Постанова

від 26.11.2013 по справі 804/10130/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 р. Справа № 804/10130/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача - Мешкової І.А.

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський», звернувся до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001512201 від 16.07.13, яким збільшено платіж з податку на додану вартість та штрафними санкціями у розмірі 671 013,05грн. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем на підставі висновків контролюючого органу відносно не підтвердження реальності господарських відносин та встановлення дефектності первинних документів, які є необґрунтованими, та такими, що не відповідають як фактичним обставинам, так і приписам законодавства. На думку позивача, наявність у нього податкових накладних та інших первинних документів за взаємовідносинами з ТОВ «Фрайт», ТОВ «Джібісіді плюс», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Агро-Комплекс» свідчить про наявність правових підстав відображення в бухгалтерському та податковому обліках підприємства здійснених господарських операцій з вказаним контрагентами. Наведене, з урахуванням підтвердження використання результатів здійсненої операції в господарській діяльності підприємства, є доказом реальності здійсненої операції та отримання економічного ефекту від її здійснення, що унеможливлює настання будь-яких збитків. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові та письмових поясненнях.

Відповідач, Нікопольська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка є правонаступником Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, припиненої 09.07.13, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що надані позивачем документи по взаємовідносинам з ТОВ «Фрайт», ТОВ «Джібісіді Плюс», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Агро-Комплекс» не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності ТОВ «ПК «Дніпровський» придбаних товарів (робіт, послуг), а лише фіксують господарські операції з вказаними контрагентами. Проведеною перевіркою позивача, враховуючи матеріали перевірок зазначених контрагентів, складених податковими органами, в яких такі перебувають на обліку, не встановлено, а ТОВ «ПК «Дніпровський» не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Фрайт», ТОВ «Джібісіді Плюс», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Агро-Комплекс» носять реальний характер. В судове засідання 26.11.13 представник відповідача не з'явився, направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити супроводження даної справи.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належним їм процесуальними права і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Враховуючи наведені законодавчі положення, з огляду на ненадання відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості забезпечити супроводження даної справи, суд дійшов висновку, що справу може бути вирішено за відсутністю відповідача.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судовим розглядом справи встановлено, що відповідачем на підставі наказу ОДПІ від 03.06.13 №684 та відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Ангстрем Континенталь» (код ЄДРПОУ 33906299), ТОВ «Фрайт» (код ЄДРПОУ 33808865), ТОВ «Джібісіді Плюс» (код ЄДРПОУ 35044743), ФОП ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), ТОВ «Аграрно-промисловий комплекс «Співдружність» (код ЄДРПОУ 37148610), ФОП ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3), ТОВ «Агро-Комплекс» (код ЄДРПОУ 34589206) за період з 01.10.10 по 30.11.12 у фактичних періодах їх здійснення. Результати проведеної перевірки оформлені відповідним актом від 25.06.13 №1765/221/36020648 (том 1 а.с.3-72, далі - Акт).

За висновками вказаного Акту проведеною перевіркою не підтверджена реальність здійснення господарських відносин позивача із ТОВ «Фрайт», ТОВ «Джібісіді Плюс», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Агро-Комплекс», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, встановлена дефектність первинних документів, відсутність об'єктів оподаткування, а також встановлено порушення позивачем приписів ст.185, ст.188, ст.198. ст.201, ст.209 ПКУ, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ по податкових (скорочених) деклараціях сільськогосподарських підприємств всього на суму 452 967,04 грн., в тому числі за жовтень 2010 року у сумі 1 666,67грн., за листопад 2010 року у сумі 2 166,67грн., за грудень 2010 року в сумі 1 791,67грн., за квітень 2011 року в сумі 120 080,0грн., за січень 2012 року у сумі 3 433,33грн., за червень 2012 року у сумі 3 194,67грн., за серпень 2012 року в сумі 13 111,50 грн., за жовтень 2012 року в сумі 104 326,83грн., за листопад 2012 року в сумі 203 195,70 грн., в результаті чого: - по скороченим Деклараціям з податку на додану вартість завищено ряд. 18.2 «сума ПДВ, яка включається до валових витрат платника (від'ємне значення рядка 18)» на суму 3 833,34грн.; - по скороченим Деклараціям з податку на додану вартість занижено ряд. 14 «сума ПДВ, яка у поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства (ст.209 розділу V Кодексу) (ряд.7 - ряд. 13, позитивне значення)» на суму 434 230,53грн.; - по скороченим Деклараціям з податку на додану вартість завищено ряд. 18 «перевищення суми податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 14 - ряд. 16, від'ємне значення)» на суму 13 111,50 грн., в тому числі за серпень 2012 року в сумі 13 111,50грн.

За змістом вказаного Акту підставою для наведених висновків слугували: - акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.12 №7208/224/33906299 відносно ТОВ «Ангстрем Континеталь»; - акт Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 26.02.13 №873/22-5/33808865 відносно ТОВ «ФРАЙТ»; - акт Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 25.01.13 №386/22/34589206 відносно ПП «АГРО-КОМПЛЕКС»; - акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 23.01.13 №139/229/35044743 відносно ТОВ «Джібісіді Плюс»; - акт Нікопольської ОДПІ від 02.06.11 №492/172.НОМЕР_3 відносно ФОП ОСОБА_3, - акт Західно-Донбаської ОДПІ від 25.02.13 №22/17/2/НОМЕР_2 відносно ФОП ОСОБА_2; - акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 23.05.12 №122/224-37148610 відносно ТОВ 2АПК «Співдружність», якими встановлено відсутність поставок товарів на адресу позивача.

На підставі Акту перевірки відносно позивача, з посиланням на ст.185, 188, 198, 201, 209 ПКУ відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.13 №0001512201, яким позивачу визначена до сплати сума за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 671 013 грн. (а.с.10).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Матеріалами справи підтверджено, сторонами визнано, що позивач пройшов передбачено процедур державної реєстрації, набув статуту юридичної особи за ідентифікаційним кодом 36020648, на податковий облік взятий відповідач 18.05.09 за №594, місцезнаходженням підприємства відповідно до свідоцтва про держану реєстрацію є Дніпропетровська області, Нікопольський район, селище Першотравневе, вул. Калініна, 15, фактично позивач знаходить за адресою м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 302, що також було встановлено посадовими особами відповідача під час перевірки. Як вбачається зі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, копія якого долучена до матеріалів справи, будівлі за адресою м. Нікополь, вул. Металургів, 302, належать позивачу на праві приватної власності. У періоді, який перевірявся, позивач був платником: фіксованого сільськогосподарського податку, податку на додану вартість, екологічного податку, податку з доходів фізичних осіб, плати за землю. У перевіряємому періоду позивач фактично займався вирощуванням курчат бройлерів на м'ясо та рослинництвом, що встановлено податковим органом в ході перевірки (а.с.17).

Як встановлено в ході розгляду справи та вбачається з висновку акту перевірки, спірна сума податкового кредиту в розмірі 452 967,04 грн. сформована позивачем за взаємовідносинами з ТОВ «Фрайт», ТОВ «Джібісіді плюс», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Агро-Комплекс» за період з 01.10.10 по 30.11.12.

На підтвердження існування зазначених взаємовідносин та правомірності формування податкового кредиту позивачем надані до відповідача під час перевірки та до суду: - Договір від 23.04.12 №П1032, укладений між позивачем та ТОВ «Джібісіді плюс», за яким останній зобов'язується поставити на адресу позивача сою врожаєм 2011 та 2012років, специфікацію №2 та №3 до Договору, рахунки-фактури та накладні на відпустку товару, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, банківські виписки в підтвердження оплати позивачем на користь ТОВ «Джібісіді плюс» вартості товару за вказаним Договором (том 1 а.с.97-129); - Договір поставки від 31.01.12 №П218, укладений між позивачем та ТОВ «Фрайт», за яким останнім зобов'язується передати позивачу кормові добавки, Специфікація №2 до вказаного договору (товар Біо-Мос), рахунок на сплату, видаткову накладну, товарно-транспорту накладну, сертифікат якості, податкову накладну, банківські виписки в підтвердження оплати позивачем на користь ТОВ «Фрайт» вартості отриманого товару, а також Звіт по кормо добавкам (а.с.145-156); - Договір від 21.01.11 №1281-ДП/21.01, укладений між позивачем та ТОВ «Агро-Комплекс», за яким останній зобов'язується поставити на адресу позивача товар за Специфікаціями, а також аналогічний Договір від 07.02.12 №П286 Специфікації на товар за вказаним Договором - висівки пшеничні, та Договір від 26.09.12 №П2472 та Специфікації №1, №2, №3 на товар за таким Договором - жмих соняшниковий, рахунки фактури, посвідчення про якість пшеничної муки, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, податкові накладні, Ветеринарні Свідоцтва №128076 та №128077, №128079, 3128078, 128080. 128081, 128082, 128083, Сертифікати якості на жмих соняшниковий, а також банківські виписки, що підтверджують сплату позивачем на користь ТОВ «Агро-Комплекс» отриманих за вказаними договорами товарів (том 1 а.с.157-245, том 2 а.с.1-14); - Договір від 21.01.11 №1341-ПД/27.01, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_2, за яким останній зобов'язується передати у власність позивачу товару відповідно до Специфікацій, Специфікації №1 та №2 та товар - жмих соняшниковий, Рахунки до вказаного Договору, видаткові накладні до вказаного Договору, податкові накладні за вказаним Договором, товарно-транспортні накладні на транспортування товару, а також Посвідчення якості такого товару та банківські виписки, що підтверджують сплату позивачем на користь ФОП ОСОБА_2 отриманих за вказаним договором товарів (том 2 а.с.19-80); - Договір поставки від 08.10.09 №4, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_3, за яким останній зобов'язується поставити на адресу позивача віники, шлак гранульований, щебінь відповідно до Специфікацій, Специфікації №2, 3, рахунки та накладні до вказаного договору, податкові накладні, а також банківські виписки, що підтверджують сплату позивачем на користь ФОП ОСОБА_3 отриманих за вказаним договором товарів (том 2 а.с.81-119).

Розв'язуючи спір, суд зазначає, що порядок формування платником податків податкового кредиту за господарськими операціями, що мали місце в період з 01.10.10 по 31.12.10 включно визначений Законом України «Про податок на додану вартість» (далі - Закону №168), в період з 01.01.11 визначений приписами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Положеннями пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 згаданого Закону визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. В силу вимог пп. 7.4.5 п.7.4 цієї ж статті Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). За змістом пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 ПКУ визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

При цьому законодавцем визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом (пп.3.1.1 п.3.1. ст.3 ПКУ).

За змістом приписів п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу). Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Також суд зазначає, що згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарською діяльністю - є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

На підстави наведених законодавчих положень суд доходить до висновку, що при складанні податкової звітності, в тому числі і з ПДВ, з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання товарів повинні бути в наявності первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку відповідних господарських операцій, тобто наявність об'єкту оподаткування, в тому числі отримання позивачем таких товарів та використання їх у господарській діяльності позивача, а також належним чином оформлені податкові накладні.

На підставі викладеного суд зазначає, що факт реальності виконання господарських зобов'язань та отримання позивачем від ТОВ «Фрайт», ТОВ «Джібісіді плюс», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Агро-Комплекс» товарів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж. Згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Відповідно до абз.27 п. 1 Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. За даними товарно-транспортних накладних, виписаних на транспортування товарів від контрагентів позивача на адресу останнього, пункт розвантаження - м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 302. Податковим органом в ході перевірки позивача встановлено, що останній фактично знаходиться за вказаною адресою, в судовому засіданні встановлено, що будівлі за вказаною адресою належать позивачу на праві приватної власності.

Крім того, суд відмічає, що придбані у вказаних контрагентів товари відповідають видам господарської діяльності позивача, наведеним в Довідки АБ №448743 (том 2 а.с.153).

Також суд зважує, що відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» від 16.05.96 № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.1996 року за № 293/1318, далі - Інструкція № 99), дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, регламентовано умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей. Відповідно до п. 3 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Видача бланків довіреностей здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, які працюють на даному підприємстві. Згідно з вимогами п. 13 Інструкції № 99 довіреність незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) із зазначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а інший - додається до залишеної у постачальника довіреності й використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем. Отже, при передачі товару від постачальника до покупця довіреності на отримання матеріальних цінностей передаються постачальникові та зберігаються ним у строк встановлений законодавством України.

