Постанова

від 27.11.2013 по справі 820/9672/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27 листопада 2013 р. №820/9672/13-а

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Волошина Д.А. ,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - Чиримановій А.О., відповідача - Бондар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укр-Ленд" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укр-Ленд" , з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , в якому просить суд, скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002252210 від 26.06.2013 року на суму 395250, 00 гривень, в т.ч. в т.ч. за основним платежем - 263 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 131750,00 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002262210 від 26.06.2013 року на суму 415012, 50 гривень, в т.ч. за основним платежем - 276675,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 138 337,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягав на правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємств.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазнаючи, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укр-Ленд" зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податку на додану вартість.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укр-Ленд" (код ЄДРПОУ 14331730) щодо господарських взаємовідносин із ТОВ "Стандарт Агро - Буд" (код ЄДРПОУ 35313490) за період травень 2012р., про що складено акт від 11.06.2013р. №8/2210/14331730.

Згідно висновків акту перевірки встановлено відсутності факту реального здійснення господарських відносин з ТОВ "Стандарт Агро - Буд" (код 35313490) в частині придбання товарів від даного контрагента у травні 2012 р. на загальну суму 1581000 грн., в тому числі ПДВ 263500 грн., внаслідок чого підприємством порушено : п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, п.201.6, ст. 201 Податкового кодексу

України, внаслідок формування сум податкового кредиту від здійснення діяльності з ТОВ "Стандарт Агро - Буд" занижено ПДВ до сплати за травень 2012р. суму ПДВ 263500 грн.; п. 138.2 ст. 138, пп.. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок формування сум витрат від здійснення діяльності з постачальником ТОВ "Стандарт Агро - Буд" та, як наслідок, заниження суми податку на прибуток в розмірі 276675 грн., в тому числі у 2 кварталі 2012р. на суму 276675 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 11.06.2013р. №8/2210/14331730 Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби були винесені податкові повідомлення-рішення № 0002252210 від 26.06.2013 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 395250 грн. в т.ч. за основним платежем - 263500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 131750,00 грн. та № 0002262210 від 26.06.2013 року про визначення податкового зобов'язання з податку прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 415012,50 гривень, в т.ч. за основним платежем - 276675,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 138337,50 грн.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укр-Ленд" (як замовником) та ТОВ "Стандарт Агро - Буд" (як виконавцем) було укладено договори на виконання робіт №Т09/12 від 02.04.2012 року, №Т11/12 від 02.04.2012 року, № Т13/12 від 02.04.2012 року (а.с. 22, 28,35)

Згідно п.1.1 договору №Т09/12 від 02.04.2012 року «Замовник» доручає, а «Виконавець» приймає на себе зобов'язання на виконання робіт по гідравлічним випробуванням скважинних штангових насосів у кількості 310 шт., що поставляються «Замовником» за специфікацією (Додаток № 1). Робота «Виконавця» оплачується «Замовником» за протоколом угоди про договірну ціну (Додаток № 3) (п.2.1) Порядок розрахунків за цим договором - за фактом виконаних робіт. (п. 2.2.) Загальна сума договору складає: 558000,00 грн. (без ПДВ 465000,00 грн., ПДВ 93000,00 грн.) (п. 2.3.) СШН передаються «Замовником» «Виконавцю» за актом прийому - передачі. Здача робіт оформляється актом здачі-приймання виконаних робіт (п. 3.1, 3.2). Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р. (п. 6.1)

Згідно п.1.1 договору №Т11/12 від 02.04.2012 року «Замовник» доручає, а «Виконавець» приймає на себе зобов'язання на виконання робіт по азотування циліндрів скважинних штангових насосів у кількості 310 шт., що поставляються «Замовником» у відповідності до технічного завдання. Робота «Виконавця» оплачується «Замовником» за протоколом угоди про договірну ціну (Додаток № 2) (п.2.1) Порядок розрахунків за цим договором - за фактом виконаних робіт. (п. 2.2.) Загальна сума договору складає: 744000,00 грн. (без ПДВ 620000,00 грн., ПДВ 124000,00 грн.) (п. 2.3.) Циліндри передаються «Замовником» «Виконавцю» за актом прийому - передачі. Здача робіт оформляється актом здачі-приймання виконаних робіт (п. 3.1, 3.2). Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р. (п. 6.1)

Згідно п.1.1 договору № Т13/12 від 02.04.2012 «Замовник» доручає, а «Виконавець» приймає на себе зобов'язання на доопрацювання комплектів запасних частин (плунжер-корпус клапана - циліндр) до скважинних штангових насосів у кількості 310 шт. , що поставляються «Замовником» у відповідності до технічного завдання (Додаток № 1). Робота «Виконавця» оплачується «Замовником» за протоколом угоди про договірну ціну (Додаток № 2) (п.2.1) Порядок розрахунків за цим договором - за фактом виконаних робіт. (п. 2.2.) Загальна сума договору складає: 279000,00 грн. (без ПДВ 232500,00 грн., ПДВ 46500,00 грн.) (п. 2.3.) Запасні частини до СШН передаються «Замовником» «Виконавцю» за актом прийому - передачі. Здача робіт оформляється актом здачі-приймання виконаних робіт (п. 3.1, 3.2). Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р. (п. 6.1)

Згідно п. 1.1 договору № Т13/12 від 02.04.2012, №Т09/12 від 02.04.2012 року вказані вище роботи проводилися ТОВ "Стандарт Агро - Буд" на території ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укр-Ленд", а саме: м.Харків, вул.Спартака, 17 та обладнанні позивача.

Актами здачі - приймання від 21.05.2012 року (до договору №Т11/12 від 02.04.2012 року) та від 25.05.2012 року (до договорів Т09/12 від 02.04.2012 року та № Т13/12 від 02.04.2012 року), підтверджується виконання зобов'язань за вищевказаними договорами ( а.с. 27,34,40)

Позивачем в підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ "Стандарт Агро - Буд" було надано завірені копії податкових накладних: №93 від 25.05.2012 р., №121 від 28.05.2012 р., № 122 від 28.05.2012 р. (а.с. 25, 32, 38)

Розрахунки за вказаними договорами проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (а.с. 117-120), згідно яких за договорами №Т11/12 від 02.04.2012 року та № Т13/12 від 02.04.2012 розрахунки проведені в повному обсязі, а за договором №Т09/12 від 02.04.2012 року частково.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 201 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, а дата виникнення податкового кредиту визначається, згідно з нормами ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними, які не мають недоліків та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, актів виконаних робіт, є зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накданих.

Судом встановлено, що при здійсненні робіт згідно договорів Т09/12 від 02.04.2012 року, №Т11/12 від 02.04.2012 року, № Т13/12 від 02.04.2012 року, товари передавались за актом приймання - передачі (а.с. 26,33,39), товарно-транспортні накладні не складалася, оскільки роботи виконавцем проводились на території позивача у складських приміщеннях де знаходились необхідні матеріали, за адресою : м. Харків, вул. Спартака, 17, який орендував позивач на підставі договору оренди від 01.02.2012 року з ТОВ "АС Капітал". (а.с. 111-116)

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

На час видачі податкових накладних ТОВ "Стандарт Агро - Буд" був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходилися на обліку в податковому органі, мав статус платників ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угод, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечує проти правильності оформлення всіх податкових накладних, які виписувалися контрагентом позивача, та по яких позивач скористався правом на формування податкового кредиту.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договорами іншого результату, ніж виконання робіт. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за вищевказаними договорами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Як вбачається з акту від 11.06.2013р. №8/2210/14331730, в ході перевірки для доведення недотримання суб'єктом підприємницької діяльності вимог Податкового кодексу України відповідач посилається на акт №/22-1/35313490 від 15.04.2013 року, надісланий Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС, "Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин їх реальності та повноти відображення показників податку на додану вартість в обліку ТОВ "Стандарт Агро - Буд" з підприємствами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2012р. по 28.02.2013 р.

