Рішення

від 18.11.2013 по справі 911/3589/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2013 р. Справа № 911/3589/13

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конві-Україна», м. Дергачі, Харківська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сім Чудес», м. Переяслав-Хмельницький

про стягнення 18 611,37 грн.

за участю представників:

позивач - не з'явився;

відповідач - Кулачко Т.М.- предст., дов. № 06/08/13-1 від 06.08.2013р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Конві-Україна» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сім Чудес» (відповідач) про стягнення 18 611,37 грн. заборгованості, в тому числі: основна заборгованість - 17 322,13 грн. та 1289,24 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором поставки продукції № СФ13 від 13.09.2002р. в частині оплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.13р. порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 07.10.13р.

Позивач в усних поясненнях позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач через канцелярію суду подав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що видаткові накладні, на які позивач посилається в якості обґрунтування позовних вимог, не можуть бути належним доказом отримання відповідачем товару, оскільки дані накладні не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, інших доказів, які б підтверджували факт здійснення поставки позивачем не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України судовому засіданні 07.10.2013р. оголошувалась перерва до 28.10.2013р.

У судове засідання 28.10.2013р. представник позивача не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявність підпису повноважного представника позивача у бланку оголошення перерви від 07.10.2013р., про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення до суду не надсилав.

Враховуючи неявку представника позивача та необхідністю витребування нових доказів, у судовому засіданні 28.10.2013р. розгляд справи було відкладено на 18.11.2013р.

07.11.2013р. через канцелярію суду позивач надав копію виписки з ЄДРПОУ позивача, довідку про його поточні банківські рахунки та письмові пояснення на відзив відповідача.

Також позивачем подано клопотання про стягнення з відповідача понесені позивачем додаткові судові витрати пов'язані з розглядом справи, а саме: транспортні витрати представника позивача у сумі 360,55 грн.

15.11.2013р. позивачем через канцелярію суду були подані додаткові письмові пояснення, а також клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, яке визнано судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

18.11.2013р. через канцелярію суду відповідачем були подані додаткові заперечення на позов, які були озвучені ним у судовому засіданні та прийняті судом до розгляду.

Враховуючи те, що неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, яких достатньо для об'єктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, а також враховуючи приписи статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи, суд керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.11.2013р. оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області,-

встановив:

13 вересня 2012 року між TOB «Конві - Україна» (Постачальник) та ТОВ «Торговий дім «Сім Чудес» (Покупець) було укладено Договір № СФ 13 щодо поставки продукції (далі - Договір).

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що він вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2013р.

Згідно з п. 2.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю продукцію в строки, обумовлені Договором, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених в даному Договорі.

Умовами п.п. 6.2, 6.3 передбачено, що кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, поставка якого здійснюється у відповідній партії, вказуються у товарно-транспортній накладній, яка складається на основі письмової заявки Покупця, яка є невід'ємною частиною Договору, при цьому сторони погодились при здійсненні заявки на поставку партії товару дотримуватися наступної процедури: заявку на поставку партії товару Покупець зобов'язаний передати Постачальнику за допомогою електронної пошти, у випадку її відсутності - за допомогою факсимільного зв'язку чи вручити під розписку уповноваженій особі Покупця.

Відповідно до п.3.2 Договору, умови оплати вказується в Додатковій угоді, що є невід'ємною частиною даного Договору.

У Додатковій угоді до Договору № СФ 13 від 13 вересня 2012 року, в п. 2 вказано, що відстрочка платежу складає 21 календарний день відповідно до Додаткової угоди.

Так за словами позивача, на виконання умов Договору Постачальником Покупцю були поставлені товари на суму 26 273, 80 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: № PH - 0121 від 28.11.2012 р., № PH - 0123 від 29.11.2012 р., № PH - 0125 від 30.11.2012 р.

Проте відповідачем були здійснені лише часткові оплати за поставлений товар, а саме здійснено часткову оплату за видатковою накладною № PH - 0121 від 28.11.2012р.

Так, станом на 26.07.2013 року сума заборгованості ТОВ «Торговий дім «Сім Чудес» перед TOB «Конві - Україна» за Договором складає 17322,13 грн.

У своєму відзиві відповідач заперечує факт поставки товару та зазначає, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог не було надано письмових заявок на поставку продукції, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та податкових накладних, а видаткові накладні, додані до позовної заяви, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Що ж до посилання позивача на часткову оплату відповідачем видаткової накладної №РН-0121 від 28.11.2012р., відповідач заперечує факт оплати даної накладної та зазначає, що кошти на рахунок позивача ним були оплачені на користь майбутніх поставок, які так і не були здійснені позивачем.

Відповідач зазначає, що позовні вимоги позивача ґрунтуються виключно на наявності на спірних видаткових накладних печаток, які візуально схожі на печатки відповідача та підписів осіб, повноваження яких не підтверджені відповідними довіреностями.

На спростування зазначених доводів відповідача, позивачем були надані суду копії електронного листа відповідача з копіями замовлень на поставку продукції, які були надіслані відповідачем на електрону адресу позивача, як це передбачено п. 6.3 Договору, копії податкових накладних № 12 від 28.11.2012р., № 14 від 29.11.2012р., № 15 від 30.11.2012р. та копії видаткових накладних, поставки за якими відповідач не оспорював.

Оглянувши у судовому засіданні надані копії видаткових накладних, поставки за якими не були оспорені відповідачем, судом було встановлено, що вони були оформлені аналогічно до спірних накладних, а саме без зазначення посади особи, яка отримує товар.

Що стосується заперечень відповідача, що товар ним отримано не було, оскільки матеріали справи не містять довіреностей, суд зазначає, що крім підписів, видаткові накладні містять відтиск печатки підприємства.

Підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Наявність печатки на спірних накладних є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документу.

Аналогічна позиція міститься у постановах ВГСУ від 01 листопада 2011 р. справа № 21/235-09, від 21 серпня 2013 року справа № 5015/3143/12 та від 13 березня 2013р. справа № 5028/7/17/2012.

Також суд зазначає, що порядок зберігання печаток і штампів покладається на керівників підприємств. У разі втрати печаток і штампів керівники підприємств зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС України та вжити заходів для їх розшуку.

Відповідачем, в свою чергу, не надано суду доказів втрати чи підробки печатки, у зв'язку з чим посилання, що видаткові накладні не підписувались та, як наслідок, не скріплювались печаткою уповноваженої особи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що відсутність у нього податкових накладних підтверджує те, що поставку не було здійснено з огляду на наступне.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а положеннями ст. ст. 201.6 ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом .

Також, суд не може погодитися з твердженням відповідача, який посилаючись на ст. 241 Цивільного кодексу України, зазначає, ним не був схвалений спірний правочин, а саме поставка товарів, оскільки відповідач не надав жодних доказів повернення товару позивачеві або доказів направлення претензій щодо його якості, кількості та комплектності, а також доказів щодо відсутності трудових відносин між відповідачем та особами, які підписували первинні документи.

Суд зазначає, що поставки за видатковими накладними № PH - 0121 від 28.11.2012 р., № PH - 0123 від 29.11.2012 р., № PH - 0125 від 30.11.2012 р. здійснювалися в період дії Договору № СФ 13.

Таким чином, підписані обома сторонами видаткові накладні (оригінали були досліджені в судовому засіданні) та скріплені печатками, на основі укладеного договору поставки, за яким відповідачем було отримано товар, підтверджує факт поставки та отримання відповідачем товару за спірними видатковими накладними.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням п. 2 Додаткової угоди, момент оплати товару настає через 21 календарний день з моменту прийняття товару, тобто підписання та скріплення печаткою відповідної видаткової накладної.

Враховуючи вищевикладене, та те що відповідач у встановлений договором строк не розрахувався за поставлений товар, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 17 322,13 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути пеню в розмірі 1289,24 грн., з урахуванням терміну оплати щодо кожної накладної окремо.

Згідно з п.7.2 Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,2 % вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок, з врахуванням норм чинного законодавства та умов договору, а також застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ встановив, що заявлена позивачем пеня в розмірі 1289,24 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та правомірними, у зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем було подано заяву, у якій він, керуючись ст.ст. 44, 49 ГПК України, просив суд покласти на відповідача понесені судові витрати, а саме витрати позивача на транспортні послуги.

Зазначена заява обґрунтована тим, що представник позивача, як і сам позивач, знаходиться у м. Харкові. У зв'язку з чим позивачем були понесені витрати на переїзд представника з м. Харкова до м. Києва та на зворотний шлях у розмірі 360,55 грн.

Суд розглянувши дану заяву, прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не було надано суду доказів понесення саме ним вищевказаних витрат, квитки на проїзд у потязі Харків-Київ та Київ-Харків не можуть вважатись доказом понесення витрат, оскільки лише свідчать про наявність права на проїзд фізичної особи в потязі, в даному випадку повноважного представника позивача.

Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволенні понесених ним судових витрат на транспортні послуги.

Згідно із статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сім Чудес» (08400, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Новокиївське Шосе, 2-Б, код ЄДРПОУ 38047270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Конві-Україна» (62303, Харківська область, Дергачівський р-н, м. Дергачі, вул. Петровського, 5, код ЄДРПОУ 32336651) - 17322 (сімнадцять тисяч триста двадцять дві) грн. 13 коп. основного боргу, 1289 (одну тисячу двісті вісімдесят дев'ять) грн. 24 коп. пені та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 03.12.2013р.

Суддя Щоткін О.В.