Рішення

від 26.11.2013 по справі 901/3453/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2013 Справа № 901/3453/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Месьє Булкін»

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Кримхліб»

про стягнення 6148,17 грн.

Суддя Іщенко І.А.

За участю представників:

від позивача - Арська А.П., довіреність № б/н від 31.10.2013, представник;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору : Товариство з обмеженою відповідальністю «Месьє Булкін» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Кримхліб» та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 6148,17грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07.03.2012 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №473-12/ю, згідно якого позивач здійснює поставку хлібобулочних виробів, а відповідач зобов'язується оплатити вартість поставленої продукції за попередній місяць до 10 числа поточного місяця, але відповідач порушив свої зобов'язання по оплаті поставленої продукції, допустивши заборгованість, що і стало підставою для звернення з позовною заявою до суду.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.10.2013 порушено провадження по справі суддею господарського суду Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.

25.11.2013 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Месьє Булкін» надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України від 21.11.2013 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 5725,00 грн., 3 % річних в розмірі 128,93 грн., інфляційні витрати в розмірі 240,45 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.11.2013 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Месьє Булкін» від 21.11.2013 про зменшення розміру позовних вимог залишено без задоволення.

Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - рекомендованою кореспонденцією (а.с. 21), причина неявки представника Публічного акціонерного товариства «Кримхліб» суду не відома. Вимоги господарського суду Автономної Республіки Крим, щодо надання відзиву або заперечень на позов відповідачем виконано не було.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 6148,17 грн., у тому числі суму основного боргу в розмірі 5725,00 грн., пені в розмірі 423,17 грн.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Месьє Булкін» (Продавець) та Публічним акціонерним товариством «Кримхліб» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 473-12/ю (а.с. 8-9).

Пунктом 1 договору встановлено, що Продавець продає, а Покупець купує продукцію, в кількості, в асортименті і за цінами, вказаними в заявці.

Відповідно пункту 1.3 договору заявка повинна містити назву асортименту, вагу виробів, кількість і ціну.

Згідно пункту 2.1 договору, ціна і загальна вартість Продукції вказується в прайс-листі (Специфікації).

Відповідно пункту 2.2 договору ціни на Продукцію за даною угодою можуть бути змінені Продавцем в односторонньому порядку. При зміні ціни на Товар, Продавець зобов'язаний повідомити про це Покупця не менше чим за 7(сім) календарних днів, шляхом надання нового прайс-листа.

Згідно пункту 3.1 договору Продавець зобов'язується передати Продукцію Покупцеві в терміни погоджені Сторонами і вказані в Додатку(ах) до цього договору.

Відповідно до пункту 3.2 договору Кожна партія Продукції, що відпускається Продавцем Покупцеві, повинна супроводжуватися наступними документами: рахунком-фактурою; видатковій накладній.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що доставка Продукції здійснюється на умовах EXW (самовивезення).

Пунктом 4.1 договору встановлено, Покупець зобов'язується сплатити вартість Продукції, що поставляється, за попередній місяць до 10 числа поточного місяця.

Оплата Продукції здійснюється у безготівковому порядку, а також шляхом внесення грошових коштів в касу підприємства (пункт 4.2 договору).

Згідно пункту 5.1 договору приймання Продукції здійснюється Покупцем в пункті призначення, вказаному в додатках до цього договору.

Договір набирає законої сили з моменту його підписання, діє впродовж року та може бути продовжений за погодженням сторін.

Так, на підставі умов договору купівлі-продажу № 473-12/20 від 07.03.2012, Товариство з обмеженою відповідальністю «Месьє Булкін» здійснило постачання хлібобулочних виробів на суму 10057,20 грн., що підтверджується видатковою накладною МБ-0001020 від 26.11.2012 на суму 4632,20 грн. (а.с. 10), видатковою накладною МБЗ- 00123 від 14.12.2012 на суму 5425,00 грн. (а.с. 11), які скріплені печатками та підписами сторін.

Проте, у порушення норм законодавства, відповідач сплатив лише часткову суму заборгованості у розмірі 4332,20 грн., у зв'язку з чим за Публічним акціонерним товариством «Кримхліб» склалася заборгованість у розмірі 5725,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача була спрямована претензія № 1 вих. № 11 від 31.05.2013 про сплату заборгованості за договором купівлі - продажу № 473-12/ю від 07.03.2012 в розмірі 5725,00 грн. в тридцятиденний строк з моменту отримання даної претензії (а.с. 12).

12.06.2013 претензія № 1 вих. № 11 від 31.05.2013 була отримана представником Публічного акціонерного товариства «Кримхліб», що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.15), втім, відповідачем не було вжито жодних заходів до сплати заборгованості.

Таким чином, несплата Публічним акціонерним товариством «Кримхліб» у добровільному порядку заборгованості за договором купівлі - продажу № 473-12/ю від 07.03.2012 в розмірі 5725,00 грн. стала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Месьє Булкін», з даним позовом до суду за захистом порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Різновидністю правочину є договір.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного Кодексу України).

Статтею 655 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі - продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина 1 статті 656 Цивільного Кодексу України).

Згідно частини 1 статті 662 Цивільного Кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно частини 1, 2 статті 692 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Зі змісту укладеного між сторонами договору купівлі - продажу № 473-12/ю випливає обов'язок покупця прийняти товар і здійснити за нього оплату в строки й порядку, передбачені цим Договором. Судом враховано і те, що ціна товару встановлена договором, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього відповідного обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу УкраїниГосподарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів погашення відповідної заборгованості, отже, не спростував тверджень позивача про те, що грошові зобов'язання за договором купівлі - продажу № 473-12/ю від 07.03.2012, не виконані, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Під час судового засідання позивачем надано довідку підписану директором підприємства, відповідно до якої станом на 26.11.2013 заборгованість Публічного акціонерного товариства «Кримхліб» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Месьє Булкін» складає 5725,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Кримхліб» суми заборгованості в розмірі 5725,00 грн. за договором купівлі - продажу № № 473-12/ю від 07.03.2012.

Також позивач просить суд стягнути з відповідачу пеню в розмірі 423,17 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то воно підлягає стягненню у повному розмірі.

Згідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.3 договору купівлі-продажу № 473-12/ю від 07.03.2012 встановлено, що питання, які стосуються відповідальності сторін даним договором не передбачені і регулюються відповідно до чинного законодавства.

З огляду на те, що умовами договору не передбачено нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових обов'язків, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цієї частині.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 29.11.2013.

Керуючись статями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кримхліб» (вул. Севастопольська, 51-а, м. Сімферополь, АР Крим, 95013, ЄДРПОУ 36871615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Месьє Булкін» (проспект 40-річчя Жовтня, 100/2, м. Київ, 03127, ЄДРПОУ 34715363) суму заборгованості за договором купівлі - продажу № 473-12/ю від 07.03.2012 в розмірі 5725,00 грн., судовий збір у розмірі 1602,08 грн.

3. В частині стягнення пені в розмірі 423,17 грн. відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя І.А. Іщенко