При цьому суд зазначає, що акт про неможливість проведення звірки відносно ТОВ "Стандарт Агро - Буд" №/22-1/35313490 від 15.04.2013 року з огляду на приписи Постанови КМУ № 1232 від 27.12.2010р. "Про затвердження порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" лише фіксує факт неможливості вчинення дій з проведення звірки та не може містити висновку щодо відсутності факту здійснення господарської діяльності, оскільки первинні документи при цьому не досліджувались.

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець, виконавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того суд зазначає, що вказаний період підлягав плановій перевірці, про що складено акт № 5397/2201/14331730 від 23.11.2012 року, згідно висновків якого не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Стандарт Агро - Буд".

Згідно Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом - Порядок №1396), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом -Ліцензійні умови № 47) моменту видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень - органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

ТОВ "Стандарт Агро - Буд" має відповідну ліценцію на будівельну діяльність серії АВ № 358675 від 17.10.2007р. (а.с. 160, 161).

Таким чином, зазначене підприємство має право здійснювати вказану діяльність та наявність такої ліцензій підтверджує відповідність його організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам. Доказів скасування зазначеної ліцензій відповідачем до суду не подано.

Щодо посилань відповідача на пояснення директора ТОВ "Стандарт Агро - Буд" Буднякова О.В., суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи вказана особа стала керівником підприємства у період версень-жовтень 2012 року, а спірні взаємовідносини виникли в травні 2012 року, коли вказана особа не була керівником, що підтверджується складеними первинними документами, які підписані з боку ТОВ "Стандарт Агро - Буд" директором Кучмий О.В.

До суду не надано доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у ТОВ "Стандарт Агро - Буд".

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом позивача, у зв'язку з придбанням позивачем послуг (робіт) які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про заниження податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку податкового органу стосовно порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укр-Ленд" вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.1, п.201.4, п.201.6, ст. 201 Податкового кодексу України.

Щодо встановленого відповідачем порушення п. 138.2 ст. 138, пп.. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Визначення господарської діяльності відображене в п 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (138.1.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. (138.8.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Як досліджено вище матеріалами справи, факти придбання, отримання робіт, проведення розрахунків, підтверджується договорами, специфікаціями, технічними завданнями, актами здачі - приймання виконаних робіт, договірною ціною, податковими накладними, документами, що підтверджують розрахунки за виконані роботи.

Вказані роботи пов'язані зі здійсненням господарської діяльності позивача, оскільки згідно акту перевірки від 11.06.2013р. №8/2210/14331730 видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укр-Ленд" є: виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у, неспеціалізована оптова торгівля.

Як вбачається з матеріалів справи частина витрат включена до складу валових витрат у сумі 470750 грн. у третьому кварталі 2012 року, у зв'язку з подальшою реалізацією товару, чим спростовується твердження відповідача про завищення валових витрат у 2 кварталі 2012 року, доказів що спростовують зазначені обставини відповідачем до суду не подано.

З урахуванням вищевикладеного, суд встановив, що позивач мав право на формування витрат по операціях з ТОВ "Стандарт Агро - Буд", за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем послуги (роботи) були використані в господарській діяльності.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ "Стандарт Агро - Буд" та позивачем і які б підтверджували висновки акту перевірки від 11.06.2013р. №8/2210/14331730 про вчинення позивачем дій, які руйнують систему оподаткування в України та об'єктивно приводять до порушення інтересів держави та суспільства в цілому.

Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд встановив, що укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсним, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість, а також суми витрат, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено.

Суд відмічає, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та витрат при обчисленні податку на прибуток. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу витрат суми витрат на оплату вартості отриманих послуг (робіт), відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання викладених вище умов договірних відносин.

Отже суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України Податкового кодексу України при формуванні витрат за даними взаємовідносинами.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування з податку на прибуток та податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень - рішень № 0002252210 від 26.06.2013 року, № 0002262210 від 26.06.2013 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укр-Ленд" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0002252210 від 26.06.2013 року, № 0002262210 від 26.06.2013 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2013 року.

Суддя Волошин Д.А.