Постанова

від 22.11.2013 по справі 2а-3023/10/0770

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2013 рокум. Ужгород№ 2а-3023/10/0770

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калинич Я. М.

при секретарі Нагорна Л.І.

за участю:

представник позивача: ОСОБА_1 ,

представник відповідача: Ліуш Б.Б. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів в Закарпатській області про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000621742/0/676/17-3/НОМЕР_1/1741 від 18 березня 2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області (далі - відповідач, ДПІ у м. Ужгороді) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.03.2010 року за №0000621742/0, яким позивачу нараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 12194 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

У зв'язку із реорганізацією відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Ужгороді Закарпатській області Державної податкової служби було замінено на Державну податкову інспекцію у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що податковим органом, неправомірно визначено до сплати податок з доходів фізичних - осіб, оскільки позивач, протягом періоду охоплено перевіркою перебувала на спрощеній системі оподаткування, яка у відповідності до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" не передбачає сплату вказаного податку. Вказаних у актів перевірки порушень правил перебування на спрощені системі не вчиняла, у зв'язку чим висновки відповідача про переведення суб'єкта підприємницької діяльності на загальну систему оподаткування не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених в письмових запереченнях.

В судовому засіданні пояснив, що позивач перебуваючи на спрощеній системі оподаткування здійснив торгівлю пально-мастильними матеріалами, у зв'язку чим порушив п. 7 до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року за №727/98 (далі - Указ), на підставі чого останнього було переведено на загальну систему оподаткування та нараховано податок з доходів фізичних - осіб.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

На підставі направлення від 26.01.2010 року за №17-3/97 та наказів від 26.01.2010 року №26 та від 05.02.2010 року №56 працівниками ДПІ у м. Ужгороді було проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2007р. по 31.12.2009р., про що відповідно складено Акт №473/17-119/НОМЕР_1 від 12.03.2010 року. Перевірку було проведено з відома представника ФОП ОСОБА_3 (код - НОМЕР_1) ОСОБА_4.

За результатами розгляду Акту №473/17-119/НОМЕР_1 від 12.03.2010 року заступником начальника ДПІ у м. Ужгороді Сарай Ю.Ю. було прийнято податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 18.03.2010 року №0000621742 676/17-3/НОМЕР_1/1741, яким платнику донараховано податок з доходів в фізичних осіб в розмірі 12194,00 грн.

Судом встановлено, що суб'єкт ФОП ОСОБА_3 зареєстрована в Ужгородському міськвиконкомі "01" лютого 2007 року, про що отримала свідоцтво про державну реєстрацію за НОМЕР_5, на податковому обліку в ДПІ у м. Ужгороді перебуває з "05" лютого 2007 року.

ФОП ОСОБА_3 оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності з 1 липні 2007 року по 31 грудня 2009 року здійснювала на спрощеній системі та була платником єдиного податку (свідоцтво про сплату єдиного податку від 01.07.2007 року НОМЕР_2, від 01.01.2008 року НОМЕР_3, від 01.01.2009 року НОМЕР_4).

Суд погоджується з висновком інспекції, що оскільки ФОП ОСОБА_3 була зареєстрована в Ужгородському міськвиконкомі "01" лютого 2007 року, про що отримала свідоцтво про державну реєстрацію за НОМЕР_5, а на податковому обліку в ДПІ у м. Ужгороді пер збуває з "05" лютого 2007 року, то, враховуючи вимоги пункту 4 статті 14 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р. № 13-92, із змінами та доповненнями, ОСОБА_3 повинна була б подати до ДПІ у м. Ужгороді декларації про одержані доходи за І та II квартали 2007 року. Однак такі декларації до ДПІ у м. Ужгороді ФОП ОСОБА_3 не подавалися.

Також, в ході перевірки було виявлено, що фактично підприємець почала здійснювати фінансово-господарську діяльність у червні місяці 2007 року, про що свідчить сума доходу, що надійшла на розрахунковий рахунок Закарпатського РУ ПАТ КБ "Приватбанк", м. Ужгорода за надану послугу по друкуванню книжок на замовлення ОАСЮ (код ЄДРПОУ 22114750) (виписка банку від 18.06.2007 року на загальну суму 3000,0 грн.)

В позовні заяві, а також в судовому судові засіданні позивач зазначала, що у даному ж періоді остання здійснила витрати у зв'язку з веденням господарської діяльності на суму 3000,07 грн. З них: 18.06.2007р. - 3000,0 грн. за юридичні послуги контрагенту ОСОБА_1 та 26.06.2007р. - 0,07 грн. на придбання канцтоварів, однак відповідачем дані витрати не мотивовано не враховані при обчисленні податкових зобов'язань.

Суд не погоджується з даним твердженням позивача з огляду на те, що відповідно до ч.1 ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р. № 13-92, із змінами та доповненнями, - оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Враховуючи наведене, відповідачем правомірно відхилено витратну частину позивача по даному періоду, оскільки така не пов'язана з одержання доходу.

Не заслуговують на увагу, посилання позивача на п.2.2.2. Акту перевірки, в якому говориться, що перевіркою правильності включення сум до валових витрат, що безпосередньо пов'язані з одержанням доходу платника податків та на підставі заяви та первинних документів, які документально підтверджені розбіжностей між даними платника та даними перевірки не встановлено, оскільки витратна частина у даному пункті акту перевірки стосується саме 2-го півріччя 2009 року, а не 2-го кварталу 2007 року в якому було отримано дохід.

Відповідно до абз. "з", п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-ІУ, із змінами та доповненнями, дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-ІУ, із змінами та доповненнями, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Відповідно до п. "в" ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-ІУ, із змінами та доповненнями, платники податку зобов'язані подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим;

На підставі зазначеного, відповідачем правомірно нараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі - 450 грн. (3000 грн. *15 %).

Також, проведеною перевіркою встановлено, та підтверджено доданими доказами до матеріалів справи, що ФОП ОСОБА_3 перебуваючи на спрощеній системі оподаткування в 2-му кварталі 2009 року здійснювала реалізацію пально - мастильними матеріалами на загальну суму 45016,88 грн. (видаткова накладна №СФ-0000001 від 01.05.2009 року на 33 одиниці товару, податкова накладна №472 від 01.05.2009 року де ФОП ОСОБА_3 виступає покупцем, а ТОВ "Спільне підприємство "Терпак-Транс" виступає продавцем., та видаткова накладна від 04.05.2009 року №РН-0000262, податкова накладна №5 від 31.05.2009 року де ФОП ОСОБА_3 виступає продавцем, а ТОВ "Спільне підприємство "Терпак-Транс" покупцем, однак самостійно не подала декларацію про доходи за наслідками звітного кварталу, наступного за тим, в якому мало місце порушення норм Указу, тому за наслідками документальної перевірки ДПІ у м. Ужгороді було переведено даного суб'єкта господарювання на загальну систему оподаткування і з 01.07.2009 року.

Згідно статті 1 Указу, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується до таких суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з яким, включаючи членів сім'ї, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсязі виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000 грн.

Відповідно до абз.5 ст. 1 Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахункові і рахунок або (та) в касу за здійснення операцій по реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто, застосовується касовий метод обчислення виручки, при якій враховуються всі надходження коштів, отримана на розрахунковий рахунок або (та) в касу.

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

У відповідності до абз. 5 ст.7 Указу дія вищезазначеного Указу не поширюється на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницької діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами.

Таким, чином позивач порушивши норми абз. 5 ст.7 Указу та здійснивши торгівлю пально-мастильними матеріалами зобов'язаний був перейти на загальну систему оподаткування з наступного звітного періоду (кварталу) та оподаткувати проведену господарське операцію відповідно до вимог Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" та Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", однак зазначеного не зробив.

Позивач в ході судового розгляду вказувала на те, що податковим органом, не наведено підстав, чому він вважає, що товари, відвантажені по видатковій накладній від 04.05.2009 року є пально-мастильні матеріалами, так як наслідок вважає, що товарами даної групи торгівлю не здійснювала, а тому вимоги Указу щодо порядку перебування на спрощеній системі оподаткування не порушувала. В підтвердження своєї позиції надала до суду експертний висновок №38/05/10 від 07.05.2010 року.

Суд відхиляє вищенаведені доводи позивача з огляду на наступне.

Факт торгівлі пально-мастильні матеріалами підтверджується згідно вищенаведених первинних документів (видаткових та податкових накладних).

Зазначена позиція, з вищенаведених підстав, щодо порушення абз. 5 ст.7 Указу узгоджується також і з судовою практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, постанова такого від 12.06.2013 року №К-31781/09 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/31810376).

Також, суд відхиляє наданий позивачем експертний висновок №38/08/10 від 07.05.2010 року, при цьому свою позицію мотивує наступним.

Так, відповідно до п.10 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) експертиза призначається ухвалою суду.

Особи, які беруть участь у справі, мають право подати суду питання, на які потрібна відповідь експерта. Кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначаються судом. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд призначити експертизу і доручити її проведення відповідній експертній установі або конкретному експерту. Якщо сторони домовилися про залучення експертами певних осіб, суд повинен призначити їх відповідно до цієї домовленості. (ч.2 ч.3 ст. 81 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст. 82 КАС України, у висновку експерта зазначаються: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав, докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки та обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.

У висновку експерта також зазначається, що експерта попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. (ч. 2 ст. 82 КАС України).

Згідно ч.4 ст. 82 КАС України, експерт дає свій висновок у письмовій формі. Висновок експерта приєднується до справи. Суд має право в судовому засіданні запропонувати експерту дати усне пояснення до свого висновку. Якщо експертиза проводиться в судовому засіданні, експерт може дати усний висновок.

Відповідно до ч.5 ст. 82 КАС України, - висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України "Про судову експертизу", і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення і провести експертизу в порядку, визначеному в КАС України.

Згідно ч.1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконням, що грунутється на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність, кожного виду доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (ч.2 ч.3 ст. 86 КАС України).

Згідно результатів дослідження експертного висновку, такі не дають чіткої відповіді на поставлені питання експерту, та в більшій мірі містять відсилочний характер, через неможливість ідентифікації такої товарної групи "пально-мастильні матеріали", з посиланням на імпортне походження товарів в наданій на дослідження накладній №СФ-000001 від 01.05.2009 року та через відсутність на ці товари класифікації виробів, сертифікатів походження, сертифікатів якості, сертифікатів відповідності, свідоцтв…

При цьому, відповідно до листа Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 25 квітня 2001 року N 4-3/7-402, визначення терміну "мастило" наводиться у пункті 4.27 ДСТУ 3437-96 "Нафтопродукти. Терміни та визначення", а саме:

"Паливо" - загальне поняття, яким позначають матеріали, що використовуються як джерело енергії. Паливо (пальне) використовують для двигунів внутрішнього згорання;

"Мастило" - пластичний матеріал, який являє собою структуровану загусником оливу, застосовувану для зменшення тертя, консервації виробів та герметизації ущілень.

Також визначення терміна "масла та мастила" наведено в наказі Міністерства статистики України від 17 серпня 1995 року N 2ІЗ "Про розробку паливно-енергетичного балансу У крани за 1995 рік", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14 листопада 1995 року за N 411/947. Зокрема, масла та мастила - в'язкі вуглеводні речовини, що мають великий вміст парафіну і дистилюються при температурі від 380° С до 500° С при вакуумній перегонці на нафтових залишків після атмосферної перегонки нафти. Сюди включаються сорти масел, в тому числі консистентні мастила, мастила немінерального походження, регенеровані масла, відновлені на нафтопереробних підприємствах.

Крім цього, відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів паливо, масла та мастила відносяться до групи 27 "топливо мінеральне, нафта і продукти її перегонки; бітумінозні матеріали; віск мінеральній" - код 27,07.00, 27.10.00, при цьому деякі речовини належать також і до групи 38 "інші хімічні продукти" - код 38.1] .00, код 38.17.0), код 38.19.00, код 38.20.

На підставі зазначеного, поняття паливо, масло і мастило є загальними поняттями та по своїй суті є загальновідомими фактами та не потребують доказування.

Таким чином, вищенаведений експертний висновок №38/08/10 від 07.05.2010 року, наданий без дотримання встановленої КАС України процесуальної процедури, не є беззаперечним доказом у справі та по своєму аналізу не спростовує висновки податкового органу викладеної в акті перевірки по даному епізоду, та наданих доказів під час судового розгляду по такому.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що ДПІ у м. Ужгороді правомірно визначила Позивачу суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 6752,0 грн. (45016,88 грн. * 15%) з факту порушення вимог Указу та реалізації на спрощеній системі оподаткування пально-мастильних матеріалів.

Крім того, в 2-му кварталі 2009 року ФОП ОСОБА_3 не включено суму від продажу автомобільних шин та запчастин на загальну суму 355750,00 гри. від СП ТОВ "Терпак-Транс" до складу доходу (виручки), що підприємцем відображено у 3-му кварталі 2009 року у звіті суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи платника єдиного податку.

Суд погоджується з тим, що оскільки фактично дана сума була отримана в касу суб'єкта підприємницької діяльності у квітні-травні-червні 2009 року, має застосовуватися касовий метод обчислення виручки та відповідно ці операції повинні бути відображені у звіті за 2-й квартал 2009 року. Тому, за наслідками перевірки, загальну суму 355750,00 грн. було включено до складу валового доходу (виручки) у 2-й квартал 2009 року.

Щодо визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 4992,0 грн. за 2-е півріччя 2009 року суд констатує наступне.

Самостійно задекларованого сума доходу позивачем за IV квартал 2009 року становить 108841,58 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи звітів суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи платника єдиного податку, який на даний період вже був переведений на загальну систему оподаткування.

Перевіркою правильності включення сум до складу валових витрат за 2-е півріччя 2009 року (вони становлять 75559,00 грн.), що безпосередньо пов'язані з одержанням доходу ОСОБА_3, на підставі заяви та первинних документів, які документально підтверджені, розбіжностей між даними платника та даними перевірки не встановлено.

Таким, чином чистий оподатковуваний дохід позивача за 2-е півріччя 2009 року становить 33282 грн. (108841,58- 75559,00) та податкове зобов'язання нараховане на такий 4992 грн. (33282 * 15%).

Позивач в своєму позові по даній частині нарахування вважає, що дохід у 2-му півріччі 2009 року в останнього складає 7217,9 грн.

Однак, таке твердження є помилковим, та спростовується висновком акту перевірки у цій частині, та вищенаведеним у рішенні суду.

В ході судового розгляду судом, за клопотанням відповідача допитувався свідок - а саме: заступник начальника УДЗФО, начальника ВКПР ДЗФО ДПІ у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області - ОСОБА_5, яка дала пояснення щодо проведеної перевірки та нарахованого податкового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, сума донарахованого податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 1-е півріччя 2007 року становить 450 грн., за ІІ квартал 2009 року 6752 грн., за 2-е півріччя 2009 року 4992 грн.

За таких обставин, суд вважає, що ДПІ у м. Ужгороді правомірно прийнято оскаржуване податкове - повідомлення рішення, а тому підстави для скасування такого відсутні.

Керуючись ст.ст. 17, 71, 86, 160, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів в Закарпатській області про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000621742/0/676/17-3/НОМЕР_1/1741 від 18 березня 2010 року - відмовити повністю.

2. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяЯ.М. Калинич