Факт наявності довіреностей на Неживу О.Г., Пугачову Н.Д. та Макарець О.І., на час отримання товарно-матеріальних цінностей підтверджується наданими позивачем копіями витягу з книги реєстрації довіреностей на отримання товару, факт того, що зазначені особи, працюють на підприємстві позивача, підтверджується відповідними Довідками, підписаними генеральним директором позивача Дубенко К.І. (том 2 а.с.187-189).

Також судом встановлено, що розрахунки за вище зазначені господарські операції були проведені в безготівковій форму, про що свідчать наведені вище та наявні в матеріалах справи виписки по особовому рахунку у банку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі - Закон № 996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Судовим оглядом первинних документів, складених за взаємовідносинами позивача з ТОВ «Фрайт», ТОВ «Джібісіді плюс», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Агро-Комплекс» на підставі вищенаведених Договорів, не встановлено їх невідповідності приписам Закону №996.

Як вбачається з матеріалів справ, платниками ПДВ - ТОВ «Фрайт», ТОВ «Джібісіді плюс», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Агро-Комплекс» були виписані на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит в сумі 452 967,04 грн., в тому числі за жовтень 2010 року у сумі 1 666,67грн., за листопад 2010 року у сумі 2 166,67грн., за грудень 2010 року в сумі 1 791,67грн., за квітень 2011 року в сумі 120 080,0грн., за січень 2012 року у сумі 3 433,33грн., за червень 2012 року у сумі 3 194,67грн., за серпень 2012 року в сумі 13 111,50 грн., за жовтень 2012 року в сумі 104 326,83грн., за листопад 2012 року в сумі 203 195,70 грн. Факт наявності таких податкових накладних був встановлений і відповідачем в ході проведення перевірки позивача, про невідповідність таких податкових накладних приписам ПКУ відповідачем не зазначено, а судом в ході розгляду справи не встановлено. За даними податкового органу на час виконання спірних господарських взаємовідносин та виписки податкових накладних, сторони були зареєстровані у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд відмічає, що події отримання позивачем від ТОВ «Фрайт», ТОВ «Джібісіді плюс», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Агро-Комплекс» товарів у спірних періодах, оплати таких товарів, їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності оформлені первинними документами, наведеними вище, копії яких наявні в матеріалах справи, що містять усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону № 996-XIV, а відтак є належними доказами реальності спірних господарських операцій.

Як зазначено, вище, підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначені ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту, останній має право на податковий кредит.

Судом в ході розгляду справи не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

З приводу посилань відповідача на акти податкових органів, складені відносно контрагентів позивача, суд зазначає таке. Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Посилання відповідача та порушення позивачем т.209 ПКУ також не обґрунтовані суб'єктом владних повноважень. Вказана стаття визначає спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства. Відповідачем не зазначено, які саме норми вказаної статті порушені позивачем. Не врахований відповідачем і той факт, що в період з жовтня 2010р. по грудень 2010р. діяв Закон України «Про податок на додану вартість», а Податковий кодекс України набрав чинності 01.01.11, що унеможливлює порушення платником податків положень ПКУ до 01.01.11.

Таким чином, на підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій за договірними відносинами з ТОВ «Фрайт», ТОВ «Джібісіді плюс», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Агро-Комплекс», позивачем були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, на думку суду, спростовують твердження податкового органу про «нереальність» здійснення операцій позивачем з ТОВ «Фрайт», ТОВ «Джібісіді плюс», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Агро-Комплекс» та завищення податкового кредиту у перевіряємому періоду на суму 452 967,04 грн.

Також суд відмічає, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не наведені чіткі пояснення та не надані належні та допустимі докази з приводу невідповідності первинних документів позивача, на підставі яких ним сформований податковий кредит в розмірі 452,967,04 грн., приписам ПКУ.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення № 0001512201 від 16.07.13 прийнято відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведені в акті перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства. За викладених обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0001512201 від 16.07.13 - скасуванню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0001512201 від 16.07.13.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» (код ЄДРПОУ - 36020648) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції відповідно до ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складений 02.12.13.

Суддя А.О. Коренев