Рішення

від 28.11.2013 по справі 905/7146/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 Р І Ш Е Н Н Я    іменем України 28.11.2013                                                                                                      Справа № 905/7146/13 Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Шевчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес», с. Мар`янівка, Херсонська область до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріуполь-Техсервіс»,                 м. Маріуполь, Донецька область про стягнення 6   465грн. за участю представників: від позивача: представник не з'явився від відповідача: представник не з'явився Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України. У судовому засіданні 28.11.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (зал №3) для прийняття рішення. СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробізнес», с. Мар`янівка, Херсонська область, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріуполь-Техсервіс», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення суми боргу за договором №МТ-09/06/11 підряду на виконання робіт зі збирання врожаю від 20.06.2011р. у розмірі 6   465грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачу були помилково перераховані грошові кошти у сумі 6   465грн., оскільки загальна вартість робіт за договором дорівнює 143   535грн., а перерахування грошових коштів в оплату вартості вказаних робіт було здійснено у загальному розмірі 150   000грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №1059 від 06.10.2011р. на суму 50   000грн. та №1033 від 03.10.2011р. на суму 100   000грн. З огляду на викладене, позивач вважає, що грошові кошти у розмірі 6   465грн. є заборгованістю відповідача перед позивачем за договором №МТ-09/06/11 підряду на виконання робіт зі збирання врожаю від 20.06.2011р. Позивач про судове засідання 28.11.2013р. повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого листа з відміткою про отримання від 14.11.2013р., однак у засідання суду не з'явився; у заяві, що додана до письмових пояснень, які зареєстровані канцелярією суду 12.11.2013р. позивач повідомив суд про неможливість участі представника у судових засіданнях. Відповідач про дати судових засідань 24.10.2013р., 05.11.2013р. та 28.11.2013р. повідомлений належним чином, про що свідчить реєстри поштових відправлень рекомендованої кореспонденції з повідомленням про вручення від 10.10.2013р., від 25.10.2013р. та від 06.11.2013р., однак у засідання суду втретє не з'явився, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив. З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами. Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку                       ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВСТАНОВИВ: Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» (далі – замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріуполь-Техсервіс» (далі – виконавець) був укладений договір №МТ-09/06/11 підряду на виконання робіт зі збирання врожаю від 20.06.2011р. (далі – договір), за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника виконати роботи зі збирання врожаю сільськогосподарських культур зернозбиральними комбайнами типу Кейс 5088 Джон Дир-9500 в кількості трьох одиниць, в порядку та на умовах, визначених договором. Як встановлено п. 2.1 договору, виконавець надає замовнику наступні послуги: з прибирання технічних культур. Площа, на якій планується проводити прибиральні роботи 2   000га технічних (сої). Відповідно до п. 3.1 договору, вартість послуг за 1 га прибраних площ складає 350грн./га за косіння технічних культур (сої) та фіксується в актах про надані послуги після прибирання. Як встановлено п.3.2 договору, акт про надані послуги погоджується та підписується сторонами протягом 3 днів. Обов'язок надавати подібні акти покладений на виконавця. Замовник зобов'язаний перерахувати суму, що зазначена в акті про надані послуги протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання такого акту. Строк дії договору, як погоджено сторонами у п. 6.1 договору, встановлений з моменту його підписання та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Як встановлено судом, позивачем в якості попередньої оплати за надання послуг по збиранню врожаю на підставі рахунків-фактур №СФ-0000025 від 03.10.2011р. на суму 100   000грн. та №СФ-0000026 від 03.10.2013р. на суму 50   000грн., що були виписані відповідачем, на рахунок виконавця були перераховані грошові кошти у загальному розмірі 150   000грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №1059 від 06.10.2011р. на суму 50   000грн. та №1033 від 03.10.2011р. на суму 100   000грн., з відповідними призначеннями платежу: «Попередня сплата за збирання врожаю сої згідно рах. №СФ-0000026 від 03.10.2011р. згідно постанови КМУ №11 від 12.01.2011р. в т.ч. ПДВ 8   333грн. 33коп.»; «Попередня сплата за збирання врожаю сої згідно рах. №СФ-0000025 від 03.10.2011р. згідно постанови КМУ №11 від 12.01.2011р. в т.ч. ПДВ 16   666грн. 67коп.» При цьому, у письмових поясненнях, що зареєстровані канцелярією суду 12.11.2013р., позивач зазначив, що будь-які інші домовленості, окрім договору №МТ-09/06/11 підряду на виконання робіт зі збирання врожаю від 20.06.2011р. між сторонами не існують, всі правовідносини здійснюються лише на підставі спірного договору, з огляду на викладене суд дійшов висновку, що вказані оплати були здійснені саме на виконання договору №МТ-09/06/11 від 20.06.2011р. Вподальшому, як свідчать матеріали справи, відповідачем відповідно до умов договору були виконані роботи зі збирання сої на загальну суму 143   535грн., у т.