Рішення
від 02.12.2013 по справі 904/7897/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.12.13р. Справа № 904/7897/13

за позовом Приватного підприємства "Диск", м. Верхньодніпровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Клер», м.Дніпропетровськ

про стягнення 9 304,71 грн.

Суддя: Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: Івасюта Я.О. - довіреність № 1 від 07.08.2013 року.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Диск" звернулося до господарського суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Клер" суми боргу в розмірі 9 304,71 грн.

Позов обґрунтований невиконанням зобов'язань у встановлений строк за Договором № 285 від 04.01.2011 р. та видатковими накладними №№ 14 від 11.09.12р., 24 від 18.09.12р., 25 від 18.09.12р., 34 від 25.09.12р.,36 від 27.09.12р., 3 від 02.10.12р., 7 від 04.10.12р., 25 від 30.10.12р., 3 від 02.11.12р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив не надав, вимоги ухвал суду від 26.10.13р., 06.11.13р. не виконав, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про отримання.

Ухвалою суду від 06.11.13р. розгляд справи відкладено на 27.11.2013 р.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством "Диск" (Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Клер" (Відповідач, Покупець) укладений Договір купівлі-продажу № 285 від 04.01.2011 р.

Згідно матеріалів справи Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 7 700 грн.

Зазначений товар був прийнятий Відповідачем, що підтверджується підписанням та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними № 14 від 11.09.12р., № 24 від 18.09.12р., № 25 від 18.09.12р., № 34 від 25.09.12р., № 36 від 27.09.12р., № 3 від 02.10.12р., № 7 від 04.1012р., № 25 від 30.10.12р., № 3 від 02.11.12р.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2, 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.0595р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В матеріалах справи містяться копії належним чином оформлених та підписаних обома сторонами видаткових накладних, що є документальним підтвердженням факту передачі Позивачем товару Відповідачу на загальну суму 7 700,00грн. (арк. с. 17-25).

З наданих позивачем документів та матеріалів неможливо достовірно встановити взаємну пов'язаність Договору купівлі-продажу № 285 від 04.01.2011 р. та накладних № 14 від 11.09.12р., № 24 від 18.09.12р., № 25 від 18.09.12р., № 34 від 25.09.12р., № 36 від 27.09.12р., № 3 від 02.10.12р., № 7 від 04.1012р., № 25 від 30.10.12р., № 3 від 02.11.12р.

Таким чином, доводи позивача, що передача товару відбувалась за Договором купівлі-продажу № 285 від 04.01.2011 р., мають вірогідний характер, ґрунтуються на довільному тлумаченню норм чинного законодавства і не можуть братись судом до уваги, так як рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Інформаційним листом N 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" Вищий господарський суд України, звернув увагу господарських судів на те, що частиною першої статті 692 ЦК України визначено строк виконання боржником грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу (у співвідношенні з частиною другою статті 530 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10);

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Однак, відповідач порушив умови чинного законодавства України і своєчасно та у повному обсязі не сплатив вартість отриманого товару.

Внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 7 700,00 грн., що зокрема підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків сторін (а.с.42).

Доводи позивача про сплату відповідачем 15,00 грн. 31.10.2012 р. не підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, суд зазначає, що визначення предмету позовних вимог є правом сторони. Тому, суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 7 685,00 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 7 685,00 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання(неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Отже, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми

Тому, вимоги позивача про стягнення 3 % річних в сумі 191,17грн. та інфляційних втрат в сумі 15,37грн. за період з 25.09.12р. по 12.08.13р. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 942,11грн., та відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі - 471,06 грн.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 N 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З наданих позивачем документів та матеріалів неможливо достовірно встановити взаємну пов'язаність Договору купівлі-продажу № 285 від 04.01.2011 р. та накладних № 14 від 11.09.12р., № 24 від 18.09.12р., № 25 від 18.09.12р., № 34 від 25.09.12р., № 36 від 27.09.12р., № 3 від 02.10.12р., № 7 від 04.1012р., № 25 від 30.10.12р., № 3 від 02.11.12 р.

Тому, відповідач неправомірно застосував до спірних відносин положення Договору купівлі-продажу № 285 від 04.01.2011 р.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 942,11 грн. є безпідставними, та такими що не підлягають задоволенню.

Пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Проценти за користування грошовими коштами стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом (див. Оглядовий лист Вищого господарського суду України № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 р. "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та постанову Вищого господарського суду України від 25.09.2012 № 32/5005/3471/2012).

Тому посилання позивача на ст. ст. 231, 232 ГК України щодо розміру відсотків за користування чужими коштами є безпідставним, так як зазначені норми регулюють відносини застосування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. В існуючих договірних відносинах між сторонами розмір відсотків за користування чужими коштами будь-яким іншим чином не визначено.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 471,06 грн. є безпідставними, та такими що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на Відповідача пропорційно.

Керуючись статтями 173-193,230,231 Господарського Кодексу України, 525, 526, 530, 611, 612, 692 Цивільного кодексу України, статтями 44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Клер" (49100, м. Дніпропетровськ вул. Марії Кюрі, 5, код 35987097) на користь Приватного підприємства "Диск" (51600, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м. Верхньодніпровськ, вул. Зарічна, 7, кв. 4, код 32764508) 7 685грн. - основної суми боргу; 15,37 грн. - інфляційних втрат; 191,17 грн. - 3% річних від простроченої суми; 1459,20 грн. - судових витрат.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення підписано 02.12.13.

Суддя М.О.Ніколенко

СудГосподарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення02.12.2013
Оприлюднено03.12.2013
Номер документу35689044
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —904/7897/13

Рішення від 02.12.2013

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Ніколенко Михайло Олександрович

Ухвала від 06.11.2013

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Ніколенко Михайло Олександрович

Ухвала від 16.10.2013

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Ніколенко Михайло Олександрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні