Постанова

від 11.11.2013 по справі 826/3192/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2013 року 16:42 № 826/3192/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Бабич Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фармацевтичного заводу «Полфарма» С.А. в особі представництва ЗФ «Полфарма» С.А.

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001222260 від 23.10.2012

за участю представників сторін:

від позивача: Бабич К.О., Бідний Є.М., представники,

від відповідача: Булигіна Є.В., представник.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Фармацевтичний завод «Полфарма» С.А. в особі представництва ЗФ «Полфарма» С.А з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001222260 від 23.10.2012.

В обґрунтування позову позивачем було зазначено, що податкове повідомлення - рішення №0001222260 від 23.10.2012року за порушення п. 2.8, п. 3.5 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637 (із змінами та доповненнями), є неправомірним, оскільки встановлене порушення на представництві відсутнє, внаслідок чого дане рішення підлягає скасуванню.

Відповідачем у наданому відзиві позовні вимоги заперечуються з підстав правомірності прийняття оспорюваного рішення. Зокрема, відповідач посилається на те, що суб'єкт господарювання здійснює підприємницьку діяльність, та встановлено перевищення лімітів залишку готівки в касі на підставі даних касової книги та видаткових касових ордерів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби була проведена документальна планова виїзна перевірка Представництва ЗФ «Полформа» С.А., (код ЄДРПОУ 26112067), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт №340/1-22-40-26112067 від 09.10.12р. (далі - акт перевірки).

Зазначеним актом встановлено порушення п.3.5, п. 2.8 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637 (із змінами та доповненнями) (далі - Положення №637), а саме перевищення ліміту каси встановлено через відсутність підписів одержувачів у видаткових касових ордерах, таким чином, суми виплат не приймаються для виведення залишку готівки в касі.

В акті перевірки зазначено, що згідно з видатковими касовими ордерами від 28.01.11 №3, від 26.03.11 №22, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 видано оплату за інформаційно - консультаційні послуги у сумі 4152,96 грн. та 2392,23 грн. при цьому, видача готівки з каси не підтверджена підписами одержувачів.

Також, встановлено перевищення ліміту каси підприємства внаслідок не здачі готівки до банку для зарахування на банківські рахунки на загальну суму 869745 грн. в акті перевірки наведено дані щодо періодів (дні) перевищення ліміту каси, фактичні залишки готівки в касі.

Таким чином, загальна сума перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі становить 876290,59 грн.

На підставі висновків про порушення вищезазначених законодавчих норм відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.10.2012 №0001222260, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 752 581,18 грн.

Відповідно до підпункту «б» пункту 1.1 Положення №637 вимоги цього Положення не поширюються, зокрема, на представництва іноземних організацій і філій, які не здійснюють підприємницької діяльності.

В акті перевірки вчинено запис, що згідно з документами, наданими до перевірки встановлено, що представництво фактично у перевіряємо му періоді займалось реалізацією планів продажу лікарських засобів на Україні, розробці планів продажу в регіонах та розвитку мережі продажу, підтримкою контрактів з усією мережею клієнтів, рекламною діяльністю, тобто здійснювало діяльність та має статус постійного представництва.

Позиція позивача полягає у тому, що позивач не одержував доходів від господарської діяльності, оскільки являється представництвом компанії «Polharma» S.A., основною діяльністю якої є організація процесу створення та виробництва кінцевого продукту, який в подальшому підлягає реалізації в тому числі і на території України.

Також позивач вказує на те, що «Polharma» S.A. займається наданням маркетингових послуг, а отже, маркетингова діяльність, яка провадиться Представництвом для головної компанії, не може бути розцінена як така, що є основною діяльністю. Маркетингова діяльність Представництва протягом періоду, що перевірявся, носила підготовчий та допоміжний характер стосовно діяльності компанії «Polharma» S.A., що займається виробництвом та продажем фармацевтичних товарів.

Таким чином, оскаржуване рішення винесене відповідачем неправомірно, оскільки Представництво діяло як некомерційне у відповідності із ст. 5 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 12.01.1993 року та абз. 3 п.п.14.1.193 Податкового кодексу України.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Статтею 5 загаданої вище Конвенції визначено поняття і статус постійного представництва. Термін «постійне представництво» означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства. Постійне представництво, зокрема, включає: місцезнаходження дирекції; відділення; контору; фабрику; майстерню; шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів.

Термін «постійне представництво» не розглядається як такий, що включає: використання споруд виключно з метою зберігання, показу або поставки товарів чи виробів, що належать підприємству; утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, показу або поставки; утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства; утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер; утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у вище згаданих підпунктах, за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.

Отже, аналіз змісту Конвенції свідчить, що для визнання представництва нерезидента таким, що має статус постійного представництва, необхідною умовою є здійснення ним комерційної діяльності. Діяльність, що має підготовчий або допоміжний характер, не може бути підставою для визначення представництва таким, що має статус постійного.

Згідно п. 3 ст. 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року, яка застосовується до договорів між державами, для цілей тлумачення договору поряд з контекстом ураховується: будь-які наступні угоди між учасниками стосовно тлумачення договору або застосування його положень; та подальша практика застосування договору, яка встановлює згоду учасників стосовно його тлумачення. Коментарі до типових моделей Конвенції ОЕСР та конвенції ООН, відповідають згаданій нормі Віденської конвенції та використовуються при виконанні міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування. Враховуючи викладене, відповідні положення офіційного Коментаря до Модельної Конвенції ОЕСР (далі - Коментар) повинні прийматися до уваги при застосуванні Конвенції між Урядами України та Польщі, яка підписана на основі Модельної Конвенції ОЕСР.

Відповідно до п. 23 та п. 24 Коментаря, діяльність представництва може вважатися основною діяльністю Материнської компанії, а не такою, що має допоміжний характер, якщо воно переважно здійснює такі ж функції, що і материнська компанія.

В свою чергу перевіркою не було встановлено факту виробництва або продажу позивачем на території України фармацевтичних товарів. Крім того, в акті перевірки зазначено, що дублювання позивачем функцій та видів діяльності основної компанії не встановлене, що інстанції спростовує доводи відповідача про здійснення позивачем звичайної діяльності головної компанії.

Пункт 133.2 ст. 133 ПК України, встановлює виключний перелік платників податку на прибуток підприємств з числа нерезидентів:

- юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Аналогічні за змістом норми містив і Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Правовий аналіз вказаних вище норм податкового законодавства дає змогу дійти висновку, що обов'язок сплати податку на прибуток у представництва нерезидента виникає за наявності одночасно двох обставин: представництво одержує доходи з джерелом походження з України та має статус постійного.

Так, перевіркою було встановлено, що єдиним джерелом доходів позивача були кошти, одержані від головної компанії. Факт одержання доходів від господарської діяльності та інших доходів з джерелом їх походження з України не виявлено.

Відповідно до п.п. 1 та 2 ст. 7 Конвенції, прибуток підприємства Договірної Держави (Польщі) оподатковується тільки у цій Державі (Польщі), якщо тільки підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі (Україні) через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі (Україні), але тільки в тому розмірі, який може бути віднесений до цього постійного представництва.

Якщо підприємство однієї Договірної Держави (Польщі) здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі (Україні) через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі (Польщі та Україні відповідно) до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим та самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло в повній незалежності щодо підприємства, постійним представництвом якого воно є.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2 ст. 3 ПК України).

Керуючись п. 160.8 ПК України, відповідач визначив об'єкт оподаткування на підставі обсягу фінансування. Такий підхід суперечить вимогам Конвенції, адже зазначені кошти були перераховані позивачу не в межах господарських відносин, тому за своїм змістом вони залишаються коштами головної компанії, які вже були оподатковані за межами України. Відповідно, при їх повторному включенні до складу оподатковуваних доходів апелянта виникає подвійне оподаткування.

За ст. 135.5.5 ПК України, операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів, а, отже, не підпадають під визначення категорії «господарська діяльність». Аналогічну норму містив абз. 3 пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі №826/3191/13-а за позовом позивача до відповідача встановлено, що забезпечення реєстрації лікарських засобів має виключно підготовчий характер по відношенню до діяльності головної компанії, а висновок про здійснення реєстрації в інтересах третіх осіб спростовується фактичними обставинами справи та реєстраційними посвідченнями, де вказано, що заявником і виробником відповідних препаратів є "Polpharma" S.A.

Висновки даної постанови суду апеляційної інстанції про відсутність здійснення позивачем господарської діяльності є обов'язковими для суду під час розгляду даної справи в силу приписів частини 1 статті 72 КАС України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», здійснення господарської операції підтверджується первинним документом, тобто документом, який містить відомості про господарську операцію.

Таким чином, належним доказом здійснення будь-яких господарських операцій є виключно первинний документ, який відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Посадові інструкції не є первинними документами і можуть регулювати виключно трудові відносини, ці документи не є підтвердженням здійснення позивачем тієї чи іншої діяльності, посилання на яку вони містять.

Головна компанія займається наданням маркетингових послуг, а отже маркетингова діяльність, яка провадиться позивачем для головної компанії, не може бути розцінена як така, що є основною діяльністю. Більше того, висновки про здійснення позивачем перелічених вище видів діяльності зроблено на підставі посадових інструкцій працівників останнього, які за своєю суттю, змістом і статусом не є документами, які підтверджують здійснення тієї чи іншої діяльності, а тільки визначають потенційні посадові обов'язки його працівників.

Так, згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Фармацевтичного заводу «Полфарма» С.А. в особі представництва ЗФ «Полфарма» С.А. задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 23.10.2012р. №0001222260.

Судові витрати в сумі 2294 грн. присудити на користь Фармацевтичний завод «Полфарма» С.А. в особі представництва ЗФ «Полфарма» С.А. за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян