Рішення

від 25.11.2013 по справі 908/3141/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 1/18/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2013 Справа № 908/3141/13

за позовом: Приватного підприємства «Інжинірінговий центр «Агроенергогруп» (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Гладкова, буд.32, кв. 54)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЛІСОК - АГРО» (71651, Запорізька область, Василівський район, с. Червоноармійське, вул. Перемоги, буд. 1)

про стягнення суми

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Бородай А.Г. - довіреність № 41 від 01.11.2013 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Інжинірінговий центр «Агроенергогруп», м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЛІСОК - АГРО» 34 929 грн. 52 коп.

У позові Приватне підприємство «Інжинірінговий центр «Агроенергогруп» просило стягнути з відповідача 27 043 грн. 615 коп. основного боргу - простроченої оплати за товар, поставлений, згідно видаткових накладних, на виконання договору поставки № 20130418 від 18.04.2013 р.; 6 678 грн. 76 коп. пені згідно п. 5.3 договору у розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару; 109 грн. 79 коп. - 3% річних, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України та 1 097 грн. 87 коп. 30% річних за користування чужими грошовими коштами відповідно до п. 5.3 договору.

23.09.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 05.11.2013 р.

05.11.2013 р. від позивача у справі надійшла заява про збільшення позовних вимог, в яких, останній збільшив позовні вимоги до 70 677 грн. 39 коп., зазначивши про оплати відповідачем ще 7 000 грн. 00 коп. основного боргу після подання позову до суду та спливу станом на 04.10.2013 р. терміну здійснення остаточної плати за поставлений згідно договору товар у розмірі 50% в сумі 35 043 грн. 61 коп. Згідно збільшених позовних вимог, позивач збільшив суму основного боргу, заявивши про настання станом на 04.10.2013 р. однієї з умов оплати ціни товару - остаточної оплати 50% вартості товару та збільшивши період нарахування сум пені та 3% і 30% річних до 04.10.2013 р.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву просив суд відмовити у позові. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОЛІСОК - АГРО» вважає позовні вимоги позивача безпідставними та просить їх відхилити за відсутності наявних доказів отримання відповідачем від позивача товарно-матеріальних цінностей за договором № 20130418 від 18.04.2013 р., що передбачено п. 2.6 даного договору, а саме, довіреностей на отримання товару, додатку 1 до даного договору, де вказано перелік уповноважених покупцем осіб, що мають право здійснювати приймання товару, зразки їх підписів та зразки печаток, що підтверджують приймання поставленого постачальником товару, уповноваженими покупцем особами, а також відповідним чином оформлених видаткових накладних. Зауважує, що відповідно, і відсутні підписи уповноважених осіб покупця та печатки на накладних № ІЦ-0000101 від 24.05.2013 р. та № ІЦ-0000070 від 18.06.2013 р. Товарно-матеріальні цінності по цим видатковим накладним ТОВ «Пролісок-Агро» не оприбутковувались, податкові накладні № 3 від 18.06.2013 р. та № 10 від 24.05.2013 р. до реєстру отриманих податкових накладних не вносились, суми ПДВ цих накладних до податкового кредиту з ПДВ не включались. Відповідач підтверджує господарські стосунки з позивачем на підставі договору поставки № 20130418 від 18.04.2013 р. лише в межах накладних № ІЦ-0000071 від 18.04.2013 р. на суму 4 200 грн. 00 коп. та № ІЦ-0000116 від 06.06.2013 р. на суму 15 100 грн. 03 коп., загальна сума отриманих ТМЦ становить 19 300 грн. 03 коп. На момент подачі позову - 06.09.2013 р., відповідач сплатив позивачу 8 000 тис. грн. (20 08.2013 р. на суму 3 000 грн. 00 коп. та 30.08.2013 р. на суму 5 000 грн. 00 коп.). На підставі викладеного, вважає, що прострочена заборгованість перед позивачем на 06.09.2013 р. становила 1 650 грн. 02 коп., 10.09.2013 р. сплачено ще 2000 грн. 00 коп. та закрито прострочену заборгованість. Посилається на те, що станом на 08.10.2013 р., заборгованість відповідача перед позивачем, за даними бухгалтерського обліку відповідача, становить 4 300 грн. 03 коп.

Враховуючи усну заяву представника позивача про фіксування судового процесу технічними записами, у судовому засіданні, розпочатому 05.11.2013 р. о 14 год. 30 хвил., оголошувалась перерва до 16 год. 00 хвил.

В судовому засіданні 05.11.2013 р. представник позивача підтримав збільшені позовні вимоги.

Заяву про збільшення позовних вимог судом прийнято до уваги частково, в іншій частині щодо заявлення до стягнення 35 043 грн. 61 коп. основного боргу, термін з оплати якого настав після подання позову та стягнення пені, 3% річних та 30% річних нарахованих на цю суму, заява залишена без розгляду, на підставі наступного:

Згідно із ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Позивач у заяві про збільшення позовних вимог, фактично заявив інші, нові, самостійні позовні вимоги (в розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та згідно із п.п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції») про стягнення суми заборгованості в розмірі 35 043 грн. 61 коп., термін з оплати яких настав після подання позову та стягнення пені, 3% річних та 30% річних нарахованих на цю суму, тоді як у первісно поданих позовних вимогах, позивач не заявляв вимоги щодо стягнення боргу, строк оплати за яким, на день звернення до суду із позовом, ще не настав. Отже, заяву позивача у цій частині, слід розцінювати як заявлення інших, нових, самостійних позовних вимог, а не збільшення первісно заявлених, з якими позивач може звернутися до суду окремо.

З урахуванням вищевикладеного, судом розглядаються первісні позовні вимоги, з урахуванням збільшення нарахування на раніше заявлену суму заборгованості сум пені та 3% і 30% річних нарахованих станом на 04.10.2013 р.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов та визнав позов лише в сумі 4 300 грн. 03 коп. До того ж, відповідач надав підписаний з обох сторін акт звірки, з боку відповідача, із зауваженнями, яким визнав борг перед позивачем у розмірі 4 300 грн. 03 коп. за накладними від 18.04.2013 р. на суму 4 200 грн. 00 коп. та від 06.06.2013 р. на суму 15 100 грн. 03 коп.

Суду не були надані всі необхідні для розгляду спору документи та пояснення, у зв'язку з чим, судом було вирішено відкласти розгляд справи на 19.11.2013 р., про що сторони були повідомлення належним чином.

18.11.2013 р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшли пояснення Приватного підприємства «Інжинірінговий центр «Агроенергогруп» на заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЛІСОК - АГРО» до позовної заяви про стягнення заборгованості від 04.11.2013 р. Посилається на те, що бухгалтер підприємства, не дотримуючись п. 2.6 договору поставки, видала документи на відвантаження товару без оформленої належним чином довіреності на ім'я Бородая А.Г., але при цьому видаткові накладні № ІЦ-0000070 від 18.06.2013 на суму 53 620 грн. 00 коп. та № ІЦ-0000071 від 18.04.2013 р. на суму 5 260 грн. 00 коп. підписані особисто Бородаєм А.Г. та засвідчені відповідною печаткою. На підставі наданих оригіналів вищезазначених накладних, заступник директора ТОВ «Пролісок-Агро» Бородай А.Г. отримав відповідний товар на складі. На підтвердження позовних вимог до позовної заяви направленої до суду були надані копії видаткових накладних, що були надані відповідачем в електронному вигляді № ІЦ-0000070 від 18.06.2013 р. на суму 45 226 грн. 00 коп. та № ІЦ-0000071 від 18.04.2013 р. на суму 4200 грн. 00 коп. Позивач наголошує на тому, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України. На підставі п. 12.6 договору були оформлені дві видаткові накладні № ІЦ-0000101 від 24.05.2013 р. на суму 5567 грн. 20 коп. і ІЦ-0000116 від 06.06.2013 р. на суму 15 100 грн. 03 коп., які були направлені на електронну адресу ТОВ «Пролісок-Агро», після чого оформлені накладні на паперових носіях були направлені поштою на адресу відповідача. Зазначає, що лише у червні місяці 2013 р. позивач отримав від відповідача підписані та пропечатані документи в електронному варіанті. Посилається на те, що на дату подачі позовної заяви, позивач не отримав від відповідача підписаний акт звірки, що, як вважає позивач, є підтвердженням погодження з боку відповідача акту звірки. Зауважує, що станом на дату подач позову створилась заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 27 043 грн. 615 коп., відповідачем здійсненні проплати 10.09.2013 р. на суму 2 000 грн. 00 коп., 13.09.2013 р. на суму 2000 грн. 00 коп. та 25.09.2013 р. на суму 3 000 грн. 00 коп.