ч. ПДВ 23   922грн. 50коп. Даний акт був підписаний першими керівниками підприємств без зауважень, підписи скріплені печатками сторін. Як встановлено судом, позивач звертався до відповідача з листом вих. №257 від 16.07.2013р. про повернення переплати у сумі 6   465грн., в підтвердження чого надав копію опису вкладення до цінного листа від 19.07.2013р. Однак, вказане звернення позивача відповідачем залишилось без відповіді. Вказане й стало підставою для звернення відповідача до господарського суду з відповідним позовом, розглядаючи який, суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За вимогами ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Дослідивши зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що договір №МТ-09/06/11 підряду на виконання робіт зі збирання врожаю від 20.06.2011р. за своєю правовою природою є договором підряду, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України. За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, яка міститься у Главі 61 цього Кодексу, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину. Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами. Як зазначалось, п. 6.1 договору встановлено строк дії договору з моменту його підписання та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Судом встановлено, що договір сторонами підписано 20.06.2011р. та зобов'язання сторонами виконані в повному обсязі: позивачем здійснено передплату у загальному розмірі 150   000грн., а відповідачем виконані роботи на суму 143   535 грн. Частинами 1, 3 ст. 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 598 Цивільного України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 Господарського кодексу України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.  Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. Таким чином, з огляду на відсутність претензій з боку позивача щодо виконаних відповідачем робіт та, враховуючи наявність в матеріалах справи відповідних доказів оплати вартості робіт в повному обсязі позивачем, суд дійшов висновку про припинення зобов'язань сторін за спірним договором на підставі ст. 599 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідно до ч. 2 п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р., господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову). Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. При цьому, можливість застосування зазначених наслідків не перебуває у залежності від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій. Як визначено ч. 3 даної статті вказані положення закону щодо обов'язку повернути майно застосовуються, зокрема, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Для застосування положень    ст.1212 Цивільного кодексу України необхідна сукупність умов: перша - збільшення або збереження майна однією стороною, з одночасним зменшенням його у іншої сторони (за рахунок іншої); друга - відсутність для цього підстав, встановлених законом або договором. Частиною 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України також встановлений обов'язок набувача повернути безпідставно набуте майно в натурі. Означений законодавчий припис у повній мірі стосується і грошових коштів, які є видом майна у розумінні ст.ст.190, 177 Цивільного кодексу України. З огляду на встановлення судом, що зобов'язання сторін за договором №МТ-09/06/11 підряду на виконання робіт зі збирання врожаю від 20.06.2011р. припинились відповідно до п. 6.1 договору, тобто шляхом повного виконання сторонами своїх зобов'язань, враховуючи встановлення матеріалами справи факту перерахування грошових коштів позивачем у сумі 150   000грн., тобто в більшому розмірі на суму 6   465грн. суд, враховуючи положення ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України, згідно з якими, до відсутності правової підстави відноситься також і ситуація, коли підстава, на якій було набуто або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала, дійшов висновку про наявність всіх підстав вважати, що перерахована позивачем сума утримується відповідачем без достатньої правової підстави. На підставі викладеного, враховуючи, що згідно із ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність, яка полягає у тому, що сторони у процесуальній формі доводять свою правоту та за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 6   465грн. як збережених без достатньої правової підстави є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Конституцією України;               ст.ст. 11, 177, 190, 509, 525, 526, 598, 599-601, 604-609, 626, 629, 638, 837, 1212, 1213 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 193, 202-205 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд, – В И Р І Ш И В  : Позов задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріуполь-Техсервіс» (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, буд. 42, ідентифікаційний код 32717259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» (74863, Херсонська область, с. Мар`янівка, вул. Мелітопольська, офіс 4, ідентифікаційний код 30955280) грошові кошти у розмірі 6   465грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1   720грн. 50коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано. Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У судовому засіданні 28.11.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 03.12.2013р.                                Суддя                                                                                                            Ю.С. Мельниченко