Постанова

від 27.11.2013 по справі 820/9653/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 листопада 2013 р. Справа №820/9653/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Сковира Л.Ю.,

за участю:

представника позивача - Андросова А.О.,

представника відповідача - Лук'янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000110224 від 01.07.2013 року та податкове повідомлення-рішення №0000120224 від 01.07.2013 року.

В обґрунтовування позову позивач зазначив, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Машгідропривод». Висновки, наведені в акті перевірки, є безпідставними та необґрунтованими. Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення, які були прийняті на підставі акту перевірки, є незаконними, та такими, що винесені з явним порушенням норм діючого законодавства України, а тому підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що податковий орган при складанні акту перевірки вийшов за межі своїх повноважень і вказав, що договори, укладені між ТОВ «Машгідропривод» та його контрагентами - ТОВ «ПК «Індустрія» та ПП «Техком», не спричиняють реального настання правових наслідків. Формування ТОВ «Машгідропривод» витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ПК «Індустрія» та ПП «Техком» підтверджено належним чином складеними первинними документами.

Відповідач, Основ'янська ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, з поданим позовом не погодився, надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, у яких відповідач зазначив, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовуються тим, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «ПК «Індустрія» та ПП «Техком». Позивач неправомірно включив до складу витрат в податковому обліку сум по взаємовідносинам позивача з вказаними контрагентами. В ході дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, з урахуванням проведених перевірок контрагентів, не підтверджено фактичне придбання товарів. У зв'язку з чим відповідач просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача - Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області - заперечував проти позову у повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у письмових запереченнях, та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

ТОВ «Машгідропривод» зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради 29.03.2007 року за №14801230000034571, ідентифікаційний код юридичної особи - 34953135 та перебуває на обліку як платник податків в Основ'янській МДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області з 30.03.2007 року, є платником ПДВ, що не заперечується відповідачем. (том 1 а.с.91)

Згідно довідки ГУ статистики у Харківський області АА №846096 ТОВ «Машгідропривод» має наступні види діяльності за КВЕД:

- Виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства;

- Виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування; Інші будівельно-монтажні роботи;

- Покрівельні роботи;

- Неспеціалізована оптова торгівля;

- Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. (том 1 а.с.92)

Статтями 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що фахівцем Основ'янської МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Машгідропривод" код ЄДРПОУ 34953135 щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «ПК «Індустрія» код ЄДРПОУ 37363627 та ПП «Техком» код ЄДРПОУ 31632887. (том 1 а.с.13-31)

За результатами перевірки було складено акт від 10.06.2013р. №2875/22.4-08/34953135 відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ «Машгідропривод»:

1. ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8 п.1 та п.2 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»;

2. п.44 ст.44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями, внаслідок чого зайво включено до складу податкового кредиту сум ПДВ з придбання товару у ТОВ «ПК «Індустрія» за червень 2012 року в розмірі 10161,74грн. та у ПП «Техком» за травень 2012 р. в розмірі 38,75 грн.;

3. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.10.3, п. 138.10 ст.138, п. 138.5. ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2012 року на загальну суму 10710,52 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, ТОВ «Машгідропривод» подало заперечення до акту, який залишено поза увагою відповідно до відповіді від 21.06.2013 р. за №9939/10/22.4-06. (том 2 а.с.132-140)

Листом від 21.06.2013 року за №9939/10/22.4-06 «Про розгляд заперечень на акт» Основ'янська МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС залишила висновки акту перевірки без змін. (том 2 а.с.141-142)

На підставі акту перевірки від 10.06.2013р. №2875/22.4-08/34953135 начальником Основ'янської МДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області 01.07.2013 року було винесено податкові повідомлення - рішення №0000110224, яким ТОВ "Машгідропривод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 16066,50грн., в т.ч. за основним платежем 10711,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 5355,50грн., а також №0000120224, яким ТОВ «Машгідропривод» зменшено розмір від'ємного значення ПДВ в розмірі 10201,00грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив зазначене повідомлення-рішення в адміністративному порядку, відповідно до приписів ст.56 ПК України. (том 2 а.с.143-147, 151-155)

За результатами розгляду скарги рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області про результати розгляду скарги від 30.08.2013р. за №1774/10/20-40-10-04-17 податкові повідомлення-рішення №0000110224, №0000120224 від 01.07.2013р. залишено без змін, а скарги ТОВ «Машгідропривод» без задоволення. (том 2 а.с.149-150)

За результатами розгляду повторної скарги 26.09.2013 року Міністерство доходів та зборів України прийняло рішення №11947/6/99-99-10-14-15, яким залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача та рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області про результати розгляду скарги від 30.08.2013р. за №1774/10/20-40-10-04-17, а повторну скаргу ТОВ «Машгідропривод» - без задоволення. (том 2 а.с.156-157)

Судом встановлено, що мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про порушення позивачем приписів податкового законодавства, є висновки акту позапланової виїзної перевірки від 17.12.2012р. №3143/22-104/37363627 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПК Індустрія» (Код 37363627) з питання підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ВЛ-ТЕО» (код 24790403) за період жовтень 2011 року - січень 2012 року, з ТОВ «Електродизель» (код 32949132) за період лютий 2012 року, з ТОВ «Альфа-Мед-2006» (код 34631561) за період червень 2012 р. Даним актом перевірки встановлено, що по контрагентам підприємства виписані акти, в яких правочини, вчинені цими підприємствами, є нікчемними та встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій, у зв'язку з чим податковий кредит ТОВ «ПК Індустрія» не підтверджено та виключено із складу у сумі 444909 грн.

У зазначеному акті перевірки контрагента позивача - ТОВ «ПК «Індустрія» зазначено, що у зв'язку з неможливістю проведення зустрічних звірок контрагентів ТОВ «ПК Індустрія», має місце проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Контрагенти ТОВ «ПК Індустрія», а саме ТОВ «ВЛ-ТЕО», ТОВ «Електродизель», ТОВ «Альфа-Мед-2006» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ПК Індустрія», та його контрагентами є нікчемними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Усі операції купівлі-продажу з ТОВ «ВЛ-ТЕО», ТОВ «Електродизель», ТОВ «Альфа-Мед-2006» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Також, мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про порушення ТОВ «Машгідропривод» приписів податкового законодавства, є висновки акту позапланової виїзної перевірки від 29.11.2012р. №4346/221/31632887 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Техком» (код 31632887) щодо правильності та повноти обчислення податку на додану вартість та включення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з контрагентами ТОВ «Металург-2010», код 37365818 за період з 01.02.2012р. по 30.04.2012р., ТОВ «Намив-1 ЖЕУ 6», код 37278825 за період з 01.10.2011 по 31.10.2011 р., з 01.01.2012 по 29.02.2012 рік., ПП «Раіком», код 36036555 за період з 01.04.2012 року по 30.06.2012 року, ПП «Баварія-Ф», код 3163577 за період з 01.06.2011р. по 31.08.2011р. Даним актом перевірки встановлено, що по контрагентам підприємства виписані акти, в яких правочини, вчинені цими підприємствами є нікчемними та встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій, а отже і податковий кредит ПП «Техком» не підтверджено та виключено із складу у сумі 326159 грн. Усі операції купівлі-продажу за ТОВ «Металург-2010», ТОВ «Намив-1 ЖЕУ 6», ПП «Раіком», ПП «Баварія-Ф» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 22.02.2011р. між ТОВ «Машгідропривод» та ТОВ «ПК Індустрія» укладено договір постачання за №2202/1, згідно якого ТОВ «ПК Індустрія» взяло на себе обов'язки з поставки продукції (підшипники, ГТВ, кільця стопорні, ланцюги приводні, манжети та іншу продукцію), а ТОВ «Машгідропривод» зобов'язався в повному обсязі оплатити отриманий товар. (том 1 а.с.47)

Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками.

Оцінивши вказаний правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, зазначений договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначає, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.3.1 договору постачання №2202/1 від 22.02.2011 року товар поставляється партіями. Асортимент і кількість виробів у партії узгоджуються між продавцем і покупцем і вказуються у видаткових накладних.

Судом встановлено, що на виконання зазначеного договору ТОВ «ПК «Індустрія» позивачеві поставлено товар, що підтверджується видатковими накладними, які містять перелік товару, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві: №1406006 від 14.06.2012р., №1506007 від 15.06.2012 року, №1206002 від 12.06.2012 року, №0606006 від 06.06.2012р., №2206004 від 22.06.2012 року, №2100601 від 21.06.2012 року, №1906003 від 19.06.2013 року; податкові накладні за №23 від 06.06.2012 року, №73 від 12.06.2012 р., №98 від 14.06.2012 р., №115 від 12.06.2012 р., №127 від 19.06.2012 р., №151 від 21.06.2012 р., №165 від 22.06.2012 року. (том 1 а.с.51-57)

ТОВ «ПК «Індустрія» було виписано позивачеві податкові накладні за №23 від 06.06.2012 року, №73 від 12.06.2012р., №98 від 14.06.2012р., №115 від 12.06.2012р., №127 від 19.06.2012р., №151 від 21.06.2012р., №165 від 22.06.2012 року. (том 1 а.с.59-65)

Транспортування товару здійснювалося ТОВ «Машгідропривод» автомобілем ЗИЛ, держ.номер АХ 22-64 ВА, згідно наступних товарно-транспортних накладних: №606006 від 06.06.2012р., №1206002 від 12.06.2012р, №1406006 від 14.06.2012р., №1506007 від 15.06.2012р., №1906003 від 19.06.2012р., №2106001 від 21.06.2012 р., №2206004 від 22.06.2012р., пункт розвантаження:: м. Харків, вул. Каштанова, 14. (том 1 а.с.84-90)

Позивачем також надано суду договір оренди нежитлового приміщення №610 від 01.12.2011 року за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, буд. №14. (том 2 а.с.162-164)

Вартість придбаного товару була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ПК Індустрія», що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи та випискою банка, які знаходяться в матеріалах справи. (том 1 а.с.78-82), (том 2 а.с.2-136)

Товар, отриманий від ТОВ ПК «Індустрія», був оприбуткований на складі згідно прибуткових ордерів №12 від 06.06.2012 року, №27 від 12.06.2012 року, №54 від 15.06.2012 року, №55 від 19.06.2012 р., №78 від 21.06.2012 р., №34 від 14.06.2012р, №82 від 22.06.2012р. (том 1 а.с.70-76)

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Досліджені в ході судового розгляду справи копії платіжних документів на перерахування коштів на адресу контрагента позивача, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті товарів та вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання в матеріалах справи немає.

Також судом встановлено, що придбаний товар у ТОВ «ПК Індустрія» був використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме для випуску гідроциліндрів у червні 2012 року, для створення яких використовувався отриманий від ТОВ «ПК «Індустрія» товар, що підтверджується відомістю із зазначенням контрагента (споживача), на користь якого здійснювалось таке виготовлення, який затверджено 02.07.2012 року. (том 1 а.с.69)

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ «ПК Індустрія» було виконано договір поставки, товарно-матеріальні цінності були поставлені позивачу та використані останнім у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей наявних первинних документів.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагент ТОВ «ПК «Індустрія» є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість, податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, платника податку на прибуток, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом ТОВ «ПК «Індустрія» при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

На підставі викладеного, суд не приймає в якості належного обґрунтування заперечень проти позову посилання відповідача в акті перевірки позивача на висновки акту податкового органу щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ПК «Індустрія».

Відповідно до норм діючого податкового законодавства судження податкового органу, викладені в акті перевірки, не мають преюдиціального значення, не звільняють суб'єкта владних повноважень від виконання вимог ч.3 ст.2 КАС України відносно забезпечення обґрунтованості власних висновків, та в розумінні ст.70 КАС України не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків податкового правопорушення.

Відповідно до п.п.14.1.181. п.14.1. ст.4 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З досліджених судом в ході розгляду справи доказів встановлено реальність здійснених операцій між ТОВ «Машгідропривод» та його контрагентом - ТОВ «ПК Індустрія» у червні 2012 року, наявність у позивача первинних документів, які є підставою для формування витрат та податкового кредиту по господарським операціям з придбання товарів, а також документів, що підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, в тому числі, із витрат операційної діяльності.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.138.6 ст.138 ПК України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність порушень в діях позивача при визначенні розміру податку на прибуток по господарським операціям з придбання товарів у ТОВ «ПК Індустрія» у 2 кварталі 2012 року.

Щодо правового визначення реальності господарських операцій з контрагентом ПП «Техком», суд зазначає наступне.