В судовому засіданні 19.11.2013 р. представники позивача підтримали доводи, викладені у поясненнях Приватного підприємства «Інжинірінговий центр «Агроенергогруп» на заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЛІСОК - АГРО» до позовної заяви про стягнення заборгованості від 04.11.2013 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.11.2013 р. надав обґрунтування заперечення від 04.11.2013 р. за № 43, пояснювальну записку ФОП Бородай А.Г. та документи. В обґрунтування своїх заперечень, представник відповідача зазначив про відсутність наявних доказів отримання відповідачем від позивача товарно-матеріальних цінностей за договором, що передбачено п. 2.6 цього договору. Посилається на відсутність підписів уповноважених осіб покупця та печатки на накладних № ІЦ-0000101 від 24.05.2013 р. та № ІЦ-0000070 від 18.06.2013 р. Податкові накладні № 3 від 18.06.2013 р. та № 10 від 24.05.2013 р. до реєстру отриманих податкових накладних не вносились. Посилається на те, що на момент подачі позову - відповідач сплатив позивачу 8 000 грн. 00 коп., а отже прострочена заборгованість, за двома платежами, строк оплати яких настав на момент звернення позивача до суду, складала 1 650 грн. 02 коп., однак платіжним дорученням від 10.09.2013 р. відповідачем сплачено 2 000 грн. 00 коп. Згідно акту звірки, який підписано з боку відповідача із запереченнями, останній визнає поставку за накладними від 18.04.2013 р. в сумі 4 200 грн. 00 коп. та від 06.06.2013 р. в сумі 15 100 грн. 03 коп., всього на суму 19 300 грн. 03 коп. У пояснювальній записці до обґрунтування заперечень по справі № 908/3141/13 ФОП Бородай А.Г. пояснив, що придбавав товарно-матеріальні цінності у позивача не лише для відповідача у справі.

В судовому засіданні 19.11.2013 р. оголошувалась перерва до 25.11.2013 р. до 15 год. 00 хвил., про що сторони були повідомлені належним чином.

Представники позивача в судове засідання 25.11.2013 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, додаткових пояснень чи документів не надали.

Враховуючи сплив двохмісячного строку розгляду справи, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, та достатність матеріалів для розгляду справи по суті, беручи до уваги, що позивачем були надані пояснення та документи на виконання вимог суду, і представники позивача неодноразово були присутніми на судових засіданнях 05.11.2013 р. та 19.11.2013 р. з розгляду цієї справи та надавали пояснення, додаткових матеріалів від позивача за час з останнього судового засідання 19.11.2013 р. до початку судового засідання 25.11.2013 р. не надходило, суд визнав можливим розглянути справу в судовому засіданні 25.11.2013 р. за відсутності представника позивача.

Представник відповідача додаткових письмових пояснень та документів в судовому засіданні 25.11.2013 р. не надав.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався за технічної фіксації на програмно-апаратному комплексі «Оберіг».

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача ( у судових засіданнях 05.11.2013 р. та 19.11.2013 р.) та відповідача (в усіх судових засіданнях), суд

ВСТАНОВИВ:

18.04.2013 р. між Приватним підприємством «Інжинірінговий центр «Агроенергогруп» (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОЛІСОК - АГРО» було укладено договір поставки № 20130418 (надалі договір поставки).

Відповідно до вимог п. 1.1 договору поставки, в терміни та порядки визначені цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця - насіння, засоби захисту рослин та мікродобрива (надалі - «товар»), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього визначену грошову суму - ціну товару, вказану у накладних до даного договору.

Як зазначає, позивач, на виконання умов, визначених п. 2.2 договору поставки, позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 70087 грн. 23 коп.:

- Гібрид кукурудзи «Солонянський 298 СВ» на суму 4 200 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № ІЦ-0000071 від 18.04.2013 р. та податковою накладною від 18.04.2013 р. № 38;

- Лукар - 7 та Гербер на суму 5567 грн. 20 коп., що підтверджується видатковою накладною № ІЦ-0000101 від 24.05.2013 р. та податковою накладною від 24.05.2013 р. № 10;

- Лінгногумат марки «БМ» калійн. (по 10 л в п/е кан., не аерозоль) на суму 15 100 грн. 03 коп., що підтверджується видатковою наклданою № ІЦ-0000116 від 06.06.2013 р. та податковою накладною від 06.06.2013 р. № 2;

- Насіння кукурудзи «Анамур» 2011, Насіння соняшника «Українське сонечко», Насіння соняшника «Український» F1, Насіння соняшнику «Оскіл», Насіння соняшнику «Ранок» 1 репр. на загальну суму 45 220 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною від 18.06.2013 р. № 3.

Відповідно до п. 4.5 договору поставки, умови оплати ціни товару:

- перша оплата 20% вартості товару оплачується покупцем не пізніше 20 липня 2013 року;

- оплата 30% вартості товару оплачується покупцем не пізніше 01 серпня 2013 року;

- оплата 50% вартості товару оплачується покупцем не пізніше 15 вересня 2013 року.

Згідно банківських виписок, відповідачем було сплачено позивачу 20 08.2013 р. - 3 000 грн. 00 коп., 30.08.2013 р. - 5 000 грн. 00 коп.

Станом на 06.09.2013 р. (дата підписання позовної заяви), у відповідача перед позивачем рахувалась заборгованість за договором поставки та вищевказаними накладними, в сумі 27043 грн. 615 коп.

На підставі п. 4.9 договору, позивачем, станом на 02.08.2013 р., був складений та направлений відповідачу акт звірки.

Враховуючи, що позивач не отримав від відповідача підписаний акт звірки, і відповідачем залишок заборгованості в сумі 27043 грн. 615 коп. залишився не сплаченим, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 27043 грн. 62 коп. основного боргу, 9 864 грн. 61 коп. пені, 163 грн. 14 коп. - 3% річних та 1631 грн. 35 коп. 30% річних, нарахованих станом на 01.10.2013 р., було предметом судового позову у цій справі (згідно прийнятих до розгляду судом збільшених позовних вимог (без врахування збільшених позовних вимог про стягнення суми заборгованості в розмірі 35 043 грн. 61 коп., термін з оплати яких настав після подання позову та стягнення пені, 3% річних та 30% річних нарахованих на цю суму)).

Суд визнав позовні вимоги, що розглядалися судом такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Згідно зі ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так умовами договору поставки, укладеного між сторонами і на підставі якого заявлені вимоги позивача, передбачено наступне:

Відповідно до першого розділу договору: В терміни та порядки визначені цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця - насіння, засоби захисту рослин та мікродобрива (надалі - «товар»), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього визначену грошову суму - ціну товару, вказану у накладних до даного договору. Асортимент, кількість, ціна та інші характеристики товару за погодженням сторін можуть визначатися в накладних (товарно-транспортних, видаткових) постачальника, які з моменту їх підписання сторонами є невід'ємними частинами даного договору. Загальна кількість товару та сума даного договору визначається згідно з сумарною кількістю та ціною товару, вказаною у відповідних накладних (товарно-транспортних, видаткових) постачальника, які з моменту їх підписання сторонами є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 2.3 договору, датою здійснення поставки вважається дата підписання накладної покупцем, що підтверджується відміткою в накладних (товарно-транспортних, видаткових) (штамп та/або, підпис та розшифровка підпису, посади особи, яка підписує накладну з сторони покупця). Покупець призначає відповідальну особу (відповідальних осіб) за отримання товару, яка повинна підписувати накладні (товарно-транспортні, видаткові) із розшифровкою підпису (зазначенням посади, ПІБ), вказувати на відповідній накладній (товарно-транспортній, видатковій) дату отримання товару та скріпляти підпис відповідною печаткою або штампом. В разі, якщо така дата не вказана, моментом поставки є дата складання накладної (товарно-транспортної, видаткової).

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент передачі постачальником товару покупцю та підписання покупцем накладної ( п. 2.4.).

Пунктом 2.6 договору, встановлено, що відпуск товару покупцю здійснюється при наявності в уповноваженого представника останнього належним чином оформленої, у відповідності до Інструкції про порядок реєстрації, виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, довіреності та пред'явлення ним паспорту. При доставці товару, в порядку централізовано-кільцевих перевезень, постачальник має право здійснювати відпуск товару без довіреності. В такому випадку, покупець повинен заздалегідь повідомити постачальника заповнивши додаток № 1 до даного договору, який у разі його складання являтиметься його невід'ємною частиною, вказавши перелік уповноважених покупцем осіб, що мають право здійснювати приймання товару, надати зразки їх підписів та зразки печаток (штампів), якими будуть завірятися супровідні документи (накладні та ін.), що підтверджують приймання поставленого постачальником товару, уповноваженими покупцем особами. В будь-якому випадку відпуск товару покупцю без довіреності, при належним чином заповненому додатку № 1, здійснюється тільки за згодою постачальника.

Згідно з п. 3.4 договору, підписання покупцем накладної свідчить про те, що покупець згоден з ціною на товар, вказаною у накладній, перевірив якість, кількість, асортимент, тару поставленої партії товару та погоджується на прийняття всього товару, як належно поставленого.

Так, в обґрунтування своїх позовних вимог, позивачем до позову були надані копії наступних видаткових накладних: № ІЦ - 0000071 від 18.04.2013 р. на суму 5 250 грн. 00 коп. (як пояснено в процесі розгляду справи представником позивача, зазначена видаткова накладна була виписана на суму 5 250 грн. 00 коп., у зв'язку із поставкою 375.000 кг гібриду кукурудзи «Солонянський 298 СВ», однак фактично було поставлено 300.000 кг гібриду кукурудзи, у зв'язку з чим, сума за цією поставкою склала 4 200 грн. 00 коп.); № ІЦ-0000101 від 24.05.2013 р. в електронному варіанті на суму 5 567 грн. 20 коп.; № ІЦ-0000116 від 06.06.2013 р. в електронному варіанті на суму 15 100 грн. 03 коп. та № ІЦ-0000070 від 18.06.2013 р. в електронному варіанті на суму 45 220 грн. 00 коп.

Так, у письмових запереченнях відповідач, та у судових засіданнях представник відповідача, надавши засвідчені копії видаткових накладних, підтвердили наявність між сторонами господарських відносин на підставі договору поставки № 20130418 від 18.04.2013 р. лише в межах видаткових накладних № ІЦ-0000071 від 18.04.2013 р. на суму 4200 грн. 00 коп. та № ІЦ-0000116 від 06.06.2013 р. на суму 15 100 грн. 03 коп., на загальну суму 19 300 грн. 03 коп.

Враховуючи, що відповідач підтверджує наявність господарських відносин між сторонами на підставі договору поставки № 20130418 від 18.04.2013 р. та видаткових накладних № ІЦ-0000071 від 18.04.2013 р. на суму 4200 грн. 00 коп. та № ІЦ-0000116 від 06.06.2013 р. на суму 15 100 грн. 03 коп., суд вважає, що позивачем доведено, відповідачем визнається та матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу на підставі договору поставки № 20130418 від 18.04.2013 р. та видаткових накладних № ІЦ-0000071 від 18.04.2013 р. на суму 4200 грн. 00 коп. та № ІЦ-0000116 від 06.06.2013 р. на суму 15 100 грн. 03 коп. товару на загальну суму 19 300 грн. 03 коп.

Суд вважає, що позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на підставі договору поставки № 20130418 від 18.04.2013 р. та видаткових накладних № ІЦ-0000101 від 24.05.2013 р. на суму 5 567 грн. 20 коп. та № ІЦ-0000070 від 18.06.2013 р. на суму 45 220 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із Положенням про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку:

П. 2.1 Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

П. 2.3 Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

2.4. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом та підтверджується позивачем у письмових поясненнях, до позовної заяви видаткова накладна № ІЦ-0000070 від 18.06.2013 р. на суму 45 220 грн. 00 коп. (у позові та письмових поясненнях помилково зазначено - 45 226 грн. 00 коп., тоді як надано копію видаткової накладної із зазначенням суми 45 220 грн. 00 коп.) була надана у копії, що була надана відповідачем в електронному вигляді. А додана до письмових пояснень копія видаткової накладної № ІЦ -0000070 від 18.04.2013 р. містить іншу суму 53 620 грн. 00 коп.

Згідно умов договору, видаткові накладні, з моменту їх підписання сторонами є невід'ємною частиною договору (розділ перший договору). Пунктом 2.3 договору передбачено, що датою здійснення поставки вважається дата підписання накладної покупцем, що підтверджується відміткою в накладних (товарно-транспортних, видаткових) (штамп та/або, підпис та розшифровка підпису, посади особи, яка підписує накладну з сторони покупця). Покупець призначає відповідальну особу (відповідальних осіб) за отримання товару, яка повинна підписувати накладні (товарно-транспортні, видаткові) із розшифровкою підпису (зазначенням посади, ПІБ), вказувати на відповідній накладній (товарно-транспортній, видатковій) дату отримання товару та скріпляти підпис відповідною печаткою або штампом. В разі, якщо така дата не вказана, моментом поставки є дата складання накладної (товарно-транспортної, видаткової). Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент передачі постачальником товару покупцю та підписання покупцем накладної ( п. 2.4.). Відповідно до п. 2.6 договору, відпуск товару покупцю здійснюється при наявності в уповноваженого представника останнього належним чином оформленої, у відповідності до Інструкції про порядок реєстрації, виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, довіреності та пред'явлення ним паспорту. При доставці товару, в порядку централізовано-кільцевих перевезень, постачальник має право здійснювати відпуск товару без довіреності. В такому випадку, покупець повинен заздалегідь повідомити постачальника заповнивши додаток № 1 до даного договору, який у разі його складання являтиметься його невід'ємною частиною, вказавши перелік уповноважених покупцем осіб, що мають право здійснювати приймання товару, надати зразки їх підписів та зразки печаток (штампів), якими будуть завірятися супровідні документи (накладні та ін.), що підтверджують приймання поставленого постачальником товару, уповноваженими покупцем особами. В будь-якому випадку відпуск товару покупцю без довіреності, при належним чином заповненому додатку № 1, здійснюється тільки за згодою постачальника.

В даному випадку, у копії видаткової накладної в електронному вигляді та у наданій засвідченій копії видаткової накладної № ІЦ-0000101 від 24.05.2013 р. на суму 5 567 грн. 20 коп. у графі (Отримав) міститься підпис та печатка, однак зазначені підпис та печатка містяться на електронному документі і не мають розшифровки підпису, посади особи, яка підписує накладну зі сторони покупця. Немає у цій видатковій накладній і посилання на довіреність, на підставі якої відповідальна особа покупця отримала товар.

Отже, відповідачем не доведено, що підписи на накладних № ІЦ-0000101 від 24.05.2013 р. та № ІЦ-0000070 від 18.06.2013 р. є підписами уповноважених з боку відповідача осіб.

До того ж, не надано позивачем і доказів за наявності яких здійснюється відпуск товару, згідно п. 2.6 цього договору, а саме: довіреностей на отримання товару, Додатку 1 до даного договору, де вказано перелік уповноважених покупцем осіб, що мають право здійснювати приймання товару, зразки їх підписів та зразки печаток (штампів), якими будуть завірятися супровідні документи (накладні та ін.), що підтверджують приймання поставленого постачальником товару, уповноваженими покупцем особами.

Згідно пояснень позивача, за підписом бухгалтера підприємства, остання не дотримуючись п. 2.6 договору поставки, на підставі правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЛІСОК - АГРО», наданих заступником директора Бородай А.Г., видала документи на відвантаження товару без оформленої належним чином довіреності, але при цьому, посилається на те, що видаткові накладні підписані особисто Бородаєм А.Г., і останній, на підставі оригіналів цих накладних, отримав товар. Однак, як зазначає представник відповідача Бородай А.Г., товар у позивача він отримував не лише для Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЛІСОК - АГРО», оскільки сам є фізичною-особою підприємцем (в підтвердження чого відповідачем були надані копії відповідних документів).

Слід також, зазначити, що договором не передбачено складення первинних документів, зокрема, видаткових накладних в електронному вигляді і в даному випадку не доведено складення видаткових накладних у електронному вигляді з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів, в розумінні господарсько-процесуальних норм, та не доведено поставку відповідачу товару на підставі договору поставки № 20130418 від 18.04.2013 р. та видаткових накладних № ІЦ-0000101 від 24.05.2013 р. на суму 5 567 грн. 20 коп. та № ІЦ-0000070 від 18.06.2013 р. на суму 45 220 грн. 00 коп. До того ж, суд наголошує, що ці видаткові накладні в оригіналі суду надані не були.

Відповідно до п. 4.5 договору, умови оплати ціни товару: перша оплата 20% вартості товару оплачується покупцем не пізніше 20 липня 2013 року; оплата 30% вартості товару оплачується покупцем не пізніше 01 серпня 2013 року; оплата 50% вартості товару оплачується покупцем не пізніше 15 вересня 2013 року.

Станом на день звернення позивача до суду прострочення оплати 50% вартості товару, що оплачується покупцем не пізніше 15 вересня 2013 року, не настало, а отже і позивачем при поданні позову заявлені не були і судом до уваги не приймались.

Отже, як встановлено судом та визнано відповідачем, позивачем було поставлено відповідачу, на підставі договору поставки № 20130418 від 18.04.2013 р. та видаткових накладних № ІЦ-0000071 від 18.04.2013 р. на суму 4200 грн. 00 коп. та № ІЦ-0000116 від 06.06.2013 р. на суму 15 100 грн. 03 коп., на загальну суму 19 300 грн. 03 коп.

За цими видатковими накладними, станом на день подання позовної заяви, відповідач повинен був сплатити 3 860 грн. 01 коп. (840 грн. 00 коп. за видатковою накладною на суму 4 200 грн. 00 коп. та 3020 грн. 01 коп. за видатковою накладною на суму 15 100 грн. 03 коп.) - 20% до 20.07.2013 р., 5 790 грн. 01 коп. (1260 грн. 00 коп. за видатковою накладною на суму 4 200 грн. 00 коп. та 4530 грн. 01 коп. за видатковою накладною на суму 15 100 грн. 03 коп.) - 30% до 01.08.2013 р.

Відповідачем оплата за цими видатковими накладними, своєчасно та у повному обсязі, станом на день подання позовної заяви здійснена не була.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується сторонами у справі, відповідачем, до подання позовної заяви були здійснені наступні платежі: 20.08.2013 р. 3 000 грн. 00 коп. та 30.08.2013 р. - 5 000 грн. 00 коп.

Таким чином, станом на 21.07.2013 р. за відповідачем перед позивачем рахувалась прострочена заборгованість в розмірі 3 860 грн. 01 коп. (20% від вартості товару за вищевказаними видатковими накладними); станом на 01.08.2013 р. - ще в сумі 5 790 грн. 01 коп. (30% від вартості товару за вищевказаними видатковими накладними).

Однак, враховуючи сплату відповідачем позивачу 8 000 грн. 00 коп. (20.08.2013 р. 3 000 грн. 00 коп. та 30.08.2013 р. - 5 000 грн. 00 коп.) станом на день подання позовної заяви у відповідача перед позивачем створилась прострочена заборгованість в розмірі 1 650 грн. 02 коп. і в цій частині вимоги позивача станом на день подання позовної заяви були правомірно заявленими.

Однак, 10.09.2013 р. відповідачем було сплачено позивачу ще 2 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним документом та не заперечується сторонами у справі.

При цьому, суд враховує, що у всіх платіжних документах, та відповідно і у банківських виписках, які надані сторонами, і які підтверджують оплату відповідчем позивачу коштів, помилково зазначено призначення платежу за ЗЗР, згідно рахунку № 139 від 29.04.2013 р., тоді як сторонами рахунку саме за № 139 від 29.04.2013 р. не недано, а у наданій позивачем копії рахунку-фактурі за № ІЦ-0000139 від 29.04.2013 р., не міститься посилання на договір та міститься сума платежу 5 567 грн. 20 коп. і доказів підписання та виставлення відповідачу цього рахунку не надано. До того ж, суми всіх здійснених відповідачем платежів із зазанченням цього призначення платежу значно перевищують суму зазанчену у рахунку-фактурі за № ІЦ-0000139 від 29.04.2013 р., а отже це теж вказує на помилковість такого зазначення. До того ж, як встановлено судом, позивачем не доведено поставку відповідачу товару на суму 5 567 грн. 20 коп.

Враховуючи сплату відповідачем позивачу вказаної суми після подання позовної заяви, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1 650 грн. 02 коп. слід припинити, на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу, що утворилась внаслідок не сплати відповідачем позивачу основного боргу за поставлений, згідновидаткових накладних № ІЦ-0000101 від 24.05.2013 р. на суму 5 567 грн. 20 коп. та № ІЦ-0000070 від 18.06.2013 р. на суму 45 220 грн. 00 коп., товар, слід відмовити, оскільки вимоги позивача в цій частині необґрунтовані та не доведені, у встановленому законом порядку.

Посилання позивача на акт звірки, який було направлено відповідачу на підставі п. 4.9 договору поставки та який було отримано відповідачем, але не було повернуто позивачу у відповідності до вимог цього пункту договору, як на факт погодження відповідача з даними бухгалтерії позивача, та достатній доказ наявності заявленої до стягнення заборгованості судом до уваги не приймаються. Відповідачем акт звірки погоджений не був і останнім було надано до суду акт звірки підписаний з його боку із зауваженнями, та в якому відповідач визнав поставку лише за двома видатковими накладними на суму 4 200 грн. та 15 100 грн. 03 коп. та зазначив про часткові оплати здійсненні за товар, поставлений за цими видатковими накладними.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

В даному випадку, договором встановлено нарахування пені не більше граничного розміру встановленого законодавством України.

Відповідно до п. 5.3 договору, у випадку порушення покупцем умов п. 4.5 даного договору, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, але не більше граничного розміру встановленого законодавством України (у разі якщо такий встановлений). Також, окрім цього, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних від суми боргу.

Здійснивши розрахунок сум пені, з урахуванням вищевказаних норм кодексу та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», беручи до уваги п. 5.3 договору, наявну заборгованість відповідача перед позивачем за вищевказаними визнаними відповідачем двома видатковими накладними, та здійсненні відповідачем проплати, беручи до уваги період нарахування сум пені, визначений позивачем, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та прийнятих позовних вимог судом до розгляду, суд дійшов до висновку, що пеня за порушення відповідачем строків оплати, з урахуванням вищевстановлених фактичних обставин справи, складає 112 грн. 69 коп. В іншій частині позовних вимог, прийнятих судом до розгляду, щодо стягнення пені слід відмовити, як у безпідставно заявлених.

Судом також відмовляється у позові щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 163 грн. 14 коп. 3% та частково задовольняються вимоги позивача щодо стягнення 1631 грн. 35 коп. 30% річних, прийнятих судом до розгляду, з наступних підстав:

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.3 договору, у випадку порушення покупцем умов п. 4.5 даного договору, постачальник має право нарахувати, а покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, але не більше граничного розміру встановленого законодавством України (у разі якщо такий встановлений). Також, окрім цього, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних від суми боргу.

Договором сторони визначили інший розмір процентів, а саме 30% річних, замість 3% річних передбачених вищевказаною нормою закону. Одночасне застосування до сторони, що прострочила виконання грошового зобов'язання річних від простроченої суми у розмірі 3%, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України та 30% встановлених договором чинним законодавством не передбачено.

Судом перевірено розрахунок суми 30% річних, з урахуванням встановлених обставин справи, беручи до уваги період нарахування сум річних, визначений позивачем, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та прийнятих позовних вимог судом до розгляду, суд дійшов до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 30% річних в сумі 250 грн. 42 коп.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення річних слід відмовити, як у безпідставно заявлених.

За таких обставин, враховуючи, що судове рішення повинно відповідати загальним засадам справедливості, суд частково задовольняє вимоги позивача і приймає рішення про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 650 грн. 02 коп. основного боргу, та задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 112 грн. 69 коп. пені та 250 грн. 42 коп. 30% річних. В іншій частині позову щодо стягнення сум основного боргу, пені та річних, прийнятих судом до розгляду, слід відмовити.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, п. 1-1 ст. 80, 82, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 1 650 грн. 02 коп. основного боргу припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЛІСОК - АГРО» (71651, Запорізька область, Василівський район, с. Червоноармійське, вул. Перемоги, буд. 1, код ЄДРПОУ 30887279, р/р 26005060268578 у ПАТ КБ «Приватбанк», код банку 313399) на користь Приватного підприємства «Інжинірінговий центр «Агроенергогруп» (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Гладкова, буд.32, кв. 54, код ЄДРПОУ 36574364, р/р 26001201331999 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) 112 (сто дванадцять) грн. 69 коп. пені, 250 (двісті п'ятдесят) грн. 42 коп. 30% річних та 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 49 коп. судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, « 02» грудня 2013 року.