Рішення

від 27.11.2013 по справі 913/2723/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

27 листопада 2013 року Справа № 913/2723/13

Провадження №19/913/2723/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім", м.Луганськ

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб", смт.Фрунзе Слов'яносербського району Луганської області

про стягнення 558418 грн. 50 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Дрожанова О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Шайтура О.М. - представник, довіреність № 30 від 14.03.2013;

від відповідача - не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 15/23-12 від 30.03.2012 у сумі 280815 грн. 00 коп., пені в сумі 44458 грн. 80 коп., штрафу в сумі 183535 грн. 50 коп., послуги товарного кредиту в сумі 49609 грн. 20 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.10.2013 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 30.10.2013.

Ухвалою господарського Луганської області від 30.10.2013 розгляд справи був відкладений на 27.11.2013.

Позивач листом-поясненням № 549 від 27.11.2013 повідомив, що відповідач після подачі позову частково сплатив суму основного боргу у розмірі 70000 грн.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 9372000099756.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 17397758 місцезнаходженням відповідача є: вул.Інтернаціональна, б.157, смт.Фрунзе Слов'яносербського району Луганської області. На вказану адресу господарський суд і надсилав поштову кореспонденцію.

Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно з ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 27.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" (позивач, постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Хлібороб" (відповідач, покупець) був укладений договір постачання № 15/23-12, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти (передавати) товар у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього на умовах договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору предметом постачання є товар, вказаний в специфікаціях до цього договору.

Згідно п.2.1.2 договору кожна партія товару визначається специфікацією, в якій відзначається: найменування, загальна кількість, асортимент (номенклатура) і комплектність товару, а також вказується термін постачання і оплати товару.

Вартість і термін оплати кожної партії товару, що поставляється, визначається в специфікації (п.4.1 договору).

В п.4.2 договору сторони передбачили, що оплата товару здійснюється в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або внесенням готівки в касу постачальника.

Відповідно до п.5.2.2 покупець зобов'язався оплачувати товар відповідно до умов договору (у разі оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в платіжних документах покупець зобов'язаний вказати номер договору і номер специфікації, згідно якої робиться оплата товару).

У разі якщо покупцем в платіжних документах не вказано номер договору і номер специфікації, згідно якої робиться оплата товару або при оплаті товару шляхом внесення готівки в касу постачальника, зарахування оплати робиться в рахунок погашення заборгованості по специфікаціях на розсуд постачальника (п.5.3.2).

В п.6.1 договору сторони передбачили, що за порушення термінів постачання товару покупець має право вимагати від постачальника сплату неустойки у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму непоставленого товару за кожен день прострочення постачання.

Згідно п.6.2 договору якщо покупець не виконує умови (строки) оплати за поставлений товар передбачені специфікацією, постачальник має право виставити покупцю рахунок (рахунки) на сплату послуг товарного кредиту, а покупець в свою чергу зобов'язується у беззаперечному порядку сплатити даний рахунок (рахунки), а також у триденний термін із дня отримання підписати відповідні акти виконаних робіт, щодо надання послуг товарного кредиту.

Відповідно до п.6.2.1 договору відсотки за товарний кредит нараховуються покупцю щомісячно з розрахунку 24% річних від суми заборгованості за відповідною специфікацією, з дати настання терміну розрахунку, визначеного специфікацією та нараховуються до моменту повного фактичного погашення заборгованості покупцем.

За недотримання покупцем термінів оплати товару визначених специфікацією, покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді: штрафу у розмірі 30% від загальної суми специфікації по якій допущено прострочення і пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості по специфікації по якій допущено прострочення за кожен день цього прострочення (п.6.3 договору).

Згідно п.10.1 договору у разі настання обставин передбачених п.6.2 даного договору та направлення покупцеві рахунку та актів виконаних робіт, щодо надання послуг товарного кредиту у разі не повернення їх покупцем протягом семи календарних днів з дня отримання акту виконаних робіт вважається таким, що погоджений покупцем, а рахунок - підлягаючим обов'язковій сплаті.

На виконання вказаних умов договору між сторонами були підписані специфікації № 1-33Р від 12.04.2012, № 2-НАС від 12.04.2012, № 3-НАС від 28.05.2012, № 2-ЗЗР від 31.05.2012, № 3-ЗЗР від 05.09.2012, № 4-НАС від 10.09.2012, № 4-ЗЗР від 10.09.2012, в яких сторони обумовили строки оплати поставленого товару.

На підставі вказаних специфікацій позивач поставив відповідачу засоби хімічного захисту рослин, насіння (пшениці та сояшнику), мінеральні добрива на загальну суму 611135 грн. 00 коп.

Відповідач за накладними № 35 від 05.09.2012 та № 36 від 14.09.2012 частково повернув позивачу придбаний товар на суму 125320 грн. 00 коп.

Крім того відповідачем було частково сплачено позивачу борг у сумі 205000 грн. 00 коп., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 280815 грн. 00 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1-2 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як зазначалось вище між сторонами були підписані специфікації № 1-33Р від 12.04.2012, № 2-НАС від 12.04.2012, № 3-НАС від 28.05.2012, № 2-ЗЗР від 31.05.2012, № 3-ЗЗР від 05.09.2012, № 4-НАС від 10.09.2012, № 4-ЗЗР від 10.09.2012 до договору постачання № 15/23-12 від 30.03.2012, в яких сторони обумовили строки оплати поставленого товару.

За відповідними накладними (а.с.20-33) відповідач на підставі довіреностей (а.с. 34-45) отримав від позивача обумовлений договором № 15/23-12 від 30.03.2012 товар на загальну суму 611135 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 4 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Згідно ч.1 ст.694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до п.6.2 договору якщо покупець не виконує умови (строки) оплати за поставлений товар передбачені специфікацією, постачальник має право виставити покупцю рахунок (рахунки) на сплату послуг товарного кредиту, а покупець в свою чергу зобов'язується у беззаперечному порядку сплатити даний рахунок (рахунки), а також у триденний термін із дня отримання підписати відповідні акти виконаних робіт, щодо надання послуг товарного кредиту.

Відповідно до п.6.2.1 договору відсотки за товарний кредит нараховуються покупцю щомісячно з розрахунку 24% річних від суми заборгованості за відповідною специфікацією, з дати настання терміну розрахунку, визначеного специфікацією та нараховуються до моменту повного фактичного погашення заборгованості покупцем.

Оскільки відповідач в обумовлені в специфікаціях до договору постачання № 15/23-12 від 30.03.2012 строки оплату отриманого товару не здійснив має місце товарний кредит, обумовлений п.6.2 договору.

На виконання умов п.6.2 договору між сторонами були підписані відповідні акти виконаних робіт (а.с.46-51).

Згідно п.10.1 договору у разі настання обставин передбачених п.6.2 даного договору та направлення покупцеві рахунку та актів виконаних робіт, щодо надання послуг товарного кредиту у разі не повернення їх покупцем протягом семи календарних днів з дня отримання акту виконаних робіт вважається таким, що погоджений покупцем, а рахунок - підлягаючим обов'язковій сплаті.

Суд зазначає, що заявлена позивачем вимога про стягнення послуг товарного кредиту в сумі 49609 грн. 20 коп. за своєї правовою природою, враховуючи викладені приписи законодавства (ст.ст.692, 536 Цивільного кодексу України) є відсотками за користування чужими грошовим коштами.

Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи, в тому числі часткове повернення відповідачем товару за накладними № 35 від 05.09.2012, № 36 від 14.09.2012 на суму 125320 грн. 00 коп. та часткову оплату поставленого товару в сумі 205000 грн. 00 коп., суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання № 15/23-12 від 30.03.2012 в сумі 280815 грн. 00 коп. і 24 % річних за користування чужими грошовим коштами в сумі 49609 грн. 20 коп.

Позивачем зазначено, що після звернення до суду відповідач частково сплатив суму основного боргу у розмірі 70000,00 грн., у зв"язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1 1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи часткову сплату суми основного боргу у розмірі 70000,00 грн. після звернення позивача до суду, до задоволення підлягає сума основного боргу у розмірі 210815 грн. 00 коп. та 24 % річних за користування чужими грошовим коштами в сумі 49609 грн. 20 коп.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені за період з 15.10.2012 по 15.04.2013 у сумі 44458 грн. 80 коп. та штрафу у розмірі 30% від суми специфікації в сумі 183535 грн. 50 коп., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений специфікаціями до договору постачання строк оплату отриманого товару не здійснив, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

В п.6.3 договору сторони передбачили, за недотримання покупцем термінів оплати товару визначених специфікацією, покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді: штрафу у розмірі 30% від загальної суми специфікації по якій допущено прострочення і пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості по специфікації по якій допущено прострочення за кожен день цього прострочення.

Як вбачається з розрахунку штрафу у розмірі 30% від суми специфікацій в сумі 183535 грн. 50 коп. (а.с.52), який наданий позивачем, він зроблений відповідно до діючого законодавства, з урахуванням умов договору постачання № 15/23-12 від 30.03.2012 і специфікацій до нього та даних первинних документів.

Пеня за період з 15.10.2012 по 15.04.2013 у сумі 44458 грн. 80 коп., яка нарахована позивачем і заявлена до стягнення, є обґрунтованою частково в сумі 44340 грн. 20 коп., оскільки при її розрахунку позивачем не було враховано, що у 2012 році було 366 днів, а не 365 як зазначив позивач.

Обґрунтованим є наступний розрахунок.

№ і дата специфікаціїСума заборгованості в грн.Період нарахуванняОблікова ставка НБУ, %Кількість днів простроченняРозмір пені № 1-33Р від 12.04.2012 262100 15.10.2012-07.12.2012 7,5 54 5800,57 237100 08.12.2012-14.04.2013 7,5 128 12465,72 № 2-НАС від 12.04.2012 33000 16.10.2012-15.04.2013 7,5 182 2465,37 № 3-НАС від 28.05.2012 4500 02.10.2012-01.04.2013 7,5 182 336,12 4500 02.11.2012-01.05.2013 7,5 181 334,42 № 2-ЗЗР від 31.05.2012 183315 16.10.2012-15.04.2013 7,5 182 13695,11 № 3-ЗЗР від 05.09.2012 41600 16.10.2012-15.04.2013 7,5 182 3107,86 № 4-НАС від 10.09.2012 67620 16.10.2012-15.04.2013 7,5 182 5051,76 № 4-ЗЗР від 10.09.2012 14500 16.10.2012-15.04.2013 7,5 182 1083,27 Разом: 44340,20

Таким чином, обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, є пеня в розмірі 44340 грн. 20 коп., в іншій частині слід відмовити.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.49, 75, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" задовольнити частково .

2.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб", вул.Інтернаціональна, б.157, смт.Фрунзе Слов'яносербського району Луганської області, ідентифікаційний код 32672281 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім", вул.Свердлова, 58, м.Луганськ, ідентифікаційний код 21833721, заборгованість у сумі 210815 грн. 00 коп., пеню в сумі 44340 грн. 20 коп., штраф у розмірі 30% у сумі 183535 грн. 50 коп., 24 % річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 49609 грн. 20 коп., судовий збір у сумі 11166 грн. 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі в частині стягнення 70000 грн. 00 коп. основного боргу припинити.

4.В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.2013.

Суддя Т.В. Косенко