Ухвала

від 20.11.2013 по справі 815/28/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 р.Справа № 815/28/13-а

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Крафт» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південь-Крафт» (далі - позивач, ТОВ «Південь-Крафт») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту від 14.07.2012 року № 59/23-214/32622796, податкового повідомлення-рішення № к009022/301 від 30.05.2012 року та податкової вимоги від 17.09.2012 року № 1294; скасувати податкове повідомлення-рішення № к009022/301 від 30.05.2012 року та податкову вимогу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 17.09.2012 року № 1294.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що дії відповідача по складанню акту перевірки від 14.07.2012 року № 59/23-214/32622796 з подальшим прийняттям на його підставі податкового повідомлення-рішення від 30.05.2012 року № к009022/301 та податкової вимоги від 17.09.2012 року № 1294 здійснені з порушенням вимог чинного законодавства, чим порушено законні права та інтереси підприємства.

Про вказану перевірку відповідач жодним чином не повідомив підприємство, не зважаючи на те, що перевірка названа виїзною і мала б проводитися безпосередньо на підприємстві; в самому акті перевірки не зазначені підстави для її проведення. Також копія складеного акту перевірки від 14.07.2012 року № 59/23-214/32622796 не направлялась на адресу підприємства і позивач був необізнаний про його існування, у зв'язку із чим був позбавлений можливості надати відповідні заперечення. Також на адресу підприємства не направлялось спірне податкове повідомлення-рішення № к009022/301 від 30.05.2012 року, чим також порушені права позивача. При цьому, покладені в основу податкових нарахувань висновки за актом перевірки не відповідають фактичним обставинам та не узгоджуються з вимогами законодавства.

Позивачем сформовано податковий кредит за правовідносинами з ТОВ «Онтайм» та ТОВ «Ніка Актів» у відповідності до вимог податкового законодавства. Однак в ході неправомірної перевірки, оформленої актом від 14.07.2012 року № 59/23-214/32622796, податковий орган дійшов хибних висновків про нікчемність укладених правочинів та заниження підприємством податкових зобов'язань з ПДВ на 120 364 гривень. Разом із тим, укладені позивачем із контрагентами договори були виконані у повному обсязі, що підтверджується первинною документацією, а отже мають реальний характер. Будь-яких доказів про нікчемність укладених правочинів співробітником податкового органу в ході перевірки встановлено не було, у зв'язку із чим висновки за актом перевірки ґрунтуються на припущеннях і є недоведеними. Крім того, відповідачем безпідставно сформована податкова вимога від 17.09.2012 року № 1294, оскільки жодна з обов'язкових умов для її формування відповідачем не дотримано, чим порушено п.2.2 наказу ДПА України № 1037 від 24.12.2010 року. Зважаючи на протиправність оскаржуваних дій, вимоги та податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся за судовим захистом.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, у задоволенні адміністративного позову просив відмовити з тих підстав, що перевірка ТОВ «Південь-Крафт» була проведена на виконання повноважень податкового органу; оскаржувані податкове повідомлення-рішення та податкова вимога винесені в межах правового поля, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Південь-Крафт» задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби по складанню акту «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь-Крафт», код ЄДРПОУ 32622796, з питань щодо повноти нарахування та сплати ПДВ за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року» від 14.07.2012 року № 59/23-214/32622796, податкового повідомлення-рішення № 0009022301 від 30.05.2012 року та податкової вимоги від 17.09.2012 року № 1294. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0009022301 від 30.05.2012 року та податкову вимогу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 17.09.2012 року № 1294.

ДПІ на зазначену постанову подано апеляційну скаргу. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити ТОВ «Південь-Крафт» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Судова колегія встановила, що згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, інспектором податкової служби І рангу Громовою Валентиною Миколаївною проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Південь-Крафт» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами за квітень, травень, червень 2011 року, за результатами якої складений акт від 14.02.2012 року № 59/23-214/32622796.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність дій співробітника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС щодо проведення даної перевірки, з огляду на наступне.

Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватисяКонституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до абз. 4 пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно з п.81.3 ст.81 ПК України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки.

Згідно п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року № 984 , акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.2.3, 2.4, 2.8 Розділу ІІ вищезазначеного Порядку, вступна частина акта (довідки) документальної перевірки повинна містити такі дані: підстави для проведення перевірки відповідно до Кодексу та інших законодавчих акті; дата видачі та номер направлення на проведення документальної перевірки, найменування органу державної податкової служби, який його виписав; дати та номери наказів керівника органу державної податкової служби на проведення перевірки, продовження або перенесення строків проведення перевірки, зупинення перевірки (у разі наявності; інформація про надсилання (вручення) платнику податків повідомлення про проведення документальної перевірки, якщо таке передбачено законом.

Відповідно до п.5.2 цього ж Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Судова колегія не встановила факту прийняття начальником ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС відповідного наказу про проведення позапланової перевірки ТОВ «Південь-Крафт». В самому акті від 14.07.2012 року № 59/23-214/32622796 відсутнє будь-яке посилання на таке рішення начальника податкового органу, що з огляду на твердження позивача про невручення його уповноваженому представнику відповідного наказу та ненадання представником відповідача відповідних доказів існування такого наказу, свідчить про порушення податковим органом вимог п.78.4 ст. 78 , 79.2 ПК України , оскільки відсутній основний документ на призначення перевірки. Також не знайшли свого підтвердження обставини щодо надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення позапланової виїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Ухвалами суду першої інстанції від 13.03.2013 року та від 19.03.2013 року від ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС були витребувані всі матеріали, які слугували підставою для проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Південь-Крафт», код ЄДРПОУ 32622796, з питань щодо повноти нарахування та сплати ПДВ за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складений акт № 59/23-214/32622796 від 14.02.2012 року. Однак представник відповідача зазначила про неможливість виконання вищезазначених судових рішень, у зв'язку із втратою цих документів та звільненням працівника податкової служби, яка проводила дану перевірку. Разом із тим, представник позивача зазначив, що уповноваженому представнику підприємства жодних документів, які б дозволяли податковій інспекції провести виїзну документальну перевірку на ТОВ «Південь-Крафт» надано не було; виїзна перевірка на підприємстві не проводилась; жодних документів, передбачених ст.83 ПК України , для проведення перевірки у підприємства не витребовувалось та самим підприємством податковому органу не надавалось.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не дотримані вимоги податкового законодавства, які б дозволяли посадовій особі податкової служби розпочати проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Південь-Крафт», у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність дій відповідача по складанню акту від 14.07.2012 року № 59/23-214/32622796 та обґрунтованість відповідних позовних вимог.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав доказів правомірності своїх дій під час проведення перевірки, в той час, як згідно з положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.3 ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Виходячи з того, що не встановлено наявність підстав для проведення позапланової виїзної документальної перевірки, передбачених пп. 75.1.2. п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України , і в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів фактичну наявність таких обставин на момент проведення перевірки та складання акту перевірки, така перевірка не може мати законних наслідків, визначених ПК України , у формі прийняття податкового повідомлення-рішення. Отже податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами цієї перевірки та на підставі акту перевірки від 14.08.2012 року, рівно як і сформована в подальшому податкова вимога від 17.09.2012 року № 1294 є протиправними та підлягають скасуванню.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку мають місце не певні процедурні порушення, наявність яких не може впливати на правильність висновку органу ДПС про порушення платником податків вимог податкового законодавства, а мають місце порушення проведення позапланової перевірки, які роблять неможливим використання відповідного акту перевірки як документа, що стверджує факт порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Акт перевірки від 14.07.2012 року № 59/23-214/32622796 був складений із порушенням вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року № 984 , оскільки як його оформлення, так і викладені в ньому висновки перевірки не підтверджені ніяким чином, не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, а тому не можуть бути доказами правомірності встановлення порушень позивачем.

Так, перевіркою, оформленою актом від 14.07.2012 року № 59/23-214/32622796, встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Розділу V Податкового кодексу України , в результаті чого по декларації з ПДВ за квітень, травень, червень 2011 року безпідставно завищено податковий кредит в розмірі 120364 гривень, який не пов'язаний з подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ТОВ «Південь-Крафт», що призвело до заниження чистої суми податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 120364 гривень, у т.ч.: квітень 2011 року - в сумі 62280 гривень, травень 2011 року - 19448 гривень, червень 2011 року - 38636 гривень.

В акті перевірки зазначено, що до перевірки надані видаткові накладні, податкові накладні на придбання матеріалів, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за квітень, травень, червень 2011 року, відповідно до яких ТОВ «Південь-Крафт» придбало у ТОВ «Онтайм» та ТОВ «Ніка актів» матеріалів на загальну суму 601820 гривень, у т.ч. ПДВ - 120364 гривень. Однак судом першої інстанції встановлено, що перевірка проводилась не за місцезнаходженням ТОВ «Південь-Крафт», а вказаний платник податків не був повідомлений про її проведення, у зв'язку із чим не міг надати вищезазначені первинні документи.

Крім того, в акті перевірки вказано, що підприємством в ході перевірки не надано документального підтвердження здійснення поточних операцій у сфері оптової торгівлі, яка регламентована відповідним законодавством; документального підтвердження місць виконання зобов'язань.

Також перевіряючою взяті до уваги: службова записка ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва від 20.07.2011 року № 586/26-7, відповідно до якої в ході відпрацювання ТОВ «Онтайм» було проведено почеркознавче дослідження зразків підпису на податковій звітності та іншій документації, за результатами якого встановлено, що підписи є підробленими, в результаті чого порушено кримінальну справу № 07-12156 за ознаками складу злочину, передбаченого ст.358 КК України ; акт перевірки ТОВ «Ніка Актів» № 1205/23-2/37266322 від 30.08.2011 року, складений ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідно до якого було проведено почеркознавчу експертизу підписів посадових осіб ТОВ «Ніка Актів» на деклараціях та додатках № 5 до декларацій за січень, лютий, квітень, травень 2011 року, за результатами якої встановлено, що підписи вчинені не директором цього підприємства. Також цією перевіркою не виявлено первинних та бухгалтерських документів ТОВ «Ніка Актив», встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

На підставі вищезазначених даних, перевіряючою зроблено висновок, що ТОВ «Південь-Крафт» в порушення вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України по декларації з ПДВ за квітень, травень, червень 2011 року безпідставної завищено податковий кредит в розмірі 120364 гривень, який не має документального підтвердження, що призвело до заниження чистої суми податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 120364 гривень.

Пункти 198.1 і 198.2 ст.198 ПК України визначають з яких господарських операцій і коли виникає у платника податків право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Таке право виникає, у тому числі, в разі придбання товарів та послуг. Датою виникнення такого права платника податку вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України , не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 зазначеного Закону , бухгалтерський облік є обов'язковим видом який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з акта перевірки від 14.07.2012 року № 59/23-214/32622796 вбачається, що висновки перевірки зроблені лише на підставі службової записки ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва від 20.07.2011 року № 586/26-7, акту перевірки ТОВ «Ніка Актів» № 1205/23-2/37266322 від 30.08.2011 року, даних інформаційних баз, податкових декларацій без врахування інших документів, обов'язкових для проведення такої перевірки. Акт перевірки не містить посилань на первинні документи. Натомість в акті зазначено, що до перевірки були надані видаткові накладні, податкові накладні на придбання матеріалів, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за квітень, травень, червень 2011 року, що, з огляду на встановлене судом фактичне непроведення перевірки за місцезнаходженням підприємства та ненадання первинних документів самим підприємством, свідчить про формальний підхід до оформлення результатів даної перевірки, викладені відповідачем в акті від 14.07.2012 року № 59/23-214/32622796, здійснені без дослідження належних документів, які необхідно складати залежно від певного виду господарських операцій.

Проаналізувавши зміст акту перевірки, судова колегія встановила, що висновки відповідача про нікчемність операцій позивача є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами. У зв'язку із цим прийняття податковою інспекцією спірного податкового повідомлення-рішення № 0009022301 від 30.05.2012 року є неправомірним, а саме податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Крім того, вважає є також протиправними дії відповідача щодо формування податкової вимоги від 17.09.2012 року № 1294.

Згідно з пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України , податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. У свою чергу податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України ).

Узгодженою суму грошового зобов'язання, крім випадків, передбачених законодавством, вважається самостійно обчислена платником податків сума податкового зобов'язання, яку він зазначає у податковій декларації (п.54.1 ст.54 ПК України ).

На момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 року № 1037 , який визначав порядок формування, надсилання, вручення та відкликання податкових вимог органами державної податкової служби.

Відповідно до п.2.2 вищезазначеного Порядку податкова вимога формується, якщо: платник податків не сплатив суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки; платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні, в установлені законами строки; контролюючий орган, що визначив суми грошового зобов'язання платника податків, не є органом державної податкової служби та надіслав відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги ненадіслання податковою інспекцію оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на адресу платника податків, - підстав для формування спірної податкової вимоги від 17.09.2012 року № 1294 не виникло.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 25.11.2013 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький