Постанова

від 25.11.2013 по справі 802/4139/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 листопада 2013 р. Справа № 802/4139/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,

за участю:

секретаря судового засідання: Старожилової Дар'ї Олександрівни

представників сторін:

позивача: Дудчик О.М., Ткач В.В. - представники за довіреностями;

відповідача: Лабунець Ю.В., Дмитрик Л.В. - представники за довіреностями;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ОратівЛатІнвест"

до: Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: скасування податкового повідомлення-рішення № 0000622200 від 20.09.2013р.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2013 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "ОратівЛатІнвест" (далі - ТОВ "ОратівЛатІнвест" або позивач) з позовом до Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000622200 від 20.09.2013р.

Позов мотивовано тим, що Іллінецькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "ОратівЛатІнвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., наслідки якої знайшли своє відображення в акті № 29/22/35110779 від 30.08.2013р. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства. На підставі висновків викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000622200 від 20.09.2013р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 721 289 грн. 25 коп., з них, за основним платежем - 585 247 грн., за штрафними санкціями - 136 042 грн. 25 коп. Позивач не погоджується з вказаним рішенням, вважає його протиправним та просить скасувати, оскільки воно є незаконним, необґрунтованим та безпідставним, не відповідає фактичним обставинам справи, а також таким, що винесено з порушенням норм матеріального права та таких принципів адміністративного провадження як безсторонності, добросовісності, розсудливості та рівності всіх перед законом.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та надали суду пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви та додаткових пояснень.

Представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених в письмових запереченнях (т. 1 а.с. 191-201), мотивуючи тим, що перевірка проводилась згідно вимог податкового законодавства, а податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі виявлених порушень.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОратівЛатІнвест" зареєстровано Оратівською райдержадміністрацією , свідоцтво про державну реєстрацію від 13.08.2007р. № 11611020000000207, код за ЄДРПОУ 35110779, взято на податковий облік в органах ДПС 14.08.2007р. та є платником спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

На підставі направлень від 02.08.2013р. № 4, 20.08.2013р. № 9 виданих Іллінецькою ОДПІ, наказу Іллінецької ОДПІ від 22.07.2013р. № 33, посадовими особами Іллінецької ОДПІ проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "ОратівЛатІнвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., наслідки якої відображені в акті № 29/22/35110779 від 30.08.2013р.

Плановою виїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ "ОратівЛатІнвест":

1) п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 209.15.2 п. 209.15 ст. 209, п. 209.17 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання в сумі 234 884 грн.;

2) п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 392 546 грн.;

3) п.п. 209.15.2 п. 209.15 ст. 209, п. 209.17 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкове зобов'язання в сумі 29 167 грн.;

4) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством було допущено помилки у поданому податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу за 4 квартал 2010 року, 4 квартал 2011 року та 3 квартал 2012 року, в результаті чого було накладено штраф у розмірі 1530 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки ТОВ "ОратівЛатІнвест" звернулось із письмовими запереченнями № 294 від 10.09.2013р. до Іллінецької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, розглянувши, які остання висновки, що викладені в акті планової виїзної перевірки від 30.08.2013р. № 29/22/35110779 щодо встановлених порушень, залишила без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Іллінецькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000622200 від 20.09.2013р., відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 721 289 грн. 25 коп., з них, за основним платежем - 585 247 грн., за штрафними санкціями - 136 042 грн. 25 коп.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить із наступного.

Так, перевіряючими в акті № 29/22/35110779/49 від 30.08.2013р. встановлено, що на порушення п.п. 209.15.2 п. 209.15 ст. 209, п. 17 ст. 209 Податкового кодексу України, підприємством віднесено до складу податкових зобов'язань в скорочені декларації за вересень 2011 року в сумі 1275 грн., за листопад 2011 року в сумі 13 035 грн., за серпень 2012 року в сумі 3917 грн., за вересень 2012 року в сумі 1058 грн. обсяги постачання від діяльності, яка не відноситься до діяльності у сфері сільського господарства та на яку не поширюється спеціальний режим оподаткування, та занижено податкові зобов'язання з ПДВ в загальній декларації (по якій здійснюються розрахунки з бюджетом) за вказані вище податкові періоди.

В обґрунтування завищення позивачем податкових зобов'язань, зокрема, за грудень 2012 року в сумі 9882 грн. перевіряючими зазначено, що підприємством віднесено до складу податкових зобов'язань в скорочену декларацію з ПДВ обсяг постачання, в т.р. ПДВ відповідно до податкової накладної № 21/2 від 19.12.2012р. жом на суму 59 295 грн., в тому числі ПДВ в сумі 9882 грн. 50 коп., перевіркою знято з скороченої декларації за грудень 2012 року та перенесено до загальної декларації, в зв'язку з тим, що у ТОВ "ОратівЛатІнвест" на останній день перевіряємого періоду (31.12.2012р.) відсутній КВЕД 15.85.0 - виробництво цукру, а жом це супутня продукція від переробки цукрових буряків.

Ретельно перевіривши доводи податкового органу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 209.1 статті 209 Податкового кодексу України передбачено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (п. 209.6 ст. 209 ПК України).

Пунктом 209.15 статті 209 Податкового кодексу України, для цілей цієї статті застосовуються такі терміни:

виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит - товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції (п. "а" п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України);

послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин (п.п. "б" пп. 209. 15.1 п. 209.15 ст. 209 ПК України);

діяльність у сфері сільського господарства - надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг) (п. "в" пп. 209.15.2 п. 209.15 ст. 209 ПК України).

З огляду на вищевикладені норми Податкового кодексу України, судом встановлено, що платником податків правомірно сформовано показники в скорочені декларації.

Що стосується завищення позивачем податкових зобов'язань за грудень 2012 року в сумі 9882 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 209.17 статті 209 Податкового кодексу України, дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється на, зокрема, вирощування зернових та технічних культур (01.11.0 КВЕД) вирощування фабричного цукрового буряку, вирощування кормових коренеплодів (буряку, брукви, турнепсу тощо).

Підпунктом 209.17.17 пункту 209.17 статті 209 Податкового кодексу України передбачено, що обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб) (05.01.0, 15.11.0, 15.12.0, 15.13.0, 15.20.0, 15.31.0, 15.32.0, 15.33.0, 15.41.0, 15.42.0, 15.43.0, 15.51.0, 15.61.0, 15.62.0, 15.71.0, 15.81.0, 15.83.0, 15.85.0 КВЕД).

В ході розгляду справи судом встановлено, що перевіряючим під час формування висновків перевірки, встановлено відсутність у платника КВЕД 15.85.0 (виробництво макаронних виробів), однак, зі змісту заперечень на адміністративний позов вбачається, що податковий орган, в обґрунтування завищення позивачем податкових зобов'язань за грудень 2012 року в сумі 9882 грн. посилається на відсутність у платника податку КВЕД 15.83.0 (виробництво цукру)

З пояснень представників відповідача слідує, що визначальними у даних правовідносинах є наявність КВЕД 15.83.0 (виробництво цукру) та факт вирощування позивачем цукрового буряка. Дані обставини є складовими та надають можливість отримати перероблену продукцію, зокрема, жом.

Аналіз наведених норм чинного податкового законодавства дає підстави вважати, що Податковим кодексом України не передбачена обов'язковість наявності в свідоцтві спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість КВЕД 15.83.0 та КВЕД 15.85.0.

В свою чергу слід зазначити, що жом з'являється внаслідок переробки буряку, який вирощувався платником податку, що дає підстави констатувати правомірне застосування ним п.п. 209.17.17 п. 209.17 ст. 209 Податкового кодексу України.

Таким чином, реалізація позивачем жому на суму 59 295 грн., в т.р. ПДВ 9882 грн. підлягає включенню до скороченої декларації, та не порушує приписів Податкового кодексу України.

Перевіряючим в акті перевірки встановлено, що TOB "ОратівЛатІнвест" порушило вимоги статей 185, 187, 188, 198, 200 ПК України, ст.1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також ст.ст. 202, 203, 215 ЦК України при взаємовідносинах з ТОВ "КБО-Агро" на суму 100 174 грн. (серпень 2011р.- 77 640 грн., вересень 2011 р. - 22 534 грн.), що призвело до формування висновків про відсутність права на формування податкового кредиту по операціях TOB "ОратівЛатІнвест" з ТОВ "КБО-Агро", що в свою чергу зумовило заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

В акті перевіряючими зазначено, що операції з придбання техніки у TOB "КБО-Агро" визнані такими, що в реальності не відбулися, тому можна вважати дані операції безтоварними. Таким чином, приходять до висновку, що фактична передача техніки у серпні - вересні 2011 року не відбулась, тобто перехід права власності не відбулося.

Дані висновки ґрунтуються на акті перевірки №2871/22.5-18/36903552 від 24.05.2013р. про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки TOB "КБО-Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р. по взаємовідносинах із контрагентом постачальника товарів ПП "Ремагродеталь" ДПІ у м. Полтава ГУ Міндоходів у Полтавській області.

Зі змісту акту перевірки № 29/22/35110779 від 30.08.2013 р. вбачається, що перевіряючими зафіксовані порушення щодо ведення податкового обліку між TOB "КБО-Агро" і його контрагентом ПП "Ремагродеталь", які були встановлені посадовими особами ДПІ у м. Полтава ГУ Міндоходів у Полтавській області при проведені перевірки та викладені в акті № 2871/22.5-18/36903552 від 24.05.2013р. "Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки "ТОВ "КБО-Агро".

Судом встановлено, що з акту перевірки № 2871/22.5-18/36903552 від 24.05.2013р. слідує про відсутність взаємовідносин ТОВ "КБО - Агро" (що є постачальником ТОВ "ОратівЛатІнвест"), із контрагентом - постачальником товарів ПП "Ремагродеталь".

З матеріалів справи вбачається, що між TOB "ОратівЛатІнвест" і TOB "КБО-Агро" був укладений договір поставки техніки № 32 від 19.07.2011р. (т. 1 а.с. 138-140) на поставку телескопічного навантажувача JCB 533-105, 2007 р.в., 1500 мото-годин за ціною 552 050 грн., в т.ч. 92 008, 33 грн. ПДВ. та ковш зерновий за ціною 49 000 грн., в т.ч. 8 166,67 грн. ПДВ.

Факт виконання умов договору підтверджується наступними первинними документами:

- податковими накладними № 32 від 19.08.2011р., № 19 від 16.09.2011p., № 21 від 16.09.2011р. (т. а.с. 146-148);

- видатковими накладними № РН-0001225 від 16.09.2011р., № РН-0001233 від 16.09.2011р. (т. 1 а.с. 144-145);

- актами приймання-передачі № 1 від 16.09.2011р., № 2 від 16.09.2011р. (т. 142-143).

- товарно-транспортною накладною від 16.09.2011р. (т. 1 а.с. 150)

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію машини серія ЕА № 052570 (т. 1 а.с. 149), даний телескопічний навантажувач був зареєстрований за позивачем у відповідності до вимог законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі - Закон N 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом встановлено, що усі вище перераховані первинні документи, які були оформлені в результаті здійснення господарських операцій в серпні, вересні 2011 року між TOB "ОратівЛатІнвест" та TOB "КБО-Агро", відповідно до ст. 9 Закону N 996 XIV є первинним документами, оформленими належними чином.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Факт поставки техніки, згідно Договору, та виникнення в результаті даної події податкового зобов'язання в позивача зі сплати ПДВ в серпні, вересні 2011 року в результаті здійснення господарських операцій з TOB "КБО-Агро" підтверджується вище переліченими первинними документами.

Зазначена податковим органом така підстава для зменшення податкового кредиту, як не встановлення фактичної передачі техніки у серпні, вересні 2011 року по ланцюгу ПП "Ремагродеталь" - ТОВ "КБО-Агро" - ТОВ "ОратівЛатІнвест", є необґрунтованою, оскільки, податковим органом оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, так як відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В свою чергу, податковим органом не встановлено, яка саме техніка придбавалась ТОВ "КБО-Агро" у ПП "Ремагродеталь", і чи саме ця техніка була придбана позивачем у ТОВ "КБО-Агро".

Зі змісту акту перевірки № 29/22/35110779 від 30.08.2013р. та пояснень представників відповідача судом встановлено, що фактично реальність господарських операцій між TOB "ОратівЛатІнвест" та TOB "КБО-Агро" не перевірялась, а висновки акту перевірки в цій частині були сформовані на підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтава ГУ Міндоходів у Полтавській області № 2871/22.5-18/36903552 від 24.05.2013р., що оцінюється судом критично, оскільки, документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "КБО-Агро" було проведено щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП "Ремагродеталь" (код ЄДРПОУ 34425753) .

Отже вказані вище обставини, свідчать про те, що господарська операція щодо поставки техніки між ТОВ "КБО-Агро" та ТОВ "ОратівЛатІнвест", була спрямована на реальне настання правових наслідків, тобто не здійснювалась з метою надання податкової вигоди третім особам.

Таким чином, TOB "ОратівЛатІнвест" віднесло 100 174 грн. до податковою кредиту, за серпень, вересень 2011 року, внаслідок здійснення господарських операцій з TOB "КБО-Агро" на підставі відповідних податкових накладних, які були видані останніми позивачу, а також первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарських операцій.

Актом перевірки №29/22/35110779/49 від 30.08.2013 р. також встановлено порушення вимог ст. 185, 187, 188, 198, 200 Податкового кодексу України, ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 1 і п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також ст. 202, 203, 215 ЦК України при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_6 на суму 1009 грн. 23 коп., що призвело до формування висновків про відсутність права на формування податкового кредиту по операціях TOB "ОратівЛатІнвест" з ФОП ОСОБА_6, що в свою чергу зумовило заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

Дані висновки ґрунтуються на акті перевірки ДПІ у Немирівському районі Вінницької області ДПС № 711-1701-2453015536 від 04.12.2012p. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 по питанню правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість з контрагентами ТОВ "Фокінс" за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, ТОВ "Стейдпрод" за березень, червень, липень, серпень, вересень 2011 року, ТОВ "Бімар" за жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень 2012 року та контрагентами -покупцями.

Зі змісту акту перевірки № 29/22/35110779 від 30.08.2013 р. вбачається, що перевіряючими зафіксовані порушення щодо ведення податкового обліку між ФОП ОСОБА_6 і його контрагентами ТОВ "Фокінс", ТОВ "Стейдпрод", ТОВ "Бімар", які були встановлені посадовими особами ДПІ у Немирівському районі Вінницької області ДПС при проведені перевірки та викладені в акті № 711-1701-2453015536 від 04.12.2012p.

Судом встановлено, що з акту перевірки № 2871/22.5-18/36903552 від 24.05.2013р. слідує про відсутність взаємовідносин ФОП ОСОБА_6, (що є постачальником ТОВ "ОратівЛатІнвест"), із контрагентами - постачальниками товарів ТОВ "Фокінс", ТОВ "Стейдпрод", ТОВ "Бімар".

Зазначена податковим органом така підстава для зменшення податкового кредиту, як не встановлення фактичної передачі продукції, відповідно до умов договору поставки № 20 від 04.04.2011р., у серпні, вересні, жовтні, грудні 2011 року по ланцюгу ТОВ "Фокінс", ТОВ "Стейдпрод", ТОВ "Бімар"- ФОП ОСОБА_6 - ТОВ "ОратівЛатІнвест", є необґрунтованою, оскільки, податковим органом оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, так як відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В свою чергу, податковим органом не встановлено, яка саме продукція придбавалась ФОП ОСОБА_6 у ТОВ "Фокінс", ТОВ "Стейдпрод", ТОВ "Бімар", і чи саме ця техніка була придбана позивачем у ФОП ОСОБА_6.

Зі змісту акту перевірки № 29/22/35110779 від 30.08.2013р. та пояснень представників відповідача судом встановлено, що фактично реальність господарських операцій між ТОВ ФОП ОСОБА_6 та ТОВ "ОратівЛатІнвест" не перевірялась, а висновки акту перевірки в цій частині були сформовані на підставі акту ДПІ у Немирівському районі Вінницької області ДПС № 711-1701-2453015536 від 04.12.2012p., що оцінюється судом критично, оскільки, документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 було проведено щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами ТОВ "Фокінс", ТОВ "Стейдпрод", ТОВ "Бімар".

Висновок податкового органу про не реальність господарської операції між ФОП ОСОБА_6 та ТОВ "ОратівЛатІнвест" носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Крім того, згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "нереальності" здійснених позивачем господарських операцій.

Висновок відповідача про "нереальність" господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Дана правова позиція також викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012р. (К/9991/50772/12).

Додатково слід зазначити, що матеріалах справи міститься копія постанови старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ Міністерства доходів і зборів Вінницькій області капітана податкової міліції Олійника П.М. від 30.10.2013р. про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діянні службових осіб ТОВ "ОратівЛатІнвест" складу кримінального правопорушення (т. 1 а.с. 230-234).

В змісті вказаної постанови старшим слідчим податкової міліції Олійником П.М. встановлено, що придбана ТОВ "Оратівлатінвест" у ТОВ "КБО-Агро" техніка є в наявності, марка, модель, рік випуску та заводські номера заводу виробника техніки відповідає наданим документам, техніка перебуває на обліку в Держсільгоспінспекції у Вінницькій області, та використовується у господарській діяльності підприємства ТОВ "ОратівЛатІнвест".

Стосовно співпраці ТОВ "ОратівЛатІнвест" із ФОП ОСОБА_6, з пояснень ОСОБА_8, який працював в ТОВ "ОратівЛатІнвест" на посаді головного інженера з 2009 року по січень 2013 року, встановлено що у вказаного СПД позивач купував болти, гайки та пломбуючий трос на протязі 2011-2012 років. Оплата здійснювалась підприємством протягом трьох днів, згідно умов договору. Доставка товару здійснювалась автотранспортом ТОВ "ОратівЛатІнвест". При отриманні запчастин та комплектуючих, ОСОБА_8 підписувались видаткові накладні, а запчастини передавались на склад підприємства.

Зазначено, що придбані у ФОП ОСОБА_6 комплектуючі до сільськогосподарської техніки, використані в діяльності підприємства, а саме поставлені на сільськогосподарську техніку.

Таким чином, за наслідками досудового розслідування встановлено реальне здійснення господарських операцій з придбання сільськогосподарської техніки та комплектуючих до неї та не встановлено умислу на ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ "ОратівЛатІнвест" та не встановлено достатніх даних, які вказують на наявність в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 КК України.

Наведені обставини представники відповідача не спростовували в судовому засіданні та надали суду пояснення, що докази в спростування позиції слідчого у них відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Крім того, кримінальне провадження порушено на підставі обставин встановлених в акті перевірки № 29/22/35110779 від 30.08.2013р., висновки акту перевірки ретельно перевірялись слідчим податкової міліції, а тому у суду відсутні сумніви щодо їх достовірності.

Перевіркою також встановлено, заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2010 року в сумі 379 540 грн., а саме, на порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7, п. «б» п.п. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166, підприємством безпідставно завищено значення рядків 23.3 податкової декларації з ПДВ за серпень 2010р. в сумі 317121 грн. та рядка 23.3. в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010р.

Проведеною перевіркою встановлено також, що на порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством по рядку 23 відображено суму 436 943 грн., в тому числі рядок 23.3 в значення рядків 8.5 та 8.6 додатка 5 попереднього звітного періоду.

Перевіряючим встановлено, що вказані показники не підтверджуються відповідними первинними документами.

В судовому засіданні з пояснень представників сторін встановлено, що даний висновок податкового органу є необґрунтованим та спростовується наступним.

16 червня 2010 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20.05.2010р. № 2275-VI.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 2275 особливий порядок визначення бюджетного відшкодування податку на додану вартість застосовується з 16.06.2010р. до 01.01.2011р.

Враховуючи наведене, у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2010р. до рядка 23.3 включається значення рядка 8.5. (8.6) уточнюючих розрахунків (всього на суму 317 121 грн.) з податку на додану вартість, поданих позивачем 21.06.2010р., в частині сум податку, сплачених постачальникам у попередніх податкових періодах та які позивач ставить до бюджетного відшкодування.

Залишок значення рядка 8.5 (8.6) в частині сум податку, по яких не проведено розрахунки з постачальниками, відображається у зазначеному рядку до моменту формування податкової звітності за звітний період, наступний за періодом у якому будуть проведені розрахунки з постачальниками.

Наведене підтверджується реєстром податкових накладних по уточненим розрахункам за січень, березень і квітень 2010 року, що були поставлені до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів в серпні 2010 року, а саме, № 1 від 29.01.2010р. на суму 1779,77 грн., № 9 від 29.01.2010р. на суму 11731, 09 грн., № 733 від 04.03.2010р. на суму 61588, 35 грн., № 27585 від № 31.03.2010р. на суму 19347,67 грн., № 477 від 11.03.2010р. на суму 134291, 67 грн., № 78 від 30.03.2010р. на суму 825 грн., № 734 від 07.04.2010р. на суму 86632 грн., № 2830 від 28.04.2010р. на суму 142,72 грн., № 2915 від 29.04.2010р. на суму 40,53грн., № 6556 від 28.04.2010р. на суму 110,86 грн., № 6557 від 28.04.2010р. на суму 121,73 грн., № 6558 від 28.04.2010р. на суму 136,32 грн., № 6559 від 28.04.2010р. на суму 138,33 грн., № 427/16 від 28.04.2010р. на суму 235,52 грн., загальна сума становить 317 121 грн. 38 коп.

Крім того, слід зазначити, що податковий орган при формуванні спірного висновку не врахував, що платником податків подавались уточнюючі розрахунки до даної декларації, які прийняті податковим органом без зауважень, що підтверджується відповідними квитанціями, які містяться в матеріалах справи (т.1 а.с. 213, 218, 222).

В судовому засіданні представники сторін не заперечували ту обставину, що дані розрахунки є значимими при визначенні суми заниження (завищення) податкового зобов'язання за вказаний період. В свою чергу представник відповідача - ревізор Дмитрук А.В. пояснила, що вказані розрахунки нею до уваги не брались, оскільки, подавались у інший період ніж той що підлягав перевірці.

Суд критично ставиться до таких пояснень представника відповідача, оскільки, вказані розрахунки та наведені вище обставини впливають на правильність визначення суми податкового зобов'язання, а в силу положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач повинен діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Крім того, представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість неврахування таких обставин, і що наведене жодним чином не виключає висновків акту та відповідного донарахування, що в свою чергу наголошувалось в письмових запереченнях на акт перевірки № (т. 3 а.с. 32-39).

Згідно приписів статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, судом враховано позицію позивача, що у р. 8-10 уточнюючих розрахунків не відображено зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

В свою чергу, судом враховано, що р. 8.3 уточнюючих розрахунків містить помилковий показник, а р. 1 даних розрахунків заповнюється довідково.

Таким чином, визначальним, на думку суду, є показник р. 8.10, який не містить зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Також перевіряючими під час проведення перевірки встановлено, що за травень 2011 року підприємство подає до податкового органу податкову декларацію з ПДВ вх. № 4789 від 20.062011р., де по р. 21 «залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» сума ПДВ поставлена 96776 грн., в тому числі значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду 95 120 грн. (р. 21.1), тоді як в декларації з ПДВ за квітень 2011 року (вх. 4352 від 25.05.2011р.) рядок 20.2 відсутній, в декларації стоїть знак (-), проведеною перевіркою податкової декларації з додатками за травень 2011 року, реєстру отриманих податкових накладних, видаткових накладних, банківських виписок, не підтверджено суму ПДВ 96776 грн. за травень 2011 року по рядку 21 податкової декларації.

