. газу становить 1309,20 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за газ проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 10.1 договору сторонами узгоджено строк дії договору, в якому зазначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2011 року і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ-до їх повного здійснення.

27 грудня 2010 року сторони також підписали додаток до договору поставки № 06/10-3111ТЕ-29, в пункті 2.2. розділу „2" якого також уточнили, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, на виконання п.1.2 договору позивачем з січня 2011 року по березень 2011 року було передано відповідачу природний газ на загальну суму 153 121,42 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2011року, від 28.02.2011 року, від 31.03.2011 року.

Вказані акти підписані сторонами, скріплені їх печатками та погоджені газотранспортним підприємством (а.с.9-11).

Відповідач свої грошові зобов'язання за договором виконав частково в сумі 36800 грн., внаслідок чого, за період постачання з січня 2011р по квітень 2011року, за ним утворилась заборгованість в розмірі 116321,42 грн.

Сума боргу підтверджується наданими позивачем матеріалами (договором, актами приймання - передачі газу (в яких сторони вказали ціну і вартість поставленого газу), розрахунком боргу та актом звіряння розрахунків.

Позивач просить суд стягнути основний борг, пеню за прострочення зобов'язання, 3% річних та інфляційні нарахування.

Відповідач не представив суду доказів погашення боргу.

Згідно ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи непогашення відповідачем суми боргу, вказаної позивачем, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3.1., п.9.3 договору у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього договору, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору сторони встановили, що неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позивач надав суду розрахунок пені за період з 21.02.2011 року по 21.10.2011 року у розмірі 11859,54 грн.

Судова колегія вважає, що розрахунок пені є вірним, таким, що відповідає умовам договору (п.п.4.1;7.3.1.;9.3) та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань покупця передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, обґрунтованим, на думку колегії суддів також є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9426,68 грн. за період з 21.02.2011 року, та інфляційних втрат за період з лютого 2011 року по червень 2013 року у розмірі 2292,08 грн., розмір яких підтверджено наданим позивачем розрахунком.

В апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому,що суд першої інстанції невірно визначив суму боргу, а отже є невірними і розрахунки пені, 3% річних, інфляційних нарахувань. Помилковим, на думку апелянта, є застосування судом першої інстанції пункту. 4.1. договору поставки.

Відповідач вказує, що згідно п.1.2. договору відповідач зобов'язався прийняти і оплатити протягом січня і лютого 2011 року - по 25 тис. куб.м щомісячно природного газу, а в березні -12 тис. куб.м., тобто всього 62 тис. куб.м. В той же час позивач вимагає оплати за січень-березень 2011 року 116,958 тис. куб.м природного газу, що перевищує узгоджені обсяги поставки газу, а тому порядок оплати, вказаний у договорі не може застосовуватись. Так, скаржник вважає, що, застосувавши планові (а не фактичні) значення обсягів поставленого газу, борг складає - 44370грн; пеня - 3248,0грн; 3% річних - 4450,38грн; інфляційних втрат - 693,84грн. (всього 52762,25грн).

Судова колегія не погоджується з такими доводам скаржника у зв'язку із наступним.

Згідно п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

-перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

-подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Отже, частина перша п.4.1. договору визначає порядок і розмір оплати за плановий газ (за об'ємами, визначеними в п.1.2. договору).

Частина друга п.4.1. договору визначає порядок оплати обсягів газу, фактично використаних відповідачем у звітному місяці, понад заплановані в договорі об'єми.

Сторони у п.2.1 додатку №1 до договору встановили, що обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця, з урахуванням п.1.5.1. цього додатку.

Актами приймання - передачі встановлені обсяги фактично спожитого обсягу природного газу за певний період та зазначена його вартість.

Вказані акти підписані сторонами, скріплені їх печатками та погоджені газотранспортним підприємством

Доказів відмови відповідача від отриманих обсягів природного газу до суду не надано.

Заперечень і зауважень відповідача при підписанні актів приймання-передачі не зазначено.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Судова колегія прийшла до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Тому, колегія суддів дійшла висновку про те, що при винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Сумської області від 29.08.2013 року по справі № 920/1221/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 29.08.2013 року по справі №920/1221/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови підписаний 18.11.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.