Позивачем надано суду видаткову накладну за №22/05-2281 від 22.05.2012 року, згідно даних якої ТОВ «Машгідропривод» отримав у ПП «Техком» шків Д-21 колінвала, як підстава зазначено - відвантаження згідно рахунку від 22.05.2012р. (том 1 а.с.50)

ПП «Техком» було виписано ТОВ «Машгідропривод» податкову накладну №74 від 22.05.2012 року на суму 232,50грн., у т.ч. ПДВ - 38,75грн. У зазначеній податковій накладній як підстава зазначений договір купівлі-продажу від 22.05.2012 року. (том 1 а.с.78)

ТОВ «Машгідропривод» сплатило вартість придбаного товару ПП «Техком» відповідно до платіжного доручення №3584 від 22.05.2012 року. (том 1 а.с.83)

Відповідно п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції. Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України, якими визначено порядок формування витрат та податкового кредиту.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно п.1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п.2 цього ж Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В ході дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ПП «Техком», на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, не підтверджено фактичне придбання товару, а також його зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Машгідропривод».

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивачем договір з контрагентом ПП «Техком» не було укладено.

Таким чином, суду не надано позивачем належного доказу наявності між позивачем та його контрагентом ПП «Техком» факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підпунктом 1 ч.1 ст.208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони, а також, якщо він підписаний його сторонами.

Судом було витребувано під час розгляду справи договір на придбання товару у ПП «Техком», за яким сформовано податковий кредит по податку на додану вартість та витрати по податку на прибуток підприємств; первинні документи щодо транспортування (фізичного переміщення); договори та первинні документи (накладні, податкові накладні) щодо продажу придбаного товару або використання у власній господарській діяльності.

Проте, представником позивача не було надано суду договору між сторонами, зазначеному як підстава у податковій накладній, первинних документів щодо продажу придбаного товару, а також сертифікатів відповідності (з вказаним виробником продукції та її характеристик,) паспортів якості; найменування покупців яким були відвантажений товар, отриманий від ПП «Техком», або доказів щодо використання зазначеного товару у власній господарській діяльності.

До суду також не надано документів, що підтверджують фактичне транспортування (перевезення) товару від ПП «Техком», а також виготовленої продукції за договорами або доказів списання отриманого товару на виробництво.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 товарно -транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Також, в матеріалах справи відсутні належні документи на підтвердження руху товару від постачальника ПП «Техком» до покупця.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін, судом встановлено наявність порушень в діях позивача при формуванні витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом - ПП «Техком» у травні 2012 року, у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток за 2 квартал 2012 року на загальну суму 40,69грн., та завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 38,75грн.

Суд зазначає, що згідно ч.2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 05.03.2012р. Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта" до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що висновок про протиправність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, який зроблений з посиланням на те, що сама лише наявність у позивача податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині порушення податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ПК «Індустрія», оскільки, факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи, однак суд погоджується із висновками акту перевірки та в цій частині із податковими повідомленнями-рішеннями щодо порушень позивачем податкового законодавства у травні, червні 2012 року по взаємовідносинам із ПП «Техком».

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Машгідропривод» є частково обґрунтованими та, з урахуванням вищевикладеного, підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №0000110224 від 01.07.2013р. та №0000120224 від 01.07.2013р. підлягають частковому скасуванню в частині збільшення ТОВ "Машгідропривод" суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 16005,00грн., з яких - 10670,00грн. - за основним платежем та 5335,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та в частині зменшення ТОВ "Машгідропривод" від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10162,00грн.

Згідно ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені відповідачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0000110224 від 01.07.2013 року в частині збільшення ТОВ "Машгідропривод" суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 16005,00грн., з яких - 10670,00грн. - за основним платежем та 5335,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області податкове повідомлення-рішення №0000120224 від 01.07.2013 року в частині зменшення ТОВ "Машгідропривод" від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10162,00грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод" (61035, м. Харків, вул. Каштанова, 14, код ЄДРПОУ 34953135, інші відомості суду не відомі) судовий збір у розмірі 261,68грн. (двісті шістдесят одна грн. 68 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі текст постанови виготовлено 02 грудня 2013 року.

Суддя І.С. Нуруллаєв