Таким чином, перевіркою встановлено, що на порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством безпідставно проставлено по рядку 21 податкової декларації за травень 2011 року ПДВ 96776 грн.

Крім того, перевіркою, враховуючи перерахунок по відповідних рядках розділу ІІІ податкової декларації з ПДВ «Розрахунки з бюджетом за звітний період», встановлено заниження податкового зобов'язання з ПДВ за травень 2011 року в сумі 96 776 грн., виходячи з розрахунку 101 654 грн. (позитивне значення рядка 18 податкової декларації за травень 2011 року) - 4878 грн. (позитивне значення задеклароване платником по рядку 18 декларації).

Судом встановлено, що 02.03.2011р. TOB «ОратівЛатІнвест» було подано два уточнюючі розрахунки: за травень і липень 2008р.

Згідно поданих розрахунків, сума податкового кредиту за вказані періоди була уточнена до збільшення:

- 891 819 грн. (податкова накладна № 3424 від 22.05.2008р. TOB «Цеппелін Україна»;

- 183 475 грн. (податкова накладна № 3820 від 24.07.2008р. TOB «Цеппелін Україна».

Сума податкового кредиту за ПН № 3424 від 22.05.2008р. - зарахована в рахунок погашення податкового боргу (рядок 8.3 уточ. розрахунку); сума податкового кредиту за ПН № 3820 від 24.07.2008 р. - зарахована частково в рахунок погашення податкового боргу (рядок 8.3 уточ. розрахунку), а решта - 92 055, 00 грн. - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Дана сума була включена TOB «ОратівЛатІнвест» до складу податкового кредиту за травень 2011 р.

Разом з тим, на сторінці 78 акту перевірки, перевіряючий зазначає, що за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р. ТОВ "ОратівЛатІнвест" проведено уточнення податкового кредиту, зокрема, у березні 2011 року за травень 2008 р. в сумі 891 819 грн., та за липень 2008 р. в сумі 183 475 грн. З питання достовірності сум податкового кредиту задекларованого в даних уточнюючих розрахунках, проведена позапланова виїзна перевірка за травень та липень 2008р., акт перевірки № 02/23/35110779 від 01.04.2011р.

Саме ця наведена обставина є фундаментальною при формуванні перевіряючим висновку щодо заниження податкових зобов'язань в травні 2011 р. на суму 96 776грн.

На підставі висновків акту перевірки № 02/23/35110779 від 01.04.2011р. податковим органом було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000092320 від 15.04.2011p., яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 075 294, 00 грн. та № 0000112320 від 04.07.2011 p., яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 245 810 грн. Дану перевірку також здійснювала ГДРПІ Дмитрик Л.В.

Вінницький апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою у справі № 2а/0270/4283/11 від 07.12.2011р. залишив без задоволення апеляційну скаргу Іллінецької ОДПІ, а постанову суду першої інстанції, якою було скасовано два вищезазначені податкові повідомлення - рішення повністю, залишив без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Згідно ч. 1 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до пп. 60.1.4 п. 60.1 ст. 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Пункт 60.5 ст. 60 ПК України, зазначає, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, викладене свідчить, що податковий орган при проведені перевірки проігнорував висновки суду, викладені в постанові, що набрала законної сили, та стосувалась взаємовідносин одних і тих же суб'єктів господарювання, що дає підстави вважати, що висновки Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС є передчасними та надуманими.

Крім того, приймаючи оскаржуване рішення, податковий орган зобов'язаний врахувати всі обставини, що мають значення для його прийняття. Однак, як встановлено в судовому засіданні, при прийнятті рішення податковим органом не було враховано обставин щодо уточнюючих розрахунків 2008 року та наведених рішень адміністративних судів.

З пояснень представників сторін в судовому засіданні з'ясовано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з урахуванням встановлених порушень, і як наслідок визначених сум заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість:

по загальній декларації в сумі 18 394 грн. за березень 2011 року, в сумі 1275 грн. за вересень 2012 року, в сумі 12724 грн. за липень 2012р., в сумі 3917 грн. за серпень 2012р., в сумі 605 грн. за грудень 2012р., які полягають у встановленні сум завищення податкових зобов'язань з ПДВ;

по скороченій декларації в сумі 13035 грн. за листопад 2011 року, в сумі 3917 грн. за серпень 2012р., в сумі 1058 за вересень 2012р., в сумі 9882 грн. за грудень 2012р.

Висновки акту перевірки № 29/22/35110779/49 від 30.08.2013 р. в частині донарахування ТОВ "ОратівЛатІнвест" податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 38 871 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 22 547 грн. 25 коп., позивачем не оскаржуються, а тому правомірність їх донарахування судом не перевірялась.

В той же час, висновки податкового органу, викладені у вищевказаному акті, щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 546 676 грн. та щодо застосування штрафної санкції в сумі 113 495 грн. є необгрунтованими та спростовуються первинними документами, які надано позивачем, досліджено в ході судового розгляду справи та приєднано до її матеріалів.

Так, судом при розгляді даної справи, задля її всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення, в податкового органу були витребувані детальні розрахунки визначених (донарахованих) платнику податків ТОВ «ОратівЛатІнвест» грошових зобов'язань по податку на додану вартість, за період який перевірявся, та які знайшли своє відображення в оскаржуваному позивачем податковому повідомленні - рішенні (т. 1 а.с. 226).

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 247/12/13-13 від 19.02.2013р.

Зазначені розрахунки дозволяють у відповідних випадках належним чином оцінити правомірність спірних рішень контролюючого органу і прийняти обґрунтоване судове рішення, зокрема, у разі часткової протиправності правових актів контролюючого органу.

Беручи до уваги вищезазначені норми чинного законодавства, а також надані розрахунки донарахованих ТОВ «ОратівЛатІнвест» сум грошових зобов'язань та застосованих штрафних санкцій, суд приходить до висновку про можливість відокремити підтверджені та, відповідно, не підтвердженні в ході судового розгляду справи суми донарахованих ТОВ "ОратівЛатІнвест" податкових зобов'язань та застосованих штрафних санкцій з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Суд зауважує, що в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті перевірки порушень чинного законодавства України з боку позивача, за наслідком виявлення яких ТОВ "ОратівЛатІнвест " збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 660 171 грн., з них, за основним платежем 546 676 грн., за штрафними санкціями 113 495 грн..

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а саме: щодо безпідставності та протиправності донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 660 171 грн., в цій частині вимоги узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню.

Решта позовних вимог є необґрунтованими, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000622200 від 20.09.2013р., в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "ОратівЛатІнвест" з податку на додану вартість в загальній сумі 660 171 грн., з них, за основним платежем 546 676 грн., за штрафними санкціями 113 495 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. З урахуванням наведеного, суд присуджує позивачу з Державного бюджету України здійснені ним документально підтверджені судові витрати у відсотковому співвідношенні відповідно до задоволених вимог, а саме 2110 грн. 48 коп.

Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (Постанова N 845) встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 р. N 2135/11/13-11.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України "Про податок на додану вартість", Податковим кодексом України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Конституцією України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 0000622200 від 20.09.2013р., в частині збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "ОратівЛатІнвест" з податку на додану вартість в загальній сумі 660 171 грн. (шістсот шістдесят тисяч сто сімдесят одна грн.), з них, за основним платежем 546 676 грн. (п'ятсот сорок шість тисяч шістсот сімдесят шість грн.), за штрафними санкціями 113 495 грн. (сто тринадцять тисяч чотириста дев'яносто п'ять грн.).

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОратівЛатІнвест" (код ЄДРПОУ 35110779) судовий збір в розмірі 2110 грн. 48 коп. (дві тисячі сто десять грн. 48 коп.) шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Іллінецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 38787850).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Свентух Віталій Михайлович