Рішення

від 28.11.2013 по справі 919/1253/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року справа № 919/1253/13

За позовом приватного акціонерного товариства «Бахчисарайський комбінат «Будіндустрія» (вул. Промислова, 2, м. Бахчисарай, Автономна Рспубліка Крим, 98400)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Севстройсервіс»

(вул. Костомарівська, 1/46, офіс 31, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 7600,00 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Устінов В.В., довіреність від 13.02.2013;

від відповідача - не з'явився.

Приватне акціонерне товариство «Бахчисарайський комбінат «Будіндустрія» (далі - позивач, ПАТ «Бахчісарайський комбінат «Будіндустрія») звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Севстройсервіс» (далі - відповідач, ТОВ «Севстройсервіс») про стягнення заборгованості у розмірі 7600,00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов угоди (договору) поставки щодо здійснення своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 30.10.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

12.11.2013 позивач подав через канцелярію суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в розмірі 6100,00 грн.

Враховуючи приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд приймає до розгляду зазначену заяву про зменшення позовних вимог.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Явку представника у судові засідання не забезпечив.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка сторін обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 ГПК України, у відсутність представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року між сторонами була досягнута домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити вартість цього товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання досягнутої домовленості відповідач отримав від позивача товар на суму 34650,00 грн. Факт вказаної поставки підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками товарно-транспортними накладними від 02.04.2013 №004646/17/BNV на суму 6930,00 грн, від 02.04.2013 №004652/19/BNV на суму 6930,00 грн, від 02.04.2013 №004654/20/BNV на суму 6930,00 грн, від 02.04.2013 №004656/21/BNV на суму 6930,00 грн, від 02.04.2013 №004659/23/BNV на суму 6930,00 грн (далі - Накладні), а також довіреністю ТОВ «Севстройсервіс» на отримання товарно-матеріальних цінностей від 02.04.2013 №85.

Однак, відповідач, отримавши товар, свої зобов'язання по його оплаті виконав частково, внаслідок чого виникла заявлена до стягнення сума заборгованості.

Листом від 25.09.2013 вих. №18-08/1-681 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати наявної суми боргу.

Відповідачем відповіді на вказану вимогу не надано, суму заборгованості за одержаний товар повністю не сплачено, що і стало причиною звернення позивача до господарського суду із даним позовом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною другою статті 642 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до частини першої статті 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

За приписами частини першої статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2013 гарантійним листом №15/1 відповідач звернувся до позивача з проханням здійснити відвантаження товару - бетону об'ємом 45 куб.м. Вказана пропозиція була прийнята позивачем, що підтверджується складанням Накладних та рахунку №БС000239 від 02.04.2013, які містять всі істотні умови: предмет договору, ціну та кількість товару.

Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір поставки на запропонованих умовах, а саме: оформлення довіреності на матеріально-відповідальну особу та отримання товару шляхом підписання Накладних, що свідчить про надання останнім згоди на отримання саме такого виду товару, в кількості та по ціні, зазначеним в Накладних.

З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем, судом встановлено, що між сторонами виникли зобов'язальні відносини, на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки.

Згідно з положеннями статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, строк оплати поставленого товару сторонами не погоджувався.

Частиною другою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Така вимога про оплату поставленого за Накладними товару була направлена позивачем на адресу відповідача 26.09.2013, та отримана останнім 30.09.2013, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №9840300731784.

Виходячи з викладеного, строк оплати відповідачем отриманого за Накладними товару, з урахуванням вимог статті 530 ЦК України, наступив 01.10.2013, а вже з 08.10.2013 почалося прострочення виконання відповідного грошового зобов'язання.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідач не надав суду доказів погашення у повному обсязі заборгованості за отриманий на підставі Накладних товар, тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що станом на час вирішення спору заборгованість відповідача складає 6100,00 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ПАТ «Бахчисарайський комбінат «Будіндустрія» про стягнення з ТОВ «Севстройсервіс» заборгованості за поставлений товар у розмірі 6100,00 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного акціонерного товариства «Бахчисарайський комбінат «Будіндустрія» задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Севстройсервіс» (вул. Костомарівська, 1/46, офіс 31, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 37925027) на користь приватного акціонерного товариства «Бахчисарайський комбінат «Будіндустрія» (вул. Промислова, 2, м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98400, ідентифікаційний код 30800313) суму боргу за поставлений товар у розмірі 6100,00 грн (шість тисяч сто грн 00 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп.).

Повне рішення складено 02.12.2013.

Суддя О.М.Архипенко