Рішення

від 27.11.2013 по справі 910/20139/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20139/13 27.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський елеватор»

До Аграрного фонду

Про стягнення 11 210, 72 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Минець В.М. - по дов. №б/н від 25.11.2013р.

Від відповідача Деруга Н.В. - по дов. №293 від 16.04.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миргородський елеватор" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення заборгованості з Аграрного фонду у розмірі 11 210, 72 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2013р. порушено провадження у справі № 910/20139/13, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 11.11. 2013 р. за участю представників сторін.

07.10.2013р. через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що Аграрний фонд не має можливості забезпечити явку повноважного представника у дане судове засідання.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду від 21.09.2013 р. не виконали.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляд даної справи відкласти на 27.11.2013.

Позивач в судовому засіданні 27.11.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов договору складського зберігання зерна №С16/п/0/01від 12.07.2012р.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 27.11.2013 відзиві проти позову заперечує з огляду на наступне.

Між Аграрним фондом та ЗАТ «Миргородський елеватор» укладений договір складського зберігання зерна від 12.07.2007 № С-16/п/07/01, відповідно до якого поклажодавець зобов'язався передати на зберігання зерновому складу зерно продовольчої пшениці, якість якої відповідає ДСТУ 3768-2004 за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві.

На підтвердження прийняття зерна від Аграрного фонду, ЗАТ «Миргородський елеватор» видав прості складські свідоцтва від 26.03.2009 серії АА № 043942 та серії АА № 042520.

03.08.2009 пшеницю 3 класу у кількості 10,180 тонн з ТОВ «Миргородський елеватор» було відвантажено, а просте складське свідоцтво від 26.03.2009 серії АА № 043942 - погашено, також, 20.10.2010 було відвантажено пшеницю 3 класу у кількості 314,200 тонн та відповідно погашено просте складське свідоцтво від 26.03.2009 серії АА № 042520 про, що свідчать відповідні відмітки на них.

Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України «Про сертифіковані склади та прості і подвійні складські свідоцтва» зобов'язання сторін за договором складського зберігання припиняються з погашенням відповідних складських свідоцтв, крім випадків, передбачених законом.

Також, п. 14 Договору визначено, що відвантаження зерна поклажодавцю здійснюється після відшкодування витрат зернового складу у повному обсязі.

Позивач надавши дозвіл на відвантаження зерна та погасивши складські свідоцтва погодився з тим, що Аграрний фонд виконав своє зобов'язання в повному обсязі.

Відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності.

Заява мотивована тим, що відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України зобов'язання, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

В даному випадку право у позивача пред'явити вимогу про виконання зобов'язання виникало в кожному наступному місяці після місяця в якому надавались послуги зберігання.

З актів виконаних робіт доданих до позовної заяви на підтвердження заборгованості, вбачається, що останній з них за березень 2010 року, тобто право пред'явлення вимоги за даним актом виникло 01.04.2010.

Враховуючи передбачений ч. 2 ст. 530 ЦК України семиденний строк від дня пред'явленння вимоги, то загальний строк позовної давності у 3 роки щодо вимоги про оплату за останнім з актів виконаних робіт сплив в середині квітня 2013. В той час, як позовну заяву підписано та направлено Відповідачу 11.10.2013 (відповідно до штампу поштового відділення).

Відповідно ст. 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. З ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положенням ч. 4 ст. 267 ЦК України закріплено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позивач, звернувшись із позовною заявою 11.10.2013, тому на думку відповідача, пропустив трьохрічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

В судовому засіданні 27.11.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

12.07.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Миргородський елеватор» (зберігач) та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна №С16/п/07/01 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов'язується передати, а зберігач зобов'язується прийняти на зберігання зерно продовольчої пшениці.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання зерна продовольчої пшениці, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 11 210, 72 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 1.1. договору відповідач відповідач зобов'язується передати, а зберігач зобов'язується прийняти на зберігання зерно продовольчої пшениці.

Відповідно до матеріалів справи позивач зберігав продукцію відповідача, а саме:

пшеницю м»яку 3 кл. 314200 кг за Простим складським свідоцтвом 1245 від 26.03.2009 року. Термін зберігання з 26.03.2009 року по 20.10.2010р.

пшеницю м»яку 3 кл. 10180 кг за Простим складським свідоцтвом 2908 від 26.03.2009 року . Термін зберігання з 26.03.2009 року по 03.08.2009р.

Розмір оплати (тариф) за надання послуг встановлена сторонами в .11 договору.

Відповідно до п.13 Договору, відповідач сплачує вартість послуг із зберігання зерна з моменту передачі зерна на зберігання позивачу на підставі актів виконаних робіт по розрахунку обсягів зберігання зерна.

Враховуючи вищевикладене та на виконання п. 13 договору позивач 16.08.2013р. направив на адресу відповідача вимогу про сплату послуг за договором складського зберігання зерна з належно оформленими актами виконаних робіт та розрахунками обсягів коштів за зберігання об»єктів державного цінового регулювання до договору. Вказана вимога залишена Відповідачем без відповіді. Враховуючи те, що умови не містять строк виконання зобов'язання по сплаті послуг зберігання, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При розгляді справи судом встановлено, що вимоги позивача щодо сплати за зберігання зерна залишені відповідачем без задоволення.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за обумовлені договором послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно наданих позивачем документів складає 11 210,72 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 210, 72 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Заперечення відповідача, що викладені в письмовому відзиві судом до уваги не приймаються з огляду на те, що позивачем заявлені вимоги за зберігання зерна в період з 24.11.2009р. по 06.04.2010р., а складське свідоцтво від 26.03.2009р. серії №043942 погашено 20.10.2010р.

Заява позивача про застосування строків позовної давності судом до уваги не приймається з огляду на те, що умови договору не містять строк виконання зобов'язання по сплаті послуг зберігання, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 16.08.2013р. направив на адресу відповідача вимогу про сплату послуг за договором складського зберігання зерна з належно оформленими актами виконаних робіт та розрахунками обсягів коштів за зберігання об»єктів державного цінового регулювання до договору, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Наказом Міністерства транспорту та зв»язку України №1149 від 12.12.2007р. затверджено нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, що додаються.

В п. 4 визначені нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів

4.1. Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):

4.1.1. Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

4.1.2. У межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1;

4.1.3. Між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2;

4.1.4. Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

4.2. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи викладене відповідач мав отримати дану вимогу 20.08.2013р. 27.12.2013р.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про початок перебігу строку позовної давності з 28.08.2103р.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесулаьного кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Аграрного фонду (м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Товариства з обмеженою відповідальнісю «Миргородський елеватор» (37600, м. Миргород, вул. Петрівська, 15, код ЄДРПОУ 33020406) 11 210 грн. 72 коп. основного боргу, 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.12.2013 р.

Суддя Т. Ю. Трофименко